Постанова
Іменем України
28 травня 2025 року
м. Київ
Справа № 466/8433/23
Провадження № 61-6626св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Яцишин Андрій Володимирович,
відповідачка- ОСОБА_2 (далі - відповідачка),
про поділ спільного майна подружжя,
за заявою відповідачки про забезпечення її зустрічного позову до позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним майном подружжя, визнання права власності на 1/2 частину цього майна
за касаційною скаргою позивача на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 31 серпня 2023 року, постановлену суддею Баєвою О. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.
(1) Вступ
1. Позивач і відповідачка з 2003 до 2017 року перебували у шлюбі. Відповідачка стверджує, що після його розірвання до 2023 року вони продовжували спільно проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Позивач у первісному позові просив поділити квартиру, набуту під час шлюбу, а відповідачка у зустрічному позові просила встановити факт спільного проживання до 2023 року після розірвання шлюбу, визнати набуте у цей період майно спільним майном подружжя та визнати право власності відповідачки на 1/2 частину цього майна.
2. Для забезпечення зустрічного позову просила накласти арешт на майно, набуте після розірвання шлюбу: автомобіль, дві інші квартири, гаражний бокс і банківські вклади. Мотивувала тим, що відсутність арешту може надалі істотно ускладнити виконання рішення суду та не сприятиме захисту порушених прав.
3. Суд першої інстанції заяву про забезпечення позову задовольнив і наклав арешт на вказане майно. Апеляційний скасував ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на одну з квартир і гаражний бокс та відмовив у задоволенні цієї частини заяви; залишив без змін зазначену ухвалу в частині накладення арешту на автомобіль, іншу квартиру та банківські вклади.
4. Позивач із судовими рішеннями не погодився. Подав касаційну скаргу. Стверджував, що відповідачка та суди не обґрунтували необхідність забезпечення зустрічного позову накладенням арешту на майно, набуте після розірвання шлюбу.
5. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на такі питання: (1) чи достатньо у порядку забезпечення позову арештувати частку у праві власності на спірне майно, якщо вимога про визнання на нього права власності стосується саме частки у цьому праві? (2) чи є належне обґрунтування судових рішень у частині арешту банківських вкладів? Вирішив, що відповідь на перше питання - позитивна, а на друге - негативна. Тому задовольнив касаційну скаргу позивача частково.
(2) Зміст позовних заяв і заяви про забезпечення зустрічного позову
6. У серпні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про поділ спільного майна подружжя: квартири АДРЕСА_1 .
7. У тому ж місяці відповідачка подала зустрічний позов до позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним майном подружжя, визнання права власності на 1/2 частину цього майна. Також подала заяву про забезпечення зустрічного позову. Просила накласти арешт на таке майно:
- транспортний засіб марки «Volkswagen Passat» 2007 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1 і вартістю 6 000,00 доларів США (далі - автомобіль);
- квартиру АДРЕСА_2 (далі - квартира АДРЕСА_3 );
- квартиру АДРЕСА_4 (далі - квартира № 58);
- гаражний бокс № НОМЕР_2 у гаражному кооперативі залізничників «Рясне-1» (далі - гаражний бокс);
- відкриті на ім'я позивача грошові вклади, розміщені з 23 липня 2017 року до 31 січня 2023 року на рахунках в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» і в Акціонерному товаристві «Креді Агріколь Банк».
(3) Зміст судових рішень щодо забезпечення позову
8. 31 серпня 2023 року Шевченківський районний суд міста Львова постановив ухвалу, згідно з якою заяву відповідачки про забезпечення зустрічного позову задовольнив, наклавши арешт на все майно, згадане у цій заяві.
9. 23 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував ухвалу суду першої інстанції у частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_5 і гаражний бокс, відмовив у задоволенні заяви у цій частині, а в іншій частині залишив ту ухвалу без змін. Мотивував так:
9.1. Є спір щодо поділу спільного майна подружжя. Позивач як власник такого майна має реальну можливість відчужити останнє. Тому невжиття заходів забезпечення зустрічного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів відповідачки, за захистом яких вона звернулася до суду.
9.2. Зустрічний позов можна забезпечити накладенням арешту на майно, належне позивачеві. Однак відсутні докази його права власності на квартиру АДРЕСА_5 і гаражний бокс. Тому немає підстав для вжиття заходів забезпечення стосовно вказаного майна.
(4) Провадження у суді касаційної інстанції
10. 3 травня 2024 року адвокат в інтересах позивача подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просив скасувати зазначені судові рішення у частині задоволення заяви відповідачки про забезпечення зустрічного позову й ухвалити у тій частині нове - про відмову у задоволенні заяви, а відповідні судові витрати покласти на відповідачку.
11. 31 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та надав позивачеві строк для усунення недоліків його касаційної скарги.
12. 14 червня 2024 року адвокат в інтересах позивача подав до Верховного Суду: копії квитанції від 3 травня 2024 року № 3377-4989-4857-3074 про сплату 605,60 грн судового збору, ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1279728 від 3 травня 2024 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договору про надання правової допомоги від 20 липня 2023 року № 20/07-23, а також відповідь № 1580291 про наявність в адвоката зареєстрованого електронного кабінету та її копію для відповідачки. Адвокат зазначив, що копію постанови апеляційного суду він не отримав, а позивач отримав в електронному вигляді через мобільний додаток «Дія» 26 квітня 2024 року.
13. 6 вересня 2024 рокуВерховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача.
14. 12 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Позивач мотивував касаційну скаргу так:
15.1. Відповідачка не навела жодного аргументу про необхідність накладення арешту на майно та не надала відповідні докази.
15.2. Суди попередніх інстанцій не обґрунтували висновок про забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на майно позивача. Не звернули увагу, що хоч у сторін є спір про поділ майна подружжя, проте на те майно, на яке суди наклали арешт, позивач набув право власності після розірвання шлюбу. Відповідачка ж просила, зокрема, встановити факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу. З огляду на це накладення арешту є неспівмірним із заявленими вимогами відповідачки.
15.3. Суди не врахували висновки стосовно порядку забезпечення позову, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) і від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
(2) Позиції інших учасників справи
16. Відповідачка відзив на касаційну скаргу не подала.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
17. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 6 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на підставі, визначеній в останньому абзаці частини другої статті 389 ЦПК України.
18. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
19. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржену постанову у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
20. Колегія суддів звертає увагу на те, що з огляду на диспозитивність цивільного судочинства (пункт 5 частини третьої статті 2, частина перша статті 13 ЦПК України) учасник справи має право оскаржити судове рішення, яке порушує права чи інтереси саме цього учасника, а не іншої особи. Позивач просив, зокрема, скасувати судові рішення в частині забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на автомобіль, квартиру АДРЕСА_3 і грошові вклади. З огляду на це Верховний Суд не переглядає у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви відповідачки про забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_5 і гаражний бокс. Ця частина судових рішень не є предметом касаційного оскарження. За змістом касаційної скарги відсутні аргументи про порушення норм права відмовою у накладенні арешту на це майно.
(2) Оцінка аргументів позивача та висновків судів попередніх інстанцій
(2.1) Чи достатньо у порядку забезпечення позову арештувати частку у праві власності на спірне майно, якщо вимога про визнання на нього права власності стосується саме частки у цьому праві?
21. Відповідачка у заяві про забезпечення зустрічного позову просила накласти арешт на майно, набуте після розірвання шлюбу: автомобіль, квартири АДРЕСА_6 , гаражний бокс і грошові вклади позивача у банках. Суд першої інстанції задовольнив заяву повністю. Апеляційний суд вважав, що немає підстав для арешту квартири АДРЕСА_5 і гаражного боксу. Тому щодо цих об'єктів ухвалу суду першої інстанції скасував і відмовив у задоволенні відповідної частини заяви відповідачки, а щодо автомобіля, квартири АДРЕСА_3 і банківських вкладів залишив вказану ухвалу без змін.
22. Позивач із судовими рішеннями в частині арешту майна не погодився. Вважав, що для забезпечення зустрічного позову не було достатніх підстав, а оскаржені судові рішення у частині накладення арешту на майно, яке позивач вважає індивідуальною власністю, не є належно обґрунтованими. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду частково погоджується з доводами позивача.
23. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу щодо права спільної сумісної власності подружжя (стаття 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України)).
24. Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
25. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках частина перша статті 13 ЦПК України).
26. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина друга статті 149 ЦПК України).
27. Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).
28. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
29. Під час з'ясування підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд має встановити: 1) наявність спору сторін; 2) ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірність обраного позивачем виду забезпечення позову з позовними вимогами; 4) дійсну мету звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не спрямоване таке звернення на зловживання правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд встановлює у кожній справі з урахуванням її обставин і загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (пункти 47-48)).
30. Заходи забезпечення позову суд застосовує для того, щоб гарантувати виконання його можливого рішення, і повинен це робити в разі необхідності. Визначення співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам передбачає встановлення судом співвідношення негативних наслідків від ужиття таких заходів із тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких особа звернулася до суду, вартості майна, на яке вона просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони іншій особі здійснювати певні дії (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (пункт 37)).
31. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 910/12404/21 (пункт 21), Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 березня 2023 року у справі № 905/448/22 (пункт 27)).
32. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (пункт 36)).
33. Арешт майна як вид забезпечення позову передбачає накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22).
34. Арешт як заборона на право розпоряджатися майном включає обмеження на таке розпорядження. Тому за умови накладення арешту на спірне майно не є необхідним вжиття додаткових заходів забезпечення позову, спрямованих на обмеження розпорядження цим майном (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23).
35. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, зокрема, такі обставини:
35.1. Спір стосується поділу майна подружжя, зокрема, автомобіля, квартир АДРЕСА_7 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 , гаражного боксу та банківських вкладів позивача.
35.2. 23 серпня 2017 року Галицький районний суд м. Львова ухвалив рішення, згідно з яким розірвав шлюб сторін, який вони уклали 4 жовтня 2023 року (а. с. 66-67).
35.3. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 серпня 2023 року позивач придбав квартиру АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 27 серпня 2019 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖК Білий шоколад» (а. с. 68-69).
35.4. 11 вересня 2019 року позивач уклав з Приватним підприємством «Будівельна корпорація «Ріел» договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 упродовж двох місяців з дати введення будинку в експлуатацію (а. с. 70).
35.5. 31 березня 2019 року ОСОБА_3 видав позивачу розписку про те, що отримав від останнього 3 500,00 доларів США за продаж гаражного боксу (а. с. 71).
35.6. Згідно з відповіддю Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Львівській області від 24 серпня 2023 року № 31/13-І-190/Аз власником автомобіля є позивач (а. с. 73-74).
36. Відповідачка у зустрічному позові просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину майна, набутого після розірвання шлюбу, зокрема автомобіля, квартири АДРЕСА_3 і банківських вкладів. Суди попередніх інстанцій наклали арешт на вказані об'єкти в цілому. Апеляційний суд зазначив, що позивач, будучи власником спірного майна, має реальну можливість відчужити останнє.
37. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується із висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що під час вирішення спору про поділ майна, набутого у шлюбі або впродовж фактичного проживання однією сім'єю, зокрема після розірвання шлюбу, об'єкти рухомого та нерухомого майна можуть бути вразливими до відчуження однією зі сторін з метою уникнення поділу відповідного майна.
38. Стосовно автомобіля та квартири АДРЕСА_3 колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необхідність вжиття заходів забезпечення зустрічного позову щодо цього майна. Однак вважає, що запобігти відчуженню останнього за обставин справи має накладення арешту на 1/2 частку у праві власності позивача на автомобіль і квартиру АДРЕСА_3 , тобто у межах тієї частини спірного майна, яке відповідачка очікує отримати за рішенням суду про задоволення її зустрічного позову. Арешт відповідної частки є співмірним із вимогами зустрічного позову та повинен попередити можливість відчуження позивачем відповідних об'єктів без згоди відповідачки під час розгляду судом справи.
39. Необхідність застосування таких заходів забезпечення зустрічного позову у вказаній частині зумовлена наявністю спору сторін й обставинами справи, зокрема тим, що позивач вважає майно, набуте після розірвання шлюбу з відповідачкою, його індивідуальною власністю, тоді як вона стверджує, що сторони спору сімейне життя після розірвання шлюбу у 2017 році не припиняли аж до 2023 року та придбали у цей період нове майно за рахунок спільних коштів. Те, що позивач набув право власності на спірне майно після розірвання шлюбу, з огляду на зміст статті 74 СК України не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви відповідачки про забезпечення зустрічного позову. За умови доведення відповідачкою факту спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу після розірвання останнього, на майно, набуте у той період, поширюватиметься режим спільної сумісної власності.
40. З огляду на вказане, беручи до уваги те, що позивач до вирішення судом спору не обмежений у можливості розпорядитися майном, щодо якого відповідачка заявила зустрічний позов, незастосування заходів забезпечення останнього шляхом накладення арешту на 1/2 частку позивача у праві власності на автомобіль і квартиру АДРЕСА_3 може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення зустрічного позову у відповідній частині. Тоді як вжиття заходів забезпечення цього позову щодо вказаного майна може збалансувати інтереси сторін спору та гарантувати належне виконання такого рішення суду. Тому певні негативні наслідки від арешту 1/2 частки у праві власності позивача на автомобіль і квартиру АДРЕСА_3 не будуть переважати ті, що можуть настати внаслідок невжиття заходів забезпечення позову.
(2.2) Чи є належне обґрунтування судових рішень у частині арешту банківських вкладів?
41. Відповідачка у порядку забезпечення її зустрічного позову просила, зокрема, накласти арешт на грошові вклади, які позивач зробив з 23 липня 2017 року до 31 січня 2023 року в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Креді Агріколь Банк». Стверджувала (а. с. 54), що відповідач може зберігати у цих банківських установах кошти від продажу у 2021 році квартири АДРЕСА_8 , яку він набув у 2007 році.
42. Суд першої інстанції вважав цю вимогу заяви відповідачки обґрунтованою та наклав арешт на грошові вклади позивача у вказаних банках за період із 23 липня 2017 року до 31 січня 2023 року. Позивач в апеляційній скарзі на ухвалу цього суду (а. с. 85) зазначив, що не має жодних грошових вкладів в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Креді Агріколь Банк». Однак апеляційний суд вказав, що позивач не підтвердив відсутність у нього цих вкладів. Позивач на зазначені судові рішення подав касаційну скаргу.
43. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суди попередніх інстанцій неповно встановили обставини справи стосовно наявності чи відсутності у позивача грошових вкладів, про які стверджувала відповідачка, і на які суди наклали арешт. Зокрема не з'ясували, чи справді позивач із 23 липня 2017 року до 31 січня 2023 року продав квартиру АДРЕСА_8 , яку набув у 2007 році, та розмістив тоді отримані від продажу чи інші кошти у банківських установах. Без встановлення цих обставин висновок про задоволення заяви відповідачки про забезпечення зустрічного позову в частині накладення арешту на банківські вклади позивача є передчасним.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
44. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 2 і 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
45. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, друга та четверта статті 412 ЦПК України).
46. Із урахуванням висновку про часткову обґрунтованість касаційної скарги позивача через порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права її слід задовольнити частково: у частині накладення арешту на автомобіль і квартиру АДРЕСА_3 судові рішення слід змінити у мотивувальній і резолютивній частинах, наклавши такий арешт на 1/2 частку у праві власності позивача на ці об'єкти; у частині накладення арешту на банківські вклади позивача судові рішення слід скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 31 серпня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року в частині задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки «Volkswagen Passat» 2007 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1 і на квартиру АДРЕСА_2 змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови, а також змінити у резолютивній частині, виклавши у такій редакції:
«У порядку забезпечення зустрічного позову накласти арешт на майно, а саме: на 1/2 частку у праві власності ОСОБА_1 на транспортний засіб марки «Volkswagen Passat» 2007 року випуску з об'ємом двигуна 1896 см 3, потужністю двигуна 77 кВт, державним номерним знаком НОМЕР_1 і на 1/2 частку у праві власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 ».
3. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 31 серпня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року скасувати у частині задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на грошові вклади, які за період з 23 липня 2017 року до 31 січня 2023 року відкриті на ім'я ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк» і АТ «Креді Агріколь Банк». Справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко