Постанова
Іменем України
18 квітня 2025 року
м. Київ
Справа № 761/18652/22
Провадження № 61-12220св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Щелков Петро Сергійович (далі - адвокат позивача),
відповідач - Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація (далі - Шевченківська РДА),
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 (далі - бабуся) і ОСОБА_3 (далі - рідна сестра), інтереси яких представляє адвокат Ковальчук Степан Миколайович (далі - адвокат опікунів), Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської РДА,
про визнання незаконними та скасування рішення і розпорядження, зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою бабусі та рідної сестри на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року, ухвалене суддею Аббасовою Н. В., і постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Нежури В. А., Верланова С. М., Невідомої Т. О.
(1) Вступ
1. У лютому 2022 рокубатьки дитини трагічно загинули під час російської окупації Бучанського району Київської області. Дядько дитини (позивач), її бабуся та рідна сестра заявили про намір стати опікунами дитини. У тому ж році Шевченківська РДА за рекомендацією комісії з питань захисту прав дитини призначила бабусю та рідну сестру опікунами дитини. Позивач стверджував, що Шевченківська РДА не з'ясувала думку дитини; позивач і його сім'я, з якими проживає у Німеччині дитина, створили всі умови для всебічного розвитку останньої; бабуся має намір вивезти дитину в Україну, хоча позивач не перешкоджає їхньому спілкуванню; склад комісії з питань захисту прав дитини, яка рекомендувала призначити бабусю та рідну сестру опікунами, був неповноважним; розпорядження Шевченківської РДА підписала неповноважна особа. Тому позивач просив суд: визнати незаконними та скасувати рішення цієї комісії про рекомендацію призначити опікунів і розпорядження Шевченківської РДА про таке призначення; зобов'язати Шевченківську РДА повторно розглянути питання про призначення позивача опікуном дитини.
2. Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний суд погодився з цим рішенням. Суди виснували, що у Шевченківської РДА не було висновку про доцільність (недоцільність) встановлення опіки та відповідність такого встановлення інтересам дитини. Крім того, працівник служби у справах дітей та сім'ї не мав бесіди з дитиною, яка тривалий час проживає разом із позивачем і його сім'єю у належних умовах та бажає залишитися з позивачем.
3. Опікуни з рішеннями судів не погодилися. Стверджували, зокрема, що суди неналежно оцінили зібрані докази; скаржники надали Шевченківській РДА всі необхідні для призначення опікунами документи; до смерті батьків дитина проживала разом із останніми та бабусею, яка брала участь у її вихованні; рідна сестра постійно відвідувала дитину і теж піклувалася про неї; позивач не повернув дитину опікунам, поза її волею утримує в себе, має негативний вплив на дитину, не допускає її до спілкування з іншими родичами.
4. Верховний Суд мав відповісти на такі питання: (1) Хто є належними відповідачами за вимогами про визнання незаконними та скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини і розпорядження Шевченківської РДА про призначення дитині опікунів? (2) Чи є вимога зобов'язати орган опіки та піклування повторно розглянути питання про призначення позивача опікуном дитини належним способом захисту його інтересу? Вирішив, що належними відповідачами за вказаними вимогами є особи, яких стосуються оскаржені рішення, а також орган який ці рішення ухвалив. А належним способом захисту інтересу особи, яка бажає стати опікуном дитини, за наявності рішення про призначення опікуном іншої особи є, зокрема, вимоги про призначення співопікуном, про звільнення опікуна та про заміну його на іншого.
(2) Зміст позовної заяви
5. У вересні 2022 року позивач звернувся до суду. З урахуванням заяви про зміну предмета позову просив:
- визнати незаконним і скасувати рішення комісії з питань захисту прав дитини при Шевченківській РДА (далі - комісія з питань захисту прав дитини) від 17 серпня 2022 року № 11, яке оформили протоколом (далі - рішення комісії № 11), щодо рекомендації органу опіки та піклування призначити бабусю та рідну сестру опікунами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - дитина);
- визнати незаконним і скасувати розпорядження Шевченківської РДА № 247 від 18 серпня 2022 року про призначення бабусі та рідної сестри опікунами дитини (далі - розпорядження № 247);
- зобов'язати Шевченківську РДА в особі Служби у справах дітей та сім'ї повторно розглянути питання про призначення позивача опікуном дитини.
6. Мотивував вимоги так:
6.1. Вирішуючи питання про призначення бабусі та рідної сестри опікунами дитини, Шевченківська РДА не звернула увагу на те, що з дитиною не проводили бесіду, не заслухали її думку, не цікавилися її волею та бажанням бути підопічною призначених опікунів; бабуся хоче вивезти з Німеччини дитину, де остання має все необхідне для нормального життя.
6.2. У матеріалах опікунської справи немає доказів того, що позивач не допускає дитину до інших родичів.
6.3. 17 серпня 2022 року під час засідання склад комісії з питань захисту прав дитини був неповноважним.
6.4. Розпорядження № 247 підписав виконувач обов'язків голови Шевченківської РДА Царан Віталій Павлович, хоча тимчасовим виконувачем обов'язки голови на той час був ОСОБА_5 .
(3) Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
7. 25 вересня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив. Мотивував так:
7.1. Особи, які висловили бажання стати опікунами дитини, перебувають з нею у родинних стосунках. Це - бабуся, дядько (позивач), єдинокровна сестра по лінії батька (рідна сестра).
7.2. У матеріалах, які були предметом розгляду комісії з питань захисту прав дитини, немає висновку про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини з урахуванням документів, які подали позивач, бабуся та рідна сестра. Працівник служби у справах дітей та сім'ї не проводив з дитиною бесіду.
7.3. Проживання дитини в родині позивача підтверджує витяг із наказу цієї служби від 18 липня 2022 року № 56-од.
7.4. У матеріалах особової справи відносно дитини є лист Департаменту у справах молоді та сім'ї Адміністративного центру землі Ганновер від 21 липня 2022 року. Згідно з цим листом цей Департамент дільничний суд міста Ганновера (номер справи: 610 F 1256,22 VM) призначив опікуном дитини; опікун може підтвердити, що подружжя ОСОБА_6 побудувало з дитиною дуже довірливі відносини; з моменту приїзду до Німеччини подружжя ОСОБА_6 піклується про дитину, вирішує усі необхідні питання її повсякденного життя; дитина їм довіряє, для неї тітка та дядько є близькими людьми. Ці обставини Служба у справах дітей та сім'ї не врахувала. Розпорядження № 247, яке Шевченківська РДА видала з урахуванням рішення комісії № 11, не відповідає найкращим інтересам дитини.
8. 10 червня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою апеляційні скарги Шевченківської РДА й опікунів залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Навів аналогічні до останнього мотиви.
(4) Провадження у суді касаційної інстанції
9. 29 серпня 2024 року адвокат опікунів подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просив скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій й ухвалити нове судове рішення - про відмову в задоволенні позову.
10. 27 вересня 2024 рокуВерховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судупостановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали.
11. 18 жовтня 2024 року адвокат опікунів подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків.
12. 16 січня 2025 рокуВерховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою опікунів і витребував справу з суду першої інстанції.
13. 10 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Опікуни мотивували касаційну скаргу так:
14.1. ОСОБА_7 (далі - батько) та ОСОБА_8 (далі - матір) є батьками дитини.
14.2. 28 лютого 2022 року під час окупації Бучанського району Київської області неподалік села Здвижівки військовослужбовці російської федерації розстріляли автомобіль, у якому були дитина, батько, матір, ОСОБА_9 і бабуся. Матір і ОСОБА_9 загинули на місці. Батька тривалий час вважали зниклим безвісти. 16 серпня 2022 року Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області видав свідоцтво про смерть батька.
14.3. 18 липня 2022 року Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської РДА поставила дитину на первинний облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. А з29 липня 2022 року дитина має статус сироти.
14.4. 22 липня і 9 серпня 2022 року бабуся та рідна сестра відповідно звернулися до Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської РДА із заявами про призначення їх опікунами дитини і надали всі необхідні документи. Таку ж заяву подав позивач як рідний дядько дитини. За результатами розгляду цих заяв комісія з питань захисту прав дитини 17 серпня 2022 року підтримала заяви бабусі та рідної сестри і рекомендувала органу опіки та піклування призначити їх опікунами дитини. А 18 серпня 2022 року Шевченківська РДА прийняла розпорядження № 247.
14.5. Задовольняючи позов, суди обох інстанцій помилково вважали, що бабуся, рідна сестра та позивач не надали висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її / його інтересам дитини до комісії з питань захисту прав дитини та Шевченківської РДА.
14.6. Суди не врахували, що документи, які визначені у пункті 41 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок), є внутрішньоорганізаційними та забезпечують ведення обліку дітей-сиріт чи дітей, позбавлених батьківського піклування, а також формування даних про потенційних опікунів, які складає Служба у справах дітей та сім'ї. Наявність цих документів не є підставою для прийняття комісією з питань захисту прав дитини рішення щодо доцільності встановлення опіки, а органом опіки та піклування - рішення про призначення опікуна малолітньої дитини. Суди помилково застосували пункт 41 Порядку, оскільки спеціальний припис пункту 79 Порядку визначає вичерпний перелік документів, які має подати особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування, та виявила бажання взяти її під опіку під час дії воєнного стану на території України. У пункті 79 Порядку немає згадки про висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її / його інтересам дитини, на обов'язковості якого наполягали суди.
14.7. Суди врахували припис пункту 43 Порядку про необхідність проведення працівником служби у справах дітей бесіди з дитиною, яку фактично ніхто не проводив. Проте не звернули увагу, що за змістом пункту 79-3 Порядку, якщо дитина під час воєнного стану в Україні знаходиться поза її межами, рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки над такою дитиною (за заявою особи, яка перебуває з дитиною у сімейних чи родинних відносинах) приймається без згоди дитини. На момент подання заяв про встановлення опіки дитина перебувала у Федеративній Республіці Німеччині, що унеможливлювало проведення з нею бесіди (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 601/2066/16).
14.8. До смерті батьків бабуся спільно проживала з ними та дитиною, вела спільне господарство, виховувала та доглядала дитину від народження останньої. Рідна сестра постійно відвідувала дитину, брала участь у її вихованні та піклувалася про неї. Бабуся та рідна сестра за ступенем спорідненості є найближчими членами сім'ї дитини. Позивач, який є рідним дядьком дитини, з часу її народження до втрати батьків бачився з нею лише декілька разів на рік, участі у вихованні не брав, був у конфліктних відносинах із матір'ю дитини. Ці обставини підтвердили свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .
14.9. Згідно з витягом із рішення Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської РДА від 18 липня 2022 року № 56-од дитину передали в сім'ю позивача на тимчасове проживання до вирішення питання оформлення опіки. Позивач надав недостовірну інформацію цій службі про те, що дитина не має інших близьких родичів, наслідком чого було ухвалення рішення на його користь. Після прийняття розпорядження № 247 позивач не повернув дитину опікунам, поза волею дитини утримує її у себе, має на неї негативний вплив, не допускає її до спілкування з бабусею та рідною сестрою.
14.10. Апеляційний суд виснував, що проживання дитини з позивачем відповідатиме найкращим її інтересам з огляду на висновок № 1 від 19 квітня 2023 року психологічного обстеження дитини, згідно з яким: перебування дитини у сім'ї позивача супроводжується позитивним, спокійним і радісним емоційно-психологічним станом; дитина бажає проживати з позивачем і його дружиною, вважає їх новими батьками, неприхильна до бабусі та рідної сестри.
Проте цей суд не врахував пояснень дитини, які вона надала у судовому засіданні 10 червня 2024 року за участю представника Служби у справах дітей та сім'ї і психолога. У тих поясненнях дитина фактично висловлювала позицію позивача та його дружини, які налаштували дитину проти бабусі та рідної сестри. Дитина називала опікунів «монстрами» та «ворогами», бажала, щоб вони «відстали від ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та не чіплялися до них», постійно повторювала, що вона «не любить ОСОБА_14 та ОСОБА_15 », посилаючись лише на образу на бабусю під час телефонної розмови, яка відбулася за два роки до її опитування в суді. Психолог тоді звернув увагу, що дитина «прямо говорить думками та словами» позивача і його дружини, та що такі формулювання не є її власним сприйняттям. Це підтверджує технічний запис судового засідання від 10 червня 2024 року.
14.11. Процесуальний закон визначив обов'язок судів встановити під час вирішення спору обставини, які мають значення для справи, надати їм юридичну оцінку, а також оцінити всі докази, які суд зібрав. Без цього ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17, від 26 квітня 2023 року у справі № 195/2078/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 759/10424/16-ц, від 8 грудня 2021 року у справі № 175/3357/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 755/23063/14-ц).
14.12. Європейський суд з прав людини має сталу практику про те, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ і чітко структурованими; у судових рішеннях має бути оцінка доводів сторін. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, й інших обставин, що характеризують особливості справи. Для її учасників ухвалення немотивованого (недостатньо мотивованого) рішення означає, що доводи й аргументи, а також надані для доведення певних обставин справи докази, не були почуті та належним чином оцінені судом, що у цьому випадку зумовило ухвалення необґрунтованих судових рішень.
14.13. Апеляційний суд допустив однобічність у дослідженні доказів, не перевірив обставин, про які стверджували опікуни в обґрунтування заперечень проти позову, не надав відповіді на їхні доводи, викладені в апеляційних скаргах, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
14.14. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи статей 263, 367, 382 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і не врахував висновки, сформульовані в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17, від 26 квітня 2023 року у справі № 195/2078/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 759/10424/16-ц, від 8 грудня 2021 року у справі № 175/3357/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 755/23063/14-ц.
(2) Позиції інших учасників справи
15. 7 квітня 2025 року адвокат позивача подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу опікунів залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Мотивував так:
15.1. Позивач не отримав копії ухвали про відкриття касаційного провадження та касаційної скарги. 21 березня 2025 року адвокат позивача подав до Верховного Суду через систему «Електронний суд» заяву про вступ у справу як представника. 26 березня 2025 року адвокат позивача отримав в електронному кабінеті матеріали касаційного провадження. Строк на подання відзиву почав відлік 27 березня 2025 року та закінчився 5 квітня 2025 року. Оскільки останній день строку припав на вихідний, адвокат позивача подав відзив у перший за ним робочий день - 7 квітня 2025 року.
15.2. Висновки Верховного Суду, про які опікуни зазначили в касаційній скарзі, сформульовані у справах, правовідносини в яких не є подібними з правовідносинами у справі № 761/18652/22.
15.3. Суди обох інстанцій обґрунтовано виснували про задоволення позову. У матеріалах опікунської справи, на підставі яких ухвалили рішення про встановлення опіки над дитиною і призначення бабусі та рідної сестри опікунами, немає висновку про доцільність встановлення опіки.
15.4. Після трагічної загибелі батьків дитини позивач і його дружина вивезли дитину до Польщі. За час спільного проживання сім'я позивача повністю забезпечувала дитину всім необхідним, створила належні умови для її навчання та розвитку, організовувала дозвілля і відпочинок. Дитина почала називати позивача батьком, а його дружину - матір'ю. Департамент у справах молоді та сім'ї Німеччини підтвердив, що дитина бажає проживати разом із сім'єю позивача.
15.5. Згідно з висновками психологічного обстеження від 27 грудня 2022 року та від 19 квітня 2023 року дитина має більшу прихильність до позивача і його сім'ї. Бабуся створила негативну психологічну атмосферу для розвитку дитини, коли остання перебуває у постійному стресі. У поведінці бабусі є ознаки психічного насильства над дитиною.
15.6. Аргумент касаційної скарги про протиправне утримання дитини позивачем є необґрунтованим. Дитина неодноразово висловлювала бажання проживати разом саме з позивачем. Відсутні докази того, що позивач не бажає допускати дитину до спілкування з іншими родичами.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
16. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою опікунів на підставах, визначених у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
17. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
18. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
19. З огляду на вказані приписи Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржене судове рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, але не обмежений ними тоді, коли, зокрема, необхідно врахувати висновок щодо застосування норм права, який Верховний Суд сформулював у постанові після подання касаційної скарги.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції
(2.1) Хто є належними відповідачами за вимогами про визнання незаконними та скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини і розпорядження Шевченківської РДА про призначення дитині опікунів?
20. Позивач оскаржив рішення комісії № 11 і розпорядження № 247 як такі, що не відповідають чинному законодавству та суперечать найкращим інтересам дитини, яка бажає проживати разом із позивачем і його сім'єю. Суди обох інстанцій вважали позов обґрунтованим. Опікуни з судовими рішеннями не погодилися. Подали касаційну скаргу. Наголосили, зокрема, на тому, що суди неналежно оцінили зібрані докази.
21. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що за вимогами про скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини і розпорядження органу опіки та піклування про призначення опікунів належними відповідачами є як відповідний орган, так і особи, щодо яких ухвалені оскаржені рішення (опікуни).
22. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
23. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
24. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
25. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу строків, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частини перша та третя статті 51 ЦПК України).
26. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 372/51/16-ц і № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц).
27. Заявлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки суд у порядку, визначеному ЦПК України, замінює неналежного відповідача чи відмовляє у позові до останнього й ухвалює рішення щодо суті вимог до належного відповідача. Обов'язок встановити належність відповідачів й обґрунтованість позову суд виконує під час розгляду справи, а не на стадії відкриття у ній провадження (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 756/2298/18).
28. Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, від 7 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).
29. Якщо позивач не заявив клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких є обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі як співвідповідач, суд відмовляє у задоволенні позову (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 947/6589/21).
30. Суди попередніх інстанцій встановили, зокрема такі факти:
31.1. Згідно з рішенням комісії № 11 орган опіки та піклування отримав рекомендацію призначити бабусю і рідну сестру опікунами дитини.
31.2. Відповідно до розпорядження № 247 Шевченківська РДА призначила бабусю та рідну сестру опікунами дитини. Доручила їм захищати права і майнові інтереси підопічної, постійно дбаючи про її матеріальне забезпечення, виховання.
32. За вимогами про визнання незаконними та скасування рішення комісії № 11 і розпорядження № 247 позивач визначив відповідачем лише Шевченківську РДА. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали її належним відповідачем і задовольнили ці вимоги. Із висновками судів про задоволення позову не погодилися опікуни, які до участі у справі залучені як треті особи. Клопотань про залучення опікунів співвідповідачами позивач не заявляв.
33. Колегія суддів звертає увагу на те, що належними відповідачами за вимогами про скасування рішень щодо призначення дитині опікуна є як орган, який ухвалив відповідні рішення, так і особа, якої вони стосуються (опікуни).
За подібних обставин Верховний Суд виснував, що за позовом про визнання незаконним рішення органу опіки та піклування про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, належними відповідачами є: особа, якої стосується рішення (той із батьків, для якого визначені способи участі у вихованні дитини та спілкуванні), й орган опіки та піклування, рішення якого оскаржується (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 759/19904/20).
34. З огляду на вказаний висновок, беручи до уваги те, що позивач не визначив належний склад відповідачів за вимогами про визнання незаконними та скасування рішення комісії № 11 і розпорядження № 247, у задоволенні цих його вимог суди попередніх інстанцій мали відмовити саме з наведеної підстави. Тому оскаржені судові рішення у вказаній частині слід скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог. З огляду на цю підставу відмови Верховний Суд не формулює висновку щодо належності відповідних способів захисту інтересу позивача.
(2.2) Чи є вимога зобов'язати орган опіки та піклування повторно розглянути питання про призначення позивача опікуном дитини належним способом захисту його інтересу?
35. Позивач вважав, що оскільки рішення комісії № 11 і розпорядження № 247 є незаконними, то після їхнього скасування буде необхідність у повторному вирішенні питання про встановлення опіки над дитиною. Тому просив зобов'язати Шевченківську РДА повторно розглянути питання про призначення позивача опікуном дитини. Суди обох інстанцій вважали цю вимогу обґрунтованою і задовольнили її. Опікуни з таким висновком не погодилися. Вказали, що призначення позивача опікуном дитини суперечитиме забезпеченню її якнайкращих інтересів.
36. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, урахувавши висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 163/1251/22, від 13 листопада 2024 року у справі № 350/375/23, зауважує, що належним способом захисту інтересу особи, яка бажає стати опікуном дитини за наявності рішення про призначення опікуном іншої особи, є, зокрема, вимоги про призначення співопікуном, про звільнення опікуна та про заміну його на іншого.
37. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
38. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. mutatis mutandis постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55) тощо).
39. Інакше кажучи, застосування кожного способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим. Це означає, що спосіб захисту, який обрав позивач, у разі задоволення відповідної вимоги має реально відновити його суб'єктивне право, яке порушене, оспорене або не визнане. Для визначення цього суд має насамперед з'ясувати: які правовідносини є спірними; чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи є цей спосіб ефективним для захисту саме того права позивача, яке у спірних правовідносинах порушив, оспорив або не визнав належний відповідач.
40. Якщо обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення, оспорення чи невизнання, наслідкам цих дій і меті, яку обґрунтовано прагне досягнути позивач, забезпечує відновлення, наскільки це можливо, такого права (зумовлює потрібний для захисту результат без необхідності вчинення інших дій з цією метою, зокрема повторного звернення до суду), такий спосіб захисту відповідає вимогам належності й ефективності. У кожному юридичному спорі судовий захист повинен бути повним і відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (пункти 110-115)).
41. Малолітня, неповнолітня особа, а також фізична особа, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, має право на опіку або піклування (стаття 292 ЦК України).
42. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (стаття 55 ЦК України).
43. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (стаття 58 ЦК України).
44. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників (частина п'ята статті 63 ЦК України).
45. Якщо призначений опікун належно не виконує обов'язки відносно підопічного, суд звільняє такого опікуна і водночас вирішує питання про заміну його на іншого (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 січня 2024року у справі № 753/1905/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 163/1251/22, від 13 листопада 2024 року у справі № 350/375/23).
46. Вимогу про зобов'язання органу опіки та піклування повторно розглянути питання про призначення позивача опікуном дитини він обґрунтував, зокрема, тим, що рішення комісії № 11 і розпорядження № 247 є протиправними, не забезпечують якнайкращих інтересів дитини; визначення опікунами бабусі та рідної сестри завдасть шкоди дитині, яка бажає, щоб опікуном був саме позивач.
47. Суди вказану вимогу задовольнили, проте не врахували, що вона у спірних правовідносинах не є належним способом захисту інтересу позивача. Таким способом є, зокрема, вимога про призначення співопікуном або про звільнення опікуна (опікунів) і заміну на іншого. З огляду на це оскаржені судові рішення у частині зазначеної вимоги слід скасувати й ухвалити нове - про відмову в її задоволенні.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
31. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
32. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша - третя статті 412 ЦПК України).
33. Беручи до уваги висновки цієї постанови щодо застосування норм права, рішення та постанову судів попередніх інстанцій належить скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
(3.2) Щодо судових витрат
34. За подання апеляційної скарги опікуни сплатили по 4 465,80 грн судового збору (т. 4, а. с. 33, 65), а за подання касаційної скарги - по 5 954,40 грн.
35. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги опікунів судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарг слід покласти на позивача, стягнувши з нього на користь кожного з опікунів по 10 420,20 грн судового збору.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргуОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.
2. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2024 року скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) по 10 420,20 грн (десять тисяч чотириста двадцять грн 20 коп.) судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко