Постанова
Іменем України
21 травня 2025 року
м. Київ
Справа № 176/2619/23
Провадження № 61-14676св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
стягувач - ОСОБА_1 (далі - стягувач), інтереси якого представляє адвокат Мотуз Олександр Володимирович (далі - адвокат),
боржник - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - підприємство, боржник),
державна виконавиця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР) Фещук Олена Андріївна (далі - державна виконавиця),
за скаргою стягувача на дії державної виконавиці щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні
за касаційною скаргою стягувача на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2024 року, постановлену суддею Павловською І. А., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.
(1) Вступ
1. У 2023 році суд ухвалив рішення про стягнення з боржника на користь стягувача компенсації моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання. На виконанні у державної виконавиці перебував виконавчий лист, виданий на підставі цього рішення. Стягувач вважав, що державна виконавиця неправомірно у 2024 році зупинила виконавчі дії на підставі припису, згідно з яким до 1 січня 2025 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). На думку стягувача, цей припис не можна було застосувати до виконання рішення суду, яке виконувала державна виконавиця. Просив визнати неправомірними її дії із зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, скасувати постанову про таке зупинення та поновити їхнє вчинення.
2. Представник ВПВР у відзиві на скаргу стягувача просив закрити провадження у справі, оскільки виконавче провадження з виконання рішення суду про відшкодування стягувачеві моральної шкоди приєднане до зведеного виконавчого провадження, до складу якого входять судові рішення, ухвалені за правилами різних юрисдикцій; тому правомірність дій державної виконавиці має перевіряти адміністративний, а не загальний суд.
3. Суди обох інстанцій відмовили у задоволенні скарги стягувача. Виснували про правомірність дій державної виконавиці. Стягувач не погодився з таким висновком судів. Наголосив, що законних підстав для зупинення вчинення виконавчих дій не було.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав вирішити, за правилами якого виду судочинства треба розглядати вимоги стягувача щодо дій державної виконавиці у виконавчому провадженні, приєднаному до зведеного (з виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних видів судочинства). Вирішив, що такі вимоги слідрозглядати за правилами адміністративного судочинства. Тому судові рішення, ухвалені за скаргою стягувача на дії державної виконавиці щодо зупинення вчинення виконавчих дій, скасував і закрив провадження у справі за цією скаргою.
(2) Зміст скарги
5. У травні 2024 року стягувач звернувся до суду зі скаргою, у якій просив:
5.1. Визнати неправомірними дії державної виконавиці щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (далі - ВП НОМЕР_1) на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII) у редакції, яка була чинною на день вчинення оскарженої виконавчої дії.
5.2. Скасувати постанову державної виконавиці про зупинення вчинення виконавчих дій.
5.3. Зобов'язати ВПВР поновити вчинення виконавчих дій із виконання виконавчого листа про стягнення з боржника на користь стягувача 120 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.
6. Мотивував вимоги скарги так:
6.1. 24 листопада 2023 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, згідно з яким частково задовольнив позов стягувача: стягнув із боржника 120 000,00 грн відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання; у задоволенні інших вимог відмовив; стягнув із боржника на користь держави 1 200,00 грн судового збору.
6.2. 15 січня 2024 року цей суд видав виконавчий лист на виконання вказаного рішення.
6.3. 11 березня 2024 року державна виконавиця відкрила ВП НОМЕР_1.
6.4. 7 травня 2024 року стягувач отримав лист державної виконавиці про те, що виконання за виконавчим листом у ВП НОМЕР_1 зупинене до 1 січня 2025 року згідно з постановою від 21 березня 2024 року на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII. Згідно з цим пунктом до 1 січня 2025 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є підприємство (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) та моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
6.5. Дії державної виконавиці із зупинення вчинення виконавчих дій є незаконними:
- Предметом спору було відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві. Тому таке відшкодування охоплювалося поняттям шкоди, завданої працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням їхнього здоров'я;
- парламент чітко вказав, що слід вважати моральною шкодою, завданою внаслідок ушкодження здоров'я через порушення трудових прав, але не визначив, що є матеріальною шкодою, завданою ушкодженням здоров'я;
- моральна шкода, завдана ушкодженням здоров'я стягувача, охоплюється поняттям «інші виплати (компенсації), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами», бо відповідні вимоги та судове рішення обґрунтовані приписами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);
- якщо працівнику належать до отримання певні кошти, і право на них виникло відповідно до приписів КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами. Інших правовідносин у стягувача з боржником не було. Вимоги стягувача до боржника обґрунтовані виключно як вимоги працівника до роботодавця. Підставою таких вимог є ушкодження здоров'я під час виконання умов трудового договору;
- державна виконавиця не врахувала, що дія пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є підприємство, а встановлює певні винятки, за наявності яких виконавчі провадження не можна зупинити. Такі винятки є у цій справі, оскільки боржник має відшкодовувати шкоду, завдану ушкодженням здоров'я. Її відшкодування належить до виплат (компенсацій), які належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами.
(3) Зміст відзиву на скаргу
7. У травні 2024 року представник ВПВР подав відзив, у якому просив закрити провадження у справі за скаргою стягувача на дії державної виконавиці щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Мотивував так:
7.1. 11 березня 2024 року державна виконавиця приєднала ВП НОМЕР_1 до зведеного ВП НОМЕР_2, до складу якого входять 855 виконавчих проваджень з виконання ухвалених судами різних юрисдикцій рішень про стягнення з боржника заборгованості.
7.2. Під час виконання судових рішень діє правило одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій, у яких ці судові рішення були ухвалені, а також від кількості стягувачів.
7.3. Оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні, у якому об'єднані виконавчі провадження з виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, відбувається за правилами адміністративного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц).
(4) Зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
8. 20 серпня 2024 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу про відмову у задоволенні скарги стягувача. Мотивував так:
8.1. Державна виконавиця діяла згідно з приписами Закону № 1404-VIII, тому немає підстав для визнання неправомірними її дій із зупинення виконавчих дій у ВП НОМЕР_1.
8.2. Відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я не входить до переліку винятків, зазначених у пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, зокрема до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами.
9. 22 жовтня 2024 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою апеляційну скаргу стягувача залишив без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Навів аналогічні до останнього мотиви.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції
10. 4 листопада 2024 року адвокат в інтересах стягувача сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 34801/0/220-24 від 4 листопада 2024 року). Просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення скарги на дії державної виконавиці.
11. 29 листопада 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків.
12. 5 грудня 2024 року адвокат в інтересах стягувача сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків (вх. № 38096/0/220-24 від 5 грудня 2024 року).
13. 31 січня 2025 рокуВерховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою стягувача та витребував справу із суду першої інстанції.
14. 10 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Стягувач мотивував касаційну скаргу так:
15.1. Підприємство є боржником у ВП НОМЕР_1 про стягнення на користь стягувача 120 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок хронічного професійного захворювання, на підставі рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2023 року у справі № 176/2619/23.
15.2. Державна виконавиця неправомірно зупинила виконавчі дії у ВП НОМЕР_1 на підставі пункту 1-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII. Припис цього пункту не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є підприємство, а встановлює певні винятки, за наявності яких виконавчі провадження не можна зупинити.
15.3. Такі винятки є у цій справі, бо суд на користь стягувача стягнув з боржника відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я. Це відшкодування належить до виплат (компенсацій) працівнику у зв'язку з трудовими відносинами. Під виплатою слід розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати, але й інші трудові виплати, віднесені до обов'язку роботодавця (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14).
15.4. Відшкодування моральної шкоди працівнику, трудові права якого порушені, є обов'язком роботодавця. Тому цю виплату слід вважати трудовою. Інакше кажучи, якщо працівнику належать певні кошти, і право на них виникло на підставі приписів КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами.
(2) Позиції інших учасників справи
16. 17 лютого 2025 року представник ВПВР сформував у системі «Електронний суд» відзив (вх. № 5043/0/220-25 від 17 лютого 2025 року), у якому просить касаційну скаргу стягувача залишити без задоволення. Мотивував так:
16.1. Предметом скарги стягувача є постанови державної виконавиці про зупинення виконавчих дій. Державна виконавиця зобов'язана була зупинити виконавче провадження за Законом № 1404-VIII.
16.2. Суди не встановили, що державна виконавиця діяла неправомірно. На цей час виконавчі дії поновлені.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
17. 31 січня 2025 рокуВерховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за касаційною скаргою стягувача постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження на підставі, визначеній останнім абзацом частини другої статті 389 ЦПК України.
18. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
19. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
20. За змістом частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норми процесуального права, передбаченої частиною другою статті 414 цього Кодексу, про те, що порушення правил юрисдикції загальних судів є обов'язковою підставою для скасування судових рішень незалежно від доводів касаційної скарги.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) За правилами якого виду судочинства треба розглядати вимоги стягувача щодо дій державної виконавиці у виконавчому провадженні, приєднаному до зведеного (з виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних видів судочинства)?
21. Суд ухвалив рішення про стягнення з боржника на користь стягувача компенсації моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання. На виконанні у державної виконавиці перебував виконавчий лист, виданий на виконання цього рішення. Проте державна виконавиця зупинила виконавчі дії у ВП НОМЕР_1 на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII. Стягувач вважав такі дії державної виконавиці неправомірними, оскільки припис вказаного пункту незастосовний до виконання судового рішення, ухваленого на користь стягувача. Тому він просив визнати неправомірними дії державної виконавиці щодо зупинення вчинення виконавчих дій у ВП НОМЕР_1, скасувати постанову про таке зупинення та поновити їхнє вчинення.
22. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні скарги стягувача. Виснував, що державна виконавиця, зупиняючи вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, за якими боржником є підприємство, діяла правомірно - на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII.
23. Стягувач ці судові рішення оскаржив до Верховного Суду. У касаційній скарзі наголосив, що суди неправильно застосували припис вказаного пункту Закону № 1404-VIII, бо на ВП НОМЕР_1 з виконання рішення у справі № 176/2619/23 не поширюється правило про необхідність зупинення виконавчих дій до 1 січня 2025 року.
24. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що дії державної виконавиці під час виконання судового рішення у зведеному виконавчому провадженні, у якому об'єднані виконавчі провадження з виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, слід оскаржувати за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.
25. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження (абзац перший частини першої статті 30 Закону № 1404-VIII).
26. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону № 1404-VIII).
27. Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 447 ЦПК України).
28. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447-1 ЦПК України).
29. Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).
30. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
31. Оскільки законодавство України не передбачає порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних видів судочинства, Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про поширення на спори щодо такого оскарження юрисдикції адміністративного суду та застосування з цією метою припису частини першої статті 287 КАС України (див., зокрема, постанови від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 і № 5028/16/2/2012, від 5 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16, від 5 червня 2019 року у справі № 911/100/18).
32. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
33. У постанові від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував про скасування судових рішень і закриття провадження у справі за скаргою на дії державної виконавиці щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні стосовно виконання рішення суду про стягнення з підприємства 120 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок хронічного професійного захворювання.
Мотивував, зокрема, тим, що суди перевіряють дотримання правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у заяві, відзиві, скарзі; суди не врахували, що 23 лютого 2024 року державна виконавиця винесла постанову про приєднання ВП 73556013 з примусового виконання виконавчого листа № 176/1715/23 від 7 листопада 2023 року до зведеного ВП НОМЕР_2; суди не встановили, що на момент зупинення вчинення виконавчих дій ВП 73556013 було виведене зі зведеного, а тому зробили помилковий висновок про розгляд скарги за правилами цивільного судочинства.
34. Суди першої й апеляційної інстанцій у справі № 176/2619/23 встановили такі обставини:
34.1. 24 листопада 2023 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення у справі № 176/2619/23 про стягнення з боржника на користь стягувача 120 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок хронічного професійного захворювання.
34.2. 11 березня 2024 року державна виконавиця винесла постанову про відкриття ВП НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 176/2619/23 від 15 січня 2024 року, виданого на виконання вказаного судового рішення.
34.3. 11 березня 2024 року державна виконавиця винесла постанову про приєднання ВП НОМЕР_1 до зведеного ВП НОМЕР_2.
34.4. 21 березня 2024 року державна виконавиця винесла постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 176/2619/23 від 15 січня 2024 року на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII.
34.5. 17 квітня 2024 року адвокат в інтересах стягувача звернувся до ВПВР із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу.
34.6. Згідно з листом ВПВР від 24 квітня 2024 року № 62705/73730-33-24/20.1 на виконанні у відділі перебуває зведене ВП НОМЕР_2, до складу якого ввійшли 855 виконавчих проваджень про стягнення коштів із боржника; на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII державна виконавиця винесла постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до 1 січня 2025 року.
35. Звертаючись до суду зі скаргою на неправомірні дії державної виконавиці щодо зупинення виконавчих дій у ВП НОМЕР_1, стягувач наголошував, що підстав для застосування припису пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не було. Суди відмовили у задоволенні скарги стягувача. Виснували, що дії державної виконавиці були правомірними. Дотримання правил предметної юрисдикції не перевірили.
36. У відзиві на скаргу стягувача представник ВПВР зазначив, що вимоги стягувача має розглядати адміністративний суд, а провадження у цій справі слід закрити, бо ВП НОМЕР_1 приєднане до зведеного ВП НОМЕР_2, у якому об'єднані виконавчі провадження з виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних видів судочинства (а. с. 59 - 62). До відзиву представник ВПВР долучив витяг з облікової картки зведеного ВП НОМЕР_2 щодо боржника. Згідно з цим витягом до зведеного ВП НОМЕР_2, в яке увійшли виконавчі провадження з виконання судових рішень, ухвалених, щонайменше за правилами цивільного та господарського судочинства, приєднали ВП НОМЕР_1 (пункт 27 витягу) (а. с. 71 - 72).
37. З огляду на вказане, оскільки суди попередніх інстанцій не встановили, що на момент зупинення вчинення виконавчих дій у ВП НОМЕР_1 це виконавче провадження державна виконавиця вивела зі зведеного ВП НОМЕР_2, немає підстав для розгляду справи № 176/2619/23 за правилами цивільного судочинства. Оскарження дій і рішень державної виконавиці щодо зупинення ВП НОМЕР_1 під час виконання зведеного ВП НОМЕР_2, у якому об'єднані виконавчі провадження з виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних видів судочинства, має відбуватися в адміністративному суді.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
38. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої й апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України).
39. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частини перша та друга статті 414 ЦПК України).
40. У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду (речення перше частини четвертої статті 414 ЦПК України).
41. Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (частина перша статті 256 ЦПК України).
42. Оскільки суди попередніх інстанцій порушили правила предметної юрисдикції загальних судів, оскаржені судові рішення слід скасувати, а провадження у справі закрити. Роз'яснити стягувачу, що розгляд його вимог має відбуватися за правилами адміністративного судочинства. Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови стягувач має право звернутися до Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією до адміністративного суду.
Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року скасувати.
3. Закрити провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державної виконавиці Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за участю Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» як боржника.
4. Роз'яснити ОСОБА_1 , що справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови він може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко