Провадження № 22-ц/803/4398/25 Справа № 212/9930/24 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
23 червня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді БондарЯ.М.
Суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
сторони
позивач- Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»
відповідач- ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року, ухвалене суддею Козловим Д.О. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення рішення складено 25 грудня 2024 року,
У жовтні 2024 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією.
В обґрунтування позову зазначив, що ДП «Криворізька теплоцентраль» 16 березня 2017 року було перетворено у ПАТ «Криворізька теплоцентраль», а потім було перейменовано на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», яке здійснює постачання теплової енергії споживачам, які відповідно до Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», Постанови Кабінету Міністрів України № 630 от 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» зобов'язані щомісячно здійснювати плату за послуги з теплопостачання.
Оскільки АТ «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, 01.10.2021 року на своєму офіційному сайті розмістила Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, а протягом 30 днів з дня його опублікування, то з 01.11.2021 року з відповідачем фактично було укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Позивачем надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, від яких відповідач не відмовлявся та за користування якими проводились нарахування відповідно до встановлених тарифів.
Натомість, через несплату за користування тепловою енергією відповідачем по АДРЕСА_1 , власником якого є відповідач, за період з 01.11.2021 року по 29.02.2024 року утворилась заборгованість на суму 34 102,67 грн., а також за абонентське обслуговування в сумі 230,58 грн.
При цьому факт поставки теплової енергії у такий період підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок АДРЕСА_2 , а подача та припинення подачі теплоносія здійснюється на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону.
Відповідно до ст.625 ЦК через несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати спожитих послуг відповідач має сплатити на користь позивача також 3% річних в сумі 1 866,69 грн. та інфляційні втрати в сумі 6 458,43 грн. Також за умовами типового договору (п. 45) відповідачу була нарахована пеня в сумі 2 273,47 грн.
На підставі переліченого просив суд стягнути з відповідача суму боргу в загальному розмірі 44 931,84 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за користування тепловою енергією в розмірі 34102,67 грн., за абонентське обслуговування в розмірі 230,58 грн., з 3% річних в розмірі 1866,69 грн., з інфляційних втрат в розмірі 6458,43 грн., з пені в розмірі 2273,47 грн., а загалом - 44931,84 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» витрати з оплати судового збору в сумі 3028 грн.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду позову адвоката Шульги Д.В. у відповідності до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та постановлення законного і обґрунтованого рішення на засадах верховенства права.
При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанції прийняв до розгляду позов від адвоката Шульги Д.В. у спосіб, який суперечить положенням п.п.8-16 розд.1 гл.3 Положення про ЄСІТС, ст.15 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», з порушенням вимог ГПК України та фактично являється прямим саботажем Рішень Ради суддів та Вищої Ради Правосуддя без врахування та свідомим ігноруванням висновків Великої Палати Верховного Суду.
Відповідач наголошує на тому, що на суб'єкт господарювання комунального сектору економики та адвоката Шульгу Д.В. покладений обов'язок реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, починаючи з 04.10.2021, тому АТ «Криворізька теплоцентраль» та адвокат Шульга Д.В. мали право звернутися до суду з позовною заявою виключно через підсистему ЄСІТС, а не в паперовому вигляді.
Відповідач вважає, що суд повинен був залишити позов без руху, оскільки позовна заява подана не через ЄСІТС, що не було зроблено судом.
Окремо звертає увагу на те, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі направив не на адресу місця проживання чи перебування відповідача, а на адресу місцезнаходження жежитлового приміщення, яке тривалий час не використовується взагалі. Вважає, що суд незаконно позбавив відповідача права захистити свої порушені права в суді від незаконних вимог адвоката Шульги Д.В. Вказує, що наявність договірних відносин та зобов'язань, які виникли на підставі Договору, який лише розміщений в неосяжних просторах інтернету є нічим іншим ніж припущенням головуючого по справі.
Окрім того, відповідач вказує на те, що загальновідомим фактом є те, що АТ «Криворізька теплоцентраль» вже тривалий час не виконує свої обов'язки із постачання теплової енергії безперервно і відповідної якості згідно із законодавством, а лише вимагає грошові кошти. Також вказує на те, що зазначені у розрахунках суми є спірними і потребують дослідження у суді, зазначені цифри не відповідають реальним цифрам, адже фактичне споживання неможливе із за відсутності безперебійного та якісного постачання теплової енергії і в попередні роки. Зазначає, що позов не містить доказів якості поставленої продукції.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, представник позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» Черненко Є.І., посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги за залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.12.2024.
Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог,за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що власником нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 площею 30,3 кв. м. є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про права власності на нерухоме майно від 18 червня 2010 року, право власності якого було зареєстровано в БТІ 9 серпня 2010 року. При цьому дане приміщення знаходиться у багатоквартирному житловому будинку, що підтверджується копією свідоцтва про права власності на нерухоме майно (серія НОМЕР_1 ).
Також судом встановлено, що Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», яке здійснює постачання теплової енергії споживачам, тобто є надавачем комунальної послуги.
Суд встановив, що у буд. АДРЕСА_4 було встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом введення в експлуатацію приладу обліку теплової енергії від 26.06.2019 року та актом технічного огляду від 31.08.2022 року, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснювався з урахуванням такого приладу комерційного обліку та відповідно пропорційно опалювальній площі приміщення.
Відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг):
№ 64996503 від 30.11.2021 р. відповідачу у листопаді 2021 р. поставлено 0,43 Гкал теплової енергії на суму 3164,68 грн., з яких абонентське обслуговування 5,85 грн.;
№ 09902 від 31.12.2021 р. відповідачу у грудні 2021 р. поставлено 0,74 Гкал теплової енергії на суму 4498,91 грн., з яких абонентське обслуговування 5,85 грн.;
№ 00576 від 31.01.2022 р. відповідачу у січні 2022 р. поставлено 0,94 Гкал теплової енергії з урахуванням абонентського обслуговування на загальну суму 7199,81 грн.;
№ 03985 від 28.02.2022 р. відповідачу у лютому 2022 р. поставлено 0,58 Гкал теплової енергії та з абонентського обслуговування на загальну суму 4474,74 грн.;
№ 08483 від 02.03.2022 року було перераховано відповідачу поставлену теплову енергію на суму 6657,93 грн.;
№ 10334 від 31.03.2022 р. відповідачу у березні 2022 р. поставлено 0,57 Гкал теплової енергії та з абонентського обслуговування на загальну суму 3948,66 грн.;
№ 31931 від 30.04.2022 року було перераховано відповідачу поставлену теплову енергію на суму 1107,62 грн.;
№ 13586 від 30.04.2022 р. відповідачу у квітні 2022 р. надано послугу з абонентського обслуговування на суму 7,28 грн.;
№ 15458 від 31.05.2022 р. послугу з абонентського обслуговування 7,28 грн.;
№ 17103 від 30.06.2022 р. послугу з абонентського обслуговування 8,00 грн.;
№ 18790 від 31.07.2022 р. послугу з абонентського обслуговування 8,00 грн.;
№ 20403 від 31.08.2022 р. послугу з абонентського обслуговування 8,00 грн.;
№ 22040 від 30.09.2022 р. послугу з абонентського обслуговування 8,00 грн.;
№ 23951 від 31.10.2022 р. послугу з абонентського обслуговування 8,00 грн.;
№ 25871 від 30.11.2022 р. відповідачу в листопаді 2022 р. поставлено 0,33 Гкал теплової енергії з урахуванням абонентського обслуговування на суму 1771,60 грн.;
№ 30885 від 31.12.2022 р. відповідачу у грудні 2022 р. поставлено 0,70 Гкал теплової енергії з урахуванням абонентського обслуговування на загальну суму 3748,99 грн.;
№ 540 від 31.01.2023 р. відповідачу у січні 2023 р. поставлено 0,62 Гкал теплової енергії та з абонентського обслуговування на загальну суму 3321,44 грн.;
№ 4193 від 28.02.2023 р. відповідачу у лютому 2023 р. поставлено 0,43 Гкал теплової енергії та з абонентського обслуговування на загальну суму 2306,04 грн.;
№ 9263 від 31.03.2023 р. відповідачу у березні 2023 р. поставлено 0,28 Гкал теплової енергії та з абонентського обслуговування на загальну суму 1504,73 грн.;
№ 10901 від 30.04.2023 року послугу з абонентського обслуговування 8,34 грн.;
№ 12731 від 31.05.2023 року послугу з абонентського обслуговування 8,34 грн.;
№ 14394 від 30.06.2023 року послугу з абонентського обслуговування 8,34 грн.;
№ 16123 від 31.07.2023 року послугу з абонентського обслуговування 8,34 грн.;
№ 18183 від 31.08.2023 року послугу з абонентського обслуговування 8,34 грн.;
№ 20058 від 30.09.2023 року послугу з абонентського обслуговування 8,34 грн.;
№ 21866 від 31.10.2023 року послугу з абонентського обслуговування 8,34 грн.;
№ 23924 від 30.11.2023 року відповідачу в листопаді 2023 р. поставлено 0,15 Гкал теплової енергії з урахуванням абонентського обслуговування на суму 784,70 грн.;
№ 27681 від 31.12.2023 р. відповідачу у грудні 2023 р. поставлено 0,42 Гкал теплової енергії з урахуванням абонентського обслуговування на загальну суму 2058,53 грн.;
№ 648 від 31.01.2024 р. відповідачу у січні 2024 р. поставлено 0,37 Гкал теплової енергії та з абонентського обслуговування на загальну суму 1760,59 грн.;
№ 4170 від 28.02.2024 р. відповідачу у лютому 2024 р. поставлено 0,31 Гкал теплової енергії та з абонентського обслуговування на загальну суму 1434,10 грн.;
№ 10480 від 31.03.2024 року послугу з абонентського обслуговування 8,34 грн., які були надіслані відповідачу за місцем його реєстрації.
Також в судом було досліджено детальний розрахунок обсягу спожитої теплової енергії ОСОБА_1 щодо нежитлового приміщення 23 в буд. АДРЕСА_2 за період з листопада 2021 року по березень 2024 року включно, де вказана загальна площа житлового будинку, площа спірного нежитлового приміщення, обсяг теплової енергії на опалення, спожитої теплової енергії на опалення такого приміщення з вказівкою тарифу та визначенням загальної суми витрат на опалення приміщення відповідача.
Правильність нарахувань представників позивача об'єму та вартості теплової енергії, поставленої відповідачу, підтверджується рішеннями від 21.10.2021 року, 19.10.2022 року та 18.10.2023 року виконкому Криворізької міської ради про встановлення тарифів на теплову енергію АТ «Криворізька теплоцентраль», а також наказами АТ «Криворізька теплоцентраль» від 03.11.2021 року, від 20.01.2022 року, від 26.02.2022 року, від 01.03.2023 року про плату за абонентське обслуговування та від 01.12.2021 року, від 01.03.2022 року, від 31.03.2022 року, від 08.11.2023 року, від 29.11.2023 року, від 26.12.2023 року, від 31.01.2024 року про застосування коефіцієнтів перерахунку для категорії «інші споживачі» відповідно.
Крім того представниками позивача було надано суду інформацію щодо споживання теплової енергії за комерційним приладом обліку усього житлового будинку АДРЕСА_2 , де розташоване нежитлове приміщення відповідача.
За п.1.5 «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання», затвердженого постановою НКРЕКП від 25.06.2019 року №1174, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії формуються для таких категорій споживачів: населення; бюджетні установи; релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності); інші споживачі.
Суд встановив, що за показаннями приладу комерційного обліку у період з 01.11.2021 р. по 31.03.2024 р. відповідачем було спожито теплової енергії на загальну суму 34102,67 грн. та з абонентського обслуговування на загальну суму 230,58 грн., що підтверджується розрахунками позивача.
Також судом було встановлено через неналежне проведення оплат за надану теплову енергію за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 за період з 01.11.2021 р. по 31.03.2024 р. заборгував позивачу загалом 34 333,25 грн.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог на підставі досліджених та оцінених доказів, виходив з їх обґрунтованості та доведеності.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами відповідача викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.
Відповідно до ст.901 ЦК України за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується надати послугу, яка споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона зобов'язується сплатити виконавцю дану послугу, якщо інше не встановлено договором.
На підставі ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплову енергію та інші послуги) береться крім квартирної плати згідно затверджених у встановленому законом порядку тарифам.
Згідно ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до положень ст.ст.9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) відповідно до закону встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування.
За змістом ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) та ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Відповідно до положень ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до комунальних послуг відносяться послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
Згідно норм ч.5 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до ч.4 ст.22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
За ст.16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, належать розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання.
На підставі п.2 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, опалювана площа (об'єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об'єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.
За п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначає, що плата за теплову енергію повинна вноситися щомісячно.
За приписами п.3 ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку, зокрема, загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Згідно із листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 18.03.2015 року №2450/15/61-15, роз'яснено, що оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами «для населення» здійснюють власники/користувачі житлового будинку, квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно для постійного проживання, а інші особи, які не підпадають під зазначені категорії, здійснюють оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для «інших споживачів».
Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач є власником нежитлового приміщення у житловому будинку АДРЕСА_2 та отримує за таким приміщенням послугу з постачання теплової енергії не для задоволення власних житлово-побутових потреб, а для обігріву нежитлового приміщення, дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 повинен сплачувати за вказану послугу по тарифам, встановленим для категорії споживачів «інші споживачі».
Також суд перевірив та встановив, що через неналежне проведення оплат за надану теплову енергію за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 за період з 01.11.2021 р. по 31.03.2024 р. заборгував позивачу загалом 34 333,25 грн.
Згідно із п.45 Типового договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення.
Представники позивача провели нарахування відповідачу боргу з пені в сумі 2273,47 грн. за період з 4 січня 2022 року по 10 вересня 2024 року.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2018 року по справі №210/5796/16-ц.
З наданих суду розрахунків позивача 3% річних та інфляційних витрат відповідно до ст.625 ЦК за період прострочення погашення заборгованості споживача встановлено, що останній заборгував за спірний період позивачу - 3% річних в розмірі 1 866,69 грн. та -інфляційні втрати у розмірі 6458,43 грн., нараховані з 03.01.2022 року по 10.09.2024 р.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, (або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно положень ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до норм ч.4 ст.319, ч.1 ст.322 ЦК України власність зобов'язує, тому власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, а відтак саме власник нерухомості повинен нести відповідальність через несплату наданих житлово-комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». було в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні», встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Суд першої інстанції, встановивши, що відповідачем приміщення використовуються не для постійного проживання, враховуючи статус нерухомого майна ОСОБА_1 , як нежитлове приміщення, дійшов правильного й обгрунтованого висновку, що позивач нараховував відповідачу відповідні санкції та суми за ст.625 ЦК за прострочення оплати послуг з теплопостачання вірно за тарифом для категорії «інші споживачі», а не для «населення», бо таке приміщення не призначене для проживання, а використовується у інший спосіб.
Отже, в даному випадку не підлягає застосуванню положення Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» щодо заборони нарахування та стягнення неустойки та інфляційних нарахувань й процентів річних, нарахованих на заборгованість, оскільки вона стосується категорії саме «населення», а не категорії «інші споживачі».
Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 ( в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021 р.) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до пункту 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання», закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» палаті - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 4 статті 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною 5 статті 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Судом встановлено, що Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
У матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом 30 днів повідомила позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього не отримав.
Таким чином, протягом 30 днів з дня опублікування АТ Криворізька теплоцентраль 01.10.2021 року на офіційному сайті: https://tec.dp.ua Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, а отже в розумінні ч.5 ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги в редакції від 03.12.2020 року, між АТ Криворізька теплоцентраль та співвласниками вказаного багатоквартирного будинку з 01.11.2021 року укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. У Позивача даний Типовий договір з Відповідачем обліковується за реквізитами №1513/жб від 01.11.2021 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, буд 18, приміщення 23.
Позивачем до позовної заяви було додано належні та допустимі докази, якими підтверджується факт надання послуги та факт споживання теплової енергії. Відповідачем не надано жодних доказів зворотного ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції.
Доводи відповідача щодо обов'язку подати позовну заяву адвокатом Шульгою Д.В. виключно через ЄСІТС не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до положень ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Відповідно до ст.14 ЦПК України, у судах функціонує Єдина судова інформаційно комунікаційна система.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Відповідно до ст.58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
У вимогах до позовної заяви також відсутній пункт про те, що позовна заява адвокатом має бути подана виключно через систему ЄСІТС, а якщо ні, то вона підлягає поверненню.
Стаття 186 ЦПК України про відмову у відкриті провадження у справі також не містить таких підстав відмови.
Таким чином, Позивач не позбавлений можливості подавати позовну заяву у паперовому вигляді. ЦПК України передбачена можливість подання процесуальних документів в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Це означає, що документи саме в електронній формі подаються виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи, але це не позбавляє права сторін подавати документи також в паперовій формі. Інше було б дискримінацією та обмеженням доступу до правосуддя.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процессуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються необхідності переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключно компетенцією суду, переоцінка доказів, діючим законодавством не передбачена.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про повне задоволення позову, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення виготовлено 23 червня 2025 року.
Головуючий: Я.М. Бондар
Судді: В.П. Зубакова
В.О. Остапенко