Справа № 333/4485/25
Провадження № 2-о/333/345/25
13 червня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючої судді Михайлової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Панченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_3 , заінтересована особа: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,
До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_3 про встановлення факту народження дитини на окупованій території, заінтересована особа: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
У судове засідання 27 травня 2025 року о 15 год. 15 хв. заявники та їхній представник не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про день та час слухання справи повідомлені у встановленому законом порядку.
У судове засідання 29 травня 2025 року о 10 год. 15 хв. заявники та їхній представник не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про день та час слухання справи повідомлені у встановленому законом порядку.
У судове засідання 13 червня 2025 року о 10 год. 40 хв. заявники та їхній представник не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про день та час слухання справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Розглянувши матеріали справи, зважаючи на систематичні неявки заявників ОСОБА_1 і ОСОБА_4 та їхнього представника ОСОБА_3 у судові засідання без поважних причин, суд приходить до наступних висновків.
Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» № 11 від 17.10.2014 року, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
Як зазначено вище, заявники ОСОБА_1 і ОСОБА_4 та їхній представник ОСОБА_3 в судові засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, неявка заявників має ознаки повторності, заяви про розгляд справи у їх відсутності до суду не надходило.
Згідно висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-24063ск15, причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону (ч. 3 ст. 169 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017 року) направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з'являються до суду, ураховуючи, що позивач, який не з'являється в судове засідання, має право на використання передбаченого законом права на процесуальне представництво в суді.
Так, відповідно до вимог ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Як зазначалося вище, судом заявникам ОСОБА_1 і ОСОБА_4 та їх представнику ОСОБА_3 надіслані судові виклики в підсистему «Електронний кабінет» ЄСІТС з часом та датою розгляду справи. Про причину своєї неявки заявники суду не повідомили, заяву про розгляд справи за їх відсутності до суду не надали, тому суд, в силу ч. 3 ст. 131 ЦПК України визнає, що заявники повторно не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Отже, незважаючи на те, що заявники ОСОБА_1 і ОСОБА_4 були ініціаторами судового процесу, вважаючи, що їх права були порушені, в подальшому, під час розгляду справи у суді, свідомо нехтували своїми процесуальними правами та обов'язками, не з'являючись у судові засідання, не реагуючи вчасно на судові виклики, ходом розгляду справи не цікавилися.
Враховуючи наведене, процесуальна бездіяльність заявників ОСОБА_1 і ОСОБА_4 не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом відповідно до вимог процесуального закону. А тому сторона провадження має вжити наявні можливості, щоб дізнаватися про стан провадження, порушеного за його заявою.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд, вважає, що заявники ОСОБА_1 і ОСОБА_4 втратили інтерес до справи, більш того, останні, нехтуючи своїми правами та обов'язками, передбаченими ст. ст. 43, 44 ЦПК України, систематично не з'являлися до суду з неповажних причин, що дає можливість залишити заяву без розгляду.
Таким чином у зв'язку з тим, що заявники ОСОБА_1 і ОСОБА_4 та їхній представник ОСОБА_3 повторно у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, з заявою про розгляд справи за їх відсутності не зверталися, оригіналів доказів на виконання ухвали суду не надали, суд вважає за необхідне залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_3 , заінтересована особа: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.
Слід зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ч. 5 ст.223, п.3 ч. 1 ст.257 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_3 , заінтересована особа: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що в силу положень ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Михайлова