Постанова
Іменем України
15 травня 2025 року
м. Київ
Справа № 569/12301/23
Провадження № 61-2475св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
боржник - ОСОБА_1 (далі - боржник, поручитель),
начальник Відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іщук Наталія Василівна (далі - начальник ВДВС),
заступник начальника цього відділу Матвійчук Ірина Олександрівна (далі - заступник начальника ВДВС),
заінтересована особа - Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - стягувач, банк),
за скаргою боржника на постанови начальника ВДВС і її заступника та про зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою боржника на постанову Рівненського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року, яку прийняла колегія суддів у складі Хилевич С. В., Ковальчук Н. М. і Шимків С. С.
(1) Вступ
1. На підставі рішення суду з поручителя та позичальниці на користь банку стягнули солідарно заборгованість в іноземній валюті (у доларах США) з визначенням еквівалента у гривнях згідно з курсом Національного банку України на день ухвалення цього рішення. Обидва боржники сплатили гривневий еквівалент боргу, визначений у рішенні суду станом на день його ухвалення. Після того заступник начальника ВДВС постановою закінчила виконавче провадження у зв'язку з повним виконанням рішення суду.
2. Стягувач із цим не погодився й оскаржив вказану постанову до начальника ВДВС. За результатом розгляду скарги начальник ВДВС винесла постанову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язала заступника ВДВС вжити дії з примусового виконання рішення суду. Заступник начальника ВДВС відновила виконавче провадження.
3. Поручитель вважав зазначені дії начальника ВДВС і її заступника неправомірними, бо фактично і позичальниця, і поручитель виконали рішення суду в повному обсязі. Крім того, стягувач, подаючи скаргу начальнику ВДВС на постанову її заступника щодо закінчення виконавчого провадження, пропустив законодавчо визначений десятиденний строк; тривалий час рішення суду виконували у гривнях, а не у доларах США, проти чого стягувач не заперечував. Тому поручитель просив скасувати постанови начальника ВДВС і її заступника про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та про поновлення цього провадження.
4. Суд першої інстанції задовольнив скаргу. Вказав, що рішення виконане у повному обсязі, тому підстав для відновлення виконавчого провадження не було; стягувач знав, що рішення суду виконували у гривнях, жодних заперечень проти цього не мав; конвертацію сплачених коштів у долари США не проводив. Апеляційний суд виснував про протилежне. Вважав, що сплату стягнутого в іноземній валюті боргу у гривневому еквіваленті, який визначив суд на день ухвалення рішення, не можна вважати виконанням рішення у повному обсязі.
5. Боржник з постановою апеляційного суду не погодився. У касаційній скарзі навів мотиви, аналогічні до тих, які виклав у скарзі на постанови начальника ВДВС і її заступника.
6. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав з'ясувати, у якій валюті треба виконати судове рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, якщо суд у цьому рішенні визначив еквівалент у гривнях. Вирішив, що у такому разі стягувачу мають перерахувати саме іноземну валюту, визначену у рішенні суду, а не її еквівалент у гривнях. Платежі, які боржник сплачує у гривнях для погашення боргу в іноземній валюті, мають бути перераховані у відповідну валюту за офіційним курсом на день кожного платежу. Тому Верховний Суд погодився із судом апеляційної інстанції.
(2) Зміст скарги
7. У липні 2023 року боржник звернувся до суду зі скаргою, у якій просив:
7.1. Визнати неправомірною постанову начальника ВДВС від 22 травня 2023 року про результати перевірки законності виконавчого провадження, згідно з якою скасована постанова заступника начальника ВДВС про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 (далі - ВП № НОМЕР_1) від 31 березня 2023 року.
7.2. Визнати неправомірною постанову заступника начальника ВДВС від 16 червня 2023 року про відновлення ВП № НОМЕР_1.
7.3. Зобов'язати начальника ВДВС і її заступника усунути порушення шляхом скасування оскаржених постанов.
8. Мотивував вимоги так:
8.1. На примусовому виконанні у ВДВС перебуває ВП № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 569/3446/13-ц від 4 грудня 2013 року, який видав Рівненський міський суд Рівненської області на виконання його рішення від 15 жовтня 2013 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 (далі - позичальниця) та боржника на користь банку заборгованості за кредитом і відсотками в сумі 63 770,32 дол. США, що станом на 25 січня 2023 року за офіційним курсом Національного банку України складало 509 716,17 грн, 2 715,15 грн пені, 3 441,00 грн судових витрат, а всього - 515 872,32 грн.
8.2. 31 березня 2023 року заступник начальника ВДВС винесла постанову про закінчення ВП № НОМЕР_1 у зв'язку зі стягненням заборгованості у повному обсязі. Стягувач подав скаргу на цю постанову до начальника ВДВС.
8.3. 22 травня 2023 року начальник ВДВС винесла постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження, згідно з якою, зокрема: скасувала постанову заступника начальника ВДВС від 31 березня 2023 року про закінчення ВП № НОМЕР_1; зобов'язала начальника ВДВС вжити заходів щодо примусового виконання рішення суду та вчинити дії у ВП № НОМЕР_1 відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
8.4. 16 червня 2023 року заступник начальника ВДВС винесла постанову про відновлення ВП № НОМЕР_1.
8.5. Дії начальника ВДВС та її заступника щодо винесення оскаржених постанов є неправомірними з таких підстав:
- стягувач пропустив визначений частиною п'ятою статті 74 Закону № 1404-VIII десятиденний строк оскарження постанови про закінчення ВП № НОМЕР_1 від 31 березня 2023 року;
- виконання рішення суду від 15 жовтня 2013 року у справі № 569/3446/13-ц відбувалося у гривнях, а не у доларах США. Згідно з постановою державного виконавця ВДВС Герасімчук В. С. від 6 серпня 2014 року у ВП № НОМЕР_1 на всі доходи боржника звернули стягнення шляхом проведення щомісячного утримання з доходів, які належать йому до виплати після відрахування податків і обов'язкових платежів; загальна сума боргу становить 567 495,22 грн, з яких: 515 872,32 грн - за виконавчим документом, 51 587,23 грн виконавчого збору, 35,97 грн витрат у виконавчому провадженні. Протягом 2013 - 2023 років стягнення проводили у гривнях. Стягувач отримував погашення боргу теж у гривнях;
- необґрунтованою є вимога стягувача про стягнення боргу в іноземній валюті (доларах США) після повного стягнення боргу, визначеного у національній валюті (гривні), та закінчення виконавчих дій.
(3) Зміст ухвали суду першої інстанції
9. 26 жовтня 2023 року Рівненський міський суд Рівненської області постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив скаргу боржника: визнав неправомірними постанови начальника ВДВС від 22 травня 2023 року про скасування постанови про закінчення ВП № НОМЕР_1 від 31 березня 2023 року та заступника начальника ВДВС від 16 червня 2023 року про відновлення ВП № НОМЕР_1; зобов'язав начальника ВДВС і її заступника усунути порушення шляхом скасування оскаржених постанов. Мотивував так:
9.1. Виконання судового рішення проводили у гривнях, а не в іноземній валюті. Загальна сума, яку слід було стягнути з боржника, була визначена у постанові державного виконавця Герасімчук В. С. від 6 серпня 2014 року і складала 567 495,22 грн. У тій постанові немає відомостей про те, що борг стягнутий в іноземній валюті. Виконання теж відбувалося у гривнях. Кошти, які надходили на виконання рішення суду, банк не конвертував в іноземну валюту, будь-яких заперечень щодо погашення боргу у гривнях не мав.
9.2. Стягувач був ознайомлений зі змістом постанови державного виконавця Герасімчук В. С. від 6 серпня 2014 року. Проте не оскаржив її у частині визначення боргу у гривнях. Також не звертався до суду із заявою про роз'яснення судового рішення щодо валюти стягнення.
(4) Зміст постанови апеляційного суду
10. 6 лютого 2024 року Рівненський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою апеляційну скаргу стягувача задовольнив: скасував ухвалу суду першої інстанції та відмовив боржнику у задоволенні його скарги на постанови начальника ВДВС і її заступника та про зобов'язання їх вчинити дії. Мотивував так:
10.1. Суд першої інстанції помилково виснував про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження через фактичне виконання у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.
10.2. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривнях стягувачеві слід перерахувати вказану в резолютивній частині судового рішення суму в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривнях. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи в іншій, аніж зазначена у резолютивній частині рішення суду, не є належним виконанням останнього.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції
11. 13 лютого 2024 року боржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
12. 11 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив строк для усунення недоліків.
13. 21 березня 2024 року боржник усунув недоліки касаційної скарги.
14. 30 квітня 2024 рокуВерховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою боржника та витребував справу із суду першої інстанції.
15. 24 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Боржник мотивував касаційну скаргу так:
16.1. Апеляційний суд безпідставно застосував приписи статей 49 і 53 Закону № 1404-VIII, однак не врахував приписи статті 74 цього Закону та статей 447-451 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), які передбачають підстави, порядок і строки оскарження дій державного виконавця. Висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права за подібних правовідносин (за обставин виконання судового рішення у гривнях, а не в іноземній валюті, погодження стягувачем саме такого виконання та відсутності оскарження дій виконавця) немає.
16.2. Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу за відсутності боржника та його представника.
16.3. Стягувач був ознайомлений із постановою державного виконавця від 6 серпня 2014 року про звернення стягнення на заробітну плату боржника. У тій постанові державний виконавець чітко зазначив, що щомісячне утримання з усіх видів заробітної плати боржника слід проводити до повного стягнення 567 495,52 грн заборгованості. Про її стягнення в іноземній валюті державний виконавець не зазначав. Стягувач міг оскаржити ту постанову протягом 10 днів з дня її винесення, однак цього не зробив. Тобто погодився з визначенням і стягненням боргу саме у гривнях, а не у доларах США. Тому посилання стягувача та начальника ВДВС, які апеляційний суд поклав в основу оскарженої постанови, на приписи статті 49 Закону № 1404-VIII щодо стягнення боргу в іноземній валюті є безпідставними та недоречними. Державний виконавець приписи тієї статті під час виконання судового рішення не застосував. Його дії у встановленому законом порядку стягувач не оскаржив. Вимога останнього про повторне стягнення боргу в доларах США після закінчення виконавчого провадження суперечить статті 19 Конституції України, законодавству про виконавче провадження і ЦПК України щодо оскарження дій державного виконавця.
16.4. Апеляційний суд залишив поза увагою те, що стягувач пропустив строк оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Начальник ВДВС мав підстави відмовити у задоволені скарги стягувача. Тому постанову про закінчення виконавчого провадження скасував помилково. Підстав для поновлення цього провадження не було.
(2) Позиції інших учасників справи
17. 15 травня 2024 року стягувач подав до Верховного Суду відзив, у якому просив: (1) закрити касаційне провадження за касаційною скаргою боржника на постанову апеляційного суду на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України; (2) у разі відмови у закритті касаційного провадження - касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Мотивував так:
17.1. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, слід обов'язково встановити, що ці норми необхідно застосувати для вирішення спору з огляду на встановлені обставини справи.
17.2. Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі треба, зокрема, зазначити норму, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, і обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19).
17.3. Безпідставним є довід касаційної скарги про відсутність висновку щодо застосування приписів статті 74 Закону № 1404-VIII про підстави, порядок і строки оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду перебіг десятиденного строку, передбаченого статтею 74 Закону № 1404-VIII, починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язаний його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 грудня 2020 року у справі № 143/950/19, від 28 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18, від 3 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 листопада 2022 року у справі № 761/38464/20, від 20 листопада 2023 року у справі № 752/8220/20, від 12 квітня 2023 року у справі № 209/2838/16). З огляду на наявність висновку, про відсутність якого стверджує боржник у касаційній скарзі, касаційне провадження слід закрити.
17.4. 10 квітня 2023 року банк отримав постанову про закінчення виконавчого провадження від 31 березня 2023 року, а 17 квітня 2023 року подав скаргу начальнику ВДВС на цю постанову. Тобто стягувач дотримав передбачений у частині п'ятій статті 74 Закону № 1404-VIII десятиденний строк оскарження зазначеної постанови.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
18. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 30 квітня 2024 рокупостановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою боржника на підставі, визначеній останнім абзацом частини другої статті 389 ЦПК України.
19. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
20. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) У якій валюті треба виконати судове рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, якщо суд у цьому рішенні визначив еквівалент у гривнях?
21. Боржник зазначив, що з нього та позичальниці на користь банку суд стягнув солідарно заборгованість у доларах США із визначенням еквівалента у гривнях згідно з курсом Національного банку України на день ухвалення відповідного судового рішення. Оскільки останнє виконали шляхом повного погашення боргу в гривневому еквіваленті, заступник начальника ВДВС винесла постанову про закінчення виконавчого провадження. Стягувач оскаржив цю постанову до начальника ВДВС, яка задовольнила скаргу: скасувала вказану постанову та зобов'язала заступника начальника ВДВС вжити заходів для примусового виконання рішення суду. Тоді заступник начальника ВДВС відновила виконавче провадження. Боржник вважав ці дії начальника ВДВС і її заступника неправомірними, бо фактично рішення суду повністю виконане, і тривалий час його виконували у гривнях, а не у доларах США, проти чого не заперечував стягувач; крім того, останній, подаючи скаргу до начальника ВДВС на постанову її заступника щодо закінчення виконавчого провадження, пропустив десятиденний строк, визначений у частині п'ятій статті 74 Закону № 1404-VIII.
22. Суд першої інстанції задовольнив скаргу боржника. Вказав, що рішення суду виконували у гривнях, кошти, які надходили на виконання рішення суду, банк не конвертував в іноземну валют, і стягувач не мав заперечень проти такого виконання. Апеляційний суд виснував про протилежне. Зауважив, що якщо суд стягнув борг в іноземній валюті, а фактично погасили у гривневому еквіваленті, який визначив суд на день ухвалення рішення, то таке виконання не можна вважати належним, зокрема повним.
23. Боржник не погодився із постановою апеляційного суду. У касаційній скарзі навів мотиви, аналогічні до тих, які виклав у скарзі на постанови начальника ВДВС і її заступника. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з аргументами боржника не погоджується. Вважає, що у разі стягнення судом боргу в іноземній валюті стягувачу треба перерахувати саме іноземну валюту, яку суд визначив у рішенні, а не її еквівалент у гривнях (тим більше станом на день ухвалення рішення). Інакше кажучи, якщо боржник у гривнях погашає борг, який суд визначив в іноземній валюті, то виконавець зобов'язаний перерахувати сплачені кошти в іноземну валюту.
24. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
25. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).
26. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).
27. Виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).
28. Якщо суд ухвалив рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, стягувачу треба перерахувати саме іноземну валюту, визначену у судовому рішенні, а не її еквівалент у гривнях. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не є належним виконанням (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та № 373/2054/16-ц).
29. У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця (частина третя статті 49 Закону № 1404-VIII).
30. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили таке:
30.1. 4 грудня 2013 року Рівненський міський суд видав виконавчий лист № 569/3446/13-ц про стягнення солідарно з позичальниці та поручителя на користь банку 63 770,32 дол. США, що станом на 25 січня 2013 року за офіційним курсом Національного банку України складало 509 716,17 грн, 2 715,15 грн пені, 3 441,00 грн судових витрат, а всього - 515 872,32 грн.
30.2. 30 липня 2014 року заступник начальника ВДВС винесла постанову про відкриття ВП № НОМЕР_1.
30.3. 31 березня 2023 року заступник начальника ВДВС винесла постанову про закінчення ВП № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 569/3446/13-ц про стягнення боргу з поручителя. Згідно з цією постановою у ВП № НОМЕР_1 щодо поручителя та у ВП № 41530027 щодо позичальниці стягнули солідарно з них обох 515 837,32 грн заборгованості; виконавчий збір і витрати виконавчого провадження сплачені в повному обсязі.
30.4. 22 травня 2023 року начальник ВДВС винесла постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження, згідно з якою до ВДВС надійшли дві скарги від представника банку з приводу передчасного закінчення ВП № НОМЕР_1 (щодо боржника) і ВП № 41530027 (щодо позичальниці) з примусового виконання виконавчих листів № 569/3446/13-ц від 4 грудня 2013 року. За наслідками розгляду тих скарг зробила висновок, що постанова від 31 березня 2023 року суперечить статті 18 Закону № 1404-VIII, статтям 192, 524, 533 ЦК України, висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц. Тому скасувала постанову про закінчення ВП № НОМЕР_1 від 31 березня 2023 року і зобов'язала заступника начальника ВДВС вжити заходів до примусового виконання рішення суду та вчинити дії у ВП № НОМЕР_1. Додатково вказала, що у виконавчому листі, за яким боржником є поручитель, зазначена сума боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривнях. Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті встановлені у статті 49 Закону № 1404-VIII.
30.5. 16 червня 2023 року заступник начальника ВДВС винесла постанову про відновлення ВП № НОМЕР_1, у якому боржником є поручитель, з виконання виконавчого листа № 569/3446/13-ц про солідарне стягнення з обох боржників на користь банку 63 770,32 дол. США, що станом на 25 січня 2013 року за офіційним курсом Національного банку України становило 509 716,17 грн, 2 715,15 грн пені, 3 441,00 грн судових витрат, а всього - 515 872,32 грн.
31. Звертаючись до суду зі скаргою на постанови начальника ВДВС та її заступника, поручитель наголосив, що ВП № НОМЕР_1 неправомірно відновили, незважаючи на те, що він і позичальниця виконали у повному обсязі рішення суду про стягнення боргу в іноземній валюті з визначенням еквіваленту у гривнях. Стверджував, що з 2014 до 2023 року рішення виконували у гривнях, банк не мав жодних заперечень проти такого виконання і не конвертував ці кошти в іноземну валюту. Тому наступна вимога про додаткову сплату коштів у рахунок погашення заборгованості через відсутність конвертації платежів у гривнях порушує права боржника.
32. Ухвалюючи рішення про стягнення кредитного боргу, суд визначив цю суму в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривнях за офіційним курсом Національного банку України станом на день ухвалення рішення. Тобто суд визначив суму стягнення з позичальниці та поручителя в іноземній валюті. Вказав еквівалент цієї суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на момент ухвалення рішення суду. Така вказівка не впливає на суму боргу та визначений законом порядок стягнення. Платежі, які боржник сплачує у гривнях для погашення боргу в іноземній валюті, мають бути перераховані у відповідну валюту за офіційним курсом на день кожного платежу. Стягувач має отримати саме суму боргу в іноземній валюті, визначену судовим рішенням, а не її еквівалент у гривнях на день ухвалення судового рішення.
33. Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду, якщо боржник сплатив у повному обсязі гривневий еквівалент суми, визначений судом у рішенні про стягнення боргу в іноземній валюті, не можна закінчити виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, бо такі кошти мали бути перераховані в іноземну валюту станом на день вчинення платежу (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2019 року у справі № 752/18552/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 липня 2020 року у справі № 308/1811/18, від 15 липня 2020 року у справі № 711/12474/14-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 2-710/11).
34. Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що оскільки виконавчий лист № 569/3446/13-ц у ВП № НОМЕР_1, в якому боржником є поручитель, невиконаний, бо коштів, що надійшли на його виконання, недостатньо для погашення визначеного судом у доларах США боргу, то немає підстав для скасування оскаржених постанов начальника ВДВС і її заступника.
35. Верховний Суд відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що стягувач, звертаючись до начальника ВДВС зі скаргою на постанову заступника начальника ВДВС від 31 березня 2023 року про закінчення ВП № НОМЕР_1, пропустив десятиденний строк, визначений у частині п'ятій статті 74 Закону № 1404-VIII. Боржник вважав, що апеляційний суд не врахував, що стягувач ще 31 березня 2023 року отримав постанову про закінчення ВП № НОМЕР_1 в АСВП. Однак це твердження боржника зводиться до оцінки доказів (на підтвердження чи спростування того, що стягувач отримав означену постанову 31 березня 2023 року, як вказав боржник, або 10 квітня 2023 року, як зазначив стягувач), що згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
36. Необґрунтованим є аргумент боржника про те, що за його відсутності апеляційний суд розглянув справу.
36.1. 5 лютого 2024 року, тобто за день до останнього засідання в апеляційному суді, поручитель подав заяву про відкладення розгляду справи, бо мав бути на роботі у визначений судом час, а адвокат - брати участь у кримінальній та двох цивільних справах в іншому суді (а. с. 173 - 174). До цієї заяви поручитель додав дві довідки виробничого структурного підрозділу «Локомотивне депо Здолбунів» регіональної філії Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 5 лютого 2024 року про те, що він працює на посаді машиніста електровоза та з 5 до 7 лютого 2024 року перебуватиме на роботі згідно з графіком (а. с. 174 - 175). Апеляційний суд відмовив у задоволенні тієї заяви. Вказав, що поручитель і його адвокат були належно повідомленими про розгляд справи.
36.2. Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (стаття 372 ЦПК України).
36.3. Оскільки апеляційний суд не визнав поважними причини неявки поручителя та його адвоката, то підстав для відкладення судового засідання, призначеного на 6 лютого 2024 року, не було. Поручитель не надав доказів того, що його адвокат з поважних причин не міг бути присутнім 6 лютого 2024 року у судовому засіданні в апеляційному суді, зокрема через участь в інших справах у суді першої інстанції.
(2.2) Щодо клопотання про закриття касаційного провадження
37. У відзиві на касаційну скаргу стягувач просив закрити касаційне провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України, бо Верховний Суд уже виклав висновок щодо застосування припису частини п'ятої статті 74 Закону № 1404-VIII. Колегія суддів вважає, що у задоволенні цього клопотання слід відмовити.
38. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (останній абзац частини другої статті 389 ЦПК України).
39. Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
40. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом (пункт 4 частини першої статті 396 ЦПК України).
41. Закриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України можливе лише у випадку відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, тобто коли відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2022 року у справі № 947/16884/21).
42. Предметом касаційного перегляду є не рішення щодо суті спору, а постанова апеляційного суду з процесуального питання, ухвалена за результатами розгляду скарги на постанови державних виконавців. Тому Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі останнього абзацу частини другої статті 389 ЦПК України. З огляду на це немає підстав для закриття цього провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України, який стосується передбаченої у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень щодо суті спору (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 757/7733/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2025 року у справі № 760/16788/22).
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
43. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).
44. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 410 ЦПК України).
45. З огляду на висновки цієї постанови щодо застосування норм процесуального права постанову апеляційного суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. У задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про закриття касаційного провадження відмовити.
2. Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.
3. Постанову Рівненського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко