про продовження запобіжного заходу
Справа № 495/7607/17
Номер провадження 1-кп/495/1/2025
25 червня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинувачений (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисник (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст.153, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 300, ч. 5 ст. 301, ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України,
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебувають матеріли кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст.153, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 300, ч. 5 ст. 301, ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 300, ч. 5 ст. 301 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.06.2017 року за № 12017160240001726.
До суду надійшло клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Із вказаного клопотання вбачається, що 28 червня 2017 року, після опівночі, за попередньою змовою із ОСОБА_7 , керуючись прямим умислом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, прийшли до місця мешкання неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котра мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Зайшовши до будинку через незачинені вхідні двері до кімнати ОСОБА_8 , вони розбудили останню та завдавши декілька ударів в область тулуба та погрожуючи застосуванням насильства, заставили вийти на вулицю, щоб поговорити про мобільний телефон марки «Dooge», що належить ОСОБА_9 , який зі слів ОСОБА_9 та ОСОБА_7 вона в нього раніше викрала. Обвинувачуючи ОСОБА_8 в тому, що вона викрала телефон та, вимагаючи кошти у розмірі 5000 гривень за нього, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 нанесли ОСОБА_8 удари по голові та тулубу, після чого, погрожуючи застосуванням насильства, примусили роздягнутись догола. Далі, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, яке вона сприймала як реальну, а також наносячи удари в область голови та тулуба ОСОБА_8 змушували її пересуватись по вулицям Миру, Центральній, ОСОБА_10 та Гагаріна. По всьому шляху їх пересування, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , завдавали ОСОБА_8 тілесних ушкоджень в область голови і тіла. Окрім того, вони привели ОСОБА_8 до мешканки села Козацьке ОСОБА_11 та демонструючи оголену ОСОБА_8 та завдані їй тілесні ушкодження, як покарання її за те, що нібито вона раніше вкрала зазначений телефон у ОСОБА_12 та не хотіла його повертати, а також з метою осоромити її серед мешканців села Козацьке, Білгород-Дністровського району, за вчинені дії. Після чого, застосовуючи фізичну силу до ОСОБА_8 , наносячи їй удари по голові та тілу, змусили останню йти до місця мешкання ОСОБА_9 , а саме: АДРЕСА_2 , де також наносили їй удари в область голови та тіла, заподіюючи сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання, з метою примусити останню виплатити кошти за мобільний телефон марки «Dooge», що належить ОСОБА_9 , а також з метою покарання за вчинене.
20 вересня 2017 року ОСОБА_9 повідомлено про новупідозруу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127КК України.
Разом з тим, ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що в ніч з 27 на 28 червня 2017 року, на початку першої години, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , знаходячись по АДРЕСА_1 , через незачинену хвіртку проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_1 розташованого на вказаній вулиці, де шляхом вільного доступу через незачинені на запірний пристрій вхідні двері проникли до житлового будинку пройшовши у приміщення дитячої кімнати в котрій на той час спала потерпіла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Далі ОСОБА_9 та ОСОБА_7 розбудили ОСОБА_8 й завдавши удару рукою наказали останній вийти за ними на вулицю, та остання відмовилась, на що ОСОБА_9 та ОСОБА_7 насильно вивели потерпілу на вулицю де в супротив волі ОСОБА_8 наказали зняти всі одягнуті речі, вказуючи шлях слідування територією села Козацького, періодично завдаючи удари по різним частинам тіла, подавляючи волю потерпілої. Після чого, ігноруючи прохання ОСОБА_8 відпустити її, ОСОБА_13 та ОСОБА_7 завели потерпілу в будинок АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_12 , де протримали ще деякий час.
20 вересня 2017 року ОСОБА_9 повідомлено про новупідозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 cт. 146КК України.
Окрім того, ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що28 червня 2017 року, після опівночі, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , застосовуючи фізичне насильство у вигляді нанесення ударів в область голови та тіла, а також погрози його застосування відносно неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка сприймала її як реальну, керуючись прямим умислом, направленим на задоволення статевої пристрасті неприроднім способом та бажанням принизити потерпілу, всупереч її волі, розуміючи та усвідомлюючи протиправність своїх дій, а також будучи обізнаними про її неповнолітній вік, примушували останню вчиняти дії сексуального характеру, які здатні задовольнити статеву пристрасть, що полягали у садистських діях сексуального характеру, а саме введення у піхву ОСОБА_8 стороннього предмету, а також примушували брати до рота засіб контрацепції (презерватив), вступивши в статеві зносини неприродним шляхом з останньою із застосуванням до неї фізичного насильства, направленого на обмеження особистої волі потерпілої, тобто в неприродний статевий акт, тим самим зґвалтувавши останню неприроднім способом.
20 вересня 2017 року ОСОБА_9 повідомлено про новупідозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.153КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
В обґрунтування клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 зазначив, що існують ризики, передбачені у п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від суду, також скоєння інших кримінальних порушень. Все це свідчить про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів.
На підставі викладеного прокурор просить суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 , проти задоволення клопотання заперечувала, вказала, що ОСОБА_4 тривалий час знаходиться під вартою, відтак просила застосувати запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав слова адвоката і також просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 підтримав думку ОСОБА_5 .
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
На підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим, а саме те, що досудове розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, враховуючи його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а також те, що він раніше судимий, офіційно не працевлаштований, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі « Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Судом встановлено, що судове провадження по кримінальному провадженню не закінчено, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 відповідно до ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.05.2025 закінчується 03.07.2025 року.
Також у судовому засіданні встановлено, що відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, доведених прокурором при обранні вказаного запобіжного заходу.
Враховуючи встановлені обставини, існування ризиків в їх сукупності та взаємозв'язку, на переконання суду запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого в судовому засіданні встановлено не було.
Враховуючи вищенаведене, керуючись положеннями ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_14 доцільно продовжити строк тримання під вартою на 60 діб.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 315 КПК України, суд
задовольнити клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» на 60 днів - до 23.08.2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено о 16:30 год. 25.06.2025 року.
Суддя ОСОБА_1