Постанова
Іменем України
30 квітня 2025 року
м. Київ
Справа № 757/19579/20-ц
Провадження № 61-2894св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Льовочкіна Валерія Михайлівна (далі - адвокат позивача),
відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена» (далі - відповідач), інтереси якого представляє адвокат Шилков Володимир Олександрович (далі - адвокат відповідача),
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа),
про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні житлом
за касаційною скаргою відповідача на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О.
(1) Вступ
1. Позивач як суддя у 2011 році був зарахований до штату Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України (далі - ВССУ). За місцем роботи його поставили на квартирний облік, оскільки він не мав власного житла. Місцева райдержадміністрація у 2013 році включила одну з квартир у багатоквартирному будинку, який ще не був введений в експлуатацію, до числа службового житла ВССУ. Тоді ж позивач отримав ордер на вселення у неї та зареєстрував у ній за будівельною адресою постійне місце проживання. Згодом у 2013 році за клопотанням ВССУ квартира була виключена із числа службових. Через неплатоспроможність попереднього замовника будівництво багатоквартирного будинку профінансував і аж у 2019 році здав в експлуатацію відповідач. За його зверненням райдержадміністрація присвоїла тому будинку іншу поштову адресу, ніж була під час будівництва.
2. Після введення багатоквартирного будинку в експлуатацію відповідач не визнав майнові права позивача на спірну квартиру. Вважав, що позивач має звернутися до Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), яка профінансувала будівництво тієї квартири. Але позивач у 2020 році звернувся до суду. З урахуванням змін у предметі позову просив: вселити його у квартиру, зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у вільному користуванні позивачем квартирою й усунути їх шляхом передання ключів від її вхідних дверей, а також ключів та/або інших технічних засобів доступу до багатоквартирного будинку та його території.
3. Суд першої інстанції вважав вимоги позивача необґрунтованими. Мотивував тим, що ордер є лише підставою для вселення особи у жиле приміщення, а позивач не має права користуватися житлом у житловому фонді місцевої ради, бо не уклав із наймодавцем договір найму такого приміщення (цей договір слід вважати укладеним з моменту вселення особи у житло).
4. Апеляційний суд із рішенням суду першої інстанції не погодився. Позов задовольнив частково: вселив позивача у квартиру; зобов'язав відповідача не чинити перешкод у користуванні нею, забезпечити до неї вільний доступ, передати ключі від її вхідних дверей, технічний паспорт на квартиру й іншу технічну документацію щодо неї; стягнув із відповідача 10 000,00 грн відшкодування моральної шкоди. Мотивував так: позивач не міг реалізувати право на вселення у квартиру, а також укласти договір найму, бо на дату видачі ордера багатоквартирний будинок ще не був введений в експлуатацію та не було житлово-експлуатаційної організації, визначеної для його обслуговування; з моменту отримання ордера та до дати введення цього будинку в експлуатацію позивач мав легітимні очікування на реалізацію права на вселення разом із сім'єю у виділену йому квартиру; позивач із дотриманням визначеної процедури зареєстрував місце проживання за адресою, яка вказана в ордері; присвоєння надалі багатоквартирному будинку, в якому є ця квартира, іншої поштової адреси, не може бути підставою для відмови у вселенні позивача.
5. Відповідач оскаржив постанову апеляційного суду. У касаційній скарзі стверджував, зокрема, що не є належним відповідачем; ордер на вселення у квартиру не є підставою для виникнення права позивача на користування відповідним житлом; міська рада не могла видати ордер на квартиру, на яку у неї були лише майнові права та не було оформленого права власності.
6. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те,чи є відповідач належним за вимогами позивача. Вирішив, що для відповіді на це питання потрібно додатково з'ясували правовий режим квартири та наявність речових прав на неї і відповідно перевірити належність відповідача. Крім того, вказав, що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, задовольнивши частину тих, які позивач змінив на підставі заяви про уточнення предмета та підстав позову. Тому Верховний Суд скасував судові рішення щодо суті спору і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
(2) Зміст позовної заяви і заяви про уточнення предмета та підстав позову
7. У травні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому (т. 1., а. с. 1-5) просив:
7.1. Визнати за позивачем майнові права на квартиру АДРЕСА_1 (далі - багатоквартирний будинок)
7.2. Вселити позивача у квартиру.
7.3. Зобов'язати відповідача не перешкоджати позивачеві вільно користуватися квартирою, забезпечити вільний доступ до неї, передати ключі від вхідних дверей, технічний паспорт і всю технічну документацію на неї.
7.4. Стягнути з відповідача 120 000,00 грн компенсації моральної шкоди.
8. Мотивував вимоги так:
8.1. 23 грудня 2010 року парламент обрав позивача суддею ВССУ.
8.2. 11 січня 2011 року за наказом голови ВССУ позивача зарахували до штату цього суду. Через те, що свого житла позивач не мав, його поставили на квартирний облік. І в тому ж році на підставі рішення житлово-побутової комісії ВССУ позивачеві виділили трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Цю квартиру для ВССУ передало Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА; далі - Головне управління житлового забезпечення) відповідно до акта приймання-передачі № 203 від 7 вересня 2011 року.
8.3. Позивач чекав, що цей будинок добудують, але у 2012 році через брак фінансування будівництво зупинили.Тому на підставі акта № 261 від 29 листопада 2012 року Головне управління житлового забезпечення замінило ВССУ трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , на спірну квартиру на АДРЕСА_4 . Останню на підставі розпорядження Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Печерська РДА) № 68 від 1 лютого 2013 року включили до числа службових квартир ВССУ.
8.4. Суб'єктами будівництва багатоквартирного будинку були: до травня 2015 року - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантанна» (далі - ТОВ «Сантанна»), яке згідно з рішенням Київської міської ради від 10 липня 2003 року № 638/798 отримало земельну ділянку для забудови, а з травня 2015 року - відповідач.
8.5. Ще 26 квітня 2011 року ТОВ «Сантанна» згідно з актом № 75 передало, а Головне управління житлового забезпечення прийняло квартири, включно зі спірною, в рахунок 10 % відрахувань площі за будівництво багатоквартирного будинку на АДРЕСА_4 . З цієї дати ТОВ «Сантанна» втратило будь-які права на квартиру, а відповідач такі права не набув.
8.6. 26 березня 2013 року Печерська районна державна адміністрація (далі - Печерська РДА) видала розпорядження № 197 «Про надання службової квартири», згідно з яким затвердила рішення керівництва ВССУ про надання позивачеві на родину із 7 осіб квартири, розташованої на АДРЕСА_4 .
8.7. 28 березня 2013 року Печерська РДА видала позивачу ордер № 012741 на право зайняття службового житлового приміщення - квартири, розташованої на АДРЕСА_4 . Після цього його місце проживання було зареєстроване за цією адресою.
8.8. 4 жовтня 2013 року Печерська РДА видала розпорядження № 530, згідно з яким за клопотанням ВССУ виключила квартиру, розташовану на АДРЕСА_4 , із числа службових.
8.9. Позивач неодноразово відвідував квартиру, але не міг розпочати у ній ремонт, оскільки відповідач просив зачекати, поки здасть багатоквартирний будинок в експлуатацію. У 2020 році про введення весною 2019 року цього будинку в експлуатацію позивач довідався, але відповідач в особі директора Турчина Олександра Леонідовича заперечив права позивача на квартиру та рекомендував звернутися до КМДА, оскільки є документи про те, що вона сплатила вартість квартири.
8.10. 22 листопада 2019 року третя особа надіслала відповідачеві лист № 056/93-7299 у зв'язку з введенням багатоквартирного будинку в експлуатацію з проханням терміново надати інформацію про присвоєння зазначеному будинку поштової адреси та технічні параметри переданих КМДА квартир (включно з тією, на вселення в яку позивач отримав ордер) відповідно до прийнятого відповідно до заяви замовника рішення Київської міської ради від 10 липня 2003 року № 638/798.
8.11. 28 грудня 2019 року Печерська РДА видала розпорядження № 860, згідно з яким задовольнила звернення ТОВ «Сантанна» та відповідача і присвоїла багатоквартирному будинку на АДРЕСА_4 поштову адресу: АДРЕСА_5 .
8.12. Відповідач не може бути учасником відносин з надання позивачеві квартири. Він чинить перешкоди у вселенні позивача та у вільному користуванні квартирою, не допускаючи у багатоквартирний будинок, в якому розташована квартира, не надаючи ключі від вхідних дверей до неї та технічну документацію. Це порушує майнові права позивача, унеможливлює проведення ремонту у квартирі й укладення договорів, зокрема договору найму житла.
8.13. Відповідач завдав позивачеві моральну шкоду, що виражена у постійному відчутті душевних страждань, підвищенні артеріального тиску, головному болі, приниженні, суттєвій зміні способу життя й ударі по діловій репутації. Розмір компенсації цієї шкоди позивач оцінив у 120 000,00 грн.
9. 27 квітня 2021 року позивач подав заяву про уточнення предмета та підстав позову (т. 1, а. с. 104-106). Повідомив про залишення без розгляду позову в частині вимоги визнати майнові права на квартиру (т. 1, а. с. 105, 107). Зазначив, що вимоги щодо усунення перешкод у користуванні майном, вселення та відшкодування моральної шкоди обґрунтовані «наведеним у позовній заяві і такими обставинами та нормами права, які регулюють права і обов'язки сторін у правовідносинах, які виникли між ними» (т. 1, а. с. 105). Додатково вказав, що набув права наймача, включно з правами на вселення, проживання та користування квартирою, а відповідач ці права порушує, чинить перешкоди, не допускаючи позивача у багатоквартирний будинок, не надаючи ключі від вхідних дверей до квартири після введення останнього в експлуатацію. Просив:
9.1. Вселити позивача у квартиру АДРЕСА_6 .
9.2. Зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у вільному користуванні позивачем квартирою й усунути їх шляхом передання йому ключів від її вхідних дверей, а також ключів та/або інших технічних засобів, за допомогою яких здійснюється доступ до багатоквартирного будинку і його території.
(3) Зміст судових рішень суду першої інстанції
10. 1 червня 2020 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою наклав арешт на «трикімнатну квартиру АДРЕСА_6 », загальною площею 129,79 кв. м, жилою - 83,52 кв. м, «із забороною будь-кому вчиняти будь-які дії з нею, що належать Київській міській державній адміністрації». Стягувачем вказав позивача, а боржником - відповідача.
11. 28 квітня 2021 року Печерський районний суд міста Києва під час судового засідання у справі ухвалив прийняти до розгляду уточнені позовні вимоги згідно із заявою позивача (т. 1, а. с. 118).
12. 3 березня 2023 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову. Мотивував рішення так:
12.1. Строк дійсності ордера є присічним і поновленню судом не підлягає. Зі спливом тридцятиденого строку ордер втрачає силу і вселення на його підставі в жиле приміщення не допускається. Ордер позивачу видали 28 березня 2013 року, проте до 27 квітня 2013 року він у квартиру не вселився. Тому 28 квітня 2013 року втратив право на вселення у квартиру незалежно від причин, через які це право не реалізував.
12.2. Ордер на вселення у жиле, зокрема службове, приміщення не є правовстановлюючим документом і наданий для вселення. Лише отримання цього документа не зумовлює виникнення у позивача права на користування приміщенням, зазначеним в ордері. Отже, у позивача немає як права користування, так і будь-якого іншого майнового права на квартиру. Ці права виникають тільки внаслідок фактичного вселення у неї на підставі чинного ордера та наступного укладення договору найму житлового приміщення. Відповідно той, хто отримав ордер, не набуває права на захист майнових прав на житло до вселення у нього й укладення зазначеного договору.
12.3. Строк дійсності ордера позивача на право зайняття службового жилого приміщення на АДРЕСА_4 сплив ще у 2013 році. Цей ордер видали на квартиру у будинку, який не був введений в експлуатацію. Незважаючи на адресу, зазначену в ордері, позивач просив вселити його до квартири на АДРЕСА_5 . З огляду на вказане немає підстав для задоволення вимог позивача через їхню необґрунтованість і недоведеність (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 759/3119/16-ц).
(4) Зміст судових рішень апеляційного суду
13. 24 січня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про часткове задоволення позову: вселив позивача у квартиру; зобов'язав відповідача не чинити позивачеві перешкоди у користуванні квартирою, забезпечити вільний доступ до неї, передати ключі від вхідних дверей, технічний паспорт на квартиру й іншу технічну документацію щодо неї; стягнув із відповідача на користь позивача 10 000,00 грн відшкодування моральної шкоди. Мотивував так:
13.1. Права щодо житлового приміщення виникають внаслідок фактичного вселення у нього на підставі чинного ордера та наступного укладення договору житлового найму. Позивач 28 березня 2013 року отримав ордер від компетентного органу. Цей ордер ніхто не оспорив і не визнав недійсним у судовому порядку. Позивач із дотриманням визначеної законодавством процедури зареєстрував місце проживання за адресою, яка вказана в ордері. Однак із незалежних від нього причин не зміг реалізувати право на вселення у квартиру, а також укласти договір найму, бо станом на дату видачі ордера будинок не був введений в експлуатацію та не було визначеної житлово-експлуатаційної організації для обслуговування багатоквартирного будинку. Суд першої інстанції не врахував. Тому помилково вважав позовні вимоги необґрунтованими.
13.2. З 2013 року до введення 5 квітня 2019 року вказаного будинку в експлуатацію позивач мав легітимні очікування на реалізацію права на вселення у квартиру разом із сім'єю. Присвоєння надалі багатоквартирному будинку іншої поштової адреси, ніж вказана в ордері, не може бути підставою для відмови у вселенні позивача у квартиру.
13.3. З моменту, коли йому стало відомо про введення будинку в експлуатацію, він неодноразово звертався до відповідача з вимогою скласти акт приймання-передачі квартири, надати доступ до неї з метою вселення та початку ремонтних робіт. Однак відповіді не отримав. Тому відповідач як генеральний інвестор і забудовник мав підписати із позивачем такий акт, передати технічну документацію на квартиру та ключі, надавши доступ до неї.
13.4. Оскільки предметом позову є усунення перешкод у користуванні житлом, позивач обґрунтовано заявив вимоги саме до відповідача як особи, яка створює перешкоди.
13.5. Через виключення квартири з числа службових її статус змінений, однак це не позбавляє позивача права на вселення. Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів того, що квартира на АДРЕСА_4 (після введення в експлуатацію - АДРЕСА_5 має будь-який інший правовий статус. Правовстановлюючої та технічної документації щодо квартири відповідач не надав.
13.6. З огляду на характер і тривалість душевних страждань позивача, пов'язаних із невизначеністю житлового питання, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, необхідність звертатися за захистом порушеного права, проходити тривалі судові процедури, обґрунтованим є компенсація моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
14. 19 березня 2024 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив заяву адвоката позивача про виправлення описок у мотивувальній і резолютивній частинах постанови стосовно назви вулиці, на якій розташований багатоквартирний будинок, його будівельного номера та номера після введення в експлуатацію.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції
15. 28 лютого 2024 року адвокат відповідача подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
16. 19 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував справу із суду першої інстанції.
17. 18 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
(1) Доводи особи, яка подала касаційні скарги
17.1. Відповідач мотивував касаційну скаргу так:
17.2. Апеляційний суд скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, не врахувавши висновки щодо застосування норм права за подібних правовідносин, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 759/3119/16-ц (провадження № 61-19109св20).
17.3. ТОВ «Дельмар Арена» не є належним відповідачем, бо не є тією особою, яка «відповідальна за передання службових житлових приміщень для вселення». Тому слід відмовити як у задоволенні вимоги про вселення позивача у квартиру, так і в інших, які є похідними від першої.
17.4. Ордер на вселення у службове приміщення не є правовстановлюючим документом. Лише його отримання не зумовлює виникнення в особи права на користування тим приміщенням, яке зазначене в ордері. Строк дійсності ордера позивача сплив. Не вселившись упродовж такого строку у квартиру та не уклавши договір житлового найму, позивач не набув жодних майнових прав на квартиру, зокрема і «право очікування». Крім того, позивач із 2017 року звільнений із посади судді ВССУ. Тому немає підстав для його вселення у квартиру за ордером, який він надав.
17.5. Відсутні докази того, що квартира, на вселення в яку претендує позивач, є комунальною чи державною. Житлові приміщення у будинку на АДРЕСА_5 , про вселення у квартиру в якому позивач заявив вимогу до суду, не передавали органу місцевого самоврядування, рішень про включення цих приміщень до числа службових немає. Відповідно не могло бути й ордера на право зайняття службового приміщення у вказаному будинку.
17.6. На момент видачі ордера третя особа не оформила право власності, а мала лише майнові права на квартиру. Житловий кодекс Української РСР не передбачав можливості видати ордер на квартиру, на яку у відповідного суб'єкта є лише майнові права і неоформлене право власності.
(2) Позиції інших учасників справи
18. 18 квітня 2024 року ОСОБА_2 (далі - підписантка) в інтересах третьої особи подала відзив на касаційну скаргу відповідача. Просила не скасовувати постанову апеляційного суду в частині вселення позивача у квартиру, забезпечення йому вільного доступу до неї, а також передання ключів від вхідних дверей і технічного паспорта на квартиру.
19. 10 травня 2025 року адвокат позивача сформувала у системі «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу відповідача. Просила, зокрема, залишити постанову апеляційного суду без змін. Мотивувала так: апеляційний суд правильно виснував, що у позивача виникло право користування квартирою та проживання у ній; постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 759/3119/16-ц стосується інших обставин, ніж у справі № 757/19579/20-ц (у тій справі позивач не вчиняв будь-які дії щодо реалізації виданого йому ордера та реєстрації у житловому приміщенні; останнє не було вільним на момент видачі ордера, оскільки належало на праві власності іншій особі, а не органу, який видав ордер).
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
20. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 19 березня 2024 року постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на підставі, визначеній у пункті 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
21. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
22. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
23. Стосовно відзиву на касаційну скаргу, який подала підписантка від імені третьої особи, то цей відзив слід повернути як підписаний особою, яка не підтвердила повноваження представляти інтереси третьої особи у порядку самопредставництва.
23.1. Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина перша статті 395 ЦПК України).
23.2. Відзив підписуються відповідачем або його представником (частина друга статті 178 ЦПК України).
23.3. Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України). Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
23.4. Підписантка додала до відзиву на касаційну скаргу лише копію довіреності від 15 квітня 2024 року № 056-2203, яку видала третя особа в особі директора Департаменту будівництва та житлового забезпечення Роботніка Б. П. на ім'я підписантки як головного спеціаліста відділу роботи з судовими та правоохоронними органами юридичного управління Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради для представництва інтересів третьої особи. Ні посадової інструкції, ні витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) із переліком осіб, уповноважених діяти від імені третьої особи, підписантка не надала.
23.5. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України).
23.6. Підписуючи відзив на касаційну скаргу від імені третьої особи, підписантка діяла не як представник, яким для юридичної особи може бути тільки адвокат. Однак належних доказів того, що підписантка діяла у порядку самопредставництва третьої особи у суду теж немає.
23.7. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2023 року у справі № 740/2873/22 (провадження № 61-8685св23)).
23.8. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, коли набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення», самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва (див., зокрема, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (пункт 18), Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2024 року у справі № 591/2885/23, від 19 лютого 2024 року у справі № 367/1906/23, від 21 лютого 2024 року у справі № 297/2875/17, від 23 лютого 2024 року у справі № 761/36171/16-ц, від 26 лютого 2024 року у справі № 133/2744/21, від 26 лютого 2024 року у справі № 2011/17564/12, від 27 лютого 2024 року у справі № 2-401/11, від 28 лютого 2024 року у справі № 758/7617/23, від 28 лютого 2024 року у справі № 604/649/23, від 12 березня 2024 року у справі № 296/1646/23, від 29 квітня 2024 року у справі № 536/1267/18).
23.9. Якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до ЄДР, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є). Отже, за наявності інформації щодо такої особи в ЄДР, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, немає підстав додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом), - оскільки суд може покладатись на відомості з ЄДР як на достовірні (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 (пункт 7.19)).
23.10. Третя особа подала до суду першої інстанції довіреність на представництво її інтересів головним спеціалістом відділу роботи з судовими та правоохоронними органами юридичного управління третьої особи Солдатченко Лесею Михайлівною із копіями наказу про прийняття останньої на роботу та підписаної нею посадової інструкції, а також копіями положень про Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про юридичне управління третьої особи, про вказаний відділ (т. 1, а. с. 127-155). Крім того, в апеляційний суд третя особа подала довіреність на представництво її інтересів головним спеціалістом вказаного відділу Харитоновим Максимом Сергійовичем із копіями наказу про його призначення на посаду та підписаної ним посадової інструкції (т. 2, а. с. 106-111).
23.11. За змістом довіреності, копію якої надала підписантка, вона не є керівником третьої особи. Також немає даних, що вона входить до переліку осіб, які мають право вчиняти дії від імені третьої особи на засадах самопредставництва (згідно з пунктом 9.11 положення про третю особу такою особою є директор останньої). Отже, повноваження підписантки діяти від імені третьої особи у порядку самопредставництва можуть випливати лише із закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
23.12. За змістом пункту 3.25 положення про юридичне управління третьої особи та пункту 3.2 положення про відділ роботи з судовими та правоохоронними органами юридичного управління третьої особи ці управління та відділ відповідно забезпечують представлення інтересів третьої особи у судах у встановленому порядку. За змістом пункту 5.3 положення про вказаний відділ лише його начальник має повноваження представляти інтереси третьої особи в судах за дорученням керівництва такої особи. Однак у суду відсутня інформація про прийняття третьою особою підписантки на посаду начальника зазначеного відділу. Копії посадової інструкції підписантки у матеріалах справи немає.
23.13. Визначені відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України документи, які можуть підтвердити повноваження діяти від імені третьої особи за правилами самопредставництва, підписантка не надала. Входження до кола власне трудових обов'язківпідписантки здійснення самопредставництватретьої особи не підтвердила. З огляду на те, що відзив на касаційну скаргу підписала особа, яка не підтвердила наявність права його підписувати за правилами самопредставництва, цей відзив слід повернути.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена» належним відповідачем за вимогами позивача?
24. Позивач, який до 2017 року працював на посаді судді ВССУ, у 2020 році звернувся до суду з позовом. Із урахуванням зміни предмета останнього просив: вселити у квартиру, зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у вільному користуванні нею, усунути їх шляхом передання ключів від її вхідних дверей, а також ключів та/або інших технічних засобів доступу до багатоквартирного будинку і його території. Стверджував, що діяння відповідача створюють перешкоди у вселенні у квартиру та у вільному користуванні нею. Водночас у позовній заяві зазначив, що з 26 квітня 2011 року ТОВ «Сантанна» «втратило всі права на зазначену квартиру. Не набуло таких прав і ТОВ «Дельмар Арена» (т. 1, а. с. 3). Стосовно надання квартири вказав, що товариство-відповідач «взагалі не може бути стороною у цих правовідносинах» (т. 1, а. с. 3).
25. Суд першої інстанції вважав вимоги позивача необґрунтованими та недоведеними. Зокрема тому, що в останнього не виникло право користування житлом у житловому фонді місцевої ради без вселення у квартиру впродовж строку дійсності ордера та без укладення договору найму житлового приміщення. Крім того, зазначив, що ордер видали на квартиру у багатоквартирному будинку, який на той час не був введений в експлуатацію; незважаючи на адресу, зазначену в ордері, позивач просив вселити його до квартири на АДРЕСА_5 .
26. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував і задовольнив позов частково. Виснував, що позивач не зміг реалізувати право на вселення у квартиру, оскільки станом на дату видачі ордера багатоквартирний будинок не був введений в експлуатацію та не було житлово-експлуатаційної організації для обслуговування цього будинку; позивач обґрунтовано заявив вимоги до відповідача як інвестора та забудовника, який створив перешкоди у реалізації права на майно.
27. Відповідач із постановою апеляційного суду не погодився. Звернув увагу, зокрема, на те, що ще у відзиві на позовну заяву стверджував, що не є належним відповідачем за позовними вимогами. Крім того, зазначив, що третя особа не оформила право власності на квартиру, тому не могла видати позивачу ордер на право зайняття останньої; немає доказів того, що квартира є комунальною чи державною та що вона є службовим житлом; для вселення позивача у квартиру немає підстав, бо ордер на право зайняття службового приміщення був дійсним 30 днів з дня його видачі 28 березня 2013 року, а позивач у квартиру не вселився, договір житлового найму не уклав, відповідно не набув право користування нею.
28. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду частково погоджується з аргументами відповідача та вважає, що є підстави скасувати судові рішення щодо суті спору і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суди обох інстанцій не з'ясували статус квартири та наявність речових прав на неї і відповідно не перевірили належність відповідача. Крім того, апеляційний суд вийшов за межі змінених позивачем вимог, коли задовольнив частину первісних, а саме: забезпечити позивачеві вільний доступ до квартири; передати на неї технічний паспорт й іншу технічну документацію.
29. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
30. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
31. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
32. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу строків, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частини перша та третя статті 51 ЦПК України).
33. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 372/51/16-ц і № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц).
34. Заявлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки суд у порядку, визначеному ЦПК України, замінює неналежного відповідача чи відмовляє у позові до останнього й ухвалює рішення щодо суті вимог до належного відповідача. Обов'язок встановити належність відповідачів й обґрунтованість позову суд виконує під час розгляду справи, а не на стадії відкриття у ній провадження (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 756/2298/18).
35. Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, від 7 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).
36. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 264 ЦПК України).
37. Після призначення на посаду суддя Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду, апеляційного, місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI).
38. Після призначення на посаду суддя, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, якщо інший порядок забезпечення службовим житлом не передбачено законом (стаття 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIІІ).
39. Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради (стаття 118 Житлового кодексу України (далі - ЖК України)).
40. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об'єднання (частина друга статті 121 ЖК України).
41. На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (частина перша статті 122 ЖК України).
42. На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер (додаток № 2), який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів (пункт 21 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР «Про службові жилі приміщення» від 4 лютого 1988 року № 37 з подальшими змінами).
43. Видача ордера породжує правовідносини виключно між органом місцевого самоврядування, особою, яка отримала ордер, і житлово-експлуатаційною організацією. Орган місцевого самоврядування, на балансі якого є житло, вільне від будь-яких прав третіх осіб, може на підставі ордера передати його для вселення. Особа має право вселитися лише у те житло, що зазначене в ордері. Наявність у ньому помилки виключає можливість його реалізації шляхом вселення. Відповідний орган, який видав ордер, вправі усунути таку помилку, а також має вжити заходи з метою звільнення спірного приміщення у випадку створення перешкод третьою особою (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 759/3119/16-ц).
44. Суди попередніх інстанцій встановили такі факти:
44.1. 10 липня 2003 рокуКиївська міська рада ухвалила рішення № 638/798 «Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», згідно з яким передала ТОВ «Сантанна» в короткострокову оренду на 3 роки земельну ділянку площею 0,52 га для будівництва житлового будинку й об'єктів соціальної сфери на вул. Михайла Драгомирова, 4-Б у м. Києві. Згідно з пунктом 76.1 вказаного рішення ТОВ «Сантанна» мало передати Головному управлінню житлового забезпечення 10 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі пункту 50 рішення Київської міської ради від 28 грудня 2002 року № 232/392 «Про бюджет м. Києва на 2003 рік».
44.2. 5 листопада 2003 рокуКиївська міська рада та ТОВ «Сантанна» уклали договір оренди земельної ділянки на АДРЕСА_4 , зареєстрований за № 1064. Цей договір передбачав вищевказаний обов'язок ТОВ «Сантанна» передати Головному управлінню житлового забезпечення 10 % загальної площі багатоквартирного будинку (крім службової).
44.3. 26 листопада 2003 рокуГосподарський суд м. Києва постановив ухвалу у справі № 44/474-46/501-б про банкрутство ТОВ «Сантанна». Згідно з тією ухвалою затвердив план санації боржника, який передбачав: залучення інвесторів і відповідних інвестиційних коштів з метою завершення будівництва житлово-офісного комплексу на АДРЕСА_4, у м. Києві та погашення кредиторської заборгованості; оптимізацію активів боржника шляхом виведення частини його основних фондів, які не використовуються та не будуть використовуватися у господарській діяльності товариства, з метою продажу їх на відкритих торгах; стягнення дебіторської заборгованості; розрахунки з кредиторами, вимоги яких забезпечені заставою, та з конкурсними кредиторами.
44.4. 11 січня 2011 рокуВССУ видав наказ № 28-к, згідно з яким того ж дня зарахував позивача до штату цього суду.
44.5. 26 квітня 2011 рокудиректор ТОВ «Сантанна» Лященко А. Й. і начальник Головного управління житлового забезпечення Денисенко В. М. склали акт № 75, згідно з яким товариство передало, а управління прийняло площу, а саме: 4 квартири загальною площею 514,94 кв. м, зокрема спірну квартиру, у рахунок 10 % відрахувань площі за багатоквартирний будинок АДРЕСА_4 відповідно до рішення Київської міської ради від 10 липня 2003 року № 638/798 (т. 1, а. с. 20).
44.6. 23 травня 2011 рокуТОВ «Сантанна» та Київська міська рада уклали договір про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки.
44.7. 7 вересня 2011 рокузгідно з актом № 203 начальник Головного управління житлового забезпечення Денисенко В. М. передав, а керівник апарату ВССУ ОСОБА_3. прийняв трикімнатну квартиру АДРЕСА_7 .
44.8. 22 вересня 2011 рокуКиївська міська рада ухвалила рішення № 131/6347, згідно з пунктом 1 якого поновила ТОВ «Сантанна» зазначений договір оренди земельної ділянки.
44.9. На підставі актів від 26 квітня 2011 року № 75, від 27 квітня 2011 року № 80 і від 5 травня 2011 року № 85 ТОВ «Сантанна» передало Головному управлінню житлового забезпечення 32 квартири загальною площею 3 630,43 кв. м на АДРЕСА_4 .
44.10. 30 вересня 2011 рокузгідно з витягом з протоколу засідання житлово-побутової комісії ВССУ ця комісія виділила позивачу як судді ВССУ житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_8 .
44.11. 29 грудня 2012 рокузгідно з актом від № 261, який склали начальник Головного управління житлового забезпечення Денисенко В. М. і керівник апарату ВССУ ОСОБА_3., ВССУ отримав площу, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_9 загальною площею 129,79 кв. м; взамін передав вказаному управлінню трикімнатну квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 122,9 кв. м (т. 1, а. с. 14).
44.12. 1 лютого 2013 рокуПечерська РДА видала розпорядження № 68 «Про включення квартир до числа службових»(т. 1, а. с. 13), згідно з яким квартиру АДРЕСА_9 включила до числа службових квартир ВССУ.
44.13. 26 березня 2013 рокуПечерська РДА видала розпорядження № 197 (т. 1, а. с. 18), згідно з яким затвердила рішення керівництва ВССУ про надання квартири АДРЕСА_9 позивачу як судді на сім'ю із семи осіб.
44.14. 28 березня 2013 рокуна підставі розпорядження від 26 березня 2013 року № 197 Печерська РДА видала позивачу на час роботи на посаді судді ордер № 012741 на право зайняття службового жилого приміщення (т. 1, а. с. 11) - трикімнатної квартири АДРЕСА_10 - сім'єю із семи осіб.
44.15. 1 жовтня 2013 рокуПечерський РВ ГУДМС України у М. Києві зареєстрував місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_11 (т. 1, а. с. 9).
44.16. 4 жовтня 2013 рокуПечерська РДА видала розпорядження № 530 «Про виключення квартири з числа службових» (т. 1, а. с. 19), згідно з яким задовольнила клопотання ВССУ про виключення з числа службових трикімнатної квартири АДРЕСА_9 .
44.17. 2 квітня 2019 рокузгідно із сертифікатом Держархбудінспекції України серії ІУ № 163190951167, який отримав відповідач, будинок АДРЕСА_4 введений в експлуатацію (т. 1, а. с. 27).
44.18. 28 грудня 2019 рокуПечерська РДА видала розпорядження № 860 (т. 1, а. с. 21), згідно з яким присвоїла закінченому будівництвом об'єкту на АДРЕСА_4 поштову адресу: АДРЕСА_5 .
44.19. 22 листопада 2019 рокутретя особа надіслала ТОВ «Сантанна» лист, в якому просила терміново надати інформацію про присвоєння будинку на АДРЕСА_4 поштової адреси та технічні параметри переданих квартир, у тому числі спірної квартири (нумерацію, житлову/загальну площу тощо).
45. Колегія суддів вважає безпідставним заперечення позивача у відзиві на касаційну скаргу проти застосування у цій справі висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 759/3119/16-ц. Те, що у тій справі позивач не зареєстрував його місце проживання за адресою квартири, вказаної в ордері, не впливає на застосовність у справі № 757/19579/20-ц загальних, не пов'язаних із реєстрацією місця проживання, висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній постанові, зокрема, щодо можливості вселитися у те житло, яке зазначене в чинному ордері, а також про дійсність останнього протягом присічного строку, який не підлягає поновленню. Реєстрація місця проживання особи в квартирі у будинку, який не прийнятий в експлуатацію, не вказує на використання ордера впродовж строку його дійсності, не впливає на останню і не зумовлює право на вселення після введення будинку в експлуатацію. Підставою для реєстрації місця проживання не може слугувати недійсний ордер (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2020 року у справі № 815/606/16).
46. Суди попередніх інстанцій не дослідили належно зібрані у справі докази, зокрема на предмет такого: 1) чи мала квартира, на вселення в яку претендує позивач, правовий режим службового житла та впродовж якого часу? 2) чи мала територіальна громада речові права на цю квартиру на момент видачі ордера позивачеві та після введення багатоквартирного будинку в експлуатацію? (позивач надав документи, згідно з якими спірна квартира у 2011 році надійшла до Головного управління житлового забезпечення (т. 1, а. с. 20, 22)); 3) хто був власником спірної квартири на час звернення позивача до суду, та чи був на той час інтерес позивача у вселенні в службове житло порушеним діями відповідача? 4) чи є квартира АДРЕСА_12 на АДРЕСА_5 одним і тим самим об'єктом нерухомості? 5) який правовий режим має спірна квартира, беручи до уваги дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому зареєстрований арешт, який наклав суд, на квартиру АДРЕСА_13 загальною площею 129,79 кв. м і житловою площею 83,52 кв. м, тоді як право власності зареєстроване 16 квітня 2020 року лише на квартиру АДРЕСА_14 загальною площею 116,3 кв. м і житловою площею 68,5 кв. м (позивач у судах попередніх інстанцій висловлював сумніви щодо того, якими є актуальні номер і технічні характеристики спірної квартири (т. 1, а. с. 231-236в; т. 2, а. с. 132 зворот)). Від відповідей на вказані питання залежить, зокрема, те, чи є належним визначений позивачем відповідач.
47. У заяві про уточнення предмета та підстав позову від 27 квітня 2021 року (т. 1, а. с. 104-106), яку 28 квітня 2021 року прийняв до розгляду суд першої інстанції (т. 1, а. с. 118), позивач просив: вселити його у квартиру; зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у вільному користуванні нею і усунути їх шляхом передання позивачеві ключів від її вхідних дверей, а також ключів та/або інших технічних засобів доступу до багатоквартирного будинку і на його територію; стягнути з відповідача 120 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
48. Згідно з вказаною заявою позивач не просив забезпечити йому вільний доступ до квартири, а також передати на неї технічний паспорт й іншу технічну документацію. Незважаючи на це, апеляційний суд, крім вимог про вселення у квартиру, зобов'язання відповідача не чинити позивачеві перешкоди у користуванні нею, передання ключів від її вхідних дверей і стягнення 10 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, задовольнив також первісні вимоги про забезпечення позивачу вільного доступу до квартири та передання на неї технічного паспорта й іншої технічної документації. Тим самим апеляційний суд необґрунтовано вийшов за межі змінених позивачем вимог.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
49. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).
50. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
51. Із урахуванням висновку про часткову обґрунтованість касаційної скарги відповідача через порушення судами попередніх інстанцій норм права судові рішення слід скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.
(3.2) Щодо судових витрат
52. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, слід розподілити за результатами розгляду спору.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена» задовольнити частково.
2. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 3 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко