Справа № 601/760/25Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М.
Провадження № 33/817/327/25 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
25 червня 2025 р. м.Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю:
особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ;
захисника ОСОБА_1 - адвоката Сідорова В.М.
розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Сідорова В.М. на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 травня 2025 року,
Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як визнав суд, 14.02.2025 о 00 год. 35 хв. водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Фольцваген Транспортер», д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Почаїв по вул. Кременецькій з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Що зафіксовано на технічні засоби відеозапису, а саме нагрудної камери 857210. В подальшому водієві було запропоновано пройти освідування для визначення ступеня алкогольного сп'яніння у медичному закладі «Кременецька комунальна лікарня», де в присутності чергового лікаря він відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня алкогольного сп'яніння, дана відмова зазначена в журналі відмов та зафіксована на бодікамеру поліцейського. Після завершення оформлення адміністративних матеріалів та розгляду справи, водій самостійно звернувся до лікаря, продув у газоаналізатор «Алкофор-507» для своїх цілей. Результат тесту позитивний 0,63 промілле, що також зафіксовано на бодікамеру поліцейського. Порушив вимоги пункту 2.5 ПДР - відмова особи, яка керує т/з від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Сідоров В.М. вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню через грубі порушення норм матеріального і процесуального права, а також через грубі порушення норм матеріального і процесуального права та через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду в медичному закладі, а навпаки, висловлював готовність пройти тест, зокрема шляхом здачі крові.
Захисник стверджує, що працівники поліції чинили тиск, що вплинуло на поведінку ОСОБА_1 та сприйняття ним процедури.
Вважає, що лікар який проводив огляд, порушив порядок проведення огляду, зокрема, не замінив одноразовий мундштук газоаналізатора “АлкоФор 507», не провів медичний огляд, не склав акт огляду, що є обов'язковим, що в свою чергу призвело до недостовірності результатів тесту.
Вказує, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано неправильно, оскільки він фактично пройшов огляд, що свідчить про можливе порушення п.2.9 ПДР (керування в стані сп'яніння), а не п.2.5 ПДР (відмова від огляду).
Звертає увагу, що ОСОБА_1 неодноразово заявляв, що вживав лікарські препарати, які могли спиртовмісні компоненти.
Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 вказав працівникам поліції, що найближчий медичний заклад знаходиться у м.Почаїв, проте поліцейський наполіг на доставленні ОСОБА_1 до Кременецької опорної лікарні, що на думку захисту, є порушенням п.7 розділу ІІІ Інструкції №1452/735.
Вважає, що таке рішення поліцейського обмежило право ОСОБА_1 на вибір найближчого закладу, але й посилило психологічний тиск на нього.
Також сторона захисту не погоджується із критичною оцінкою судом показань свідка ОСОБА_2 , яка підтвердила, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду в медичному закладі, а висловлював готовність пройти тест.
На переконання захисника, місцевий суд безпідставно визнав відмову ОСОБА_1 від огляду, спираючись виключно на твердження працівників поліції та запис у журналі відмов, не перевіривши їх на відповідність відеодоказам.
Стверджує, що ОСОБА_1 не було належним чином роз'яснено процедуру огляду в медичному закладі, що підтверджується відсутністю відповідних роз'яснень від лікаря на відеозаписі.
Вказує, що в матеріалах справи міститься свідоцтво про повірку газоаналізатора “Alcotest 6820» але відсутні документи, що підтверджують повірку газоаналізатора “АлкоФор 507», який використовувався в Кременецькій опорній лікарні, що робить результат тесту недопустимим доказом.
Просить скасувати постанову Кременецького районного суду від 26 травня 2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Сідорова В.М., які повністю підтримали подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просять скасувати постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 травня 2025 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №246258 від 14 лютого 2025 року, 14.02.2025 о 00 год. 35 хв. водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Фольцваген Транспортер», д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Почаїв по вул. Кременецькій з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Що зафіксовано на технічні засоби відеозапису, а саме нагрудної камери 857210. В подальшому водієві було запропоновано пройти освідування для визначення ступеня алкогольного сп'яніння у медичному закладі «Кременецька комунальна лікарня», де в присутності чергового лікаря він відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня алкогольного сп'яніння, дана відмова зазначена в журналі відмов та зафіксована на бодікамеру поліцейського. Після завершення оформлення адміністративних матеріалів та розгляду справи, водій самостійно звернувся до лікаря, продув у газоаналізатор «Алкофор-507» для своїх цілей. Результат тесту позитивний 0,63 промілле, що також зафіксовано на бодікамеру поліцейського.
В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі, а доводи апелянта з цього приводу є безпідставними.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції.
Так, як вірно встановлено місцевим судом, оглянутим відеозаписом зафіксовано, що водій ОСОБА_1 14.02.2025 о 00 год 35 хв керував автомобілем «Фольцваген Транспортер», д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції за порушення комендантської години та ПДР. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про наявність ознак алкогольного сп'яніння, та запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та погодився пройти такий огляд в медичному закладі. ОСОБА_1 був доставлений до медичного закладу КНП «Кременецька опорна лікарня», де о 01:23:18 повідомляє: «я не відмовляюся, але я хочу спочатку здати кров, я вживав лікарські препарати, і мене лікар не попередив, що не можна керувати». На протязі 45 хвилин працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, роз'яснює процедуру проходження такого огляду. Лікар закладу також неодноразово просить ОСОБА_1 пройти в оглядову для проведення медичного огляду, однак останній не погоджується. Працівники поліції розцінюють дії ОСОБА_1 , як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, та фіксують відмову від проходження від даного огляду в медичному закладі.
Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об'ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Відеозаписи з нагрудних камер поліцейського суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про порушення працівниками поліції порядку проведення огляд на стан сп'яніння, з тих мотивів, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, то вони є непереконливі і необґрунтовані.
Характер поведінки ОСОБА_1 та манера його спілкування з працівниками поліції та працівниками закладу охорони здоров'я, що зафіксовано відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, спростовує доводи апелянта щодо наміру пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, а навпаки - підтверджує відмову від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я.
Твердження апелянта про тиск із боку поліцейських є голослівними та не підтверджені жодним доказом. Зі змісту відеозаписів убачається, що працівники поліції чітко дотримувалися процедури, не примушували водія до жодних дій, а, навпаки, надали йому можливість пройти огляд у встановленому порядку, від чого він добровільно відмовився.
Суддя апеляційного суду вважає вірними висновки суду першої інстанції, що дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані не вірно, так як ОСОБА_1 продув в лікарні і був позитивний результат не заслуговують на увагу, оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 246258 від 14.02.2025 дані дії ОСОБА_1 вчинив після завершення оформлення адміністративних матеріалів та розгляду справи, для своїх цілей.
Таким чином, суд зазначає, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статтей 283, 284 КУпАП.
Відносно доводів апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 не вживав алкогольних напоїв, а лише напередодні вживав лікарські препарати, апеляційний не приймає до увагу та вважає за необхідне зазначити наступне.
Частина 1 статі 130 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, вищезазначеною статтею встановлена заборона на керування транспортними засобами, в тому числі під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. В даному випадку ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду.
Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, саме по собі є самостійним складом правопорушення.
Посилання в апеляційній скарзі, як на порушення під час проведення огляду не відібрання біологічних зразків у ОСОБА_1 в медичному закладі на заслуговують на увагу, оскільки пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції, що якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
Зважаючи на це у лікаря, який проводив огляд, не було підстав для проведення лабораторних досліджень біологічних зразків.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують повірку газоаналізатора “АлкоФор 507», який використовувався в Кременецькій опорній лікарні, що робить результат тесту недопустимим доказом, а також порушення лікарем закладу охорони здоров'я процедуру проведення огляду, є безпідставними, з огляду на те, що ОСОБА_1 пройти освідування для визначення ступеня алкогольного сп'яніння у медичному закладі «Кременецька комунальна лікарня», в присутності чергового лікаря відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня алкогольного сп'яніння.
Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 травня 2025 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Сідорова В.М. залишити без задоволення, а постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя