24 червня 2025 року
м. Київ
справа № 605/461/24
провадження № 61-7654 ск 25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пророка В. В., розглянувши заяву про самовідвід від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 , яку представляє адвокат Луцишин Ганна Михайлівна, на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,
1. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 травня 2025 року у вказаній справі.
2. Автоматизованою системою діловодства (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 червня 2025 року) справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В. та визначено суддів, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В. та Петрова Є. В.
3. Відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи або є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
4. Також частиною першою статті 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
5. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
6. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
7. ЄСПЛ у своєму рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» зазначив: «фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на склад колегії у кожній справі (ухвала щодо прийнятності від 04 травня 2000 року у справі «Бускаріні проти Сан-Маріно» (Buscarini v. San Marino), заява № 31657/96, та «Посохов проти Росії» (Posokhov v. Russia), заява № 63486/00, п. 39, ECHR 2003-IV)».
8. Таким чином, ЄСПЛ зазначає, що дотримання прав особи, визначені частиною 1 статті 6 Конвенції щодо розгляду її справи встановленим законом судом, буде забезпечено лише тоді, коли її справу буде розглядати суд, який створений як орган та за персональним складом призначений у відповідності до вимог діючого законодавства.
9. Отже, ухвалення будь-якого рішення, навіть такого, що ґрунтується на правильному застосуванні норм права, не може вважатися законним, якщо воно ухвалене неповноважним складом суду.
10. Крім цього, згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
12. Пунктом 1.9 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховному Суді, затверджених Постановою Пленуму Верховного Суду від 21 березня 2025 року № 7 визначено, що не розподіляються на конкретного суддю-доповідача судові справи, які надійшли за чотирнадцять календарних днів до початку відпустки, якщо її тривалість становить не менше чотирнадцяти календарних днів (за наявності наказу голови суду).
13. Разом з тим з 07 липня по 28 липня 2025 року включно суддя Пророк В. В. перебуватиме у відпустці згідно із відповідними наказами від 04 червня 2025 року № 1888/0/6-25 та від 17 червня 2025 року № 2164-К. Тобто загальна тривалість часу, протягом якого суддя Пророк В. В. не здійснюватиме правосуддя у зв'язку з відпусткою, становитиме двадцять чотири календарні дні.
14. Отже, з урахуванням зазначеного, розподіл судових справ, які надійшли за чотирнадцять робочих днів до початку зазначеної відпустки судді, не узгоджується з вимогами пункту 4 частини першої статті 36 ЦПК України, що може викликати в учасників справи серйозні сумніви в об'єктивності та безсторонності здійснення розподілу справи суді-доповідачу та відповідно підозру в маніпуляції з авторозподілом судових справ.
15. Враховуючи викладене, з метою недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи та сторонніх спостерігачів сумніви щодо неупередженості судді чи порушення порядку розподілу судових справ та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду, заява судді Пророка В. В. про самовідвід від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 260 ЦПК України,
1. Заяву Пророка В. В. про самовідвід задовольнити.
2. Відвести суддю Верховного Суду Пророка Віктора Васильовича від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , яку представляє адвокат Луцишин Ганна Михайлівна, на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
3. Матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 у зазначеній справі передати на повторний автоматизований розподіл.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Пророк