Справа № 450/6234/23 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є. О.
Провадження № 22-ц/811/40/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
25 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Підлужного В.І.,
за участю: представника апелянта Думич Н.Б., представника позивача - Вербенко П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засід анні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна компанія «Рубікон Груп» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційн компанія «Рубікон Груп» про захист прав споживачів, -
В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення з ТзОВ «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон-Груп» на її користь пеню у розмірі 15 833 317,50 гривень.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 21.09.2020 року він уклав з відповідачем купівлі-продажу майнових прав № Б2-15/С2/210920-37. Об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за Даним Договором є трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору, оплатив повну вартість квартири у розмірі один мільйон вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень, а відповідач зобов'язався здати будинок в експлуатацію до 30.06.2022 року. Проте, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, будівництво будинку не завершене і такий в експлуатацію не зданий. Тим самим, порушуються її права, як споживача, за що відповідач зобов'язаний йому сплатити пеню у розмірі 3% від вартості робіт за кожен день прострочення. За період з 01.07.2022 року по 01.12.2023 року розмір пені становить 15 833 317,50 гривень. Дану суму просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пеню за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу квартири від 21.09.2020 року за період з 01.07.2022 року по 01.12.2023 року у розмірі 150000,0 гривень (сто п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» в дохід держави судовий збір у розмірі 1500,00 гривень.
Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна компанія «Рубікон Груп», подавши апеляційну скаргу.
З рішенням суду не погоджується в частині задоволених позовних вимог.
Вважає, що суд при прийнятті рішення неправильно застосував до спірних правовідносин положення ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» і в даному випадку зазначена правова норма не підлягала до застосування.
Вказує, що за умовами попереднього договору купівлі-продажу квартири від 21.09.2020., укладеного між позивачем і відповідачем, відповідач не мав жодних зобов'язань щодо виконання робіт з будівництва квартири, що є предметом вищевказаного попереднього договору, а зобов'язання відповідача за попереднім договором зводяться до передачі позивачу майнових прав на відповідний об'єкт нерухомості та вчинення інших дій, пов'язаних з передачею та оформленням документів, необхідних позивачу на набуття права власності на відповідний об'єкт нерухомості.
Зазначає, що укладений між сторонами договір за своїми умовами та правовою природою є договором купівлі-продажу майна, а не договором про виконання робіт чи надання послуг, а тому положення ст. 10 ЗУ 2Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини.
Просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_2 , представника позивача - ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що оскільки позивач виконав умови договору і повністю вніс обумовлену в договорі суму, а відповідач допустив істотне порушення умов договору, не завершив будівництво багатоквартирного будинку і не забезпечив отримання позивачем завершеної будівництвом квартири, при тому, що планове завершення будівництва та здача будинку в експлуатацію мало відбутись 30.06.2022 року, вимога позивача про стягнення пені згідно чистини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в межах річного строку позовної давності є обґрунтованою. Суд дійшов до висновку, що розмір неустойки (пені) підлягає зменшенню до суми 150000,0 гривень, яка буде справедливим наслідком порушення відповідачем своїх зобов'язань.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Встановлено, що 21.09.2020 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу майнових прав №Б2-15/С2/210920-37, за умовами якого об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним Договором є 3-кімнатна квартира АДРЕСА_1 , позначена в Додатку № 1 до цього Договору (який є невід'ємною частиною договору), що буде відповідати характеристикам, стану та комплектації, які визначені в Додатку № 3 (який є невід'ємною частиною) до цього Договору, з під'єднанням до інженерних мереж (електропостачання, водопостачання, водовідведення, газопровід). А саме: квартира складається з 3-х кімнат, кухні, допоміжних приміщень та комунальних вигод, загальною площею 8.1,5 : кв.м.
Відповідно до Додатку 2 по Договору перший платіж, який Покупець - зобов'язаний заплатити Продавцю за цим Договором складає 100% від загальної вартості об'єкта нерухомого майна, в термін 21.09.2020 в розмірі 1 018 875,00 грн.
Згідно довідки відповідача від 21.09.2020 року, на виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав №Б2-15/С2/210920-37 позивач сплатив визнану вартість квартири в сумі 1 018 875,00 гривень на рахунок відповідача.
Станом на даний час будинок в експлуатацію не зданий, чого сторонами у справі не оспорюється і що відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Згідно розрахунків позивача за період з 01.07.2022 року по 01.12.2023 року розмір пені, яка обрахована відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», становить 15 833 317,50 гривень.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 10 Закону про споживачів у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Згідно з преамбулою Закону про споживачів цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За пунктами 3, 18, 22 частини першої статті 1 Закону про споживачів продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Статтею 1-1 Закону про споживачів передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Позивач просив стягнути з відповідача пеню відповідно до вимог частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку з невиконанням умов попереднього договору щодо продажу йому квартири ТзОВ «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп», який позивач фактично прирівняв до договору будівельного підряду.
Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Частинами першою та другою статті 877 ЦК України визначено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.
Підрядник, який зобов'язаний здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт.
Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Спірний договір не містить істотних умов, що притаманні договору будівельного підряду, зокрема не містить обов'язку відповідача збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи.
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Визначення майнового права як «права очікування» та повноваження власника таких прав вказано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 2610/22985/2012, від 16 жовтня 2019 року у справі № 761/5156/13-ц та постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 520/4555/17, від 26 січня 2022 року у справі № 761/3462/13-ц, від 08 червня 2022 року у справі № 947/25597/19, від 21 червня 2022 року у справі № 947/25617/19.
Таким чином, майнове право, яке є предметом договору купівлі-продажу - це обумовлене право на набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.
У спірних правовідносинах ТзОВ «Будівельно - інвестиційна компанія «Рубікон Груп» не є виконавцем або продавцем, а ОСОБА_1 не є споживачем послуг в розумінні Закону про споживачів, а тому відповідач не несе відповідальність за частиною п'ятою статті 10 Закону про споживачів за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав.
В пункті 6 договору від 21.09.2020 року, укладеного між сторонами, передбачена відповідальність сторін, яка не обумовлюється застосуванням частини п'ятої статті 10 Закону про споживачів.
У спірних правовідносинах договір між сторонами не є угодою про послугу - будівництво житла, тому висновки в постанові Верховного Суду від 20 травня 2021 року в справі № 607/1569/19 (провадження № 61-5516св20), на які посилався суд першої інстанції, нерелевантні до спірних правовідносин.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такеконституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - інвестиційна компанія «Рубікон Груп» - задовольнити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2024 року - скасувати.
Постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційн компанія «Рубікон Груп» про захист прав споживачів - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 25 червня 2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.