25.06.2025 Справа №607/12494/25 Провадження №2-о/607/397/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Процишин Н.В.
заявника та його представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2
заінтересованої особи та його представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу в порядку спрощеного провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,-
Заявник ОСОБА_1 звернулась із заявою про видачу обмежувального припису, у якій, просить видати обмежувальний припис відносно кривдника ОСОБА_3 шляхом встановлення заходу тимчасового обмеження його прав строком на шість місяців у вигляді: заборони ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання із заявником за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони ОСОБА_3 наближатись на відстань менше 70 метрів до будинку місця проживання заявника за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони ОСОБА_3 вести телефонні переговори з заявником або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб; заборони ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати заявника, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її, та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
В обґрунтування заявлених вимог, ОСОБА_1 зазначає, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. Співвласниками вказаної квартири є також два її сини: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказала, що ОСОБА_3 вчиняє відносно заявника домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, яке виражається у словесних образах, приниженні, залякуванні та погрозах, які викликають у заявника побоювання за власну безпеку. Так, 11.03.2025 року близько 18:00 год. ОСОБА_3 голосно висловлював відносно неї словесні образи, перехопив руками горло, внаслідок чого була заподіяна шкода її фізичному здоров'ю. Із приводу даної події, працівниками поліції винесено Терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №334353 від 11 березня 2025 року, яким вжито заходи, зокрема, у вигляді заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на три доби. Однак, ОСОБА_3 вимог припису не виконував. Також вказала, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.03.2025 року, у справі №607/5486/25 видано обмежувальний припис у вигляді заборони ОСОБА_3 вести телефонні переговори із заявником або контактувати через інші засоби зв'язку особисто і третіх осіб та заборону особисто і через третіх осіб розшукувати її, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 . Також, вказує на те, що в провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження №12025216040000229 від 09.04.2025, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України. Вчинення ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 домашнього насильства, а також порушення заборонних заходів встановлених рішенням суду, негативно впливає на її здоров'я, вона постійно перебуває в стані стресу, не може спокійно спати вночі через відчуття страху, відчуває побоювання за своє життя як вдома, так і на роботі. Вважає, що ОСОБА_3 не бажає змінити свою поведінку по відношенні до неї. Таким чином, заявник вважає, що вона є такою, що зазнала домашнього насильства, психологічного та фізичного насильства. Відтак, як жертва домашнього насильства, з урахуванням наявних ризиків, вона потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Ухвалою суду 18.06.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заяву про видачу обмежувального припису підтримали з підстав, викладених у ній та просять її задовольнити. Крім цього, ОСОБА_1 суд пояснила, що ОСОБА_3 продовжує вчиняти щодо неї домашнє насильство та погрожує її. Так, 11.03.2025 застосовував до неї фізичну силу. Крім цього, 21.03.2025 погрожував їй, відтак остання змушена була викликати працівників поліції охорони. Крім цього, вказала, що ОСОБА_3 28.04.2025 двічі приходив до неї на роботу, у магазин де вона працює та вчиняв погрози застосування насильства. Також вказала, що вона 05.06.2025 зверталась із заявою про вчинення насильства із боку ОСОБА_3 до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, яку на даний час не розглянуто.
Заінтересована особа ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні вважає, що заява про видачу обмежувального припису не підлягає до задоволення, оскільки доказів вчинення насильства із боку ОСОБА_3 суду не надано. Так, ОСОБА_3 пояснив, що він 11.03.2025 року не вчиняв домашнього насильства стосовно ОСОБА_3 , не погрожував її та не хапав її за горло. Крім цього, визнав, що він приходив за місцем роботи заявника, оскільки остання працює продавцем у магазині, а йому необхідно було купити продукти. Також вказав, що заявник зловживає алкогольними напоями, у зв'язку із чим проходить лікування від алкоголізму. Заявник постійно провокує його, влаштовує скандали, виганяє із квартири та викликає поліцію. Зазначив, що він отримує пенсію має незадовільний стан здоров'я, гіпертонічну хворобу.
Суд, заслухавши пояснення заявника, зацікавленої особи та їх представників, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, приходить до наступного висновку
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на даний час проживають однією сім'єю без шлюбу у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 22 листопада 2002 року Міським бюро технічної інвентаризації, квартира за адресою: АДРЕСА_1 ., належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
ОСОБА_3 із 20.07.2011 року зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.03.2025 року, яка набрала законної сили, у справі №607/5396/25, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Як вбачається із змісту вказаної постанови, «… ОСОБА_3 11.03.2025 близько 18:00 год., перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_1 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме висловлював словесні образи, погрози, передавлював руками горло, чим завдав шкоди її фізичному та психічному здоров'ю…»
Також із матеріалів справи вбачається, що 20 березня 2025 року ОСОБА_1 уклала договір із Управлінням поліції охорони в Тернопільській області про спостереження за рухомими об'єктами на підставі якого, останньою 20.03.2025 о 20 год. 32 хв. було здійснено виклик поліції за її зверненням за її місцем проживання.
Згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.03.2025 року, у справі №607/5486/25, яке набрало законної сили, видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк 2 місяці, яким встановлено наступні заходи тимчасового обмеження прав кривдника, а саме заборону ОСОБА_3 : - перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 ; - наближатися на відстань менше 50 м до будинку місця проживання ОСОБА_1 ; - вести телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб; - особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
Як вбачається із постанови старшого дізнавача СД Тернопільського районного управління ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_8 про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото, кінозйомки та відеозапису, від 06.05.2025 року, «…09.04.2025 до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшов рапорт начальника СПДН ВП ПП Тернопільського РУП Гуменюк Г., про те, що ОСОБА_3 порушив вимоги обмежувального припису, виданого рішенням Тернопільського міськрайонного суду справа №607/5486/25. Зазначена подія мала місце 28.04.2025 року в період часу із 10:00 год. до 11:00 год. та у період часу із 14:00 год. до 15:00 год. у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що по АДРЕСА_2 ..».
Відповідно до пункту третього частини першої ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
За пунктом дев'ятим частини першої ст. 1 цього ж Закону оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом першим частини першої ст. 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», однією із засад запобігання та протидії домашньому насильству є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пунктів сьомого та восьмого частини першої ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Особа, яка постраждала від домашнього насильства це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів і ризиків. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 листопада 2018 року (касаційне провадження № 61-19328св18) в результаті перегляду справи № 756/2072/18.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Згідно правового висновку викладеного у Постанові Верховного Суду від 19.05.2020 № 404/5203/19 (61-22539св19), законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішенні такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Сам по собі факт не притягнення особи до юридичної відповідальності не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об'єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника.
Згідно з визнаними Україною міжнародними стандартами насильство в сім'ї виступає грубим порушенням прав людини і посягає на основні соціальні цінності життя людини, честь та гідність, недоторканність та безпеку, власність та приватне життя, а також на право дітей на виховання у сімейному середовищі.
В силу вимог частини другої ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом прав спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкуватися з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Частиною третьою даної статті визначено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , систематично, протягом тривалого часу потерпає від насильства, яке вчиняє відносно неї ОСОБА_3 , яке виражається у систематичному, тривалому психологічному тиску щодо неї, її приниженні, нецензурній лайці, залякуванні, вчиненні фізичного насильство, що підтверджено вище наведеними судом доказами, у тому числі постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.03.2025, яка набрала законної сили, у справі №607/5396/25. При цьому, суд також ураховує, що останній у період дії обмежувального припису, виданого на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20.03.2025 у справі №607/5486/25 щодо заборону останньому особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та в будь-який спосіб спілкуватись із нею, здійснював із нею спілкування, виясняв стосунки із постраждалою особою за місцем її роботи, подія чого мала місце 28.04.2025 року. Внаслідок чого, постраждала особа ОСОБА_1 продовжувала потерпати від дій кривдника ОСОБА_3 , нести психологічний стрес.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд, з урахуванням оцінки ризиків та з метою уникнення у майбутньому домашнього насильства у будь-якому прояві, захисту прав постраждалої ОСОБА_1 , вважає за необхідне видати обмежувальний припис стосовно кривдника ОСОБА_3 на строк два місяці, частково задовольнивши заяву ОСОБА_1 . При цьому, суд вважає, що такий строк дії обмежувального припису є пропорційним та необхідним, у тому числі для запобігання подальшого розвитку конфлікту, захисту здоров'я заявника. Також, суд вважає, що існують ризики продовження ОСОБА_3 у майбутньому вчинення домашнього насильства у будь-якому його прояві стосовно ОСОБА_1 .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 350-1 - 350-8, 352-355, 430 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису задовольнити частково
Видати обмежувальний припис на строк два місяці згідно якого:
-заборонити перебувати ОСОБА_3 в місці спільного проживання (перебування), у тому числі роботи із ОСОБА_1 ;
-заборонити ОСОБА_3 наближатись на відстань ближче 50 метрів до місця проживання (перебування), роботи ОСОБА_1 ;
-заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_1 , а також контактувати нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб та у будь-який спосіб спілкуватись із нею;
-заборонити ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись із нею.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
Копію рішення суду направити до Тернопільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Тернопільській області для взяття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на профілактичний облік та до відповідного органу місцевого самоврядування.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Заявник: ОСОБА_1 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_2 виданий 18.07.1998.
Рішення суду складено та проголошено 25.06.2025.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан