Справа № 352/509/25
Провадження № 22-ц/4808/943/25
Головуючий у 1 інстанції ОЛІЙНИК М. Ю.
Суддя-доповідач Бойчук
25 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Луганської В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 07 квітня 2025 року під головуванням судді Олійника М.Ю. у м. Івано-Франківську,
В березні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.05.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №487023-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору, банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 20 000 грн строком на 24 тижнів на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,16 % за кожен день користування кредитом, а позичальник в свою чергу зобов'язався повернути кредит на умовах встановлених договором та графіком платежів. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином взяті на себе зобов'язання не виконав, станом на 08 лютого 2025 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 72154,50 грн, з яких: 20 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 49 154,50 грн сума прострочених платежів за відсотками, 3000 грн заборгованість за комісією, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика».
Рішенням Тисменицького районного суду від 07 квітня 2025 року задоволено позов ТОВ «Бізнес Позика».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №487023-КС-003 від 10 травня 2024 року в розмірі 72 154, 50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Зазначає, що в рішенні суду було зазначено, що за умовами кредитного договору від 10 травня 2024 року діяла процентної ставки за понадстрокове користування кредитом у розмірі 1,16 % за кожен день користування кредитом.
Проте, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч.4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Положення даної норми мали бути застосовані судом при вирішенні цієї справи.
Апелянт вказує про те, що умови договору, які передбачають розмір денної процентної ставки більше 1% є несправедливими відповідно до чинного законодавства.
Вважає, що умови договору, якими передбачена сплата відсотків у розмірі в кілька разів більшому за саме тіло кредиту є порушенням його прав, як споживача.
Вирішуючи цей спір, суд не застосував норми Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо звільнення його від сплати відсотків по кредиту як військовослужбовця, то на момент укладання кредитного договору він проходив військову службу за контрактом, що підтверджується довідкою про проходження служби, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.05.2025 № 1045, у якій зазначено, що старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом з 04 грудня 2017 року по цей час, а також копією його службового посвідчення, яке видане 16.06.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 .
Апелянт зазначив, що представники ТОВ «Бізнес Позика», були належним чином повідомлені, що він проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 про, що ним були надані відповідні копії документів.
Також зазначає, що він не ухилявся та не відмовлявся від сплати загальної суми кредиту та 13.03.2025 здійснив переказ 20 000 гривень за реквізитами із особистого кабінету, що підтверджується фотоскрінами із вищезазначеного особистого кабінету сайту my.tpozyka.com.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
ТОВ «Бізнес Позика» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача виникло зобов'язання повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у визначеному позивачем розмірі, який був обумовлений між сторонами умовами договору.
На підставі укладеного договору про надання кредиту відповідачу надано грошові кошти, що підтверджується наданою позивачем інформаційною довідкою, тому ТОВ «Бізнес Позика» прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором виконало своєчасно і повністю, надавши кредиті ресурси в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов'язання відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за договором на загальну суму 72 154,50 грн.
Отже враховуючи порушення відповідачем умов договору, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог з боку відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню в повному обсязі і стягнув з відповідача на користь позивача 72 154,50 грн заборгованості за кредитним договором.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції і зазначає таке.
Встановлено, що 10 травня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в режимі онлайн укладено договір про надання кредиту № 487023-КС-003, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 20 000 грн строком на 24 тижні до 25 жовтня 2024 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,16 % за кожен день користування кредитом (а.с. 18-22).
У договорі про надання кредиту №487023-КС-003 від 10 травня 2024 року, позичальником вказаний ОСОБА_1 і зазначено, що договір підписаний ним електронним підписом одноразовим ідентифікатором із зазначенням його як UA-4695 відповідно.
Згідно підтвердження ТОВ «Профітгід», щодо здійснення переказу грошових коштів вбачається, що ОСОБА_1 10.05.2024 були перераховані кредитні кошти в сумі 20 000 грн (а.с. 36).
Згідно з п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».
Згідно з п. 2.4. стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,50000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,14874498, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Згідно з п. 2.5. комісія за надання кредиту: 3 000 грн. Нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Супровідні послуги відсутні, тарифи не змінні в продовж дії договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до договору, який сторони погодили іменувати у своїх відносинах додатковою угодою (далі - Додаткова угода).
Згідно з п. 2.10. орієнтовна реальна річна процентна ставка: 19 646,74 процентів.
Відповідно до п. 7.3.1 договору, підписанням договору позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачене законодавством України, зокрема передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також примірник Правил надання споживчих кредитів товариством (у формі електронного документа), що розміщені на сайті кредитодавця.
Згідно з п. 7.4.4 договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів товариством, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм, зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватися їх.
Відповідно до п.п. 4.2.2.2 Правил надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», у редакції від 22 червня 2021 року, позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором про надання кредиту, до закінчення терміну дії договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Бізнес Позика» за кредитним договором №487023-КС-003 від 10 травня 2024 року станом на 08.02.2025 ОСОБА_1 нарахована заборгованість по кредиту в розмірі 72 154,50 грн., з яких: 20 000 грн - заборгованість по кредиту, 49 154,50 грн - сума прострочених платежів по відсотках, 3 000 грн заборгованість по комісії (а.с. 12-13).
Відсотки за користування кредитом були нараховані ОСОБА_1 у період дії договору з 10 травня 2024 року до 25 жовтня 2024 року.
Вимоги про стягнення вказаних вище сум є предметом розгляду в цій справі.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, як позивач так і відповідач мають право і зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому обставини визнані сторона не потребують доведення.
Згідно положень ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також апеляційний суд приймає до уваги, що у статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч.1 ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».
Факт наявності між сторонами справи правовідносин відповідного змісту, що регламентуються чинним кредитним договором від 10.05.2024, при апеляційному перегляді справи під сумнів не ставиться.
Крім того, ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У матеріалах справи наявна копія довідки від 15.07.2024 та від 15.05.2025, видана відповідачу ОСОБА_1 у якій зазначено, що він з 04 грудня 2017 року по теперішній час проходить військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 93-94). Також підтвердженням того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі є копія службового посвідчення серії № НОМЕР_2 , виданого командиром військової частини НОМЕР_1 16.06.2023 (а.с.90-92). Апеляційний суд приймає такі докази і вважає, що їх не було відповідачем подано суду першої інстанції з незалежних від нього причин, оскільки справа судом слухалася у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
З аналізу вказаної вище норми законодавства та наявних у справі доказів убачається, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець, який проходить військову службу, звільнений від виконання перед своїм кредитором зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.
Відтак, нарахування відповідачу відсотків по кредиту, починаючи з 10.05.2024, є таким, що суперечитиме приписам ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Також до матеріалів справи відповідачем додано підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 20 000 грн, що зазначено в інформації від 13.03.2025 про результат переказу коштів в рахунок погашення заборгованості по кредиту (а.с. 95) та про успішне зарахування таких коштів (а.с.96).
З врахуванням цього є підстави вважати, що ОСОБА_1 повернув кредитору отримані ним кредитні кошти в розмірі 20 000 грн.
Що стосується комісії, то у п.2.5 кредитного договору від 10.05.2025 укладеного між сторонами передбачено сплату позичальником комісії в сумі 3 000 грн за надання кредиту.
При цьому у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №752/4008/20, в якій надавалася оцінка дійсності положень кредитного договору в частині визначення обов'язку позичальника сплачувати комісію кредитору, вказано про те, що відповідно до частин першої та другої статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за надання кредиту без визначення того, які саме послуги кредитором надаються позичальнику в його інтересах, як у цьому випадку, є несправедливою умовою кредитного договору та відповідні положення є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла ВП ВС у пункті 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Отже, вимога позивача у цій справі щодо стягнення 3 000 грн заборгованості за комісією не підлягає задоволенню.
З урахуванням вищенаведеного, колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову ТОВ «Бізнес Позика» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №487023-КС-003 від 10 травня 2024 року в розмірі в розмірі 72 154,50 грн.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з порушенням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Бізнес Позика».
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.
При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.
Враховуючи те, що апеляційний суд задовольнив вимоги апеляційної скарги та відмовив в задоволенні позову, тому сплачений відповідачем судовий збір у розмірі 3 633,60 грн слід стягнути з ТОВ «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тисменицького районного суду від 07 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бульвар Л. Українки, 26 офіс 411, м. Київ, Київської області) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 25 червня 2025 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук В.М. Луганська