Справа № 466/11620/24 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г. Б.
Провадження № 22-ц/811/3738/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
25 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Підлужного В.І.
з участю: представника ТзОВ «ЄвроЛьвів» - Маланій І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2024 року,-
у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об'єкти незавершеного будівництва - незавершену будівництвом квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в першому під'їзді на третьому поверсі, за будівельним номером АДРЕСА_2 , загальна проектна площа 57,44 кв.м. та незавершену будівництвом квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в другому під'їзді на чотирнадцятому поверсі, за будівельним номером 151, загальна проектна площа 51,21 кв.м.
Крім того, разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви покликається на те, що 18 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум» в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія-Інвест» укладено попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 147. 22 липня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум» в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія-Інвест» укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 148. 07 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум» в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія-Інвест» укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . Крім того, 07 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Оптимум» в інтересах Пайового не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія-Інвест» укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 . Згідно з договором № 872 від 01 грудня 2021 року про внесення змін та заміну сторони до попереднього договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 усі права та обов'язки за договором перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів». Згідно з договором № 903 від 01 грудня 2021 року про внесення змін та заміну сторони до попереднього договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 усі права та обов'язки за договором перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів». Зазначає, що сторони зобов'язалися укласти основні договори протягом 4 кварталу 2022 року, а після здійснення усіх платежів Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» повинно передати квартири у його власність, однак, сплативши повну суму забезпечувального платежу, він не отримував пропозиції щодо укладення основних договорів купівлі-продажу квартир. В подальшому йому стало відомо про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» надсилає іншим інвесторам листи про припинення попередніх договорів у зв'язку з тим, що інвестори не звернулися до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» за поверненням коштів або до так званого нового девелопера Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Львів Девелопмент» для заміни сторони договору з доплатою. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань. Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» здійснює продаж квартир, в тому числі і однокімнатної квартири на третьому поверсі площею 57.44 кв.м. Крім того, відбувається постійна зміна бенефіціарних власників та керівників, що свідчить про відсутність сталої управлінської структури відповідача та можливі наміри здійснити несумлінні дії виконання своїх обов'язків, передбачених попередніми договорами і уникнення передачі йому майнових прав на об'єкти незавершеного будівництва та відчужити майнові права на недобудовані квартири третім особами з метою отримання коштів. Вважає, що спів мірним та ефективним способом забезпечення позову про визнання майнових прав на об'єкти нерухомості є накладення арешту на спірні квартири, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З наведених підстав просить:
-накласти арешт на квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в першому під'їзді на третьому поверсі, за будівельним номером АДРЕСА_2 , загальна проектна площа 57,44 кв.м.;
-накласти арешт на квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в другому під'їзді на чотирнадцятому поверсі, за будівельним номером АДРЕСА_5 , загальна проектна площа 51,21 кв.м.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено.
Накладено арешт на квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в першому під'їзді на третьому поверсі, за будівельним номером АДРЕСА_2 , загальна проектна площа 57,44 кв.м.;
Накладено арешт на квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в другому під'їзді на чотирнадцятому поверсі, за будівельним номером 151 загальна проектна площа 51,21 кв.м.
Ухвала піддана негайному виконанню.
Ухвалу суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів»,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що вжиті судом заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на квартири є неспівмірними з предметом позову, не відповідають чинному цивільному законодавству та не забезпечують можливе виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а крім того перешкоджають законній господарській діяльності юридичної особи. Арешт накладено на квартири, однак на даний час квартир, як об'єктів цивільних прав не існує, оскільки багатоквартирний будинок не прийнятий в експлуатацію та права власності на квартири як на об'єкти речових прав не зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивач не звертався з вимогами про визнання права власності на квартиру чи витребування квартири із чужого незаконного володіння, а просив лише визнати майнові права на квартиру, відтак накладення арешту на квартири в порядку забезпечення позову не відповідає правовій природі спірних правовідносин, що свідчить про неспівмірність вжитого заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам. У зв'язку з тим, що у визначений попереднім договором строк між сторонами не укладено договору купівлі-продажу квартири, зобов'язання із укладення основного договору припинилося і в позивача виникло лише право на відшкодування збитків, завданих невиконанням попереднього договору, а не право власності чи майнові права на квартиру. Судом не враховано, що позивачем заявлено завідомо та очевидно безпідставну вимогу, яка не відповідає правовій природі спірних правовідносин, що свідчить про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову, а безпідставне забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб. На підставі договору № 01-26/03-24 від 26 березня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Львів Девелопмент», майнові права та функції забудовника передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті Львів Девелопмент», а накладення арешту на квартири перешкоджає законній господарській діяльності обох юридичних осіб, спрямованій на добудову будинку та захист майнових прав та інтересів усіх інвесторів, а не певних осіб. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТзОВ «ЄвроЛьвів» - Маланій І.Я. на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача та його фінансовий стан можуть свідчити про можливість відчуження майнових прав позивача на недобудовану квартиру третій особі з метою отримання грошових коштів, а відтак невжиття таких заходів може в подальшому істотно ускладнити виконання рішення суду або зробити його виконання неможливим.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вінзвернувся або має намір звернутися до суду.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Види забезпечення позову, які можуть застосовуватися судом визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
З врахуванням вищенаведеного, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 759/5175/20, від 22 січня 2020 року у справі № 521/5896/19.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об'єкти незавершеного будівництва.
Зокрема, ОСОБА_1 просить визнати за ним майнові права на об'єкти незавершеного будівництва - незавершену будівництвом квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в першому під'їзді на третьому поверсі, за будівельним номером АДРЕСА_2 , загальна проектна площа 57,44 кв.м. та незавершену будівництвом квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в другому під'їзді на чотирнадцятому поверсі, за будівельним номером АДРЕСА_5 , загальна проектна площа 51,21 кв.м.
Незважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають немайновий характер, такі напряму стосуються нерухомого майна, як об'єкту цивільних прав, спірні об'єкти, тобто ті на який позивач просить накласти арешт, є об'єктами незавершеного будівництва.
Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до ст. 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно із ч. 1 ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу, як незавершеного будівництва нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна.
У постанові Верховного Суду у справі № 910/6644/18 зазначено, що з аналізу чинного законодавства, вбачається, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав у випадках та в порядку визначених актами цивільного законодавства.
Згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 657/1211/19 (провадження № 61-3353св20) умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Разом з цим, спірні квартири, як об'єкти новоствореного майна не набули статусу квартир чи об'єктів незавершеної житлової нерухомості в багатоквартирному житловому будинку, оскільки докази протилежного у матеріалах справи відсутні, а судом не встановлені, відтак, на час звернення ОСОБА_1 з позовом, а також на час постановлення оскаржуваної ухвали, квартири, на які судом накладено арешт, не існували як об'єкт цивільних прав, оскільки будинок не прийнятий в експлуатацію і право власності на квартири у цьому будинку не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав.
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (стаття 3 Закону).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що предметом спору в даній справі є вимоги про майнові права, про які позивач заявляє на підставі укладеного між сторонами договору, на майбутні об'єкти нерухомості, однак такі ще не сформовані як об'єкти нерухомого майна, заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними із заявленими ним позовними вимогами, що свідчить про підставність доводів апеляційної скарги у цій частині.
Не може залишитися поза увагою апеляційного суду і те, що 26 березня 2024 року між ТзОВ «ЄвроЛьвів» (замовник) та ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент» (девелопер) укладено договір № 01-26/03-24 щодо організації та фінансування об'єкта, за умовами якого майнові права на багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , що буде збудований на земельній ділянці, разом з усім функціонуючим інженерним обладнанням, які необхідні для забезпечення належної його експлуатації, який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку та здійснення відповідної державної реєстрації права власності, стане самостійним об'єктом нерухомого майна, зокрема, - квартирою; а також функції забудовника передані ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент».
Таким чином, право розпорядження спірними об'єктами на час постановлення оскаржуваної ухвали належало ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент», яке не є стороною у даній справі, однак така стосується прав та інтересів товариства.
Враховуючи наведене, оскаржуваною ухвалою накладено арешт на квартири, як на майно, яке не є об'єктом цивільних прав та не належить відповідачу, що не може свідчити про законність такої, що дає підстави для висновку про те, що доводи апеляційної скарги знайшли свої підтвердження.
Незважаючи на те, що між сторонами існує спір, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції про підставність заяви про забезпечення позову та обґрунтованість вимог позивача, оскільки надаючи оцінку таким, судом не враховано зазначених вище обставин, надавши перевагу доводам позивача, не врахував прав та інтересів ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент», тому висновок суду про наявність підстав для вжиття заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, не є обгрунтованим.
Обставини, які склалися, дають підстави для беззаперечного висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком порушення майнових прав та інтересів ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент» чи його господарської діяльності в цілому, як нового забудовника.
Таким чином, право на розпорядження спірними об'єктами на час прийняття оскаржуваної ухвали належало ТзОВ «Сіті ЛьвівДевелопмент», яке не є стороною у справі та не перебуває в статусі відповідача, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі, відповідачем в якій є ТзОВ «ЄвроЛьвів».
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що з метою ефективності захисту прав учасників справи, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, що свідчить про підставність доводів апеляційної скарги та незаконність оскаржуваної ухвали, яку необхідно скасувати, а у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів»- задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2024 року- скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об'єкти - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 25.06.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк