16 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 333/5980/23
провадження № 61-3954ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», в інтересах якого діє адвокат Філатова Наталія Анатоліївна, на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 9 липня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації права власності та скасування державної реєстрації обтяжень,
31 березня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», в інтересах якого діє адвокат Філатова Н. А., за допомогою підсистеми «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комунарського районного
суду м. Запоріжжя від 9 липня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2025 року, повний текст якої складено 27 лютого 2025 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої
статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Такий висновок щодо застосування аналогічних норм Господарського процесуального кодексу України викладений у постанові Верховного Суду
від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.
Касаційна скарга ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», в інтересах якого діє адвокат Філатова Н. А., не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.
Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначаючи перелік постанов Верховного Суду, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою
статті 389 ЦПК України.
При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями замість заявника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які останній не навів у касаційній скарзі, або самостійно визначити конкретний випадок, передбачений
частиною другою статті 389 ЦПК України, оскільки вказане свідчитиме про порушення принципу змагальності.
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої
статті 393 ЦПК України залишається без руху.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, та надати докази направлення копії виправленої касаційної скарги відповідачам.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», в інтересах якого діє адвокат Філатова Наталія Анатоліївна, на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 9 липня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2025 року залишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко