Справа № 346/3008/25
Провадження № 11-сс/4808/234/25
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
25 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2025 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12025091180000461 за ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_7
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Зазначає, що суд в оскаржуваній ухвалі послався на те, що ОСОБА_8 підозрюється в скоєнні злочину передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України і знаходячись на волі може приховуватися від органу досудового розслідування, впливати на потерпілу, свідків. Проте судом не в повному обсязі досліджено підстави для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, зокрема прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК не доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину. Наголошує, що підозрюваний співпрацює із органом досудового слідства, визнає свою вину, а потерпілий в судовому засіданні підтвердив, що жодних претензій до затриманого не має.
Ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2025 року клопотання слідчого задоволено, застосовано щодо ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме по 11 серпня 2025 року включно.
З огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та доведеності наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також слідчий суддя прийшов до висновку, що в даному конкретному випадку є можливим визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави в наближеному до мінімального, передбаченого ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, а саме як 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В судовому засіданні апеляційного суду:
- захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_8 просили задовольнити апеляційну скаргу;
- прокурор просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою та вважає, що висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання є обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12025091180000461 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Злочин передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані разом з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв'язку з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 13 червня 2025 року (а.п. 1-4), протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13 червня 2025 року (а.п. 7), протоколу огляду місця події від 13 червня 2025 року (а.п. 8-9), протоколу огляду місця події від 13 червня 2025 року (а.п. 10-11), протоколу допиту потерпілого від 13 червня 2025 року (а.п. 12), протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 червня 2025 року (а.п. 13), протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 13 червня 2025 року (а.п. 16-17), протоколу допиту підозрюваного від 13 червня 2025 року (а.п. 18-19), повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 13 червня 2025 року (а.п. 20-21) та іншими доказами, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість підозри, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу.
При цьому, досудове розслідування триває, встановлюються обставини, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Також, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів належним чином врахував в сукупності всі обставини згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, в тому числі характеризуючи дані на особу підозрюваного ОСОБА_8 .
Наведене слідчим у клопотанні обґрунтування існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та розмір покарання, передбачений за вчинення кримінального правопорушення у якому він підозрюється, з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_8 , може переховуватись від органів досудового слідства та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання до 10 років позбавлення волі, які йому загрожують у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також ту обставину, що ОСОБА_8 на даний час ніде не працює, не має офіційних джерел для здобуття необхідних для існування речей, не має постійного місця проживання, не одружений, що в свою чергу призводить до відсутності стримуючих факторів переховуватись від органів досудового слідства та суду, а як наслідок уникнення від кримінальної відповідальності;
- може перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, а саме впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні;
- може вчиняти інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний на даний час ніде не працює, не має офіційних джерел для здобуття необхідних речей для існування, що в свою чергу доводить той фактор, що ОСОБА_8 в майбутньому може вчиняти аналогічні злочини;
- може переховуватись від органів досудового слідства та суду, перешкоджати досудовому розслідуванні в інший спосіб чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного необхідно вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Стороною захисту не спростовано обставин, які вказують на наявність заявлених стороною обвинувачення ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів.
Суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду клопотання слідчим суддею доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема домашнього арешту. При застосуванні іншого більш м'якого запобіжного заходу відносно нього існує значна ймовірність того, що він порушуватиме покладені на неї процесуальні обов'язки.
Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
В ухвалі слідчого судді зазначено належне мотивування про неможливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, проаналізовано доводи сторони захисту.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчий суддя, враховуючи положення ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, ч. 1 ст. 29 Конституції України, вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, оцінив в сукупності всі обставини, наведені сторонами кримінального провадження, та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , що відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, - забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та запобігання виникненню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також суд правильно визначив розмір застави в межах 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в загальному складає 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, яка є помірною та достатньою для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України.
Підстави для зміни розміру застави, як про це просила сторона захисту під час апеляційного розгляду - відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме такий розмір застави, з урахуванням відсутності точної інформації про доходи підозрюваного, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Обставин, які б підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності ухвали слідчого судді та наявності підстав для її скасування за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а тому її необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419, 422 КПК України,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2025 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12025091180000461 за ч. 4 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5