Справа № 503/751/25
Провадження № 2/503/561/25
24 червня 2025 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Вороненко Д.В., дослідивши матеріали цивільної справи за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді пільги,
встановив:
Позивач пред'явив до відповідача позов шляхом подання до суду вище вказаної позовної заяви через систему «Електронний суд», в якій просить стягнути з відповідача на його користь суму надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді пільги в розмірі 16421,03 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на, серед іншого, розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч.1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
В свою чергу зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, а саме копії довідки від 18.03.2024 № 5123-5003169929 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виданої управлінням соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації Одеської області, вбачаються ті обставини, що:
- зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 ,
- місцем фактичного проживання відповідача ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи, є адреса: АДРЕСА_2 .
Згідноінформації Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 12.06.2025 року за №6.2-7066/6-25, отриманої судом в порядку виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
На даний час декларування та реєстрація місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні регулюється виключно Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 року № 1871-IX, який набрав чинності 01.12.2021 року. В свою чергу ч.1 ст. 4 цього Закону передбачає, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
В свою чергу пунктом 51 ч.1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року № 5492-VI, до Єдиного державного демографічного реєстру вноситься інформація про особу, зокрема відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
Таким чином зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень ч.1-2 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
При цьому, ч.1 ст. 41 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII передбачає, що облік внутрішньо переміщених осіб здійснюється у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Таким чином адреса: АДРЕСА_2 є місцем фактичного проживання/перебування відповідача ОСОБА_1 , як взятої на облік внутрішньо переміщеної особи, згідно змісту позовної заяви та копії довідки управління соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації Одеської області від 18.03.2024 № 5123-5003169929.
У зв'язку з чим суд вважає, що адреса фактичного проживання взятої на облік внутрішньо переміщеної особи не є тотожнім поняттю зареєстрованого або задекларованого місця проживання (перебування) особи, а також не підміняє його за своєю суттю, оскільки такі облік і декларація/реєстрація мають різну мету та правові наслідки. Крім того, такий висновок суду підтверджує і зміст самих положень ч.2 ст. 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, якими врегульовано порядок внесення відомостей про зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи на підставі документів, що підтверджують реєстрацію місця проживання, або відомостей, внесених до документів особи, які підлягають обміну, а також може використовуватися інформація з Державного реєстру виборців, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, реєстрів територіальних громад, Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
З огляду на зазначене суд вважає, що фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи не змінює і тимчасово не підмінює задеклароване або зареєстроване місця проживання (перебування) цієї особи.
Суд звертає увагу на те, що аналогічна за своєю суттю позиція викладена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїй постанові від 21.07.2022 року у справі № 433/1937/19 (провадження № 61-5298св21), в якій відзначено про відсутність тотожності між адресами «зареєстрованого місця проживання особи» та «обліку, як внутрішньо переміщеної особи».
Таким чином розгляд даної справи не належить до підсудності Кодимського районного суду Одеської області у відповідності до загальних положень визначення територіальної юрисдикції (підсудності), передбачених ч.1 ст. 27 ЦПК України, за якими таким судом є Біловодський районний суд Луганської області, територіальна юрисдикція якого розповсюджується на адміністративну територію сел. Біловодськ Луганської області.
Розпорядженням Верховного Суду від 06.03.2022 року № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальна підсудність судових справ Біловодського районного суду Луганської області змінена шляхом її визначення Першотравеньському міському суду Дніпропетровської області.
25.04.2025 року набрали чинності зміни внесенні Законом № 4273-ІХ від 26.02.2025 року до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, згідно яких найменування Першотравеньського міського суду Дніпропетровської області змінено на Шахтарський міський суд Дніпропетровської області.
Пунктом 1 ч.1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Ураховуючи зазначене вище суд вважає необхідним передати дану справу для її розгляду за територіальною підсудністю до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області.
Керуючись ст. 27, 31, 258-261ЦПК України, суд
постановив:
Цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді пільгипередати на розгляд до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Д. В. Вороненко