Справа № 607/28147/24Головуючий у 1-й інстанції Мельник А.В.
Провадження № 22-ц/817/556/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
19 червня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
за участі секретаря - Дідух М.Є.
без сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/28147/24 за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України, інтереси якого представляє адвокат Лисенко Микола Петрович, на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2025 року, ухваленого суддею Мельник А.В., у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
у грудні 2024 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, пов'язаних з регламентованою виплатою у розмірі 18926 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 09.01.2023 близько 17 год 20 хв. в населеному пункті м. Тернопіль, по вул. Микулинецька, 116, відповідач, керуючи транспортним засобом марки «HYUNDAI SONATA», д.н.з. НОМЕР_1 , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Після ДТП, 19.01.2023 потерпілий, під час проходження стаціонарного лікування в Комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради помер внаслідок захворювання гострої форми хронічної ішемічної хвороби серця.
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивач є спеціальним суб'єктом у сфері страхування, а саме організацією, яка за рахунок коштів централізованого страхового резервного фонду відшкодовує потерпілим шкоду у разі її заподіяння власником транспортного засобу, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Своїми діями відповідач порушив вимоги п. 1.5 ч. 1, 1.10, 2.3 (б, д), 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, що призвело до настання ДТП і спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
За фактом даної ДТП було відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відомості про яке 10.01.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023211040000113.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.11.2023 у справі № 607/9852/23 відповідача було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із дійовим каяттям, а кримінальне провадження стосовно нього закрито. При цьому, відповідач має нести цивільну відповідальність за смерть, завдану потерпілому незалежно від того, чи були його дії протиправними.
Оскільки, на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з метою відшкодування збитків та на виконання вимог ст. 35, ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 25.05.2023 представник ОСОБА_3 (особи, яка має право на відшкодування шкоди), на підставі Довіреності від 19.05.2023, звернувся до позивача із відповідною заявою про страхове відшкодування. За результатами звернення представника особи, яка має право на відшкодування шкоди та розгляду його заяви, позивачем було відкрито регресну справу № 93018. Позивач виконуючи вимоги ст. 41 Закону, на підставі довідки № 1 від 01.09.2023 і Наказу № 3/15084 від 01.09.2023 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, прийняв рішення про відшкодування шкоди потерпілому в загальному розмірі 18926 грн. Розрахунок та виплата страхового відшкодування проводилася на основі документів, що підтверджують витрати на поховання, а також наказів про відшкодування шкоди, відповідно до яких МСТБУ здійснило регламентну виплату.
Позивачем були повністю відшкодовані витрати на поховання ОСОБА_2 . Загальний розмір витрат МТСБУ, які підлягають відшкодуванню позивачу складає 18926 грн.
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2025 року у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвокат Лисенко М.П. просить скасувати рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, 25.05.2023 представник ОСОБА_3 звернувся до позивача із відповідною заявою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. 04.09.2023 Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідно до статті 41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», приймаючи до уваги довідки про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та документи по справі, винесено відповідний наказ про виплату коштів за шкоду, заподіяну в результаті ДТП та таку було виплачено заявнику.
Навіть відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для незадоволення вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
На момент виконання позивачем свого, передбаченого Законом обов'язку, тривало досудове розслідування, тому у МТСБУ не було відомо про відсутність прямого причинного зв'язку між тілесними ушкодженнями, отриманими ОСОБА_2 унаслідок ДТП, та його смертю. Тобто на той момент МТСБУ не мав об'єктивної можливості отримати відповідну інформацію, а тому не міг знати про обставини, що виключають підстави для здійснення виплат страхового відшкодування відповідно до положень пункту 27.1 статті 27 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Суд першої інстанції не врахував, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано здоровою особою.
Саме відповідач має довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Також суд необґрунтовано вважав, що оскільки смерть потерпілого настала від хвороби, а не безпосередньо внаслідок ДТП, виплата МТСБУ є неправомірною, а отже, і право на регрес відсутнє.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини.
Отже, витрати на поховання - це окрема категорія відшкодування, що регулюється також ст. 1201 ЦК України, і прямо пов'язана з фактом смерті потерпілого після ДТП, а не з її медичною причиною. Сама смерть настала після ДТП, потерпілий був госпіталізований у зв'язку з тілесними ушкодженнями, отже юридичний причинний зв'язок наявний для цілей компенсації витрат на поховання.
Відзив на апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката Лисенко М.П. до суду апеляційної інстанції не поступав.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, однак вона повернулась на адресу Тернопільського апеляційного суду як не отримана з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» за штрих кодом 0601153952918.
Згідно з пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Апеляційний розгляд справи колегія суддів вважає за можливе провести у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України у відсутність сторін, оскільки представник МТСБУ - адвокат Лисенко М.П. не вийшов на відеозв'язок, хоча належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодом 0601153947019. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. ст. 19, 274 ЦПК України зазначена справа відноситься до малозначних. Проте враховуючи те, що відповідач не повідомлений про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2025 року, колегія суддів прийшла до висновку, що дану справу слід розглянути у відкритому судовому засіданні з викликом сторін. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 02 червня 2025 року змінено порядок розгляду справи зі спрощеного без виклику учасників справи на розгляд у судовому засіданні з їх повідомленням.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 09.01.2023 о 17 год 35 хв. по вул. Микулинецька, в м. Тернопіль за участі водія ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_2 відбулась дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. За цим фактом було відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відомості про яке 10.01.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023211040000113 (а.с. 17).
Із ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.11.2023 у справі № 607/9852/23 у кримінальному провадженні № 12023211040000113 слідує, що судом встановлено, що 09.01.2023 о 17 год. 35 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «HYUNDAI SONATA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без пасажирів та вантажу, рухався по вул. Микулинецькій м. Тернополя, у напрямку від смт. Велика Березовиця до вул. Князя Острозького, м. Тернополя. При цьому, водієм ОСОБА_1 було порушено вимоги пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», «небезпека для руху», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведені у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-ХІІ від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями.
Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_1 не забезпечив безпеку дорожнього руху та шляхом перевищення дозволеної швидкості руху і несвоєчасного застосування екстреного гальмування, позбавив себе технічної можливості зупинити керований ним автомобіль перед пішохідним переходом та в процесі руху, виїхавши на пішохідний перехід, скоїв наїзд передньою частиною автомобіля «HYUNDAI SONATA» р.н. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_2 , який в момент наїзду нерухомо стояв в межах лівої смуги руху транспортного потоку вул. Микулинецької, у напрямку вул. Князя Острозького.
У результаті наїзду транспортним засобом пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: саден та ран лівої половини тім'яної ділянки з підлеглим крововиливом у м'які тканини голови, закритої травми тазу у вигляді переломів лівих лобкової, клубової та сідничної кісток з крововиливами в калитку та під шкірні покриви основи статевого члена, закритої травми лівої гомілки у вигляді перелому нижньої третини малогомілкової кістки та крайових переломів дистального кінця великогомілкової кістки, із садном на лівому коліні, синців на лівій задньо-боковій поверхні нижньої третини грудей, з поширенням на задньо-бокові поверхні живота, тазової ділянки, лівого стегна до його середньої третини та проекції лівого гомілково-ступневого суглобу, які за ознакою тривалого (більш як 21 добу) розладу здоров'я, належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Після дорожньо-транспортної пригоди, 19.01.2023 ОСОБА_2 , під час проходження стаціонарного лікування в Комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, помер внаслідок захворювання гострої форми хронічної ішемічної хвороби серця, у вигляді повторного інфаркту міокарду в ділянці задньої стінки лівого шлуночка серця, а, спричинені ОСОБА_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тілесні ушкодження, у причинно- наслідковому зв'язку із настанням його смерті не перебувають.
Вказані в ухвалі суду висновки щодо отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 зроблені на підставі проведеної в рамках кримінального провадження № 12023211040000113 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 .. Так, із висновку експерта № 36 (експертиза розпочата 21.01.2023, закінчена 14.03.2023) слідує, що смерть громадянина ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання - гострої форми хронічної ішемічної хвороби серця, у вигляді повторного інфаркту міокарду в ділянці задньої стінки лівого шлуночка серця, що було встановлено при розтині його трупа та підтверджується мікроскопічним дослідженням. Виявлений при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_2 комплекс тілесних ушкоджень, не був небезпечним для життя в момент заподіяння та не викликав загрозливих для життя явищ.
Тому, спричинені ОСОБА_2 тілесні ушкодження (травма голови, закриті травми лівої половини тазу та лівої гомілки), у причинно-наслідковому зв'язку із настанням його смерті не перебувають і, за ознакою тривалого (більш як 21 добу) розладу здоров'я, належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.11.2023 у справі № 607/9852/23 ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із дійовим каяттям, на підставі ст. 45 КК України, а кримінальне провадження стосовно нього закрито. Зі змісту ухвали слідує, що в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він визнає вину, щиро розкаюється у вчиненому і повністю відшкодував потерпілому ОСОБА_2 завдані йому збитки. Зі змісту заяви потерпілого ОСОБА_4 від 07.08.2023 вбачається, що потерпілий жодних претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 не має, обвинувачений відшкодував йому завдані збитки та вони примирились (а.с. 22-25).
На підтвердження відшкодування потерпілим шкоди відповідач додав до відзиву ряд чеків АТ КБ "Приватбанк" про перерахування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 коштів на компенсацію моральної шкоди та витрат на лікування ОСОБА_2 (а.с. 78-89).
ОСОБА_3 на підставі довіреності через директора ТОВ "Центр Автовиплат Поліс", 25.05.2023 подала Моторному (транспортну) страховому бюро України заяву про виплату страхового відшкодування з приводу того, що 09.01.2023 по вул. Микулинецька у м. Тернополі, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «HYUNDAI SONATA», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, в результаті яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у лікарні. ОСОБА_3 , як дружина померлого, просила здійснити виплату страхового відшкодування: 18926 грн - витрати на поховання, 241200 грн - відшкодування на утримання (а.с. 30-31).
До позову додано копії фіскального чеку від 21.01.2023, квитанції до прибуткового касового ордера № 33 від 21.01.2023 (а.с. 36) та видаткової накладної № РН-0000017 від 21.01.2023 (а.с. 37), на підставі яких, а також довідки № 1 від 01.09.2023 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та наказу № 3/15084 від 01.09.2023 Моторне (транспортне) страхове бюро України виплатило ТОВ "Центр Автовиплат Поліс" як представнику ОСОБА_3 18926 грн шкоду заподіяну в результаті ДТП (витрати на поховання ОСОБА_2 ).
Позивач звертався до відповідача листом від 01.09.2023, у якому Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) інформувало ОСОБА_1 про розгляд звернення щодо дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка мала місце 09.01.2023 (справа № 93018) та пропонувало у добровільному порядку компенсувати МТСБУ витрати у розмірі 18926 грн (а.с. 42).
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності прямого причинно-наслідкового зв'язку між зазначеною дорожньо-транспортною пригодою та смертю ОСОБА_2 , що згідно положень пункту 27.1 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виключає виплату страхового відшкодування та відповідно відшкодування шкоди в порядку регресу.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Частинами 1-3 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Згідно з частинами 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно із пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Статтею 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого.
Так, пунктом 27.1 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Матеріалами справи підтверджено і судом першої інстанції встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.01.2023 потерпілому ОСОБА_2 було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, які не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням його смерті.
Зокрема, з висновку судово-медичної експертизи № 36, проведеної в рамках кримінального провадження № 12023211040000113, вбачається, що смерть громадянина ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання - гострої форми хронічної ішемічної хвороби серця, у вигляді повторного інфаркту міокарду в ділянці задньої стінки лівого шлуночка серця, що було встановлено при розтині його трупа та підтверджується мікроскопічним дослідженням. Виявлений при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_2 комплекс тілесних ушкоджень, не був небезпечним для життя в момент заподіяння та не викликав загрозливих для життя явищ. Тому, спричинені ОСОБА_2 тілесні ушкодження (травма голови, закриті травми лівої половини тазу та лівої гомілки), у причинно-наслідковому зв'язку із настанням його смерті не перебувають і, за ознакою тривалого (більш як 21 добу) розладу здоров'я, належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (а.с.74-77).
Належних доказів на спростування висновку судово-медичної експертизи, висновків суду за наслідками розгляду кримінального провадження щодо відсутності причинного зв'язку між заподіяними відповідачем в результаті ДТП ОСОБА_2 тілесними ушкодженнями та його смертю позивачем не надано.
Тому суд першої інстанції, з врахуванням положень пункту 27.1 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які виключають виплату страхового відшкодування, якщо смерть потерпілого не є прямим наслідком ДТП, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у відшкодуванні шкоди в порядку регресу.
Не заслуговують на увагу посилання представника заявника на те, що витрати на поховання - це окрема категорія відшкодування, що регулюється також ст. 1201 ЦК України, і прямо пов'язана з фактом смерті потерпілого після ДТП, а не з її медичною причиною, оскільки пунктом 27.1 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко визначено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Як вище зазначалося, що смерть ОСОБА_2 , хоч і настала у медичному закладі, де його було госпіталізовано після ДТП, проте вона відбулась через 10 днів після цього та внаслідок захворювання - гострої форми хронічної ішемічної хвороби серця, у вигляді повторного інфаркту міокарду в ділянці задньої стінки лівого шлуночка серця, а спричинені ОСОБА_2 тілесні ушкодження (травма голови, закриті травми лівої половини тазу та лівої гомілки), які заподіянні внаслідок ДТП, у причинно-наслідковому зв'язку із настанням його смерті не перебувають.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що МТСБУ здійснило страхове відшкодування витрат на поховання потерпілого з порушенням вимог ч. 1 ст. 27 Закону, тому відсутні підстави для його відшкодування в регресному порядку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, інтереси якого представляє ОСОБА_5 слід залишити без задоволення, а рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2025 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Враховуючи, що апеляційним судом рішення суду залишено без змін тому відсутні підстави для проведення розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, інтереси якого представляє адвокат Лисенко Микола Петровича, залишити без задоволення.
Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення виготовлений 24 червня 2025 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В. Хома