Справа № 303/8056/23
Провадження № 1-кп/303/617/23
25 червня 2025 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , її представників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області кримінальне провадження № 12023070000000137 від 07.06.2023 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Сільце Іршавського району Закарпатської області, українця, громадянина України, освіта неповна вища, студент Ужгородського національного Університету, не одружений, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
06 червня 2023 року, близько 17 години 00 хвилин, водій ОСОБА_8 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Mercedes-benz» моделі «E200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у денний час доби, в дощову погоду, на ділянці автодороги державного значення Н-09, сполученням «Мукачево- Рогатин - Львів», де дорога вкрита асфальтобетоном та має по одній смузі руху у кожному напрямку, які розділені між собою дорожньою горизонтальною розміткою 1.1 (вузька суцільна лінія), що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, крива в плані - заокруглення дороги ліворуч по ходу його руху, зі сторони міста Мукачево у напрямку міста Іршава, між населеними пунктами с. Зубівка та Залужжя Мукачівського району, під час руху, на відстані 340 метрів від кілометрового дорожнього знаку під № 13, не забезпечив безпеку дорожнього руху та грубо порушив вимоги п.п. 1.2, 1.5, 1.10 «безпечна швидкість», 2.3 «б», 10.1, 12.1 та п. 34 Дорожня горизонтальна розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) Правил дорожнього руху України, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, та будучи самовпевненим, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, при виборі безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку та дорожні умови, не втримав керований ним автомобіль у межах своєї смуги руху, внаслідок чого втратив керованість свого автомобіля і як наслідок допустив виїзд керованого ним автомобіля на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з легковим автомобілем марки «Skoda» моделі «Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , яка в той час рухалася у зустрічному напрямку зустрічною смугою руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля марки «Skoda» моделі «Fabia», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 , згідно судово-медичного висновку № 1075/м від 04.08.2023 отримала тілесні ушкодження у виді гіповолемічного шоку 3 ст., гімоперитонеум (внутрішньочеревна кровотеча), розриву печінки, відриву жовчного міхуру, двомоментного розриву селезінки, закритого перелому лобкової кістки справа, закритого уламкового через суглобного перелому ДЕМ правої променевої кістки із різким зміщенням, нейропатії ліктьового нерва справа, забійно рваної рани на шкірі лівої верхньої кінцівки в ділянці плеча, забійно - рваної рани на шкірі правої верхньої кінцівки, відкритої рани на правому колінні. Тілесні ушкодження по степені тяжкості у вигляді гіповолемічного шоку 3 ст., гімоперитонеум (внутрішньочеревна кровотеча), розриву печінки, відриву жовчного міхуру, двомоментного розриву селезінки, закритого перелому лобкової кістки справа, які згідно п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби» від 17.01.1995 слід кваліфікувати як тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
Невиконання водієм ОСОБА_8 вказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з наставшими наслідками, внаслідок яких потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 провину свою визнав повністю, щиро розкаявся, суду пояснив, що повністю підтверджує викладені в обвинувальному акті обставини вчинення кримінального правопорушення. Пояснив, що 06.06.2023 року він повертався, рухаючись на автомобілі «Mercedes-benz» моделі «E200» разом зі знайомими з ОСОБА_9 до с.Сільце Берегівського району, де мешкає. Через погані погодні умови автомобіль занесло на зустрічну смугу де він зіткнувся з іншим автомобілем і сталася дорожньо - транспортна пригода. Оскільки втратив свідомість і отримав тілесні ушкодження погано пам'ятає, що було далі. Після того як прийшов до свідомості, одразу почав допомагати потерпілій ОСОБА_4 , яка була водієм автомобіля з яким він зіткнувся. Після скоєння ДТП і розмовою із чоловіком потерпілої він сплатив 7 тисяч 500 доларів США останній, тобто стільки скільки йому запросила потерпіла сторона. Він постійно намагався провідати ОСОБА_4 , турбувався про її здоров'я. Оскільки не має самостійного заробітку, не працює, навчається, проживає за рахунок батьків, не мав можливості сплатити навіть 7, 5 тисяч доларів, взяв ці кошти в борг, тому що турбувався за стан здоров'я потерпілої. Цивільний позов не визнає в повному обсязі, оскільки доказів того, що саме власні кошти витратила потерпіла на лікування не має. Вважає, що сплативши їй в перерахунку на гривні України майже 400 000 тисяч, повністю компенсував її лікування та завдану моральну шкоду.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 06.06.2023 року був похмурий день. Вона на автомобілі марки «Skoda» моделі «Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 виїхала із села Завидова, проїхала село Залужжя і почала підніматися на підйом біля села Зубівка. З повороту не очікувано з'явився автомобіль, який наближався на великій швидкості, вона не встигла відреагувати, бо поворот був дуже крутий, і сталася ДТП. Після зіткнення вона на ненадовго прокинулася від удару подушки безпеки, потім вже прокинулася в реанімації лікарні. На лікуванні перебувала 1місяць в лікарні, 2 місяці вчилася ходити, в листопаді 2023 року пройшла комісію, де їй встановили ІІ групу інвалідності. 7500 доларів США, які сплатив обвинувачений це компенсація за автомобіль розбитий і цими коштами були оплачені три операції. Перемовини з приводу виплати компенсації за матеріальну і моральну шкоду з обвинуваченим вів її чоловік. Більшість витрат за матеріальну шкоду у розмірі 199 306 тисяч не може довести, має деякі чеки, але на всю суму не може підтвердити. Суму моральної компенсації оцінює у 800 000 гривень, на ці кошти вона бажає забезпечувати своїх дітей, яким не змога приділити достатньо уваги після ДТП. Щодо стягнення коштів з обвинуваченого на правничу допомогу адвокатам, які представляють її в суді, зазначила, що виплатила по 160 000 кожному захиснику. Ці грошові кошти надала їй рідна сестра, позичила. Тому позовні вимоги підтримує у повному обсязі, прохає задовольнити цивільний позов. Не бажає засуджувати суворо обвинуваченого ОСОБА_8 , не бажає його позбавляти волі але бажає, щоб його позбавили водійських прав.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 06.06.2023 року він перебував в автомобілі марки «Mercedes-benz» моделі «E200», реєстраційний номер НОМЕР_1 разом з ОСОБА_8 , вони поверталися із м.Ужгород до с.Сільце Берегівського району, де вони проживають. Була дощова погода, їхній автомобіль винесло на зустрічну смугу, внаслідок чого вони зіткнулися із автомобілем марки «Skoda» моделі «Fabia», за кермом якого була жінка. Обвинуваченого викинуло із машини, останній втратив свідомість, а він вибравшись із автомобіля одразу почав викликати швидку допомогу. Після того, як приїхала швидка їх втрьох відвезли до лікарні.
Також в судовому засіданні були досліджені письмові докази по справі, а саме:
-протокол огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 06.06.2023 року, на якому зафіксована обстановка на місці ДТП 13 км + 400 м по автодорозі Мукачево - Рогатин із схемою до протоколу огляду місця ДТП та фото таблицею;
-висновок експерта № 213/2023 Мукачівського районного бюро судово - медичної експертизи від 09.06.2023 року гр.-ки ОСОБА_4 , відповідно до висновків якого у останньої діагностовано гіповолемічний шок 3 ст., гемоперитонеум, розрив печінки, відрив жовчного міхура, закритий перелом лобкової кістки справа. Дані тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент їх спричинення. Крім того було виявлено закритий уламковий через суглобовий перелом ДЕМ правої променевої кістки із різким зміщенням, нейропатія ліктьового нерва справа, що відноситься до групи тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк понад 21 день. Також про поступленні виявлено на шкірі лівої верхньої кінцівки в ділянці плеча забійно - рвану рану, на шкірі правої верхньої кінцівки забійно - рвана рана, на правому коліні відкрита рана, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я на строк більше 6, але не менше як 21 день;
-протокол проведення слідчого експерименту від 20.07.2023 року, проведений в с.Зубівка -Залужжя за участю ОСОБА_8 , під час якого останній розповів при яких обставинах сталася ДТП, показав учасникам слідчого експерименту місце зіткнення автомобілів, їх розташування та схему до протоколу проведення слідчого експерименту і фото таблицею;
-протокол проведення слідчого експерименту від 20.07.2023 року, проведений в с.Зубівка -Залужжя за участю ОСОБА_10 , під час якого останній розповів при яких обставинах сталася ДТП, показав учасникам слідчого експерименту місце зіткнення автомобілів, в якому вів їхав як пасажир, їх розташування та схему до протоколу проведення слідчого експерименту і фото таблицею;
-висновок експерта Закарпатського НДЕКЦ від 16.08.2023 року судової авто - технічної експертизи відповідно до висновків якого з технічної точки зору, в умовах даної дорожньо- транспортній ситуації, водій автомобіля марки «Skoda» моделі «Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 не мала технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення з автомобілем «Mercedes-benz» моделі «E200», реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом зупинки керованого нею транспортного засобу до місця зіткнення, невідповідностей технічним вимогам п.12.3 чинних Правил дорожнього руху України не вбачається. З технічної точки зору, при заданих вихідних даних, в діях водія автомобіля марки «Mercedes-benz» моделі «E200», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 вбачаються невідповідності технічним вимогам пунктів 10.1, 12.1 та вимогам горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) розділу 34 «Дорожня розмітка» чинних Правил дорожнього руху України з посиланням на термін «безпечна швидкість», який є в п.1.10 ПДР України, недотримання яких в своїй сукупності знаходиться у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо- транспортної пригоди. Гранична швидкість, яка дозволяє автомобілю «Mercedes-benz» моделі «E200», реєстраційний номер НОМЕР_1 подолати ділянку дороги із заданим заокругленням без втрати поперечної стійкості, складає величину приблизно 82…101 км/год, в залежності від коефіцієнту зчеплення шин автомобіля з дорожнім покриттям;
-ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 20.06.2023 року про накладення арешту на транспортні засоби, які були вилучені в ході проведення огляду дорожньо - транспортної пригоди від 06.06.2023 року.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_8 , який своїми необережними діями, що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілій, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, вчиненого з необережності, особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягається вперше, за місцем проживання характеризується виключно з позитивної сторони, навчається, є студентом Ужгородського національного Університету, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відшкодував потерпілій завдані збитки, яка прохала обвинуваченого суворо не карати, не позбавляти волі, але застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Обставини, які згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення злочину особою вперше, добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання в межах санкції статті закону, за якою він притягується до кримінальної відповідальності без застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та приходить до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за його поведінкою під час іспитового строку.
Не призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.09.2023р. за результатами розгляду справи №524/12818/21 (провадження №51-1782км23) вказано, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Указане положення закону має альтернативний характер застосування і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд («судова дискреція») залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків, тощо.
Суд, враховуючи характер та обсяг допущених обвинуваченим ОСОБА_8 порушень Правил дорожнього руху, його негативне ставлення до вчиненого, а також те, що вчинений ним злочин відноситься до категорії необережних, який беззаперечно визнав свою вину, вчинене кримінальне правопорушення не спричинено було зухвалими навмисними діями, не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зважаючи на думку потерпілої, яка сама по собі, як вказано вище, не є вирішальною, але враховується судом в сукупності з іншими обставинами, враховуючи також, що останній є студентом, проживає з братом, дідусем і бабусею, допомагає матеріально своїй сім.»ї, автомобіль для обвинуваченого є джерелом підробітку, приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України із застосовувати ст. ст. 75, 76 КК України без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16.10.2008) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Вирішуючи питання під час розгляду цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно -небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Згідно ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Положеннями ч. 1 ст. 56 КПК України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Статтею 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень ст.1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду; протиправне діяння особи, яка її завдала; причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
У відповідності до вимог частин першої та другої статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
У кримінальному провадженні матеріальна шкода, завдана внаслідок ДТП, повинна бути підтверджена документально. Це можуть бути: висновки експертів про розмір збитків, рахунки за ремонт пошкодженого майна, квитанції про оплату лікування, чеки на придбання ліків, запчастин, інші документи, які підтверджують витрати, пов'язані з ДТП. Тобто в особи потерпілої від ДТП мають бути наявні фіскальні та/або товарні чеки, які видані відповідним суб'єктом та оформлені належним чином, необхідність цих витрат повинна бути підтверджена відповідними лікарськими скеруваннями, епікризами, листками лікарських призначень та іншими медичними документами відповідного характеру. Лише сукупність цих двох критеріїв можуть гарантувати отримання компенсування по витратах на лікування.
Аналізуючи докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 199 306 гривень 41 копійку в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів суду розмір матеріальної шкоди. До матеріалів справи не долученого ні одного чека, ні одної довідки щодо витрати на лікування, додані лише документи первинного огляду потерпілої, де зазначено які медичні операції були проведені, дослідження цифрової рентгенографії, виписка із медичної карти хворого з описом травм, індивідуальна програма реабілітації та довідка до акту огляду медико - соціальною експертною комісією, що останній рекомендовано лікування у невропатолога.
В частині стягнення збитків потерпілої за моральну шкоду, суд зазначає, що відповідно до положень, передбачених п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Також під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 03 1995 № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При цьому слід зазначити, що суд зобов'язаний всебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувавши характер і розмір витрат, зумовлених злочином та установивши причинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала.
Потерпіла, звертаючись до суду із цивільним позовом про відшкодування завданої моральної шкоди, вказала в позовній заяві, що внаслідок винних та протиправних дій обвинуваченого, їй було спричинено моральну шкоду, зокрема, вона переносила фізичні та душевні страждання, обумовлені особистою трагедією, внаслідок скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення потерпіла перенесла сильне психологічне потрясіння, біль та страждання, і що внаслідок цього істотно змінився її спосіб життя, порушився звичний для неї ритм та уклад побуту, а також зазначила, що ці грошові кошти вона хоче витратити на своїх дітей.
Враховуючи викладене, при стягненні з обвинуваченого на користь потерпілої завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди, позовні вимоги підлягають задоволенню пропорційно спричиненим потерплому фізичним і душевним стражданням, з урахуванням обставин вчинення даного кримінального правопорушення, вимог розумності і справедливості, сума моральної шкоди, яка відповідно до Закону підлягає стягненню з обвинуваченого, суд вважає, що це сума коштів, яку обвинувачений добровільно відшкодував потерпілій відразу після скоєння ДТП, а саме 19.07.2023 року у сумі 7 500 доларів США, що за офіційною інформацією НБУ на липень 2023 року складав 1 долар США - 36 930 гривень та складає 277 тисяч 500 грн. та підтверджується розпискою потерпілої про отримання зазначеної суми коштів від ОСОБА_8 , яка знаходиться в матеріалах справи.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 607/4341/20, Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
Обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юридичного спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
В матеріалах провадження крім свідоцтв про права надання адвокатською діяльністю та ордеру про надання правової допомоги потерпілій ОСОБА_4 адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 інших документів не надано на підтвердження вказаних витрат про що наголошує в своїх правових позиціях Верховний Суд.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимог потерпілої щодо стягнення процесуальних витрат на її користь в частині надання правової допомоги.
Процесуальні витрати по справі, пов'язані із проведенням судових експертиз на загальну суму 7170 грн., які підтверджено документально, згідно ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_8 в дохід держави.
Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст. ст. 100, 174 КПК України
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 4-х (чотири) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
Згідно п. п. 1, 2, ч. 1, ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 про стягнення матеріальної, моральної шкоди та витрат на правову допомогу - відмовити.
Судові витрати по справі за проведення судових експертиз в сумі 7170 (сім тисяч сто сімдесят) грн. 00 коп. стягнути з ОСОБА_8 на користь держави.
Речові докази:
- транспортний засіб «Mercedes-benz» моделі «E200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 повернути володільцю ОСОБА_8 , автомобіль марки марки «Skoda» моделі «Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить потерпілій ОСОБА_4 - повернути потерпілій.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2023 року скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1