25 червня 2025 року
м. Київ
справа № 638/2527/24
провадження № 61-7282ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 08 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета
спору, - Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Дзержинський районний суд міста Харкова (назву суду змінено на Шевченківський районний суд міста Харкова відповідно до Закону України
від 26 лютого 2025 року № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України
«Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів») рішенням від 08 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Харківський апеляційний суд постановою від 24 квітня 2025 року рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 08 травня 2024 року залишив без змін.
У червні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова
від 08 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 24 квітня 2025 року.
Щодо поновлення строку на касаційне оскарження
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки повний текст постанови Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року отриманий заявником 03 травня 2025 року.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Наведені у заяві підстави для поновлення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки відповідних доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, заявник не надав.
Оскільки відповідних доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, заявник не надав, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання відповідних доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона не відповідає вимогам пункту 5 частини другої
статті 392 ЦПК України якою визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої
статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
У разі, якщо касаційна скарга подається у зв'язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 389 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що оскаржуване судове рішення є незаконним і необґрунтованим, ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норми матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи. У касаційній скарзі міститься посилання на статтю 389 ЦПК України.
Натомість касаційна скарга не містить зазначення передбаченої (передбачених) частиною другою статті 389 ЦПК України підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень та відповідного їх обґрунтування.
Таким чином, Верховний Суд звертає увагу заявника, що необхідно чітко визначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга та навести відповідне їх обґрунтування, зазначивши норми права, які скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували та/або порушили, згідно з вимогами пункту 5 частини другої
статті 392 ЦПК України.
Заявник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених частиною другою статті 389 ЦПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип «правової визначеності».
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду, закріплені у статті 400 ЦПК України, суд не наділений правом самостійно визначати підстави касаційного оскарження.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Щодо форми і змісту касаційної скарги
Разом з тим, прохальна частина касаційної скарги не відповідає вимогам статті 409 ЦПК України, оскільки заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Оскільки вимоги прохальної частини касаційної скарги ОСОБА_1 не узгоджуються з повноваженнями суду касаційної інстанції, тому заявнику необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги і викласти вимоги скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення недоліків, а саме: 1) надати докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції; 2) зазначити конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження судових рішень, визначені частиною другою
статті 389 ЦПК України, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи; 3) уточнити прохальну частину касаційної скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -
Визнати підстави, наведені в клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 08 травня 2024 року та постанови Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року, неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 08 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог - касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська