Справа № 289/2516/24
Номер провадження 2/289/297/25
24.06.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - Кириленка О.О.,
з участю секретаря судового засідання - Науменко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд розірвати шлюб, укладений між сторонами та стягнути з відповідача судові витрати. Свої вимоги мотивує тим, що подальше спільне життя з відповідачем та збереження з ним сім'ї стали неможливими.
Ухвалою судді від 06.01.2025 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
14.01.2025 від відповідача надійшли заперечення в яких зазначив, що останнім часом відносини з позивачкою почали погіршуватися, вона почала нехтувати сімейними цінностями та вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу ще можливе. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 та в стягненні витрат на правничу допомогу, а також звільнити його від сплати судового збору.
В судовому засідання позивач заявлені позовні вимоги підтримала та просила суд стягнути з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн.
Відповідач та його представник визнали позовні вимоги та не заперечували щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу.
Заслухавши поясненння сторін, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 18.02.2020 (а.с. 12), від даного шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12 а). Протягом останнього часу сторони шлюбних стосунків не підтримують та спільного господарства не ведуть, мають різні погляди на сімейне життя.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами діють сімейні правовідносини.
Сторонам судом надавався строк на примирення, проте, після спливу вказаного строку останні не примирились.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 104 СК України; ч. 3 ст. 105 СК України; ч. 1 ст. 110 СК України).
У відповідності до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ст. 51 Конституції України та ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примушування до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
За приписами ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.
Отже, наявність того факту, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача є підставою для повного задоволення позовних вимог.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн., то в цій частині суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов'язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію договору про надання правової допомоги від 23.12.2024, кошторис витрат на правничу допомогу адвокатом Бойко В.В. від 24.12.2024, що містить перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, ордер на надання правничої допомоги від 24.12.2024 (а.с. 7-9, 10, 11).
Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу розірвання шлюбу.
Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн підлягають стягненню з відповідача на її користь.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 гривень (а.с. 16).
Доводи відповідача відносно того, що він підлягає звільненню від сплати судового збору, як учасник бойових дій, суд вважає неспроможними за наступних підстав.
Відповідно до положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Аналіз вищевказаної норми закону дає підстави дійти висновку, що звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав.
Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення особи до суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Статтею 22 вказаного Закону визначено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Між тим, у вказаній цивільній справі спір з приводу сімейних правовідносин, а тому, не стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то судовий збір за подання позовної заяви у цій справі підлягає сплаті на загальних підставах.
Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, викладеним, зокрема, у постанові від 9 жовтня 2019 року (справа № 9901/311/19).
Враховуючи викладене, підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" відсутні.
Безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.
Керуючись ст. ст. 110, 112 СК України, ст. ст. 2, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Розірвати шлюб, укладений між громадянами України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 18.02.2020 Радомишльським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 17.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Олег КИРИЛЕНКО