Справа № 461/1641/24 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.
Провадження № 22-ц/811/4022/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
25 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Підлужного В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 жовтня 2024 року, -
у лютому 2024 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 31 жовтня 2022 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № R01.00612.009790100, за умовами якої відповідач отримала кредит в розмірі 80112.62 грн. зі сплатою 35.08 % річних з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Стверджує, що надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, банк повністю виконав свої зобов'язання за умовами договору, однак відповідач не повернула отримані в кредит кошти у встановлений договором термін та не сплатила відсотки за користування ними. Остання операція з внесення коштів на погашення заборгованості за кредитним договором здійснена відповідачем 02 лютого 2023 року. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 20 грудня 2023 року становить 103173.10 грн., з яких 79844.39 грн. - заборгованість за простроченим боргом, а 23328.71 грн. - заборгованість за простроченими процентами. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором банк надіслав на адресу відповідача вимогу про усунення порушення зобов'язань, в якій вимагав терміново протягом тридцяти календарних днів з дня направлення вимоги виконати зобов'язання за кредитним договором, а саме, достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, однак відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором.
З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 103173.10 грн.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 жовтня 2024 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 103173.10 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 3028 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, однак позивач не надав первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту, його часткового погашення тощо, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Доведеність наявної суми заборгованості є обов'язком позивача, який він не виконав, оскільки не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності факту заборгованості та її розміру. В договорі передбачено, що за прострочення зобов'язань банк має право нараховувати пеню 0.15% за кожен день прострочення в період від 1 до 60 календарних днів та 0.65% за кожен день прострочення, починаючи з 61 календарного дня, однак умови договору щодо нарахування пені суперечать законодавству, а тому ці пункти є недійними. Зазначає, що її не було належним чином повідомлено про розгляд справи, що позбавило її можливості вступити в судовий процес для захисту її прав.З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 користувалася коштами, які банк надав їй у кредит на підставі кредитного догоовру, однак в порушення умов кредитного договору отримані в кредит кошти не повернула, не сплатила проценти за користування кредитними кошами, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 103173.10 грн., яка підлягає стягненню на користь АТ «Ідея Банк».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 31 жовтня 2022 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №R01.00612.009790100, за умовами якої банк надає клієнту кредит на поточні потреби в сумі 80112,62 грн., а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними та іншими платежами згідно з умовами цього договору.
Строк кредитування та дії договору становить 87 місяців (п. 1.2 кредитного договору №R01.00612.009790100 від 31 жовтня 2022 року).
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору № R01.00612.009790100 від 31 жовтня 2022 року за користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою ставкою в розмірі 35.08 % річних від залишкової суми кредиту.
Нанесенням власноручного підпису під цим договором, позичальник акцептує публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО та публічну пропозицію укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки АТ «Ідея Банк», які зберігаються на офіційному сайті банку https://ideabank.ua/uk/about/public-contacts. (п. 1.5 кредитного договору №R01.00612.009790100 від 31 жовтня 2022 року).
Меморіальним ордером № 10126896 від 31 жовтня 2022 року підтверджується, що на виконання умов кредитного договору №R01.00612.009790100 від 31 жовтня 2022 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 80112.62 грн.
Таким чином, банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кошти в кредит в сумі передбаченій кредитним договором.
Випискою по рахунку підтверджується, що ОСОБА_1 сплачувала кошти на погашення кредитної заборгованості, зокрема, 05 грудня 2022 року сплатила 2560,00 грн., з яких 2470.88 грн. зараховано на погашення заборгованості за процентами, а 89.12 грн. - на погашення заборгованості за основним боргом, 23 січня 2023 року сплатила 2560.00 грн., з яких 2380.89 грн. зараховано на погашення заборгованості за процентами, а 179.11 грн. - на погашення заборгованості за основним боргом.
02 листопада 2023 року у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору №R01.00612.009790100 від 31 жовтня 2022 року, банк надіслав ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань № 12.4.2/ R01.00612.009790100, в якій вимагав терміново, протягом тридцяти календарних днів з дня надіслання кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме, достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, та інші платежі за кредитним договором на день повного погашення заборгованості, а також суму пені нараховану з врахуванням вищезазначеного, а у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня надіслання цієї вимоги банк має право здійснити стягнення заборгованості у примусовому порядку на власний вибір.
У вимозі про усунення порушень кредитних зобов'язань № 12.4.2/ R01.00612.009790100 від 02 листопада 2023 року зазначено, що станом на 02 листопада 2023 року у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 103173,10 грн., яка складається із: заборгованості за строковим основним боргом в розмірі 77562,92 грн., заборгованості за простроченим основним боргом в розмірі 2281,47 грн., заборгованості за простроченими процентами в розмірі 20949.83 грн., заборгованості за строковими процентами в розмірі 2378.88 грн.
З долученої до матеріалів справи довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договором № R01.00612.009790100 від 31 жовтня 2022 рокувбачається, що станом на 20 грудня 2023 року така становить 103173,10 грн., з яких 79844.39 грн. - заборгованість за простроченим боргом, 23328.71 грн. - заборгованість за простроченими процентами.
Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження виконання нею зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами та відсутності у неї заборгованості за кредитним договором, чи наявної заборгованості в іншому розмірі, іншого розрахунку заборгованості на спростування розрахунку позивача, суду не надала.
В матеріалах справи відсутня інформація про те, що кредитний договір оспорювався відповідачкою, що кредитний договір, чи його окремі умови визнавалися недійсними в судовому порядку, а відтак такий є обов'язковим до виконання.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № R01.00612.009790100 від 31 жовтня 2022 року в розмірі 103173,10 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів надання ОСОБА_1 кредитних коштів на підставі кредитного договору № R01.00612.009790100 від 31 жовтня 2022 рокуспростовуються наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 10126896 від 31 жовтня 2022 року.
Покликання апелянта на недійсність умов договору щодо нарахування пені у зв'язку з тим, що вони суперечать положенням Закону України «Про споживче кредитування», є безпідставними, оскільки банком не нараховувалася пеня за прострочення виконання умов договору і з вимогами про стягнення пені АТ «Ідея Банк» не звертався.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що вона не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що позбавило її можливості реалізувати належні їй процесуальні права, з огляду на наступне.
Згідно з частинами 2, 4 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Судом першої інстанції надсилалася на адресу ОСОБА_1 судова повістка-повідомлення про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 14 жовтня 2024 року, однак конверт повернувся на адресу суду без вручення адресату з довідкою поштового відділення про причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 100).
Наявна в матеріалах справи довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки-повідомлення у зв'язку з відсутністю за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 жовтня 2024 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 25.06.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк