суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Карпенко С. О., Фаловської І. М.
9 квітня 2025 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати
Касаційного цивільного суду 9 квітня 2025 року у справі № 274/5840/22 (провадження № 61-8677св24) ухвалив постанову за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, просила визнати спільною сумісною власністю подружжя:
транспортні засоби: автомобіль марки «Mercedes-Benz E200», 2005 року випуску, номерний знак (далі - н. з.) НОМЕР_1 , vin код НОМЕР_2 (далі - автомобіль «Mercedes-Benz E200»), автомобіль марки «BMW Х4»,
2020 року випуску, н. з. НОМЕР_3 , vin код НОМЕР_4
(далі - автомобіль «BMW Х4»);
кошти (грошові заощадження), які зберігаються на банківських вкладах/рахунках ОСОБА_1 , з урахуванням процентів, нарахованих банківськими установами на такі грошові вклади в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») та Акціонерному товаристві «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»);
виділити їй у власність у порядку поділу спільного майна подружжя автомобіль «BMW X4»;
виділити ОСОБА_1 у власність у порядку поділу спільного майна подружжя автомобіль «Mercedes-Benz E200» та кошти (грошові заощадження), які зберігаються на банківських вкладах/рахунках ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Сенс Банк»;
визнати недійним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 18 січня 2023 року, укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про продаж автомобіля «BMW Х4» та скасувати державну реєстрацію (перереєстрацію) вказаного автомобіля у Територіальному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ України № 1842 за ОСОБА_3 .
Позов обґрунтовано тим, що з 2 серпня 1980 року сторони перебувають у шлюбі.
За час шлюбу придбано для потреб відповідача автомобіль «Mercedes-Benz E200», який зареєстрований за ним, та для її потреб - автомобіль «BMW X4»
(за її особисті кошти).
Проте всупереч домовленості сторін відповідач зареєстрував автомобіль
«BMW X4» за собою.
Актуальна вартість автомобіля «BMW X4» становить 1 832 779,00 грн,
автомобіля «Мercedes-Benz E200»» - 208 668,00 грн.
Відповідач не проживає з сім'єю і не визнає її права на автомобіль «BMW X4», користується ним, утримує його у себе і відмовляється передати їй у користування.
Позивач зазначала, що вона має серйозні проблеми зі здоров'ям, її робота знаходиться територіально віддалено від місця фактичного проживання та щодня доводиться долати більше 200 км в обидві сторони дорогами з поганим покриттям, тому автомобіль «BMW X4», який є кросовером, їй вкрай необхідний.
Відповідач пенсіонер, не працює, територіально знаходиться за місцем своєї реєстрації і йому достатньо користуватись автомобілем «Mercedes-Benz E200».
13 грудня 2023 року рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області позов ОСОБА_2 задоволено частково.
У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності
на 1/2 ідеальну частку автомобіля «Mercedes-Benz E200», залишивши у власності ОСОБА_1 ідеальну частку цього автомобіля. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач просила визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобілі «Mercedes-Benz E200» та
«BMW Х4», набуті у шлюбі і цей факт відповідач не заперечив та визнав. Оскільки в судовому засіданні не спростована презумпція спільної сумісної власності подружжя на це майно, відсутні законні підстави для судового захисту. Із цих підстав суд відмовив у позові в частині визнання спільним майном подружжя автомобілів «Mercedes-Benz E200» та «BMW Х4».
Позовні вимоги в частині поділу автомобіля «Mercedes-Benz E200» суд задовольнив частково та визнав за кожним із подружжя по 1/2 ідеальній частці цього транспортного засобу, адже ні позивач, ні відповідач не просили передати цей автомобіль комусь із них у власність. До того ж сторони не погодились на виплату чи отримання грошової компенсації вартості частки цього автомобіля.
Суд відмовив у задоволенні позову визнання коштів (грошових заощаджень) спільним майном подружжя та їх поділ шляхом залишення відповідачу, оскільки позовна заява не містить викладу обставин щодо розміру коштів, реквізитів укладених договорів депозитних чи поточних вкладів, на яких розміщені ці кошти; позивач та її представник не ініціювали надання чи витребування доказів на підтвердження цих обставин. Суд позбавлений можливості вийти за межі пред'явлених позовних вимог і самостійно встановити розмір коштів, які підлягають поділу. Також позивач не довела, протягом якого періоду в який період грошові кошти розмішені відповідачем на рахунках в банківських установах і джерела їх походження.
Ухвалюючи рішення про відмову у визнанні договору купівлі-продажу автомобіля «BMW X4» недійсним та його виділ у власність позивача, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_2 обрала належний спосіб захисту, проте пред?явила позов лише до однієї сторони договору купівлі-продажу - продавця ОСОБА_1 , а позову до ОСОБА_3 - покупця за договором - не заявила.
14 травня 2024 року постановою Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Визнано автомобіль «Mercedes-Benz E200», автомобіль «BMW Х4» та кошти, внесені ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок в АТ «Сенс Банк» в розмірі 416 190,56 грн та розрахункові рахунки в АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 31 868,05 грн, спільною сумісною власністю подружжя.
Визнано в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «Mercedes-Benz E200».
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля «Mercedes-Benz E200» у розмірі 104 334,00 грн.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля «BMW Х4» у розмірі 916 389,50 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину коштів, які знаходяться на розрахункових рахунках в АТ «Сенс Банк» в розмірі 208 095,28 грн та в АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі15 934,03 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що під час розгляду справи суд не встановив, що спірне майно придбане за особисті кошти ОСОБА_1 . Оскільки спірні автомобілі, зареєстровані за ОСОБА_4 , та грошові вклади, які знаходяться на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_4 , набуто у власність сторін за час шлюбу та за спільні кошти, тому це майно - є спільною сумісною власністю подружжя.
Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Під час вирішення спору про поділ автомобіля «Мercedes-Benz E200» суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував, та помилково виснував про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 ідеальну частку спірного автомобіля та залишення у власності ОСОБА_1 іншої ідеальної частки. Сторони не заперечували, що автомобіль «Мercedes-Benz E200» знаходиться в постійному користуванні ОСОБА_1 і його вартість становить 208 668 грн. Відповідач не оспорював вартість цього автомобіля, визначену суб'єктом оціночної діяльності. Оскільки позивач та відповідач є власниками спірного автомобіля, який придбали разом у шлюбі і який є неподільною річчю, з метою остаточного вирішення спору апеляційний суд здійснив виділ автомобіля у власність відповідача зі стягненням з нього грошової компенсації вартості
1/2 ідеальної частки в розмірі 104 334 грн.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_2 зазначала, що сторони за час шлюбу набули у спільну власність автомобіль «BMW X4», який відповідач відчужив без її згоди ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 18 січня 2023 року № 1842/2023/3609861. 9 січня 2024 року ОСОБА_3 продав автомобіль
ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Вартість автомобіля становить 1 832 779 грн, яку відповідач не спростував належними і допустимими доказами.
Встановивши, що сторони придбали автомобіль «BMW X4» за час шлюбу, а ОСОБА_1 розпорядився ним на власний розсуд без повідомлення та письмової згоди ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 має право на грошову компенсацію половини вартості автомобіля «BMW X4», яка становить 916 389,50 грн.
Кошти, які розміщено на депозитному рахунку НОМЕР_5 в АТ «Сенс Банк» у розмірі 416 190,56 грн та на рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 31 868,06 грн, які відкриті на ім'я ОСОБА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя, тому позивач має право на грошову компенсацію
а розмірі 1/2 частки цих коштів.
Після пред'явлення ОСОБА_2 позову про поділ майна подружжя ОСОБА_1 не звертався до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ іншого майна подружжя, про яке він заначав у запереченнях на позов ОСОБА_2 , зокрема автомобілів: марки «Mercedes Benz Gl 500», 2013 року, марки «Skoda Fabia», 2008 року, марки «Mercedes Benz GlA 250», автомобіля марки «Mercedes Benz E 200», 2005 року, автомобіля марки «BMW», 2020 року та грошових коштів, розміщених на банківських рахунках ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Сенс Банк». Суд вирішує спір, що реально виник, і не робить припущень щодо обставин і фактів, які ще не виникли. Тому в суду не було правових підстав для розподілу вказаного майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як подружжям.
17 червня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2024 року, в якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2024 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, колегія суддів керувалася тим, що ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначив про набуття з час шлюбу з позивачем у власність автомобілів: марки «Mercedes Benz Gl 500»,
2013 року, н. з. НОМЕР_6 , орієнтовною вартістю 3 800 000 грн, який позивач без його згоди перереєструвала на дочку ОСОБА_6 ; марки «Skoda Fabia», 2008 року, н. з. НОМЕР_7 , який переоформлено без погодження з ним на племінницю позивача - ОСОБА_7 .
У відповідь на запит місцевого суду щодо цих транспортних засобів Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області надіслав інформацію з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ про те, що автомобіль марки «Mercedes Benz Gl 500», 2013 року, н. з. НОМЕР_6 , зареєстрований 22 вересня 2021 року за ОСОБА_6 , автомобіть марки «Skoda Fabia», 2008 року, н. з. НОМЕР_7 - 12 серпня 2022 року за ОСОБА_7 .
У відзиві на уточнену позовну заяву від 30 жовтня 2023 року ОСОБА_1 просив ураховувати вказані автомобілі під час поділу майна подружжя, залишивши автомобіль марки «Mercedes Benz Gl 500», 2013 року, н. з. НОМЕР_6 ,
дочці ОСОБА_6 , а автомобіль марки «Skoda Fabia», 2008 року, н. з. НОМЕР_7 , - племінниці ОСОБА_7 .
У відзиві на заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 посилався також на те, що позивач протягом останніх трьох років закрила свої банківські рахунки, а саме в АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Сенс Банк», АТ «Перший український міжнародний банк», АБ «Укргазбанк» та АТ «Укрексімбанк»; продала дві квартири
в містах Коростені та Бердичеві Житомирської області, закрила депозитний валютний банківський рахунок в АБ «Укргазбанк». Крім того, у розпорядженні позивача залишилися спільно нажиті грошові кошти, тому при поділі спільного майна подружжя виникає необхідність обліку всіх спільно нажитих готівкових та безготівкових коштів.
На запит суду АБ «Укргазбанк», АТ «Перший український міжнародний банк», АТ «Сенс Банк», АТ «Укрексімбанк», АТ КБ «ПриватБанк» повідомили, що станом на серпень 2022 року на ім'я ОСОБА_2 було відкрито як депозитні, так і поточні рахунки, більшу частину з яких закрито, кошти знято.
Верховний Суд з посиланням на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц,
від 8 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, від 23 січня 2024 року
в справі № 523/14489/15-ц, постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року в справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21), постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 487/2337/22, від 24 жовтня 2024 року в справі № 753/10230/20, від 19 лютого 2025 року в справі № 522/11159/21, керувався тим, що до складу майна, яке підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб, тому такі обставини входять до предмета доказування у справі про поділ майна подружжя і суд першої інстанції мав дослідити як доводи ОСОБА_1 щодо вкладів і рахунків ОСОБА_2 та автомобілів марки «Mercedes Benz Gl 500», 2013 року, н. з. НОМЕР_6 і марки «Skoda Fabia», 2008 року, н. з. НОМЕР_7 , так і витребувані за заявою відповідача докази про підтвердження наведених доводів, однак не зробив цього.
Крім того, колегія суддів зазначила, що ОСОБА_1 і у відзиві на апеляційну скаргу посилався на необхідність встановлення всього обсягу набутого в шлюбі майна, проте апеляційний суд не досліджував цих обставин та обмежився загальним висновком про те, що ОСОБА_1 не звертався до суду із зустрічним позовом про поділ іншого майна подружжя, зокрема автомобілів марки «Mercedes Benz Gl 500», 2013 року, марки «Skoda Fabia», 2008 року, марки «Mercedes Benz GlA 250», марки «Mercedes Benz E 200», 2005 року, марки «BMW», 2020 року, та грошових коштів, розміщених на банківських рахунках ОСОБА_2 , тому апеляційний суд не мав правових підстав для поділу вказаного майна між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як подружжям.
З наведеним судовим рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджуємося з огляду на таке.
У статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно встановити, зокрема, обсяг спільно нажитого майна.
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте за час шлюбу майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).
У справі, яку переглянуто, колегія суддів з посиланням на висновки Верховного Суду зазначила, що суди помилково не дослідили обставини набуття позивачем майна (автомобілів та коштів на банківських рахунках), яке не було предметом позову, водночас, про нього зазначав відповідач у своїх запереченнях.
Щодо вказаних висновків Верховного Суду, які касаційний суд застосував у постанові від 9 квітня 2025 року, зазначимо таке.
У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 753/10230/20 (провадження № 61-9726св23) касаційний суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги позивача за зустрічним позовом про те, що суд апеляційної інстанції не поділив між сторонами навпіл борг, є необґрунтованими, оскільки такої вимоги вона не заявляла.
Відповідно до практики Верховного Суду, наприклад постанови від 15 травня 2024 року у справі № 758/5172/20 (провадження № 61-10740св23), під час поділу майна подружжя враховуються також борги подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Водночас у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 753/10230/20 (провадження № 61-9726св23) Верховний Суд керувався тим, що оцінку такій вимозі про поділ боргів подружжя може бути надано тільки тоді, коли вона заявлена.
У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 522/11159/21 (провадження № 61-9130св24) касаційний суд зазначив, що оскільки доводи відповідача (позивача за зустрічним позовом) щодо необхідності присудження йому комбайнів зернозбиральних та спеціалізованого напівпричепу для використання в підприємницькій діяльності становлять зміст заперечень проти позову, такі обставини входять до предмета доказування в справі та мають досліджуватися судами.
Однак у справі № 522/11159/21 комбайни зернозбиральні та спеціалізований напівпричеп були предметом спору за первісним позовом про поділ майна подружжя, на відміну від предмету спору у справі, що переглядається, в якій жоден із подружжя позовні вимоги про визнання спільною сумісною власністю майна, зареєстровано за ОСОБА_2 , та про поділ цього майна не заявляв.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року
в справі № 554/8023/15-ц та від 8 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20,
у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного
цивільного суду від 12 червня 2023 року в справі № 712/8602/19
(провадження № 61-14809сво21), у постанові Верховного Суду від 11 вересня
2024 року в справі № 487/2337/22 суди касаційної інстанції не вирішували питань, пов?язаних із розглядом позовних вимог щодо такого майна подружжя, яке не було предметом спору.
У постанові від 23 січня 2024 року № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) Велика Палата Верховного Суду, зазначивши, що обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати все спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження, урахувала, що позивач звернувся до суду з метою поділу рухомого (побутової техніки) та нерухомого майна, набутого у шлюбі. Спір щодо поділу рухомого майна був вичерпаний під час розгляду справи в суді першої інстанції з огляду на залишення цієї позовної вимоги без розгляду. Відомостей про наявність у сторін інших спорів щодо поділу набутого у шлюбі спільного сумісного майна немає. Тому Велика Палата Верховного Суду вважала можливим ефективний захист прав позивача у межах цієї справи лише в частині поділу нерухомого майна і не вирішувала питань, пов?язаних з розглядом позовної вимоги щодо майна, яке не було предметом спору.
Водночас у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року
у справі № 372/532/21 (провадження № 61-1176св24), висновки якої колегія суддів у справі, що перегланута, залишила поза увагою, касаційний суд звернув увагу, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Тобто суд повинен розглянути спір про поділ спільного майна подружжя в межах того обсягу майна, яке позивач просить поділити з урахуванням предмета спору.
Постановою від 22 травня 2024 року Верховний Суд направив
справу № 372/532/21 та новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зокрема, з підстав помилкового надання апеляційним судом оцінки обставинам придбання транспортного засобу марки «HYUNDAI GETZ», який позивач поділити не просила.
Водночас у справі, яку переглянуто, Верховний Суд не врахував, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин); під час розгляду справи суд зв'язаний як прелметом позову, так і предметом спору.
Окрім того, вказаний принцип передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
З урахуванням наведеного Верховний Суд мав би погодитись з висновками апеляційного суду про те, що, оскільки відповідач не заявляв зустрічних позовних вимог про поділ майна, яке не є предметом спору ОСОБА_2 , то у суду немає правових підстав для поділу цього майна між сторонами як спільного майна подружжя.
Судді: С. О. Карпенко
І. М. Фаловська