04 червня 2025 року
м. Київ
справа № 759/25646/21
провадження № 61-17090св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року у складі судді Шум Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Невідомої Т.О., Мережко М. В., Нежури В. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу спадкодавця кредитором.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного 13 листопада 2007 року кредитного договору із банківською установою, ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 317 079,40 доларів США зі сплатою 11,04 % річних та кінцевим терміном повернення до 13 листопада 2017 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер. Його спадкоємці мали право подати заяву про прийняття або відмову від спадщини у строк із 21 березня 2021 року до 21 вересня 2021 року. 03 вересня 2021 року до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори банк направив претензію кредитора, на яку 13 вересня 2021 року нотаріальна контора повідомила, що спадкоємці померлого із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».
Водночас спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 .
02 жовтня 2021 року ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно якої банк пред'явив до неї свої вимоги, проте вказана вимога залишилась без реагування з боку відповідачки.
Станом на дату смерті ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2007 року становила 1 052 302,08 доларів США, яка складається з: 247 983,43 доларів США - заборгованості за кредитом; 168 435,44 доларів США - заборгованості за відсотками; 51 237,90 доларів США -заборгованості з комісії; 584 645,31 доларів США - пені.
Посилаючись на те, що кредитна заборгованість не погашена, а до відповідачки після прийняття спадщини перейшов обов'язок щодо її повернення, враховуючи, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника повернення певної суми заборгованості, банк просив суд стягнути з відповідачки тіло кредиту у розмірі 247 983,43 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 247 983,43 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 6 539 323, 05 грн, за кредитним договором від 13 листопада 2007 року № К5ОSGA00000091.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що АТ КБ «ПриватБанк», як кредитор, звернулось із вимогою до спадкоємця померлого боржника шляхом направлення претензії на адресу нотаріуса з дотриманням строків, установлених статтею 1281 ЦК України, а, відтак, дружина померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , яка проживала разом із ним, є такою, що прийняла спадщину в силу закону, тому повинна сплатити заборгованість за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
Постанова апеляційного суду аргументована тим, що суд першої інстанції при вирішенні спору не встановив коло усіх спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, пред'явлених лише до ОСОБА_1 , розглянув справу без участі належного співвідповідача, що є порушенням норм процесуального права. Суд, зокрема зазначив, що, окрім дружини померлого, також спадкоємицею першої черги є його дочка ОСОБА_3 , як така, що прийняла спадщину, проте претензію і позов позивач пред'явив лише до ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 грудня 2024 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Бережна Н. М. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої заборгованості та постанову апеляційного суду повністю, ухвалити нове рішення яким позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 925 518 грн, у межах прийнятого спадкового майна.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частини першої статті 1282 ЦК України, що призвело до ухвалення судом першої інстанції незаконного рішення в частині розміру стягнення заборгованості з відповідача; а суд апеляційної інстанції ухвалив незаконне рішення, яким безпідставно відмовив в задоволенні позовної заяви в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом спадкодавця у розмірі 925 518 грн, у межах прийнятого нею спадкового майна.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Святошинського районного суду м. Києва цивільну справу № 759/25646/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу спадкодавця кредитором..
Матеріали справи № 759/25646/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного суду від 27 травня 2025 року справу № 759/25646/21 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що 13 листопада 2007 року ОСОБА_2 уклав із АТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір № К5ОSGA00000091, відповідно до якого отримав кредит в сумі 317 079,40 доларів США зі сплатою 11,04 % річних та кінцевим терміном повернення до 13 листопада 2017 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором від 13 листопада 2007 року становила 1 052 302,08 доларів США, яка складається з: 247 983,43 доларів США - заборгованості за кредитом; 168 435,44 доларів США - заборгованості за відсотками; 51 237,90 доларів США - заборгованості з комісії; 584 645,31 доларів США - пені.
03 вересня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслало претензію кредитора до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, в якій просило повідомити, чи відкривалась спадкова справа після померлого боржника ОСОБА_2
13 вересня 2021 року нотаріальна контора, на лист банківської установи, повідомила, що спадкоємці померлого ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися, спадкова справа смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».
Також установлено, що зі спадкоємцем на час його смерті проживала дружина ОСОБА_1 та є такою, що прийняла спадщину в силу закону.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Отже, правовідносини, що виникають між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникають між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі смерті позичальника за кредитним договором (договором позики) за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
При цьому у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватися у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця і відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, як зазначалося вище, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що, окрім дружини померлого, також спадкоємицею першої черги є його дочка ОСОБА_3 , як така, що прийняла спадщину, проте претензію і позов позивач пред'явив лише до ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у позові, апеляційний суд виснував, що суд першої інстанції не перевірив коло учасників спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, пред'явлених лише до ОСОБА_1 . Зокрема, суд першої інстанції, розглядаючи справу, не встановив коло відповідачів, розглянувши справу без участі особи, прав і інтересів, якої стосується вирішення спору, - ОСОБА_3 , а позивач, у свою чергу, не визначив коло спадкоємців, як того вимагає норма закону.
Колегія суддів не може погодитись із виковками апеляційного суду, з огляду на таке.
Ураховуючи предмет спору в справі, до обов'язку позивача, як кредитора спадкодавця, належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, - обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Отже обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року в справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21), від 22 червня 2022 року в справі № 592/8674/20 (провадження № 61-4657св21), від 05 жовтня 2022 року в справі № 521/10631/20 (провадження № 61-5934св22), від 04 березня 2020 року в справі № 2609/30529/12 (провадження № 61-11141св19), від 15 липня 2020 року в справі № 645/1566/16-ц (провадження № 61-37696св18), які не врахував апеляційний суд.
Відмовивши в позові з підстав, що в справі є ще один спадкоємець, який прийняв спадщину за законом, а саме дочка спадкодавця - ОСОБА_3 , яка в якості співвідповідача не була залучена, апеляційний суд фактично виснував про солідарність зобов'язань спадкоємців боржника щодо погашення боргу та неможливість розгляду справи щодо одного із спадкоємців без участі іншого, як співвідповідача.
Висновки суду суперечать змісту статті 1282 ЦК України, яка умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця визначає вартість одержаного у спадщину майна, та передбачає, що кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Задовольняючи позов про стягнення боргу позичальника з його спадкоємців, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що стягнення здійснюється в межах вартості майна, одержаного в спадщину (подібні висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року в справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 11 жовтня 2023 року в справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22)).
Між тим, апеляційний суд не повністю дослідив обставини справи та зробив помилковий висновок про неможливість вирішення спору й стягнення в межах вартості спадкового майна заборгованості зі спадкоємця боржника, який прийняв спадщину, без залучення іншого спадкоємця, який також прийняв спадщину.
За таких обставин апеляційний суд по суті рішення суду першої інстанції не переглянув і зробив передчасний висновок його скасування та відмову в позові. Тому постанову апеляційного суду належить скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В силу положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення апеляційного суду постановлене без додержання норм процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов