Справа № 947/5930/24
Провадження № 2/947/215/25
17.06.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Гниличенко М.В.
при секретарі - Тіщенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної особи ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа Київська державна нотаріальна контора у м.Одеса, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Саганович Олена Юріївна про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та визнання спадкового договору недійсним, суд -
14.02.2024 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Київська державна нотаріальна контора у м.Одесі нотаріус Пінігіна Т.М., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю., в якій просить визнати недійсним спадковий договір, укладений 11.08.2020 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 586; визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку під літ. «А», загальною площею -81.1 кв.м., в тому числі житловою площею - 59.3 кв.м. та надвірних споруд: під літ. «Б» - сарай, під літ. «Д,Е» - літня кухня, під літ «Г» - гараж, огорожа, цистерна, мостіння, розташованого на земельній ділянці, яка знаходиться у фактичному користуванні, який належав ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку під літ. «А», загальною площею - 81,1 кв.м, в тому числі житловою площею - 59,3 кв.м та надвірних споруд: під літ. «Б» - сарай, під літ. «Д,Е» - літня кухня, під літ.»Г» - гараж, огорожа, цистерна, мостіння, розташованого на земельній ділянці, яка знаходиться у фактичному користуванні.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 року вказану справу передано судді Гниличенко М.В.
Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 01.03.2024 року цивільна справа № 947/5930/24 була відкрита за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 01.03.2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної особи ОСОБА_2 - адвоката Продан М.О. про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку під літ. «А», загальною площею - 81,1 кв.м, в тому числі житловою площею - 59,3 кв.м та надвірних споруд: під літ. «Б» - сарай, під літ. «Д,Е» - літня кухня, під літ.»Г» - гараж, огорожа, цистерна, мостіння, розташованого на земельній ділянці, яка знаходиться у фактичному користуванні.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.ст.128,131 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , та їх представник адвокат Продан М.О. до судового засідання з'явились, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлявся, в його інтересах з'явився адвокат Муляр Р.В., який позовні вимоги не визнав та просив відмовити у повному обсязі.
Треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Київська державна нотаріальна контора у м.Одесі нотаріус Пінігіна Тетяна Миколаївна та приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Саганович Олена Юріївна до судового засідання не з'явились, належним чином повідомлялись, просили розглянути справу за їх відсутності.
Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши усі докази в сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб або державних інтересах.
Відповідно до ст.59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Судом встановлено, що недієздатна повнолітня особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом дитинства, згідно довідки ЛТЕК серії 10 ААА № 941325 від 08.05.2012 року, визнаний інвалідом 1 групи А безстроково./а.с.29-31/
Відповідно рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 25.06.2013 року заяву ОСОБА_1 про визнання особи недієздатним було задоволено. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , недієздатним та призначено ОСОБА_1 його опікуном./а.с.27/
Відповідно проведеної судом комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 304 від 12.06.2013 року ОСОБА_2 страждає хронічним стійким психічним розладом у вигляді глибокої розумової відсталості в результаті дитячого церебрального паралічу, у зв'язку з чим не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.
ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 , який постійно проживає в її сім'ї, одержує матеріальне забезпечення та догляд.
Як вбачається із матеріалів справи, між громадянином ОСОБА_4 та громадянкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу у них народились двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24.05.1988 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було розірвано, що вбачається із актового запису про розірвання шлюбу №529 від 24.05.1988 року./а.с.10,18/
ІНФОРМАЦІЯ_7 помер їх син ОСОБА_6 , що вбачається із актового запису № 659 від 19.01.2007 року./а.с.20/
ІНФОРМАЦІЯ_8 померла мати дітей - ОСОБА_7 , що вбачається із актового запису №122243 від 25 грудня 2012 року./а.с.19/
ІНФОРМАЦІЯ_9 помер батько дітей - ОСОБА_4 , що вбачається із актового запису № 532 від 23.06.2022 року./а.с.22/
Таким чином, станом на час розгляду справи в суді близькі родичі недієздатного ОСОБА_2 померли, та єдиною особою, який надано право звернутись до суду за захистом прав та інтересів недієздатної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його опікун ОСОБА_1 .
Зареєстрованим місцем проживання недієздатної особи ОСОБА_2 значиться - АДРЕСА_2 , проте місцем фактичного проживання недієздатної особи є місце проживання його опікуна ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 . /а.с.29/
На підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.11.1978 року, спадкоємцями майна ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 , в рівних частках стали є її діти - ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , який є батьком недієздатної особи ОСОБА_2 ./а.с.23,24/
Згідно вищевказаного свідоцтва та рішення Київського районного суду м.Одеси від 12.06.2017 року про встановлення факту визначення вірної адреси спадкового майна, ОСОБА_4 отримав у спадок 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ./а.с.23,24/
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що вбачається із актового запису № 532, зареєстрованого Біляївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
У відповідності до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтями 1268, 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_4 став його син ОСОБА_2 , який фактично зареєстрований за місцем відкриття спадщини - АДРЕСА_2 , та вказане житло є його єдиним житлом, інших спадкоємців не має, заповіти на спадкове майно відсутні.
У встановлений законом строк представник недієздатного опікуваного ОСОБА_1 , через свого представника Продан М.О. , звернулась в інтересах сина померлого - ОСОБА_2 до Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 . Внаслідок чого було зареєстровано спадкову справу № 775/2023, що вбачається із витягу № 73849384 від 06.09.2023 року про реєстрацію в Спадковому реєстрі./а.с.32/
Згідно Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 , яка діє від імені недієздатної особи ОСОБА_2 , від 31.01.2024 року, було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом 1/2 частку у праві приватної спільної часткової власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_4 , оскільки спадкодавець ОСОБА_4 , за життя уклав спадковий договір, предметом якого є відчуження після його смерті 1/2 частки у праві приватної спільної часткової власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ./а.с.40/
11.08.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. було посвідчено Спадковий договір за реєстром № 585 та накладено Заборону відчуження, зазначеного в договорі майна до виконання, припинення чи розірвання спадкового договору за реєстром № 586./а.с.136/.
Відповідно до умов Спадкового договору від 11.08.2020 року сторони договору попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог закону, усвідомлюючи природу цього правочину, значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, діючи добровільно, маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності, склали цей договір, за умовами якого ОСОБА_4 після своєї смерті передає у власність, а ОСОБА_3 приймає у власність 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку під літ. «А», загальною площею -81.1 кв.м., в тому числі житловою площею -59.3 кв.м. та надвірних споруд: під літ. «Б» - сарай, під літ. «Д,Е» - літня кухня, під літ. «Г» -гараж, огорожа, цистерна, мостіння, розташованого на земельній ділянці, яка знаходиться у фактичному користуванні./а.с.136/
Документи, що посвідчують право власності відчужувача на частку житлового будинку з надвірними спорудами є Дублікат Свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.01.2017 року.
Відповідно до п.3 Спадкового договору вбачається, що відчужувач свідчить, що вказане в договорі нерухоме майно є його приватною спільно частковою власністю, набуто шляхом успадкування, незастережних недоліків, які значно знижують цінність або неможливість використання за цільовим призначенням нерухомого майна не має; від набувача не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору - усі інженерні комунікації перебувають в робочому стані та функціонують за призначенням, крім того, відчужував повідомляє про відсутність прав третіх осіб на вищезазначене майно, в тому числі малолітніх та неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб та інших осіб, яких він зобов'язаний утримувати за законом чи договором.
Відповідно до п.4 Спадкового договору набувач свідчить, що до підписання цього договору зазначене в договорі нерухоме майно ним оглянуто, недоліків, які перешкоджають використанню цим нерухомим майном за її цільовим призначенням, та які незастережані відчужувачем, на момент огляду набувачем не виявлено, претензій до відчужувача, щодо якісних характеристик відчужуваного нерухомого майна у набувача не має.
Однак, судом встановлено і вказаний факт підтверджено обидва сторонами, що 1/2 частина вищевказаного житлового будинку тривалий час знаходиться в занедбаному стані, відсутні умови для нормального проживання, відсутнє водопостачання, опалення та туалет, тобто інженерні комунікації знаходяться в неробочому стані та не функціонують за призначенням, про що було відомо як відчужувачу так і набувачу, який оглядав житло.
Крім того, приховування батьком дитини її прав на користування житлом, в момент укладення договору, позбавляє право дитини на отримування спадкового майна в установленому законом порядку.
Відповідно до п.5 Спадкового Договору на набувача покладається наступні обов'язки:
- сплачувати відчужувачу щомісячно грошові кошти у сумі 2000 гривень, з урахуванням інфляції та індексації. Дана сума повинна сплачуватися не пізніше 20 числа кожного місяця за наступний місяць;
- поховати ОСОБА_4 , у випадку його смерті, за православним обрядом.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що вона є двоюрідною сестрою та опікуном ОСОБА_2 , який є інвалідом 1 групи А з дитинства, його мати померла у 2012 році, тому з цього року він став проживати разом з позивачкою, яка має на утриманні своїх четверо дітей та здійснює догляд за недієздатним повнолітнім ОСОБА_2 , оскільки його батько ОСОБА_4 повідомив, що йому тяжко доглядати за дитиною, зокрема в частині вищевказаного житлового будинку тривалий час відсутні умови для нормального проживання, вказана частина будинку знаходиться в занедбаному стані, труби водопостачання розмерзлись, газ відсутній, бур'яни, сам батько ОСОБА_4 взимку проживав у позивачки, а влітку їздив до міста, фактично нічим не займався, не працював, збирав старі речі, сміття, був малограмотною людиною, не користувався телефоном, мав дивності у поведінці. Приблизно за рік до смерті взагалі пропав, про нього нічого не було відомо, позивач подавала в розшук, і у зв'язку з цими обставинами стало відомо, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 та при житті залишив Спадковий договір на невідому особу, чим фактично порушив права свого єдиного недієздатного повнолітнього сина на отримання спадщини - частки житлового будинку, в якому він проживав та зареєстрований з 09.08.1994 року./а.с.12/.
Представник позивача адвокат Продан М.О. у судовому засіданні пояснив, що жодних обов'язків, визначених у п.5 Спадкового договору ОСОБА_3 не було виконано, зокрема обов'язків щодо сплати відчужувачу щомісячно грошових коштів у сумі 2000 гривень, з урахуванням інфляції та індексації не пізніше 20 числа кожного місяця за наступний місяць та поховати ОСОБА_4 , у випадку його смерті, за православним обрядом. Представник позивача також зазначив, що бабуся відповідача ОСОБА_11 чи будь-яка інша особа не є стороною спадкового договору, та безпосередньо ОСОБА_3 не надавав будь-кому повноважень на перерахування грошових коштів або поховання ОСОБА_4 . Крім того, ОСОБА_3 у березні 2022 року виїхав за кордон, залишивши ОСОБА_4 у с.Нерубайське з бабусею позивача, при цьому ОСОБА_3 не здійснював поховання, не отримував свідоцтво про смерть, оформлення смерті ОСОБА_4 було здійснено без його паспорта, свідоцтво про смерть отримала працівниця Нерубайської селищної ради ОСОБА_12 , а поховала жінка за іменем Ірина, що свідчить про відсутність намірів виконувати спадковий договір.
Суд вважає, що дійсно факти оформлення та поховання ОСОБА_4 не стороною спадкового договору ОСОБА_3 підтверджено повним Витягом з державного реєстру актів цивільного стану, Довідкою Нерубайської сільської ради від 24.11.2023 року./а.с.33,38/.
В матеріалах справи є Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00041289197 від 06.09.2023 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що було складено актовий запис про смерть № 532 Біляївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Місце смерті - Одеська область, Одеський район, с.Нерубайське. Відомості про документ, що підтверджує факт смерті - остаточне лікарське свідоцтво про смерть № 37 від 23.06.2022 року, видане амбулаторією загальної практики сімейної медицини с.Нерубайське КНП Усатівської сільської ради «Усатівський центр первинної медико-санітарної допомоги». Відомості про заявника - ОСОБА_12 , АДРЕСА_4 . Відомості про відмітки зроблені в актовому записі - видано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 23.06.2022 року. Реєстрація смерті проведена за місцем поховання. Паспорт померлого не здано. Громадянство, місце народження померлого документами не підтверджено. Паспорт заявника при державній реєстрації смерті не пред'являвся./а.с.34/.
Відповідно довідки Нерубайської сільської ради від 24.11.2023 року вбачається, що всі витрати по похованню ОСОБА_4 сплачувала громадянка ОСОБА_13 ./а.с.38/
Представник відповідача адвокат Муляр Р.В. у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 познайомився з ОСОБА_3 , але вже за кілька місяців до підписання спадкового договору від 11.08.2020 року матеріально допомагав ОСОБА_4 , оскільки останній отримував незначну пенсію. ОСОБА_3 було відомо, що ОСОБА_4 проживає у приміщенні з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , проте умови проживання є нелюдськими, було відсутнє водопостачання, опалення та туалет. Ще до підписання договору ОСОБА_3 придбав для ОСОБА_4 телефон, вартістю 3212,83 грн., щоб тримати зв'язок з останнім. Після укладення Спадкового договору за пропозицією ОСОБА_3 . Рудінський переїхав на постійне проживання до бабусі дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_11 , яка проживає: АДРЕСА_5 . До моменту смерті ОСОБА_4 проживав у сім'ї ОСОБА_3 . На виконання умов Спадкового договору відповідач на постійній основі перераховував грошові кошти, придбавав їжу та ліки.
На підтвердження доводів відзиву, представником відповідача до матеріалів справи було надано численні квитанції про придбання продовольчих товарів в різних магазинах, крамницях, супермаркетах, які розташовані за різними адресами м.Одеси, де фактично на усіх квитанція є надписи, дати, підписи, також надано листи-написи з викладенням різних обставин від імені ОСОБА_4 /а.с.59/
Представник позивача категорично не погоджується з вказаними доказами, вважає їх неналежними та недопустимими, оскільки неможливо встановити походження вказаних чеків, хто отримував вказані чеки, хто їх підписував чи диктував тексти, усі підписи та надписи, зроблені начебто ОСОБА_4 різняться та їх неможливо ідентифікувати, крім того яким чином можливо встановити, що продукти та телефон ОСОБА_3 покупав саме для ОСОБА_4 , невідомо чи була банківська картка в розпорядженні ОСОБА_4 , оскільки останній не користувався банкоматом, не розумів в техніки. Представник позивача вважає, що відповідач завчасно збирав та знімав ксерокопії чеків, збирав різні написи та тексти, розуміючи оспорення укладеного договору в майбутньому.
Представник позивача у судовому засіданні акцентував увагу суду на тому, що ОСОБА_3 в момент укладення спадкового договору не мав наміру дотримуватись покладених на нього зобов'язань, тобто реального настання правових наслідків зі сторони набувача за договором не передбачалось. Оскільки жодна з умов, передбачених п.5 вказаного договору не була виконана - не сплачувались щомісячно до 20 числа грошова сума у розмірі 2000 гривень, при цьому з урахуванням інфляції та індексації. Крім того, похованням ОСОБА_4 займались треті особи, які не були стороною спадкового договору - ОСОБА_12 , чи особа ОСОБА_13 , при цьому при похованні був відсутній паспорт померлого, внаслідок чого особу не було належним чином ідентифіковано. Крім того, фактично у березні 2022 року відповідач виїхав за межі України, не маючи наміру продовжувати виконувати обов'язки по договору, залишивши ОСОБА_4 на третіх осіб, та зокрема всі витрати по похованню несла особа Ірина, а не набувач по договору ОСОБА_3 . Також, після смерті ОСОБА_4 до наступного часу реєстраційні дії по спадковому договору остаточно не завершено, тобто не виконано умови договору.
Представник відповідача адвокат Муляр Р.В. додатково пояснив, що дійсно грошові кошти ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплачувались не кожен місяць, в чітко встановлені строки, тобто порядок виконання не був ідеальний, строки не дотримувались, але об'єм усіх коштів, оплачених ОСОБА_4 був на думку представника значний, та склав суму по банківським відправленням - 43000 грн., що стосується п.5 Спадкового договору щодо поховання ОСОБА_4 набувач ОСОБА_3 здійснив усіх можливих від нього дій, щоб виконати цей пункт.
