23 червня 2025 року
м. Київ
справа № 506/588/15-ц
провадження № 61-7536ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк» на постанову Одеського апеляційного суду від 13 березня 2025 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії - Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2016 року,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 461 757,85 грн.
Іванівський районний суд Одеської області заочним рішенням від 04 лютого 2016 року позовну заяву задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість в розмірі 461 757,85 грн.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» судові витрати в розмірі 3 654,00 грн.
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив поновити йому пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2016 року та скасувати заочне рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2016 року.
Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 18 березня 2024 року відмовив ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заяву про перегляд заочного рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2016 року залишив без розгляду.
Одеський апеляційний суд постановою від 05 червня 2024 року ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 18 березня 2024 року скасував та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 28 червня 2024 року відмовив ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заяву про перегляд заочного рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2016 року залишив без розгляду.
Одеський апеляційний суд постановою від 13 березня 2025 року ухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 28 червня 2024 року скасував та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
18 червня 2025 року АТ «Державний ощадний банк України» від імені якого діє адвокат Шидерова Н. С., засобами поштового звёязку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 13 березня 2025 року у вказаній справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріпленоперехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Отже, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн) та становить 461 757,85 грн.
Підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України Верховний Суд не встановив.
Таким чином, обставин, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Державний ощадний банк» на постанову Одеського апеляційного суду від 13 березня 2025 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії - Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Іванівського районного суду Одеської області від 04 лютого 2016 року.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров