23 червня 2025 року
м. Київ
справа № 352/2098/24
провадження № 61-6942ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зайдель Іванна Романівна, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та стягнення грошової компенсації за спадщину,
У серпні 2024 року ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідно до якого просила:
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом
від 27 листопада 2019 року у спадковій справі № 210/2002 року, зареєстроване в реєстрі за № 2-853, видане ОСОБА_3 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом
від 27 листопада 2019 року у спадковій справі №210/2002 року, зареєстроване в реєстрі за № 2-854, видане ОСОБА_4 ;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості 1/2 частки спадково майна - легкового автомобіля марки Mitsubishi Outlander, 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , чорного кольору, в розмірі 299 550 грн;
- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості 1/2 частки спадково майна - легкового автомобіля марки Mitsubishi Outlander, 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , чорного кольору, в розмірі 299 550 грн.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області
від 15 січня 2025 року позов ОСОБА_5 задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом
від 27 листопада 2019 року у спадковій справі №210/2002 року, зареєстроване в реєстрі за № 2-853, видане ОСОБА_3 .
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом
від 27 листопада 2019 року у спадковій справі №210/2002 року, зареєстроване в реєстрі за № 2-854, видане ОСОБА_4 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості 1/2 частки спадково майна - легкового автомобіля марки Mitsubishi Outlander, 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , чорного кольору, в розмірі 299 550 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості 1/2 частки спадково майна - легкового автомобіля марки Mitsubishi Outlander, 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , чорного кольору, в розмірі 299 550 грн.
Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині визначення суми грошової компенсації за продаж спадкового майна, ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, відповідно до яких просили стягнути з них на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію в розмірі по 93 025 грн за 1/2 частку вартості автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , чорного кольору, який був відчужений на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 13280 від 12 лютого
2020 року.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 січня
2025 року в оскаржуваній частині змінено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки спадкового майна - легкового автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , чорного кольору, в розмірі 93 025 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки спадкового майна - легкового автомобіля марки «MitsubishiOutlander», 2009 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , чорного кольору, в розмірі 93 025 грн.
Вирішено питання судових витрат.
26 травня 2025 року засобами поштового зв'язку представник
ОСОБА_2 - адвокат Зайдель І. Р. подала касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року (повний текст постанови складено 24 квітня 2025 року) у справі
№ 352/2098/24, яку просить скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення
(res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
За змістом частини дев'ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року,
в якому подається скарга.
Ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується (пункти 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
У розглядуваній справі оспорюваним є розмір грошової компенсації за спадкове майно - автомобіль. Саме в цій частині справа переглядалась в апеляційному порядку та є предметом касаційного оскарження.
Позивачка вважає, що розмір вказаної компенсації має становити
599 100 грн, натомість апеляційним судом стягнуто - 186 050 грн.
Отже ціна позову у справі №352/2098/24 не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 =
757 000 грн, де 3 028 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року).
Оскільки справа № 352/2098/24 належить до категорії справ з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга не містить обґрунтування наявності випадків, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для касаційного оскарження судових рішень у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України.
Незгода позивачки із оскарженим судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зайдель Іванна Романівна, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року у справі № 352/2098/24.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников