Справа № 308/8794/25
24 червня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., вивчивши матеріали позовної заяви керівника Ужгородської окружної прокуратури Домніцького Ю.В., в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, до ОСОБА_1 , про стягнення із замовника будівництва безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних, та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язання,-
Ужгородська окружна прокуратура, в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , згідно з якою просить: стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Ужгородської міської ради ЄДРПОУ 33868924, пл. Поштова, 3, м. Ужгород, грошові кошти у сумі 305 846,29 грн, з яких: 244 800 грн безпідставно збережені кошти пайової участі, 48 229,5 грн - інфляційні нарахування, 12 816,79 - 3 % річних.
Судові витрати після розгляду справи стягнути з відповідача на користь Закарпатської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач Закарпатська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909967, банк отримувача Державна казначейська служба України, ФО 820172, рахунок UA228201720343130001000018475.
Однак, розглянувши позовну заяву, а також додані до неї матеріали, вважаю, що позивачу слід відмовити у відкритті провадження у справі з наступних підстав.
Згідно з даними, що містяться у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) здійснює господарську діяльність як фізична особа підприємець (дата державної реєстрації 28.08.2006; відомості про реєстрацію припинення підприємницької діяльності відсутні). Відповідно до КВЕД основним видом діяльності є 69.10 Діяльність у сфері права (основний) 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування 56.30 Обслуговування напоями 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки 62.01 Комп'ютерне програмування 62.02 Консультування з питань інформатизації 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем
У цій справі спірні правовідносини виникли із договору позики грошей від 19.07.2021, крім того відповідно до даного договору «Сторони домовились, що позичальник використовує отримані кошти виключно для збільшення оборотних коштів на закупівлю продуктів харчування у виробника «Mogyi Kft», Угорщина постачання на територію України та продажу продукції через дистриб'ютора «Еко сервіс» корпоративними правами якого одноосібно володіє позичальник, з метою отримання прибутку.
Відтак суд вважає, що спірні правовідносини безпосередньо стосуються саме підприємницької діяльності, оскільки, як вбачається з позовної заяви відповідач, як замовник будівництва, повинен був сплатити кошти пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта, а саме: «Реконструкція будівлі під літерою Б, В, Г під торгово - офісну будівлю Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Підградська, 40». Тобто, у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно зі ст. 125 Основного Закону судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним правом і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відтак, загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: наявність спору про право цивільне; суб'єктний склад такого спору; пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.
При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (ГПК) України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із ч.1 ст. 128 Господарського кодексу (ГК) України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності,та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
З аналізу вказаних норм права вбачається, що фізичні особи, які на час звернення з позовом є підприємцями, можуть звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19), однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб'єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб'єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов'язання, що з нього виникають, є господарськими.
До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Положеннями ч.3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Належність спору між сторонами до господарської юрисдикції обґрунтовано визначається відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у сторони із втратою статусу фізичної особи підприємця не припинились (постанова Великої Палати Верховного Суду від13.02.2019у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18)).
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з договору, спір, котрий виник між позивачем, який є юридичною особою та відповідачем фізичною особою підприємцем - ОСОБА_1 , належить до господарської юрисдикції, має бути розглянутий за правилами господарського судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі поставляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.
В зв'язку з чим, у відкритті провадження за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури Домніцького Ю.В., в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, до ОСОБА_1 , про стягнення із замовника будівництва безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних, та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язання - слід відмовити.
Разом з тим, суд роз'яснює, що згідно Господарського процесуального кодексу України позивач може звернутись з даним позовом до відповідного господарського суду за правилами господарського судочинства.
Керуючись ст. ст. 19, 186, 258-260, 263 ЦПК України, суддя, -
У відкритті провадження по цивільній справі №308/8794/25 за позовною заявою керівника Ужгородської окружної прокуратури Домніцького Ю.В., в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, до ОСОБА_1 , про стягнення із замовника будівництва безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних, та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язання - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд таких справ відноситься до юрисдикції господарських судів.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцять днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області Н.В. Наумова