25 червня 2025 року
Справа № 337/1308/25
Номер провадження 1-кп/337/301/2025
25 червня 2025 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя
в складі: головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого як внутрішньо-переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 01.02.2016 вироком Михайлівського районного суду Запорізької області за ст. 75, ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки;
- 03.12.2019 вироком Веселівського районного суду Запорізької області за ст. 70, ст. 71, ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 304, ч. 1 ст. 309 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
- 31.07.2024 вироком Ірпінського міського суду Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі, підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 2 роки;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, суд -
06.02.2025 приблизно о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, який введено в дію відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, знаходячись в якості гостя в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , шляхом вільного доступу, таємно викрав майно ОСОБА_6 , а саме, мобільний телефон ОРРО А 53, 4 GB| 64 GB, вартістю 3 443, 20 гривень, чим спричинив потерпілій матеріальний збиток на вказану суму. Після чого ОСОБА_4 , вказаним майном розпоряджався на власний розсуд.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України визнав повністю, щиро каявся, дав показання про те, що ввечері 06.02.2025 він знаходився в гостях в квартирі АДРЕСА_3 , де викрав майно ОСОБА_6 , а саме, мобільний телефон ОРРО, який потім здав до ломбарду.
Показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує. З урахуванням повного визнання вини у вчиненні вище наведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд з'ясував та впевнився, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, що їхня позиція добровільна та роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку та обмежив дослідження обставин справи допитом обвинуваченого, а також дослідження характеризуючого матеріалу відносно ОСОБА_4 .
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 , який не оспорював фактичні обставини справи, повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у вчиненому, дослідженими письмовими документами, які суд визнає належними та допустимими доказами у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Таким чином, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення доказано повністю зібраними по справі доказами, достовірність та істинність, яких обвинуваченим не заперечується, що дає суду підстави кваліфікувати його дії за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка),вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення зач.4 ст.185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; конкретні обставини кримінального правопорушення; ставлення обвинуваченого до вчиненого - вину визнав повністю, щиро каявся у вчиненому; дані про особу обвинуваченого, а саме: під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не одружений, не працевлаштований, раніше судимий, судимість в законному порядку не знята та не погашена, вчинив кримінальне правопорушення не відбувши покарання за попереднім вироком.
Згідно зі ст. 66 КК України суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Враховуючи викладене, особистість ОСОБА_4 , конкретні обставини кримінального правопорушення, суд вважає, що виправлення та перевиховування останнього можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства - в місцях позбавлення волі, тому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, згідно санкції ч.4 ст.185 КК України, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченої, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень) як ним самим так і іншими особами.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 після постановлення вироку Ірпінським міським судом Київської області від 31.07.2024 року, яким засуджений за ч.1 ст.309 КК України до обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, тому, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання за цим вироком, необхідно частково, приєднати невідбуту частину покарання за вказаним вироком Ірпінського міського суду Київської області , беручи до уваги, що згідно з п.п. б п.1 ч.1 ст.72 КК України при переведенні та складанні покарань одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановленихст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 349,368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання ,призначене вироком Ірпінського міського суду Київської області від 31.07.2024 року та з урахуванням ст.72 КК України, остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання - з 10 березня 2025 року.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.
Речові докази: мобільний телефон ОРРО А 53, 4 GB| 64 GB, коробку білого кольору з -під телефону ОРРО, передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 -залишити за належністю; договір №Е04-25001113 від 08.02.2025 та його дублікат -залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той же строк з дня отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо вирок не було скасовано, він набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.
Суддя: ОСОБА_7