Постанова
Іменем України
28 травня 2025 року
м. Київ
Справа № 199/3148/23
Провадження № 61-6749св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
позивач - Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області (далі - селищна рада), від імені якої в інтересах держави звернувся перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області Хаменушко Костянтин Петрович (далі - прокурор),
відповідачі- ОСОБА_1 (далі - набувач), Дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - підприємство), інтереси якого представляє адвокат Сіріньок Оксана Миколаївна (далі - адвокат),
про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права її оренди
за касаційною скаргою підприємства на постанову Дніпровського апеляційного суду від 4 квітня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.
(1) Вступ
1. Фізична особа зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі наказу органу Держгеокадастру. Однак цей орган стверджував, що вказаний наказ підроблений, бо згідно з електронною копією оригіналу документа з такими самими реквізитами інша фізична особа отримала дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Оскільки селищна рада, до якої перейшли повноваження органу Держгеокадастру у спірних правовідносинах, не вжила заходів для захисту права власності на земельну ділянку від незаконного заволодіння останньою, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі селищної ради про: (1) витребування такої ділянки від фізичної особи, яка зареєструвала за собою право власності, а також про її витребування від підприємства, з яким вказана фізична особа уклала договір оренди відповідної ділянки; (2) скасування рішення про державну реєстрацію права оренди підприємства, припинивши це право.
2. Суд першої інстанцій вважав позов необґрунтованим. Виснував, що прокурор не довів незаконність і безпідставність набуття земельної ділянки фізичною особою-набувачем-. Апеляційний суд це рішення скасував, а позов задовольнив. Вважав, що земельна ділянка вибула із володіння власника без його волі, бо право власності на неї зареєстроване за набувачем на підставі наказу, який орган Держгеокадастру не видавав.
3. Підприємство з висновками апеляційного суду не погодилося. У касаційній скарзі стверджувало, зокрема, що апеляційний суд не врахував відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - реєстр), які підтверджують право власності набувача та право оренди підприємства, набуті у законний спосіб.
4. Верховний Суд мав відповісти на такі питання: (1) чи є підстави за касаційною скаргою підприємства скасувати постанову апеляційного суду в частині витребування земельної ділянки від набувача? (2) за правилами якого судочинства слід розглядати спір за позовом прокурора в інтересах держави в особі селищної ради до підприємства про витребування від останнього земельної ділянки та про скасування реєстрації за підприємством права її оренди? Вирішив, що оскільки набувач не оскаржив постанову апеляційного суду щодо витребування від цього відповідача земельної ділянки, у вказаній частині відповідну постанову слід залишити без змін. А спір за вимогами до підприємства належить до юрисдикції господарського суду. Тому у частині цих вимог судові рішення скасував і закрив провадження у справі.
(2) Зміст позовної заяви
5. У квітні 2023 року прокурор звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:
- витребувати від відповідачівна користь селищної ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 1421786600:03:000:1178, розташовану на території територіальної громади селищної ради (далі - земельна ділянка);
- скасувати у реєстрі рішення про державну реєстрацію права оренди підприємства на земельну ділянку, припинивши це право.
6. Обґрунтував вимоги так:
6.1. 19 листопада 2019 року у реєстрі приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чекіда О. А. зареєструвала право власності набувача на земельну ділянку на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34251949). Підставою такої реєстрації став наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) № 4918-СГ від 2 жовтня 2019 року «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» (далі - наказ). Згідно з цим наказом набувачеві була передана у власність земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.
6.2. Відповідно до наданої ГУ Держгеокадастру копії наказу з аналогічними номером та датою ГУ Держгеокадастру надало ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Тобто зміст цього наказу, який видало ГУ Держгеокадастру, не відповідає змісту документа з тими ж реквізитами, який є у реєстраційній справі щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за набувачем.
6.3. Згідно з листом ГУ Держгеокадастру№ 10-5-0.3-306/2-23 від 16 лютого 2023 року набувач звертався до цього управління з клопотанням про розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Йому ГУ Держгеокадастру на підставі наказу № 3376-СГ від 19 липня 2019 року «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою» надало дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки. Проте надалі не приймало стосовно передання у власність набувачеві будь-яких наказав. Тому земельна ділянка вибула із володіння держави поза її волею.
6.4. Згідно з інформацією з реєстру набувач передав земельну ділянку в оренду підприємству строком на 10 років (номер запису про інше речове право 34760219) на підставі договору оренди від 22 листопада 2019 року № 625.
6.5. Унаслідок змін у земельному законодавстві на момент звернення до суду з цим позовом землі державної власності, якими на момент виникнення спірних правовідносин розпоряджалося ГУ Держгеокадастру, перейшли у комунальну власність. Тому з 27 травня 2021 року уповноваженим органом на розпорядження земельною ділянкою згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 710-р від 12 червня 2020 року є селищна рада. Вона не вжила будь-яких заходів для витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, тому з позовом звернувся в інтересах держави в особі селищної ради прокурор.
(3) Зміст рішень суду першої інстанції
7. 3 серпня 2023 рокуАмур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив. Мотивував так:
7.1. Прокурор не довів неправомірності набуття права власності на земельну ділянку набувачем, не надав доказів, які би підтверджували підроблення документів, на підставі яких набувач отримав цю ділянку у власність. У матеріалах справи є два варіанти копії одного наказу, зміст яких суперечить один одному.
7.2. Позбавлення набувача права власності на земельну ділянку, а підприємства - права її оренди через недбалість/помилку державного органу не переслідує державного чи суспільного інтересу та має ознаки непропорційного втручання держави у право на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
7.3. Земельна ділянка не перебуває у володінні відповідачів. На території її розташування ведуться бойові дії. Тому набувач «не є неволодіючим невласником», а витребування в нього земельної ділянки є неможливим.
7.4. Вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди є похідною від вимоги про витребування земельної ділянки. Оскільки у задоволенні останньої суд відмовив, немає підстав для задоволення похідної вимоги.
7.5. У випадку якщо сільські, селищні, міські ради не прийняли рішення про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та не забезпечили призначення державних інспекторів відповідних рад, повноваження рад у зазначеній сфері виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до прийняття радами в установленому цим Законом порядку рішення про виконання радами повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (частина шоста статті 6-1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»). Тому безпідставним є звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі селищної ради, яка не має повноважень здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель.
8. 12 вересня 2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив додаткове рішення, згідно з яким частково задовольнив заяву підприємства про ухвалення додаткового рішення та стягнув на його користь із Донецької обласної прокуратури 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
(4) Зміст постанов апеляційного суду
9. 4 квітня 2024 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про задоволення позову: витребував від відповідачів на користь селищної ради земельну ділянку; скасував у реєстрі рішення про державну реєстрацію права підприємства на оренду цієї ділянки та припинив це право; стягнув із відповідачів на користь Донецької обласної прокуратури по 6 710,00 грн судового збору. Мотивував так:
9.1. Реєстрація права власності на земельну ділянку за набувачем відбулася на підставі наказу ГУ Держгеокадастру, якого цей орган не видавав. Тому земельна ділянка вибула із володіння власника без його волі.
9.2. Оскільки доведеними й обґрунтованими є вимога про витребування земельної ділянки, слід задовольнити вимогу про скасування у реєстрі рішення про державну реєстрацію права оренди підприємства на цю ділянку, припинивши таке право.
10. 4 квітня 2024 року Дніпровський апеляційний суд також прийняв постанову, згідно з якою скасував додаткове рішення суду першої інстанції від 12 вересня 2023 року та залишив без задоволення заяву підприємства про ухвалення додаткового рішення.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції
11. 7 травня 2024 року адвокат в інтересах підприємства сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 15874/0/220-24 від 8 травня 2024 року). Просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення і додаткове рішення суду першої інстанції.
12. 10 червня Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали.
13. 17 червня 2024 року підприємство сформувало у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
14. 15 травня 2024 року заступниця керівника Донецької обласної прокуратури сформувала у системі «Електронний суд» пояснення щодо неприйнятності касаційної скарги підприємства (вх. № 16820/0/220-24 від 16 травня 2024 року).
15. 13 вересня 2024 рокуВерховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою підприємства на підставах, передбачених пунктами 1, 3 і 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
16. 11 квітня 2025 рокуВерховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
17. 18 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою зупинив касаційне провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суд справи № 199/9897/22 (провадження № 61-14436сво24).
18. 28 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою поновив касаційне провадження у справі.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19. Підприємство мотивувало касаційну скаргу так:
19.1. Апеляційний суд в оскарженій постанові застосував норми права без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 815/1484/18, від 27 жовтня 2020 року у справі № 480/313/19, Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 91).
19.2. На час виникнення спірних правовідносин земельне законодавство не передбачало можливості (підстав) для того, щоби державний орган не затвердив проєкт землеустрою після погодження останнього цим органом і реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
19.3. Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів статей 328, 387, 397 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 118 і 148-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо витребування землі в орендаря, який фактично не користується земельною ділянкою через її окупацію з березня 2022 року.
19.4. Суд апеляційної інстанції не застосував принципи Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо належного врядування та справедливої рівноваги, поклавши негативні наслідки за діяльність державного органу на набувача.
19.5. Апеляційний суд прийняв необґрунтовану постанову з порушенням вимог статті 382 ЦПК України, оскільки не зазначив норми матеріального права, що стали підставою для витребування земельної ділянки.
19.6. Суд взяв до уваги недопустимі копії наказів ГУ Держгеокадастру від 19 липня 2019 року та від 2 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_2 , оригінали яких державний орган втратив ще 4 жовтня 2019 року.
19.7. Апеляційний суд постановив ухвалу від 7 березня 2024 року про витребування доказів із порушенням вимог статей 81, 84, 260 ЦПК України.
19.8. Цей суд не врахував відомості з реєстру, які підтверджують, що право власності та право оренди набувач і підприємство відповідно набули у законний спосіб.
19.9. Оскільки станом на дату звернення прокурора до суду земельна ділянка не перебувала у фактичному володінні підприємства, підстав для її витребування немає.
(2) Позиції інших учасників справи
20. 27 вересня 2024 року заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області Гречка Елла Анатоліївна сформувала у системі «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу підприємства (вх. № 30908/0/220-24). Просила залишити постанову апеляційного суду без змін. Мотивувала так:
20.1. Підприємство не обґрунтувало неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, оскільки лише процитувало приписи статей 328, 387, 297 ЦК України та статей 118, 148-1 ЗК України.
20.2. Не було будь-яких законних підстав для набуття земельної ділянки державної власності набувачем.
20.3. Зміст наказу, який фактично видало ГУ Держгеокадастру, не відповідає змісту наказу з тими самими реквізитами, який є у реєстраційній справі щодо земельної ділянки. Оскільки остання вибула з володіння держави поза її волею, цю ділянку можна витребувати навіть від добросовісного набувача.
20.4. Підприємство, вказуючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, безпідставно ігнорує застосування апеляційним судом належних висновків Верховного Суду.
20.5. ГУ Держгеокадастру у поясненнях підтвердило, що не видавало наказ про надання земельної ділянки набувачеві.
20.6. Не відповідає дійсності твердження підприємства про те, що оригінал наказу втрачений. Такий оригінал в електронній формі дослідив апеляційний суд.
20.7. Безпідставними є твердження підприємства про те, що апеляційний суд встановив обставини на підставі недопустимих доказів. Досліджені докази вибуття з державної власності земельної ділянки суд не визнав неналежними та недопустимими.
21. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу підприємства не подали.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
22. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим (частина перша статті 400 ЦПК України).
23. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
24. Верховний Суд вважає, що додаткові пояснення підприємства та прокурора, які сформовані у системі «Електронний суд» 18 та 28 листопада 2024 року відповідно, слід залишити без розгляду.
24.1. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження (частина перша статті 398 ЦПК України).
24.2. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п'ята статті 174 ЦПК України).
24.3. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
24.4. Повний текст оскарженої постанови апеляційного суду підприємство отримало 8 квітня 2024 року. Касаційну скаргу подало 7 травня 2024 року, а додаткові пояснення - лише 18 листопада 2024 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження. Прокурор подав додаткові пояснення 28 листопада 2024 року, проте ухвалу про відкриття касаційного провадження отримав 18 вересня 2024 року. Верховний Суд звертає увагу на те, що він не визнав необхідним і не надав дозволу підприємству та прокурору подати додаткові пояснення щодо окремих питань справи після спливу строку на касаційне оскарження та строку на подання відзиву. Тому ці пояснення слід залишити без розгляду.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи є підстави за касаційною скаргою підприємства скасувати постанову апеляційного суду в частині витребування земельної ділянки від набувача?
25. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, тоді як апеляційний суд їх задовольнив. Касаційну скаргу на постанову суду апеляційного суду подало підприємство. Стверджувало, зокрема, що набувач законно набув право власності на земельну ділянку, а апеляційний суд, задовольнивши позов про витребування її від набувача, поклав на останнього негативні наслідки за діяльність державного органу. Верховний Суд зауважує, що набувач постанову апеляційного суду не оскаржив, а підприємство не має повноважень діяти у цивільному процесі від імені набувача.
26. Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
27. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
28. Диспозитивність - один із основних принципів цивільного судочинства, на підставі якого учасник справи самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення у касаційному порядку та в яких межах (див., наприклад, постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 465/6549/16-ц, Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 та від 19 квітня 2024 року у справі № 518/776/20).
29. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду подало підприємство. Воно не навело доводів про те, як ця постанова у частині задоволення вимоги про витребування земельної ділянки від набувача порушує права й інтереси підприємства. У матеріалах справи немає доказів того, що воно повноважне представляти у суді інтереси набувача.
30. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що набувач не скористався правом на подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду в частині задоволення вимоги про витребування від нього земельної ділянки, як і не приєднався у відповідній частині до касаційної скарги підприємства. Така процесуальна поведінка набувача підтверджує його повну згоду з постановою апеляційного суду про задоволення вимоги про витребування від нього земельної ділянки (див. близький за змістом висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 295/10043/21).
31. З огляду на викладене постанову апеляційного суду в частині задоволення вимоги про витребування від набувача земельної ділянки слід залишити без змін.
(2.2) За правилами якого судочинства слід розглядати спір за позовом прокурора в інтересах держави в особі селищної ради до підприємства про витребування від останнього земельної ділянки та про скасування реєстрації за підприємством права її оренди?
32. Прокурор в інтересах держави в особі селищної ради звернувся з позовом, зокрема, до підприємства. Просив витребувати від останнього земельну ділянку та скасувати реєстрацію його права оренди цієї ділянки, припинивши таке право. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні цих вимог, тоді як апеляційний суд їх задовольнив.
33. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій порушили правила юрисдикції під час розгляду спору у вказаній частині. Тому з урахуванням вимоги частини третьої статті 400 ЦПК України слід вийти за межі доводів і вимог касаційної скарги для усунення порушення відповідних норм процесуального права.
34. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
35. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).
36. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
37. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
38. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір слід вирішувати за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їхнє вирішення не віднесене до інших видів судочинства.
39. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України).
40. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).
41. З огляду на те, що спір у справі в частині позовних вимог, які заявив прокурор в інтересах держави в особі селищної ради до підприємства про витребування від останнього земельної ділянки та про скасування реєстрації його права оренди на цю ділянку виник між двома юридичними особами та стосується правомірності набуття однією з них речового права. Тому за суб'єктним критерієм цей спір належить до юрисдикції господарського суду (див. аналогічний висновок у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 травня 2025 року у справі № 199/9897/22).
42. Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги підприємства про те, що слід залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції від 12 вересня 2023 року, яке скасував апеляційний суд. Додаткове рішення є невід'ємною частиною основного. Тому у разі скасування основного та закриття провадження у справі у відповідній частині слід скасувати і додаткове рішення.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
43. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України).
44. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України).
45. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
46. Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України).
47. Ураховуючи висновок про часткову обґрунтованість касаційної скарги стосовно вимог прокурора в інтересах держави в особі селищної ради до підприємства про витребування від останнього земельної ділянки та скасування реєстрації його права оренди цієї ділянки, всі судові рішення у відповідній частині (включно з додатковим рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду про перегляд такого рішення) слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити, оскільки розгляд тих вимог належить до юрисдикції господарського суду; роз'яснити прокурору та позивачеві право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи для розгляду відповідних вимог за встановленою юрисдикцією.
Керуючись статтями 141, 255, 400, 409, 414, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргуДочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 3 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 4 квітня 2024 року в частині вирішення позову, який подав перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області Хаменушко Костянтин Петрович в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, про витребування у Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1178 та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на цю ділянку, а також скасувати додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 4 квітня 2024 року про перегляд цього рішення; провадження у справі в цій частині закрити.
3. Залишити без змін постанову Дніпровського апеляційного суду від 4 квітня 2024 року в частині позовної вимоги до ОСОБА_1 .
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко