Справа № 307/1524/25
Провадження № 6/307/34/25
25 червня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., з участю секретаря Ваш Е.О., відповідача ОСОБА_1 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна в режимі відеоконференції заяву відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним виконавчого листа № 307/1524/25 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
13 червня 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Тячівського районного суду Закарпатської області із заявою, в якій просить визнати недійсним виконавчий лист № 307/1524/25 від 10 червня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини у зв'язку з його незаконною видачею до набрання законної сили рішенням суду та можливими ознаками фальсифікації, та припинити будь-яке виконавче провадження, відкрите на підставі вказаного виконавчого листа. Вказану заяву відповідач ОСОБА_1 мотивує тим, що 03 червня 2025 року Тячівським районним судом Закарпатської області ухвалено рішення у справі № 307/1524/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. 11 червня 2025 року ним подана апеляційна скарга на вказане рішення суду. Однак, 12 червня 2025 року о 15 год. 00 хв. він отримав виконавчий лист, датований 10 червня 2025 року, який виданий після подання ним апеляційної скарги. Як на підставу вимог заяви посилається на ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавчий лист видається після набрання законної сили судовим рішенням, а також на ст. 129 Конституції України, якою передбачено право на оскарження рішення суду. Вважає, що виконавчий лист було підготовлено та оформлено після подання ним апеляційної скарги, що ставить під сумнів його дійсність.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 червня 2025 року прийнято до розгляду заяву відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним виконавчого листа № 307/1524/25 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, призначено заяву до розгляду в судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника на 19 червня 2025 року на 16 годину 30 хвилину в приміщенні Тячівського районного суду Закарпатської області за адресою: 90500, м. Тячів, вул. Незалежності, 120, Тячівського району, Закарпатської області, Україна.У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про припинення виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа № 307/1524/25 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини відмовлено.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2025 року заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Сойми М.М. у цивільній справі за заявою відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним виконавчого листа № 307/1524/25 та припинення виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини визнано необґрунтованою. Питання про відвід судді Тячівського районного суду Закарпатської області Сойми М.М. передано для вирішення іншому судді у відповідності до вимог ч. 3 ст. 40 та ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
19 червня 2025 року о 16 годині 30 хвилині судове засідання у даній справі не відбулося з тих причин, що іншим складом суду не вирішено заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Сойми М.М. у цивільній справі за заявою відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним виконавчого листа № 307/1524/25 та припинення виконавчого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції вимоги заяви підтримав та просить визнати недійсним виконавчий лист № 307/1524/25 від 10 червня 2025 року з підстав, які ним викладено у заяві від 13 червня 2025 року.
Позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Прокудіна К. А. в судове засідання не з'явилися, позаяк представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Прокудіна К. А. подала суду заяву, в якій просить розгляд заяви про визнання виконавчого листа недійсним проводити у відсутності позивача та представника позивача, та у заяві зазначила, що заява відповідача про визнання виконавчого листа недійсним є необгрунтованою.
Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
30 квітня 2025 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Тячівського районного суду Закарпатської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання однієї малолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Справа № 307/1524/25, Провадження № 2/307/505/25.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини позов ОСОБА_2 задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання однієї малолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття, починаючи з 30 квітня 2025 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 211, 20 (Одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок) гривень. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
10 червня 2025 року Тячівським районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист на негайне виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання однієї малолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за один місяць, зі строком пред'явлення виконавчого листа до 03 червня 2028 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року звернуто увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Частиною другою статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Особливість негайного виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивості виконання не з моменту набрання ним законної сили, а негайно, після його оголошення в судовому засіданні.
Отже, після оголошення рішення в судовому засіданні, в резолютивній частини якого міститься вказівка про його негайне виконання, суд зобов'язаний видати виконавчий лист, який є виконавчим документом.
У разі, якщо рішення суду підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчих документів і проводить відповідні виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, у справах про стягнення аліментів цивільним процесуальним законодавством встановлено обов'язкове негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.
Крім того, цивільно-процесуальним кодексом України не передбаченого такого способу захисту як визнання недійсним виконавчого листа, що підлягає негайному виконанню, натомість частиною 2 статті 432 ЦПК України передбачено визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, зокрема, якщо видано виконавчий лист за рішенням, яке не набрало законної сили, крім тих, що підлягають негайному виконанню.
З огляду на викладене, суду не надано достатніх та допустимих доказів, за якими суд може встановити, що виконавчий лист, який виданий для негайного виконання рішення суду у справі про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, є таким, що не підлягає виконанню з матеріально-правових чи процесуально-правових підстав.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що заява про визнання недійсним виконавчого листа є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 160, 165,186, 260, 261, 430, 431, 432 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним виконавчого листа № 307/1524/25 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуюча: Сойма М.М.