04 червня 2025 року
м. Київ
справа № 289/2077/24
провадження № 61-17474св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Осички», Радомишльська міська рада Житомирської області, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирська районна державна адміністрація Житомирської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року у складі колегії суддів Трояновської Г. С., Борисюка Р. М., Павицької Т. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Осички», Радомишльської міської ради Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визначення додаткового строку для оформлення права на земельну частку (пай).
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про зменшення розміру судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.
Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків - 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2024 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала. Повернуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн, сплачений на розрахунковий рахунок Житомирського апеляційного суду: р/рахунок: UA498999980313101206080006797, Банк: Казначейство України (ЕАП), Одержувач: ГУК у Жит.обл/ ТГ м. Житомир/22030101, Код отримувача - 37976485, згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ коштів № 16 від 03 грудня 2024 року.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що позивач оскаржує ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру сплати судового збору, яка не підлягає апеляційному оскарженню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що Житомирський апеляційний суд своєю ухвалою від 09 грудня 2024 року в справі № 289/2077/24 вийшов за межі доводів апеляційної скарги та розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Крім того, суд обмежив доступ до правосуддя заявника, не забезпечив можливості бути присутнім у судовому засіданні для реалізації своїх законних прав та інтересів.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У квітні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 129 Конституції України, серед основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03).
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення залежить від положень процесуального закону.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього кодексу.
У частині першій статті 353 ЦПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку ухвала про відмову у задоволенні заяви про зменшення розміру судового збору відсутня.
Аналіз статті 353 ЦПК України свідчить про те, що законодавець виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Отже, перелік ухвал, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, встановлений частиною першою статті 353 ЦПК України, є вичерпним і не містить ухвали про залишення позовної заяви без руху або про відмову у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору.
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року в справі № 607/23244/21, провадження № 14-116цс22, викладено висновок щодо застосування пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України. Так, апеляційному оскарженню лише разом з рішенням суду підлягає ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, якщо суд першої інстанції у цій ухвалі встановлює розмір судового збору, який позивач (заявник) має сплатити при зверненні до суду, або порядок його обчислення, однак особа не погоджується або з таким розміром, або з порядком його обчислення. Такі ухвали суду першої інстанції не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Також не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. В цьому випадку заявник може реалізувати своє право на апеляційне оскарження такого судового рішення шляхом включення заперечень на нього до апеляційної скарги на рішення суду відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України (у випадку постановлення такого рішення місцевим судом).
Як вбачається зі змісту ухвали Радомишльського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2024 року, суд першої інстанції у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зменшення розміру сплати судового збору до 1 211,20 грн відмовив. Однак з апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує ухвалу не в частині визначення судом розміру судового збору, а ухвалу в частині відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру сплати судового збору, яка не підлягає апеляційному оскарженню.
З огляду на наведене, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року. Заявник не позбавлений можливості реалізувати своє право на оскарження ухвали суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру сплати судового збору разом з оскарженням рішення суду першої інстанції, зазначивши у апеляційній скарзі на рішення суду доводи щодо ухвали в частині відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру сплати судового збору.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про можливість оскарження цієї ухвали відповідно до пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України, оскільки вони зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що він не був присутнім у судовому засіданні, не спростовує правомірності дій апеляційного суду, оскільки така обставина не впливає на процесуальну можливість оскарження ухвали суду в межах чинного законодавства.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а тому ухвалу апеляційного суду необхідно залишити без змін.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська