Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/301/23 Слідчий суддя ОСОБА_1
Категоріяст. 111 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
24.06.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 11.06.2025, якою стосовно підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 22024120000000145 від 11.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України строком на 60 днів, тобто з 11.06.2025 по по 09.08.2025 включно, без визначення розміру застави,
Старший слідчий в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області
ОСОБА_9 за погодженням з начальником відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_10 звернулася до Подільського районного суду м. Кропивницького з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженні № 22024120000000145 від 11.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
В ході досудового розслідуванням встановлено, що 05.12.2024 ОСОБА_8 , в ході особистого листування, отримав на свій номер акаунту НОМЕР_1 в Інтернет месенджері «Telegram» повідомлення від абонента « ОСОБА_11 *» який» в подальшому, представився співробітником фсб рф, з пропозицією повідомляти йому інформацію щодо розміщення об'єктів критичної інфраструктури медичної сфери та енергетичної галузі регіону, крім того здійснювати збір інформації стосовно розміщення електричних та інших видів підстанцій на територіях закладів охорони здоров'я м. Кропивницький та Кропивннцького району, а також військових частин з метою її передачі.
В подальшому, починаючи з 05.12.2024 ОСОБА_8 почав надсилати в Інтернет-месенджері «Telegram» абоненту « ОСОБА_11 » повідомлення із вищезазначеною інформацією.
Зокрема 05.12.2024 о 15 год. 40 хв. ОСОБА_8 , в ході листування, надіслав абоненту « ОСОБА_11 » в Інтернет-месенджері «Telegram» 5 фотознімків із зображенням цегляної будівлі із написом «ТП -453 РУ-04» «КИСЕНЬ МАСЛОВОГНЕНЕБЕЗПЕЧНО», а також відео та геолокацію КНП «Кіровоградська обласна лікарня» Кіровоградської обласної ради.
15 год. 40 хв. ОСОБА_8 , в ході листування, надіслав абоненту « ОСОБА_11 » в Інтернет-месенджері «Telegram», фото із зображенням автомобілів та ангарів на території КНП «Кіровоградська обласна лікарня» Кіровоградської обласної ради.
В подальшому, 05.12.2024 о 17 год. 23 хв. ОСОБА_8 , в ході особистого листування, отримав на свій номер акаунту 380950943665 в Інтернет- месенджері «Telegram» повідомлення від абонента який підписався як « ОСОБА_11 », завдання спалити електропідстанцію, що знаходиться на території КНП «Кіровоградська обласна лікарня» Кіровоградської обласної ради, на що громадянин ОСОБА_8 погодився.
05.12.2024о 19 год. 02 хв. ОСОБА_8 , в ході особистого листування, отримав на свій номер акаунту 380950943665 в Інтернет-месенджері «Telegram» повідомлення від абонента який підписався як « ОСОБА_11 », завдання надіслати фото інших медичних закладів електропідстанцій, що знаходяться на їх територіях.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на надання допомоги іноземній державі в підривній діяльності проти України, виконуючи абонента який підписався як « ОСОБА_11 », усвідомлюючи, що останній є представником російських спецслужб, ОСОБА_8 06.12.2024 здійснив фотозйомку та того ж дня о 16. год. 00 хв. надіслав абоненту який підписався як « ОСОБА_11 », в Інтернет-месенджері «Telegram» фотознімки будівлі КНП обласного клінічного шпиталю ветеранів війни його геолокацію, а також фотознімки електропідстанцій на території зазначеного шпиталю.
05.12.2024 о 14 год. 38 хв. ОСОБА_8 , в ході особистого листування, отримав на свій номер аккаунту 380950943665 в Інтернет-месенджері «Telegram» повідомлення від абонента який підписався як « ОСОБА_11 » завдання зробити якісну дорозвідку та підготувати все для здійснення підпалу електропідстанцій, до 20.12.2024, на що громадянин ОСОБА_12 попалився та 20.12.2024 о 12 год. 14 хв. надіслав абоненту який підписався як « ОСОБА_11 » геолокацію КНП «Кіровоградська обласна лікарня» Кіровоградськоїобласної ради та повідомив, що провів дорозвідку.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на надання допомоги іноземній державі в підривній діяльності проти України, виконуючи абонента який підписався як « ОСОБА_11 », усвідомлюючи, що останній с представником російських спецслужб, ОСОБА_8 03.01.2025 здійснив фотозйомку та того ж дня o 11 год. 03 хв. надіслав абоненту який підписався як « ОСОБА_11 », в Інтернет-месенджері «Telegram» фотознімки та відео на яких зображено сірі металеві ворота електричної підстанції із зображенням на них трикутника чорно-жовтого кольору та блискавки.
Так. 21.02.2025 ОСОБА_8 , в ході особистого листування, отримав на свій номер акаунту 380950943665 в Інтернет-месенджері «Telegram» повідомлення від абонента який підписався як « ОСОБА_11 », завдання зробити фото та відеофіксацію підстанцій та самої території військової частини НОМЕР_2 . на що громадянин ОСОБА_8 погодився та продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на надання допомоги іноземній державі в підривній діяльності проти України, виконуючи завдання абонента який підписався як « ОСОБА_11 », усвідомлюючи, що останній є представником російських спецслужб, громадянин ОСОБА_8 21.02.2025 приблизно о 17 год. 20 хв. здійснив фотофіксацію військової частини НОМЕР_2 , по в АДРЕСА_2 , після чого був затриманий співробітниками Служби безпеки України.
Вказує, що, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України: шпигунстві, наданні іноземній державі, представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 11.06.2025 задоволено вказане клопотання та продовжено підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 11.06.2025 по 09.08.2025 включно, в межах строку досудового розслідування.
Судове рішення мотивовано тим, що не заслуговують на увагу твердження захисника щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки доказів на підтвердження сталих соціальних зв'язків сторонами не надано, а тому ці обставини є недоведеними. Більше того, злочин, який вчинений ОСОБА_8 вчинений в умовах військового стану, ОСОБА_8 за грошову винагороду вчиняв шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній, а також інформаційній безпеці України: шпигунство, надання іноземній державі, представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Ці обставини об'єктивно підтверджують про те, що заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України не зменшились і перебування підозрюваного під домашнім арештом може негативно вплинути на кримінальне провадження.
Стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, усі наведені обставини у їх сукупності не дають достатніх підстав застосувати відносно ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а тому, виправдовують потребу в необхідності продовження строку тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою змінити відносно його підзахисного запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в судовому засіданні 11.06.2025 року було проголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваної ухвали. При оголошенні повного тексту оскаржуваної ухвали апелянт присутнім не був, копію отримав нам електронну пошту 18.06.2025 року, про що свідчить роздруківка з електронної скриньки захисника.
Враховуючи викладене строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин і підлягає поновленню Судом.
На переконання захисту оскаржувана ухвала грунтується не стільки на положеннях Закону, скільки очікуваннями громадськості в резонансній справі, оскільки державна зрада в умовах повномасштабної війни є резонансною справою, що прикуту є до себе надмірну увагу суспільства та, як наслідок очікування покарання незалежно від доведення винуватості. Проте така позиція Суду суперечить практиці ЄСПЛ.
В зв'язку з невідповідністю правової кваліфікації дій підозрюваного фактичним обставинам справи, недоведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також необґрунтованою суворістю запобіжного заходу, застосованого Судом, невідповідністю висновків Суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження вказана ухвала підлягає скасуванню, а стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , має бути відмовлено в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою у зв'язку із необґрунтованістю підозри.
Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 які підтримали апеляційну скаргу та просили застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг та вважає, що слідчий суддя обґрунтовано застосував запобіжний захід, саме у вигляді тримання під вартою, перевіривши матеріали клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, які надійшли із районного суду та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Проте, враховуючи обставини справи, апеляційний суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, колегія суддів оцінює суворість можливого призначеного покарання ОСОБА_8 в подальшому та визнає за реальну небезпеку можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, у разі зміни, обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою. Підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, тощо.
Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали районного суду встановила, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.
Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження доказами, а саме: повідомленням про виявлення кримінального правопорушення; протоколом затримання ОСОБА_8 від 21.02.2025; розсекреченими протоколами НСРД; протоколом огляду речових доказів; повідомленням про підозру ОСОБА_8 від 21.02.2025; протоколом допиту ОСОБА_8 ; іншими доказами зібраними в ході досудового розслідування та долученими до матеріалів кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування або суду були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті та під час винесення вироку, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, що є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. За таких підстав, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують продовження обмеження права ОСОБА_8 на особисту свободу.
Доводи захисника про необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 колегією суддів не можу бити враховано.
Проте, тяжкість злочину у якому підозрюється ОСОБА_8 в сукупності з мірою покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування його від суду.
Ризик переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
Так санкція ч. 2 ст. 111 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Наведені обставини вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
А тому, на думку колегії суддів ОСОБА_8 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, у тому числі, може покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності, як законно, так і незаконним шляхом.
Підозрюваний ОСОБА_8 має сталі зв'язки з представниками іноземної держави агресора - рф, тому, може їх використати для виїзду за кордон або на тимчасово окуповані території України, таким чином може переховуватись від органів досудового розслідування, та враховуючи, що на всій території України введено військовий стан, вказаний ризик не є уявним.
Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі та співставляючи можливі негативні наслідки для себе у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, із можливістю уникнення ним покарання шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду, може переховуватися від правоохоронних органів з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, на території України триває військова агресія з боку російської федерації, що часто створює невизначеність на кордонах України та позбавляє насамперед прикордонну службу України можливості здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону, отже, і пропуск громадян через кордон із дотриманням відповідних порядку та правил. Зазначена обставина не виключає можливості здійснення підозрюваним спроб перетину межі військового зіткнення та залишитися на окупованій території України, що фактично виключить можливість його розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності або взагалі надасть йому можливість залишити окуповану територію України та виїхати до російської федерації.
Викладене вище свідчить, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, колегія суддів враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Оскільки свідки не допитувались судом першої інстанції ставити питання про відсутність вказаного ризику є передчасним.
За таких обставин, не будучи обмеженими у вільному спілкуванні із зазначеним колом осіб підозрюваний може здійснити вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 добре зазнає свідків, у тому числі потерпілу, яка є його дочкою, а тому є вагомі підстави вважати, що останній зможе здійснити незаконний вплив на них з метою зміни наданих ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Отже, на переконання колегії суддів, обов'язок, який полягає в необхідності утримуватися підозрюваному від спілкування з визначеним колом осіб є об'єктивно виправданим.
Також, ОСОБА_8 може вчинити інші подібні кримінальне правопорушення, оскільки, як вбачається з протоколів ОСОБА_8 розумів, що його дії можуть мати негативні наслідки як до життя та здоров'я громадян України так і для забезпечення міцності оборони та суверенітету України.
А тому, на думку колегії суддів інший більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою без визначення розміру застави не зможе запобігти спробам вчинення нових кримінальних правопорушень.
Крім того, стороною захисту не надано доказів на наявність у ОСОБА_8 достатніх стримуючих факторів в поведінці, достатніх соціальних зв'язків, які гарантуватимуть його виправлення під час застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Особисте зобов'язання не може бути застосовано у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості та обставинам вчиненого кримінального правопорушення.
Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Перебуваючи на волі, ОСОБА_8 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків та вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Що стосується тверджень захисника та підозрюваного про те, що до ОСОБА_8 можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою,то такі доводи на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
В той же час, доводи сторони захисту про зміну запобіжного заходу зводиться до необґрунтованості підозри а також у недоведеності ризиків.
Однак, вказані доводи не можуть бути враховані оскільки вказане жодним чином не забезпечить виконання ОСОБА_8 процесуальних обов'язків, а навпаки підозрюваний може вчинити дії направленні на ухилення від органу досудового розслідування та суду, здійснити вплив на свідків, а також може вчинити нові кримінальні правопорушення.
Отже, у справі наявна реальна можливість підозрюваного ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення постійного місця проживання зумовлена наявністю можливості і засобів, в тому числі здійснення виїзду за межи території України.
З цих же підстав, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляції про недоведеність ризиків.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - не забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання підозрюваним запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Поновити захиснику ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 11.06.2025.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_13 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 11.06.2025, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 22024120000000145 від 11.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України строком на 60 днів, тобто з 11.06.2025 по по 09.08.2025 включно, без визначення розміру застави, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4