Справа № 686/4141/25
Провадження № 2/686/2816/25
заочне
17 червня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Палінчака О.М.,
при секретарі Цибульській Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та скасування арешту, -
встановив:
12 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності та скасування арешту.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що згідно свідоцтва про право власності від 26.02.1997 року, виданого АТ «Катіон» вона набула право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 .
В серпні 1997 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького міського суду із позовом про стягнення боргу з ОСОБА_1 . Ухвалою від 04.08.1997 року Хмельницьким міським судом в якості забезпечення позову було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Хмельницького міського суду від 13.10.1997 року було вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг в сумі 6 828 грн. 05 коп.
20.02.1998 року судовим виконавцем було складено акт про визнання торгів такими, що не відбулися, згідно якого право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 , яка належала позивачці, передано стягувачу ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу за ціною 4 000 грн. 00 коп.
Ухвалою Хмельницького міського суду від 20.02.1998 року вирішено затвердити акт від 20.02.1998 року про визнання торгів такими, що не відбулися з подальшою передачею 1/2 квартири в рахунок погашення боргу і зобов'язано провести реєстрацію 1/2 квартири АДРЕСА_1 на власника ОСОБА_3 , що проживав за адресою АДРЕСА_2 .
Постановою Президії Хмельницького обласного суду від 16.10.1998 року ухвала судді Хмельницького міського суду від 20.02.1998 року була скасована, а подання судового виконавця про порядок виконання рішення Хмельницького міського суду від 13.10.1997 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 направлено на новий розгляд.
Ухвалою Хмельницького міського суду від 23.11.1998 року вирішено проводити подальше виконання рішення суду шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 , заборонивши реалізацію належної їй частини квартири.
Таким чином, власницею 1/2 квартири АДРЕСА_1 залишилась позивачка ОСОБА_1
11.12.2024 року позивачка звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Хмельницької міської ради із заявою про державну реєстрацію прав власності на вищевказану частину квартири. Проте, 13.12.2024 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Хмельницької міської ради Сідорська С.В. винесла рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій, оскільки встановлено що право на заявлену частину квартири вже зареєстровано за іншою особою, на підставі рішення Хмельницького міського суду від 20.02.1998 року.
Згідно повідомлення № 2-5051/98 від 15.11.2024 року в архіві Хмельницького міськрайонного суду знаходиться лише оригінал рішення суду від 13.10.1997 року та оригінал ухвали від 23.11.1998 року. Решта матеріалів справи № 2-5051/98 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу були знищені у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Отже, право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 повернулось до позивачки у зв'язку зі скасуванням ухвали суду, за якою таке право власності перейшло до нового власника. Проте, вказане право власності позивачка на може зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з наявністю обтяжень та фізичним знищенням рішення суду апеляційної інстанції. А отже належним та допустимим способом захисту порушеного права власності позивачки в даному випадку є позов про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.
При цьому, відповідно до інформації № 1495/31.17-40 від 28.11.2024 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Хмельницькому. Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру № 79595125 від 18.12.2024 року після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа № 54/2018 у приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г., де спадкоємцем усього майна виступила дружина померлого - ОСОБА_2 .
У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом саме до ОСОБА_2 як спадкоємиці прав та зобов'язань померлого ОСОБА_3 , та просить суд визнати за нею право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 і зняти (скасувати) арешт нерухомого майна, який накладено на підставі ухвал Хмельницького міського суду від 04.08.1997 року та від 10.12.1997 року, розподілити судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 17 лютого 2025 року по справі відкрито провадження в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 27 травня 2025 року підготовче засідання було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, вимоги позову підтримала та просила їх задоволити в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 , яка повідомлена про час і місце слухання справи належним чином, в судове засідання не з'явилась, жодних заяв, клопотань чи відзиву на позов до суду не подала.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.
Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності від 26.02.1997 року, виданого АТ «Катіон», позивачка ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 .
В серпні 1997 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького міського суду із позовом про стягнення боргу з ОСОБА_1 .
Ухвалою від 04.08.1997 року Хмельницьким міським судом в якості забезпечення позову було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Хмельницького міського суду від 13.10.1997 року було вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг в сумі 6 828 грн. 05 коп.
20.02.1998 року судовим виконавцем було складено акт про визнання торгів такими, що не відбулися, згідно якого право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 , яка належала позивачці, передано стягувачу ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу за ціною 4 000 грн. 00 коп.
Ухвалою Хмельницького міського суду від 20.02.1998 року вирішено затвердити акт від 20.02.1998 року про визнання торгів такими, що не відбулися з подальшою передачею 1/2 квартири в рахунок погашення боргу і зобов'язано провести реєстрацію 1/2 квартири АДРЕСА_1 на власника ОСОБА_3 , що проживав за адресою АДРЕСА_2 .
Постановою Президії Хмельницького обласного суду від 16.10.1998 року ухвала судді Хмельницького міського суду від 20.02.1998 року була скасована, а подання судового виконавця про порядок виконання рішення Хмельницького міського суду від 13.10.1997 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 направлено на новий розгляд.
Ухвалою Хмельницького міського суду від 23.11.1998 року вирішено проводити подальше виконання рішення суду шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 , заборонивши реалізацію належної їй частини квартири.
Таким чином, власницею 1/2 квартири АДРЕСА_1 залишилась позивачка ОСОБА_1
11.12.2024 року позивачка звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Хмельницької міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на вищевказану частину квартири.
Проте, 13.12.2024 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Хмельницької міської ради Сідорська С.В. винесла рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій, оскільки встановлено що право на заявлену частину квартири вже зареєстровано за іншою особою на підставі рішення Хмельницького міського суду від 20.02.1998 року.
Згідно повідомлення № 2-5051/98 від 15.11.2024 року в архіві Хмельницького міськрайонного суду знаходиться лише оригінал рішення суду від 13.10.1997 року та оригінал ухвали від 23.11.1998 року. Решта матеріалів справи № 2-5051/98 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу були знищені у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Нормою статті 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист праві основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 07 квітня 2021 року у справі № 174/474/17).
Таким чином, право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 повернулось до позивачки у зв'язку зі скасуванням ухвали суду, за якою таке право власності перейшло до нового власника. Проте, вказане право власності позивачка не може зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з наявністю обтяжень та фізичним знищенням рішення суду апеляційної інстанції. А отже, належним та допустимим способом захисту порушеного права власності позивачки в даному випадку є вимоги про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.
Разом з тим, відповідно до інформації № 1495/31.17-40 від 28.11.2024 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Хмельницькому.
Згідно витягу зі Спадкового реєстру № 79595125 від 18.12.2024 року після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа № 54/2018 у приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г., де спадкоємцем усього майна виступила дружина померлого - ОСОБА_2 (копія спадкової справи надана нотаріусом на запит суду).
Відповідно до ст. 1216 Цивільного Кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Зважаючи на викладені обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно який неможливо скасувати в позасудовому порядку, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, право позивачки підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом визнання права власності на 1/2 квартири та зняття з неї арешту, тому суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Судові витрати у праві розподіляються згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, з відповідачки на користь позивачки підлягає до стягненню сплачений останньою судовий збір в сумі 2 837 грн. 43 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 .
Зняти (скасувати) арешти нерухомого майна, які накладено на 1/2 квартири АДРЕСА_1 на підставі ухвали Хмельницького міського суду від 04.08.1997 року та ухвали Хмельницького міського суду від 10.12.1997 року.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) 2 837 грн. 43 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
На рішення, позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Хмельницького апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 25 червня 2025 року.
Суддя О.М. Палінчак