Іменем України
Справа № 285/1797/25
провадження у справі № 2/0285/1110/25
24 червня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді……..………..……...Літвин О. О.,
секретаря………...................................Клечковської М. М.,
розглянувши заочно за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів, -
У квітні 2025 року позивач звернулася до суду з даним позовом до відповідача, в якому просила стягнути з нього на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу.
В обґрунтування позову зазначила, що відповідач є батьком дитини, однак не виконує свої зобов'язання по її утриманню, хоча є працездатною особою та може надавати матеріальну допомогу. Донька проживає разом з нею і вона сама піклується про неї і забезпечує.
Сторони в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про слухання справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, у зв'язку з чим розгляд справи проведено у їхній відсутності.
В заяві до суду від 22.05.2025 позивач просила розглянути справу за її відсутності та задовольнити її позовні вимоги.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки не повідомив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи. Виклики відповідача про місце і час розгляду справи здійснювалися рекомендованим листом за його місцем реєстрації та через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу.
З урахуванням положень ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши надані докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст.141 СК України).
Відповідно до ст.180 СК України, ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками вказаного обов'язку визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст.181 СК України).
Положеннями СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (ст.ст.180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (ст.185); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (ст.198).
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від неї, та захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності.
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
З матеріалів справи слідує, що з 27.04.2018 сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилася донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач разом із донькою з 01.09.2021 зареєстровані в м. Бахмут Донецької області, втім з 15.08.2023 взяті на облік, як внутрішньо переміщені особи, та проживають без реєстрації на території Звягельського району Житомирської області в с. Гульськ.
Відповідач проживає окремо від своєї дитини, домовленості щодо утримання якої подружжя не досягло. Згідно Єдиного державного демографічного реєстру (станом на 16.05.2025) ОСОБА_2 з 10.12.2004 зареєстрований в с. Мочульня Коростенського району Житомирської області.
Кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Держава Україна, проголошуючи такий принцип сімейного права, як державна охорона кожної дитини, реалізує його в одному із положень ст.182 СК України, яка встановлює мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» встановлений розмір прожиткового мінімуму для дітей: 2563 грн віком до 6 років та 3196 грн віком від 6 до 18 років.
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини (ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Обов'язки по вихованню, догляду, розвитку дитини значно більшою мірою виконуються тим з подружжя (з колишнього подружжя), з яким дитина проживає. Незважаючи на юридично закріплений принцип гендерної рівності (ч.6 ст.7 СК України), у переважній більшості випадків догляд за дитиною здійснює її мати. Разом з тим, суд наголошує, що обов'язок по утриманню дитини, піклування про її фізичний і духовний розвиток, створення умов для отримання належної освіти, не може бути покладений виключно на одного з батьків.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідач є здоровою, працездатною особою 43 років. Доказів наявності в нього на утриманні інших дітей чи непрацездатних батьків або будь-яких поважних причин, що унеможливлюють надання матеріальної допомоги позивачу, суду надано не було.
З податкової декларації про майновий стан і доходи відповідача слідує, що йому з лютого 2025 року нараховується дохід у вигляді виплат військовослужбовцям.
Звернення матері до суду з даним позовом свідчить про те, що батько не достатньо приймає участі у вихованні, утриманні своєї дитини, не створює всі необхідні умови для її розвитку і життя.
Виходячи з позиції якнайкращого забезпечення інтересів спільної доньки сторін, враховуючи визначений розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку; працездатність обох батьків; потребу позивача у фінансовій допомозі з боку відповідача, який зобов'язаний брати участь у забезпеченні благополуччя своєї доньки, - суд приходить висновку, що він в змозі сплачувати аліменти в розмірі, зазначеному у позовних вимогах: 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
Такий розмір є реальним, не поставить відповідача у матеріальне становище значно гірше від положення дитини і позивача, відповідатиме, як інтересам дівчинки, так і матеріальному становищу та стану здоров'я платника аліментів, а також засадам розумності, виваженості і справедливості.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ст.191 СК України стягнення аліментів потрібно проводити з дня пред'явлення позову, тобто з 01.04.2025.
Рішення в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до вимог ст.141 ЦПК України він стягується з відповідача в дохід держави.
Керуючись статтями 76-81, 141, 258-259, 265, 268 ЦПК України, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,
починаючи стягнення з 01.04.2025 і до досягнення дитиною повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211,20 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуюча суддя О. О. Літвин