Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/423/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Назаренко К. П.
Категорія - 126 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Олексієнко І. С.
19.06.2025 року. м. Кропивницький
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Олексієнко І.С.,
із секретарем судового засідання Степановою Д.К., за участю захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Беспалової Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Беспалової Н.О. на постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано виннимза ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП
Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він 06.12.2024 о 23:43 в Кіровоградській області Новоукраїнському районі м. Мала Виска по вул. Привокзальна, буд. 96, керував транспортним засобом VOLKSVAGEN PASSAT р.н. НОМЕР_1 , не маючи права керувати ним та з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в лікарні відмовився.Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена за ч.2 ст.126 та ч.1 ст.130 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Своє рішення суд мотивував тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126, ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується наступними доказами: протоколами про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 190503 та ЕПР 1 №190496 від 07.12.2024 року,довідкою заступника начальника відділення поліції з превентивної діяльності ВП № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області про те, що ОСОБА_1 посвідчення водія категорії «В» не отримував, відеозаписами від 06.12.2024 - 07.12.2024 на DVD-R диску з відеофайлами, що додані до протоколу про адміністративне правопорушенняоглянутому судом, з яких очевидно, що правопорушник відмовляється від проходження огляду.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Беспалова Н.О. просить скасувати постанову суду як незаконну та необґрунтовану, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції, належним чином не з'ясовано обставини щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а викладені в постанові висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Також суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що протокол про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 1190496 від 07.12.2024 за ч. 1 ст. 130 КУпАП повинен бути складений за ч. 2 ст. 130 КупАП оскільки правопорушення вчинено повторно протягом року, а тому складено з порушенням вимог закону. Крім того суд самостійно провів розгляд справи неповнолітнього ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши висновок захисника - адвоката Беспалової Н.О. в інтересах ОСОБА_1 , яка просила задовольнити подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП районний суд об'єктивно з'ясував всі обставини даної справи і, врахувавши досліджені по справі докази, правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки останній порушив вимоги п. 2.1, 2.5 Правил дорожнього руху України і його вина повністю підтверджується: протоколами про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 190503 та ЕПР 1 №190496 від 07.12.2024 року,довідкою заступника начальника відділення поліції з превентивної діяльності ВП № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області про те, що ОСОБА_1 посвідчення водія категорії «В» не отримував, відеозаписами від 06.12.2024 - 07.12.2024 на DVD-R диску з відеофайлами, що додані до протоколу про адміністративне правопорушенняоглянутому судом, з яких очевидно, що правопорушник відмовляється від проходження огляду.
Поряд з цим, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 скоїв порушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП 06.12.2024 о 23:43. Таким чином на момент розгляду справи місцевим судом закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, а тому провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Водночас, пункт 2.5 Правил дорожнього руху України покладає на водія обов'язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наведена норма не містить виключень і обставин, які б надавали водію право відмовитись від такого огляду.
Процедура проведення огляду особи на визначення стану сп'яніння регулюється вимогами ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 (далі по тексту Інструкція № 1452/735).
Як вбачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та додатки до нього, складені у відповідності до вимог чинного законодавства.
Так, згідно диску, на якому міститься відеозапис, ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції у зв'язку з порушенням ПДР України, оскільки керував транспортним засобом в комендантську годину. Після спілкування з працівником поліції було встановлено відповідні ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , такі як запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу (за допомогою алкостеру «Драгер»), на що той відмовився. Надалі працівником поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, на що той також відмовився.
Таким чином, поліцейським були встановлені відповідні ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , що в свою чергу мало своїм наслідком законну вимогу про проходження огляду на встановлення стану сп'яніння.
Відеозаписом підтверджено, що ОСОБА_2 , в присутності брата ОСОБА_3 неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, так і у найближчому медичному закладі. Водію також роз'яснені наслідки відмови від проходження огляду. Проте, своєю поведінкою водій безумовно ухилився від проходження огляду на стан сп'яніння і таким діям працівниками поліції надано правильну оцінку. ОСОБА_1 роз'яснені його права, визначені ст.63Конституції та ст.268КУпАП, та ознайомлено зі змістом протоколу.
Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відеореєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Диск із відеозаписами містить саме фіксацію адміністративного правопорушення зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення та джерелом доказів, які долучаються до матеріалів адміністративної справи, відповідно до вимог КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що працівники поліції діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України «Про національну поліцію» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з дотриманням вимог «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», порушень працівниками поліції вимог чинного законодавства не встановлено.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що вищезазначені доводи апеляційної скарги є безпідставними та надані з метою ухилення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності, оскільки вина правопорушника повністю підтверджується матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні апеляційного суду доказами.
Не є обґрунтованими твердження захисника про те, що суд не мав правових підстав для розгляду даної справи, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення за частиною першою, другою і четвертою статті 126 КУпАП.
Натомість, у статті 221 КУпАП зазначено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.
При цьому, незважаючи на загальне правило ч. 2 ст. 258 КУпАП, відповідно до якого протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, враховуючи безальтернативну компетенцію судів щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення вчиненні неповнолітніми особами, у випадку вчинення неповнолітніми адміністративного правопорушення обов'язково складається протокол.
Враховуючи, що на час складення протоколу ОСОБА_1 не виповнилось 18-ти років, працівниками поліції правомірно складено щодо останнього протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КК України та направлено його для розгляду до суду.
Покликання апелянта на те, що фабула протоколу про адміністративне правопорушення немає жодного посилання на повторність дій водія ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній притягувався до адміністративної відповідальності протягом року, згідно постанови Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 07.12.2024, не є предметом розгляду в межах даної справи та не впливає на висновки суду про винуватість останнього в порушення вимог п.2.5 ПДР України.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королвства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
З урахуванням всіх обставин справи, в тому числі і тих, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, підстав для скасування постанови місцевого суду і закриття провадження по справі щодо правопорушника за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, немає.
Крім того, з урахуванням вищезазначених обставин справи, районний суд правильно обрав вид та розмір адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що є мінімально можливим, як видом, так і розміром адміністративного стягнення, передбаченого санкцією статті, та за даних обставин справи, з урахуванням особи правопорушника, послужить його вихованню в дусі додержання Законів України, поваги до правил співжиття та запобігання вчиненню ним нових правопорушень, а за ч. 2 ст. 126 КУпАП, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження закрив, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
При цьому слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 13 КУпАП у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.
Будь-яких порушень законодавства про адміністративні правопорушення, які б вплинули на правильність прийнятого місцевим судом рішення, та були б підставою для його скасування, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, та під час розгляду справи в суді першої інстанції, допущено не було.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Беспалової Н.О. залишити без задоволення, а постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2025 року - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: