"24" червня 2025 р. Справа № 363/5366/24
24.06.2025 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Котлярової І.Ю.,
за участі секретаря Дрозд В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгородцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Моторно транспортне страхове бюро України про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Представник позивача адвокат Невмержицький В.І. звернувся до суду із позовом ОСОБА_2 , третя особа: Моторно транспортне страхове бюро України про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в обґрунтування якого вказав, що 22.07.2023 року приблизно о 14 год. 45 хв. ОСОБА_2 , керуючи справним автомобілем BMW X5 реєстраційний номер НОМЕР_1 автодорогою «Київ-Чоп» поблизу с. Миколаївка, Звягільського району, Житомирської області в напрямку м. Рівне на відстані 133,9 м. від повороту на с. Миколаївка в порушення п. 2.3 б, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху будучи неуважним, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем марки HYUNDAI ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, було пошкоджено належний позивачу автомобіль, що підтверджується вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11.04.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу BMW X5 реєстраційний номер НОМЕР_1 не була застрахована у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій та відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Враховуючи те, що відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, відносно осіб, які звільнені від обов'язкового страхування проводить МТСБУ позивач звернулася із заявою про виплату страхового відшкодування завданих збитків внаслідок ДТП. 04.08.2023 року представником МСТБУ було здійснено огляд автомобіля марки HYUNDAI ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_2 та відповідно до розрахунку вартості КТЗ після ДТП та розміру регламентної виплати № 94616 від 06.09.2023 року було встановлено розмір матеріального збитку в сумі 297 194, 50 грн. та розмір регламентної виплати в сумі 141 694, 50 грн. 10.04.2024 року позивач звернулася до суб'єкта оціночної діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з метою визначення ринкової вартості автомобіля марки HYUNDAI ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідно до звіту № 104 про оцінку транспортного засобу станом на 22.07.2023 року, ринкова вартість автомобіля HYUNDAI ACCENT державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , серед аналогічних автомобілів склала 351 435, 60 грн. 16.05.2024 року МТСБУ на рахунок позивача здійснено страхову виплату у сумі 141 694, 50 коп. 22.05.2024 року, не погоджуючись з цією сумою та з метою проведення незалежної оцінки вартості матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту пошкодженого авто, позивач звернулася до незалежного експерта та уклала договір на проведення експертної оцінки № б/н з ФОП ОСОБА_4 . Відповідно до укладеного договору, 20.06.2024 року, експертом було надано звіт № 1947 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля HYUNDAI ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля HYUNDAI ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок пошкоджень при ДТП, станом на 20.06.2024 року склала 331 403, 60 грн. Крім того вказав, що позивачем було понесено наступні витрати у зв'язку із ДТП:- на послуги з визначення ринкової вартості у розмірі 2000, 00 грн.; - на послуги з перевезення автомобіля у розмірі 8000, 00 грн. - на послуги з визначення вартості матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у розмірі - 5 400, 00 грн. Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, яка становить 205 10, 10 грн. 23.01.2023 року звернувся до відповідача із вимогою про виплату різниці між фактичним розміром шкоди завданої внаслідок ДТП і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), однак зазначена вимога була залишена відповідачем без уваги. Також, зазначив, що позивач в результаті ДТП, яке сталося з вини відповідача, зазнала значної моральної шкоди, через те, що не могла користуватися власним авто більше одного року, з 22.07.2023 року по час звернення до суду, втратила душевний спокій, у неї виникли тривалі негативні емоційні переживання, які перешкоджали успішній самостійній трудовій діяльності, звичному життєвому укладу. Позивач була змушена витрачати час та кошти на збір документів, написання заяв, постійні відвідування страхової компанії, ремонт автомобіля, відвідування судових засідань, які затягувались відповідачем. Пошкоджене авто позбавило позивача можливості у звичайному режимі вирішувати життєві питання, пересуватися по місту, порушило нормальний спосіб життя. Користування громадським транспортом призвело до того, що позивачу стало значно складніше встигати на зустрічі та переговори в межах міста. Тривале емоційне напруження та розлади здоров'я привели до емоційного виснаження та неврозів. Враховуючи характер та обсяг завданих моральних та фізичних страждань, втрат немайнового характеру, вважає, що наявні підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн. На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальний збиток завданий внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.09.2022 року у розмірі 205 109, 10 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28.10.2024 року по справі відкрито провадження та призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26.02.2025 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, від представника до суду надійшла заява, в якій просив провести судове засідання призначене на 24.06.2025 року за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити із викладених у позові підстав.
Відповідач до суду не з'явився, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчать зворотні поштові повідомлення, які знаходяться у матеріалах справи, а також довідки про доставку електронного документу «Судової повістки-повідомлення про судове засідання» до його електронного кабінету. Окрім того, відповідач був повідомлений шляхом розміщення оголошення на сайті суду про його виклик в судове засідання. Заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву, тому суд, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснити за відсутності їх представника. Також зазначив, що враховуючи те, що винуватець ДТП належить до пільгової категорії громадян, то відповідно до чинного законодавства, після звернення потерпілого в ДТП, МТСБУ здійснило регламентну виплату в розмірі матеріального збитку, що був визначений відповідно до чинного законодавства України. Розмір виплати становив 141 694,50 грн. про, що зазначено позивачем та не підлягає доказуванню. Розрахунок відшкодування здійснювався з врахуванням умов ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки в даному випадку має місце фізичне знищення автомобіля, а тому в даному випадку виник спір між учасниками ДТП та МТСБУ не має підстав для проведення доплати регламентної виплати на користь позивача за пошкодження її майна в ДТП, оскільки виплата здійснена в повному обсязі та в межах встановлених лімітів.
Враховуючи наявність умов, визначених у частині першій статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.05.2014 року є власником транспортного засобу марки HYUNDAI ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2013 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3
22.07.2023 року близько 14 години 45 хвилин ОСОБА_2 , керував технічно справним автомобілем BMW Х5 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_2 , рухався автодорогою «Київ-Чоп» поблизу с. Миколаївка, Звягельського району, в напрямку м. Рівне. Рухаючись вказаною ділянкою дороги на відстані 133,9 м. від повороту на с. Миколаївка Звягельського району Житомирської області водій ОСОБА_2 в порушення вимог п. 2.3б), 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів № 1306 від 10.10.2001 року, будучи неуважним, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем HYUNDAI ACCЕNT реєстраційний номер НОМЕР_2 який рухався попереду в попутному напрямку. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля BMW Х5 реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому шиловидного відростка лівої променевої кістки зі зміщенням уламку та повним вивихом у променево-зап'ястковому суглобі, який належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Порушення водієм ОСОБА_2 пунктів 2.3 б), 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Вказані обставини встановлені вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11.04.2024 року, відповідно до якого, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і обрано йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України до додаткового покарання 3000 тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000, 00 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З доводів викладених у позовній заяві вбачається, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу BMW X5 реєстраційний номер НОМЕР_1 не була застрахована у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій та відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Відповідно до п.1 ст.13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинної на момент настання страхового випадку) учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Враховуючи вказану норму закону позивач звернулася до МСТБУ із заявою про виплату страхового відшкодування завданих збитків внаслідок ДТП.
Відповідно до розрахунку вартості КТЗ HYUNDAI ACCENT з номерним знаком після ДТП та розміру регламентної виплати від 06.09.2023 року складеного провідним експертом відділу експертиз С. Шуляк та погоджений начальником відділу експертиз В. Царюк на підставі аналізу матеріалів справи № 94616 розмір матеріального збитку визначено у розмірі - 297 194, 50 грн. та розмір регламентної виплати у розмірі - 141 694, 50 грн.
10.04.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суб'єкта оціночної діяльності «ФОП ОСОБА_3 » з метою визначення ринкової вартості автомобіля марки HYUNDAI ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 22.07.2023 року, у зв'язку із чим між ними укладено договір про проведення експертизи № 104 від 10.04.2024 року.
Відповідно до звіту №104 про оцінку транспортного засобу станом на 22.07.2023 року, складеного 15.04.2024 року суб'єктом оціночної діяльності «ФОП ОСОБА_6 » на виконання вказаного договору, ринкова вартість автомобіля HYUNDAI ACCENT 1.4 MPi Comfort 4 AT(RB), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_5 серед аналогічних автомобілів станом на 22 липня 2023 року складає 351 435, 66 грн.
16.05.2024 року Моторно (транспортним) страховим бюро України на рахунок позивача здійснено страхову виплату у сумі 141 694, 50 грн.
22.05.2024 року між суб'єктом оціночної діяльності «ФОП ОСОБА_4 » та ОСОБА_1 укладено договір про проведення оцінки пошкодженого колісного транспортного засобу HYUNDAI ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно звіту № 1947 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля HYUNDAI ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_2 складеного 20.06.2024 року «ФОП ОСОБА_4 » вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля HYUNDAI ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок пошкоджень при ДТП, станом на 20.06.2024 року, складає 331 403,60 грн.
23.01.2023 року представником позивача ОСОБА_2 направлено вимогу про виплату різниці між фактичним розміром шкоди завданої внаслідок ДТП і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що підтверджується копією опису, чеку, накладною № 0816500071192 про поштове відправлення та витягом з сайту «Укрпошти».
Однак, зазначена вимога була залишена відповідачем без уваги та виконання.
Відповідно до пункту 13.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла на момент настання страхового випадку) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Отже, закон звільняє від обов'язку страхування цивільно-правової відповідальності учасників бойових дій, які особисто керують належним їм транспортними засобами.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі в редакції № 1961-IV, що діяв станом на час виникнення спірних правовідносин) страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
Установлено, що після дорожньо-транспортної пригоди потерпіла звернулась до МТСБУ із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування.
04.08.2023 року представником МСТБУ було здійснено огляд автомобіля марки HYUNDAI ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_2 та відповідно до розрахунку вартості КТЗ HYUNDAI ACCENT з номерним знаком НОМЕР_2 після ДТП та розміру регламентної виплати від 06.09.2023 року було встановлено розмір матеріального збитку в сумі 297 194, 50 грн. та розмір регламентної виплати в сумі 141 694,50 грн.
16.05.2024 року Моторно (транспортним) страховим бюро України на рахунок позивача здійснено страхову виплату у сумі 141 694, 50 грн.
Згідно пояснень наданих представником МТСБУ, розрахунок відшкодування здійснювався з врахуванням умов ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки в даному випадку має місце фізичне знищення автомобіля, а тому в даному випадку виник спір між учасниками ДТП та МТСБУ не має підстав для проведення доплати регламентної виплати на користь позивача за пошкодження її майна в ДТП, оскільки виплата здійснена в повному обсязі та в межах встановлених лімітів.
Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування для повного відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи відповідача на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691 цс 15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі N 754/1114/15-ц (провадження №61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження N 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі №370/2787/18 (провадження №61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі №753/4696/16-ц (провадження №61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17 (провадження N 61-12032св19).
За таких обставин, саме відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов'язана сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Згідно звіту № 1947 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля HYUNDAI ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_2 складеного 20.06.2024 року «ФОП ОСОБА_4 » за замовленням позивача вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля HYUNDAI ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок пошкоджень при ДТП, станом на 20.06.2024 року, складає 331 403,60 грн.
Враховуючи, що вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, становить 331 403,60 грн., МТСБУ здійснено регламентну виплату потерпілій в розмірі 141 694, 50 грн., тому з відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням, в розмірі 189 709, 10 грн. (331 403, 60 грн. - 141 694, 50 грн).
За проведення оцінки вартості матеріального збитку та складення суб'єктом оціночної діяльності «ФОП ОСОБА_4 » звіту позивачем було сплачено на його користь 5400, 00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.3661827149.1 від 22.05.2024 року, копія якого міститься в матеріалах справи, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Окрім того, згідно квитанції № 0.0.3646055164.1 від 15.05.2024 позивачем на користь ФОП ОСОБА_7 сплачено за послуги з перевезення автомобіля HYUNDAI ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_2 згідно рахунку 24/2024 від 14.05.2024 року у розмірі 8000, 00 грн.
Тому, суд визнає обґрунтованими та підтвердженими відповідними доказами вимоги позову про стягнення відповідача на користь позивача понесені витрати на послуги з перевезення автомобіля HYUNDAI ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 8000, 00 грн.
Вирішуючи питання в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених нею витрат на послуги з визначення ринкової вартості автомобіля марки HYUNDAI ACCENT реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 22.07.2023 року згідно договору № 104 від 10.04.2024 року суд зазначає, що у їх задоволенні слід відмовити, оскільки складений звіт на його виконання не є засобом доказування за пред'явленим позовом та позовні вимоги ґрунтується на звіті № 1947 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля складеного 20.06.2024 року «ФОП ОСОБА_4 »
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст. 23 ЦК України).
У ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Так, позивачем визначено моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн., разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд не погоджується з вказаним розміром моральної шкоди, враховуючи також, те, що розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц визначено, що визначаючи розмір відшкодування, суд керується принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачу неправомірними діями відповідача, суд враховує характер і обсяг душевних страждань позивач, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням належного їй транспортного засобу, тяжкість вимушених змін у її житті, оскільки автомобіль є необхідною річчю, якою вона користувалась та вона була позбавлена такої можливості, що спричинило порушення її нормальних життєвих зв'язків.
Отже, виходячи із засад розумності і справедливості, моральну шкоду, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд визначає в розмірі 1000 грн.
Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подав.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Щодо вимог позивача про стягнення на її користь понесених витрат на професійну правничу допомогу, судом зазначається наступне.
За змістом ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналізуючи викладені норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат - в даному випадку витрат на професійну правничу допомогу - є детальний опис робіт (наданих послуг), а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Дані розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів. За відсутності таких доказів, сторона має право подати їх до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення, за умови наявності відповідної заяви, яка зроблена стороною до закінчення судових дебатів.
Заявлена сума на правову допомогу в розмірі 20 000, 00 гривень підтверджується, наданими суду доказами: договором про надання правової допомоги від 05.08.2024 року укладеного між АБ «Невмержицький та партнери» в особі директора Невмержицького В.І. та Маланушенко Т.В. та квитанцією № 61477896 від 05.08.2024 року про сплату ОСОБА_1 на користь АБ «Невмержицький та партнери» за юридичні послуги (складання та направлення листів-притензії, подання позову до суду) у розмірі 20 000, 00 грн., ордером.
Отже, судом встановлено, що з боку позивача дійсно були понесені судові витрати на правничу допомогу, розмір яких склав 20 000, 00 гривень.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з урахуванням критеріїв співмірності та складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості вчинених ним дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що вказані витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 20 000, 00 грн. є належним чином обґрунтованими і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 18 977, 26 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, те що позивач відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору за зверненням до суду із даним позовом, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 041, 09 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 77, 81, 141, 223, 263-265, 280, 354 ЦПК України, на підставі ст. 1187, 1191, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Моторно транспортне страхове бюро України про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток завданий внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 203 109, 10 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 000, 00 грн, а всього 204 109 (двісті чотири тисячі сто дев'ять) гривень 10 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 977 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) гривень 26 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 041 (дві тисячі сорок одну) гривень 09 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_6 , паспорт № НОМЕР_7 , орган, що видав 2114, дата видачі 31.10.2022 року, адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).
Третя особа: Моторно транспортне страхове бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, адреса: 02154, м. Київ, бульвар Русанівський, буд. 8).
Суддя: І.Ю. Котлярова