Спадковий договір - це правочин, за яким одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Питання спадкового договору врегульовано главою 90 Цивільного кодексу України та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 із змінами.
Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Спадкові договори посвідчуються нотаріусом за зверненням заінтересованих осіб: набувача і відчужувача.
Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.
Предметом спадкового договору може бути майно, яке належить особі на праві приватної власності. Спадкові договори, предметом яких є нерухоме майно, посвідчуються нотаріусом з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження. При посвідченні спадкових договорів правила забезпечення реалізації права купівлі частки у праві спільної часткової власності не застосовуються.
Крім того, при укладанні таких договорів важливе значення має особистість набувача, а також обумовленість розпоряджень відчужувача за спадковим договором та їх належне виконання набувачем, а не будь-якими третіми особами, з метою запобігання спорів, що можуть виникнути між сторонами в процесі виконання такого договору.
Документ, що посвідчує право власності на майно, після його огляду нотаріусом повертається власнику майна (відчужувачу), а в тексті договору зазначаються назва цього документа, номер і дата його видачі та найменування юридичної особи, яка його видала.
Тобто, в момент укладання спадкового договору передачі майна відчужувачем набувачеві не відбувається, оскільки виникнення права власності набувача за спадковим договором пов'язане не з передачею йому відповідного майна, а зі смертю відчужувача. Саме ця умова і відрізняє спадковий договір від будь-якого іншого договору відчуження.
Оскільки спадковий договір, предметом якого є житло, укладається стосовно нерухомого майна, нотаріальне посвідчення таких договорів повинне відбуватися з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», згідно з якою «для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування». Тому для нотаріального посвідчення спадкового договору, предметом якого є житло, необхідно витребовувати довідку відповідного органу щодо осіб, які проживають та зареєстровані у відчужуваній нерухомості.
При нотаріальному посвідченні спадкового договору нотаріус, на виконання вимог ст. 1307 ЦК України, на майно, що є предметом спадкового договору, накладає заборону відчуження в порядку, передбаченому розділом 26 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті. У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини відповідно до ч.3 ст.1307 ЦПК України. У разі смерті відчужувача на підставі свідоцтва органу цивільного стану про смерть нотаріус знімає заборону відчуження.
Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень або на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.
Істотні порушення умов договору чи неможливість його виконання однією з його сторін є підставами для зміни або розірвання договору, в тому числі і спадкового договору, між тим з такою вимогою відповідно до ст.1308 ЦК України може звернутися лише сторона договору, а саме: відчужувач у разі невиконання набувачем його розпоряджень або набувач у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача. Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові ОП КЦС ВС від 10.04.2023 року №591/1419/20.
Таким чином, судом встановлено, що предметом спору не є розірвання спадкового договору, а визнання його недійсним з метою захисту порушених прав недієздатної особи.
Після смерті відчужувача набувач повинен повернути нотаріусу первинний правовстановлюючий документ на нерухоме майно, що є предметом спадкового договору. Цей документ приєднується нотаріусом до примірника спадкового договору, що зберігається у його справах.
На повернутому примірнику правовстановлюючого документа нотаріус робить відмітку про перехід права власності до набувача у зв'язку зі смертю відчужувача. Залишати в матеріалах нотаріальної справи оригінал правовстановлюючого документа під час нотаріального посвідчення спадкового договору у нотаріуса немає підстав.
Відповідно до п.8 Спадкового договору вбачається, що право власності на частку житлового будинку з надвірними спорудами у Набувача згідно зі ст.1302 ЦК України виникає та підлягає реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» після смерті Відчужувача. Відповідно до ст.182 ЦК України право власності на частку житлового будинку з надвірними спорудами підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до обставин вказаної справи, відповідач ОСОБА_3 процедуру припинення спадкового договору після смерті відчужувача, не здійснив, не звернувся до нотаріуса із особистою заявою або через представника про припинення спадкового договору та зняття заборони відчуження, тобто відсутні юридично значимі дії відносно оформлення правовстановлюючого документа на зазначене у спадковому договорі майно.
При цьому суд зауважує, що відчужувач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , а опікун ОСОБА_2 звернулась до суду 14.02.2024 року та 01.03.2024 року було накладено арешт на нерухоме майно, яке належало ОСОБА_4 , тобто у набувача було достатньо часу здійснити дії щодо припинення договору.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду, зокрема з позовом про визнання правочину недійсним (статті 215-235 ЦК України).
Спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК України, тому вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так й іншою заінтересованою особою. У разі пред'явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти, які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено (стаття 3 ЦПК України).
Вказана правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 639/9198/16-ц, від 19.03.2020 у справі №692/86/19, від 16.06.2020 року 280/1356/16-ц.
Вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.
Власник майна, який є одночасно законним представником малолітньої, неповнолітньої або непрацездатної особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернулась до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Суд вважає, що спірний спадковий договір є недійсним як такий, що укладений без згоди органу опіки та піклування, при цьому порушено право на житло та на спадкування непрацездатного сина відчужувача по договору ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є недієздатною особою, інвалідом дитинства, 1 групи А безстроково, оскільки він зареєстрований у житловому будинку (1/2 частка) за адресою: АДРЕСА_2 , вказане житло є предметом спадкового договору.
Незважаючи на той факт, що місцем проживання недієздатної особи ОСОБА_2 визначено за місцем проживання опікуна, за ним зберігається право на житло, що належить йому на праві власності або користування.
За змістом частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.
Непрацездатні діти - це діти, які досягли певного віку та не здатні самостійно забезпечувати себе через інвалідність або досягнення пенсійного віку. До них належать малолітні діти (до 14 років), неповнолітні діти (від 14 до 18 років), а також повнолітні діти, які мають інвалідність I, II, або III групи або досягли пенсійного віку.
Кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання.
За таких обставин, вчинення батьком непрацездатної дитини правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує норму ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», якою держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості. Зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень не допускається. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав, інших прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
При цьому, при укладенні Спадкового договору (п.6) сторони підтвердили, що цей договір вчиняється за відсутності впливу обставин, що спонукають вчинити даний договір на вкрай невигідних умовах та їм відомо зміст ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».
Суд зауважує, що положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке мають діти, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання такого договору недійсним є порушення майнових прав дітей унаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на його укладення.
Отже, вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.
Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Що стосується позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на майно в порядку спадкування за законом на частину житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 , то вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки суд не може замінювати повноваження органів нотаріату, наприклад, видавати свідоцтва про право на спадщину, або ж вирішувати питання, що належать до компетенції нотаріату. Нотаріус відповідає за посвідчення правочинів, оформлення спадщини та інші нотаріальні дії. Суд же має право розглядати спори, що виникають у зв'язку з цими діями.
Крім того, суд звертає увагу на те, що визнавши спадковий договір недійсним, суд не вирішує питання про визнання за позивачем права на спадщину. Спадкоємці для прийняття спадщини мають право прийняти спадщину в порядку, встановленому статтями 1268-1270 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважаються такими, що прийняли спадщину.
Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», зокрема є звільненими особи з інвалідністю 1 та 2 групи, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, тому з відповідача на користь держави стягується судовий збір в розмірі 4501,04 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам. Оскільки судовий збір за позовну вимогу про визнання недійсним спадкового договору становить 1% від ціни позову, але не менше ніж 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд виходить із вартості майна по договору, яка складає 450105 грн., тому 1% від ціни позову дорівнює 4501,05 грн.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 223, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст.16, 202, 203, 1217, 1302, 1304, 1305 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної особи ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа Київська державна нотаріальна контора у м.Одеса, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Саганович Олена Юріївна про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та визнання спадкового договору недійсним - задовольнити частково.
Визнати недійсним спадковий договір, укладений 11.08.2020 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович Оленою Юріївною, зареєстрований в реєстрі за № 585.
В решті вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , в дохід держави судовий збір в розмірі 4501/чотири тисячі п'ятсот одна/ гривня 05 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2025 року.
Суддя М. В. Гниличенко