Справа № 308/3340/25
1-кс/308/3351/25
04 червня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіднні в залі суду в м.Ужороді, клопотання старшого слідчого відділу розслідувань особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону , ОСОБА_4 у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесено до ЄРДР за №12025070000000056 від 06.02.2025 року за кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про арешт майна,-
Слідчий ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із даним клопотанням, яке обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 06.02.2025 року, та у невстановленому досудовим розслідуванням точному місці, але на території Закарпатської області, з метою особистого збагачення та з корисливих мотивів, виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, через державний кордон України шляхом протиправного перетинання останніми державного кордону України поза межами офіційних пунктів пропуску.
Усвідомлюючи неможливість одноособово вчиняти незаконні дії пов?язані з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з метою належного забезпечення конфіденційності своїх дій, перешкоджання виявленню правоохоронними органами, реалізації логістичних маршрутів з перевезення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, об?їзду контрольно-пропускних пунктів ДПСУ та НП України, ОСОБА_6 залучив до вказаної вище злочинної діяльності з числа своїх знайомих ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також інших наразі невстановлених досудовим розслідуванням осіб.
Так, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, з метою протиправного збагачення, ОСОБА_6 , у лютому 2025 року, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, але на території Закарпатської області, підшукав громадянина України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому під час дії правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, та якому у телефонному режимі повідомив, що може організувати незаконне переправлення останнього через державний кордон України поза офіційними пунктами пропуску за грошову винагороду у сумі 6 000 Євро, обумовивши при цьому можливі дату, місце та механізм його протиправного переплавлення через державний кордон України, на що ОСОБА_9 надав свою згоду.
У подальшому, ОСОБА_6 04.03.2025, перебуваючи у місті Калуш Івано-Франківської області, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку, відповідно до попередніх домовленостей між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , останній використовуючи транспортний засіб, який перебуває в його користуванні, а саме: автомобіль марки «Шевроле» моделі «Каптіва» д.н.з. НОМЕР_1 , забрав ОСОБА_9 та повіз у напрямку Закарпатської області, при цьому надаючи поради та вказівки щодо особливостей та механізму протиправного переправлення останнього через державний кордон України.
Надалі того ж дня, тобто 04.03.2025 приблизно об 11 годині 20 хвилин, ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку, діючи з відома інших учасників даної злочинної групи, ОСОБА_6 зупинив транспортний засіб - автомобіль марки «Шевроле» моделі «Каптіва», д.н.з. НОМЕР_1 , на території селищної ради Мислівка Калушського району Івано-Франківської області, де повідомив ОСОБА_9 , що з метою запобігання виявленню їх незаконної діяльності необхідно буде пішком обійти контрольно-пропускний пункт НП України «В?їзд до Закарпатської області», після чого ОСОБА_6 провів ОСОБА_9 через лісово-гірську місцевість, поза межами населених пунктів та автодоріг, до села Свобода Хустського району Закарпатської області, де відповідно до попередніх домовленостей їх чекала невстановлена досудовим розслідуванням особа під керуванням транспортного засобу - автомобіля марки «Фольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_2 .
Того ж дня, приблизно о 12 годині 42 хвилини, вказана вище невстановлена досудовим розслідуванням особа, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України, діючи з відома інших учасників даної злочинної групи, посадила останнього до транспортного засобу - автомобіля марки «Фольксваген Гольф» д.н.з. НОМЕР_2 , та інструктуючи - надаючи поради та вказівки щодо переправлення останнього через державний кордон України, довезла його до території селищної ради Колочава Хустського району, де на них відповідно до попередніх домовленостей очікував ОСОБА_7 , котрий перебував за кермом транспортного засобу - автомобіля марки «Шкода Фабія» білого кольору д.н.з. НОМЕР_3 .
У подальшому, ОСОБА_7 , приблизно о 13 годині 40 хвилин, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України, здійснюючи свою діяльність з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку, діючи з відома інших учасників даної злочинної групи, ОСОБА_7 перебуваючи за кермом транспортного засобу - автомобіля марки «Шкода Фабія» білого кольору д.н.з. НОМЕР_3 , посадив на пасажирське сидіння ОСОБА_9 та інструктуючи останнього - надаючи поради та вказівки щодо протиправного переправлення останнього через державний кордон України, перевіз його до села Угля Тячівського району Закарпатської області, де на них відповідно до попередніх домовленостей очікував ОСОБА_8 , котрий перебував за кермом транспортного засобу - автомобіля «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_4 .
Після чого того ж дня приблизно о 15 годині 00 хвилин, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України, діючи з відома інших учасників даної злочинної групи, ОСОБА_8 перебуваючи за кермом транспортного засобу - автомобіля «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_4 , посадив на пасажирське сидіння ОСОБА_9 та інструктуючи останнього - надаючи поради та вказівки щодо переправлення останнього через державний кордон України, приблизно о 16 годині 05 хвилин, перевіз останнього до гаражного приміщення, яке знаходилося у селі Тересва Тячівського району Закарпатської області, на відстані приблизно 1 000 метрів від державного кордону України, та з якого відповідно до слів ОСОБА_8 , мало відбуватися безпосереднє переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України.
Проте незаконні дії ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також невстановлених досудовим розслідуванням осіб були припинені, у зв?язку з їх викриттям працівниками правоохоронних органів.
Крім того встановлено, що разом з переправленням ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, організовували переправлення через державний кордон України ще двох осіб, а саме ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Також слідчий у клопотанні зазначає, що 02.06.2025 року в ході затримання ОСОБА_8 вилучено мобільний телефон марки «Айфон 7+» ІМЕІ НОМЕР_5 , в якому знаходиться сім-карта мобільного оператора зв'язку № НОМЕР_6 .
Даний мобільний телефон є тимчасово вилученим майном, оскільки є достатні підстави вважати, що такий зберіг на собі сліди кримінального правопорушення.
Враховуючи те, що вищевказаний мобільний телефон може бути використаним, як доказ факту та обставин вчиненого злочину, а також матиме суттєве значене для проведення подальшого досудового розслідування, 03.06.2025 року такий визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а тому з метою його збереження, слідчий у клопотанні просить накласти на нього арешт.
Слідчий ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, однак у прохальній частині клопотання просить клопотання розглянути без виклику слідчого та прокурора.
Власник майна ОСОБА_8 у судове засідання також не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.
Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, не здійснювалося.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
За змістом ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов),чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. За змістом ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Витягом з ЄРДР підтверджено, що слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12025070000000056 від 06.02.2025 року, попередня правова кваліфікація ч. 3 ст. 332 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що 02.06.2025 року працівниками поліції затримано ОСОБА_8 та вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
При цьому, згідно протоколу затримання ОСОБА_8 від 02.06.2025 року слідує, що в останнього було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Айфон 7+» ІМЕІ НОМЕР_5 , в якому знаходиться сім-карта мобільного оператора зв'язку № НОМЕР_6 .
Постановою слідчого ОСОБА_3 від 03.06.2025 року вилучений мобільний телефон з карткою мобільного оператора визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість доводів слідчого в частині, що тимчасово вилучений мобільний телефон з карткою мобільного оператора мають значення речового доказу у кримінальному проваджені та відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, оскільки такі могли зберегти на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином слідчим, на виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України, доведено слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речового доказу, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Слідчим у клопотанні наведено достатньо підстав для застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а відтак, за наведених вище обставин, слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна.
Така шкода може виразитись у втраті речових доказів стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз та встановленню істини у справі, а також у втраті майна, що унеможливить подальшу конфіскацію такого майна, що у свою чергу очевидно переважає над неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Згідно ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для арешту майна, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити .
Накласти арешт на вилучене 02.05.2025 року майно, що належить підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на : мобільний телефон марки "Айфон" 7 , ІМЕІ НОМЕР_7 , в якому знаходиться сім-карта мобільного оператора зв'язку № НОМЕР_6 , шляхом заборони користування та розпорядження зазначеним майном .
Роз'яснити, що у відповідності до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала слідчого судді не набрала законної сили.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали вручити слідчому, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 06.06.2025 року о 13 год. 15 хв.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1