24 червня 2025 року
м. Харків
справа № 638/864/25
провадження № 22-ц/818/3408/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Курило А.М.,
сторони справи:
заявник - ОСОБА_1
боржник - ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Опара Ганни Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова 18 квітня 2025 року у складі судді Малахової О.В.,-
У січні 2025 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 (далі - Боржник, ОСОБА_2 ) аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини забобітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова 18 квітня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу.
Ухвала мотивована тим, що відповідно до отриманої судом інформації не можливо встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) боржника, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Не погодившись з ухвалою суду Опара Ганни Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції невірно зроблено запит на місце реєстрації боржника, що призвело до хибного висновку про неможливість встановити зареєстроване місце проживання (перебування) Боржника.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тобто апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову у видачі судового наказу (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу на підставі ч. 9 ст. 165 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що неможливо встановити зареєстроване місце проживання ОСОБА_5 , оскільки запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання боржників щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника, надійшов лист Оскільської сільської ради яким повідомлено, що ОСОБА_2 не зареєстрований та не проживає на території Оскільської територіальної громади Ізюмського району Харківської області.
У відповідь на запит суду з Єдиного державного демографічного реєстру надійшла інформація, яка не дозволяє встановити зареєстроване місце проживання чи перебування ОСОБА_2 .
Колегія суддів з цим висновком суду не погоджується з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:
1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу;
2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу;
4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу;
5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою;
6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;
7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті;
8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;
9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Перелік підстав для видачі судового наказу є вичерпним.
Дійсно у ч.9 ст. 165 ЦПК України зазначено, що у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Однак, колегія суддів зазначає, що вказана норма застосовується у взаємозв'язку з ч.ч. 4, 5, 6, 7, 8 ст.165 ЦПК України, в яких зазначено таке.
Суддя з метою визначення підсудності, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.4 ст.165 ЦПК України).
У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника (ч.5 ст.165 ЦПК України).
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду (ч.6 ст.165 ЦПК України).
Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч.7 ст.165 ЦПК України).
Якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю (ч.8 ст.165 ЦПК України).
У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу (ч.9 ст.165 ЦПК України).
Отже, встановлення зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи боржника має значення для визначення підсудності справи.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.28 ЦПК України позови про стягнення аліментів можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Заявниця має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 (а.с. 4).
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України, звернувся до відповідного територіального органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника,
Однак, судом першої інстанції зроблено запит до Оскільської сільської ради, який надав відповідь про те, що ОСОБА_5 не зареєстрований та не проживає на території Оскільської ОТГ.
Проте, Боржник ОСОБА_5 як зазначає заявниця зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Смт. Андріївка територіально належить до Андріївського старостинського округу Донецької селищної ради Ізюмького району Харківської області.
Вказана помилка суду першої інстанції призвела до неможливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував норми процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали та дійшов передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до п. 4 ч.1 ст.379 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Опара Ганни Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова 18 квітня 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 24.06.2025
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
О.М. Курило