Провадження № 11-сс/803/1255/25 Справа № 214/5173/25
24 червня 2025 року м. Кривий Ріг
24 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 02 червня 2025 року,якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою представника заявника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , подану в порядку ст. 206 КПК України, -
Згідно до ухвали слідчого судді, на розгляд слідчого судді надійшла скарга адвоката ОСОБА_6 , в якій він, посилаючись на ст. 206 КПК України, просить постановити ухвалу, якою зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою якого тримається син ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , негайно доставити її сина до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення волі, звільнити її сина та негайно повідомити відповідні правоохоронні органи про виявлений факт кримінального правопорушення за ст. 146 КК України, а також інші, супутні диспозиції і кваліфікації статей КК України. В обґрунтування даної скарги адвокат ОСОБА_6 зазначає, що 01 червня 2025 року сина ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , працівниками поліції було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , і на момент подання даної скарги її сина незаконно утримують в приміщенні Саксаганського РТЦК проти його волі без надання будь-яких пояснень щодо мети та підстав даного утримання, без складання протоколу про адміністративне правопорушення, без видачі будь-яких повісток, без направлення на проходження ВЛК, хоча її син має проблеми зі здоров'ям, зокрема, має висновок про потребу у стаціонарному обстеженні від лікаря-психіатра з важким діагнозом..
Ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 02 червня 2025 року, відмовлено у відкритті провадження за скаргою представника заявника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , подану в порядку ст. 206 КПК України.
На вказану ухвалу суду представником заявника ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_6 подана апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 02 червня 2025 року скасувати та направити справи на новий розгляд до суду І інстанції. Вважає, що ухвала слідчого судді є не законною, необґрунтованою та постановлена в порушення кримінального процесуального законодавства. Просив розглядати без його участі та без участі заявника ОСОБА_5 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України, кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України передбачено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених ст. 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Зі скарги адвоката ОСОБА_6 вбачається, що він просить зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою якого тримається син ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , негайно доставити її сина до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення волі, звільнити її сина та негайно повідомити відповідні правоохоронні органи про виявлений факт кримінального правопорушення за ст. 146 КК України, а також інші, супутні диспозиції і кваліфікації статей КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Так, з аналізу вищенаведених норм законодавства можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Глава 18 КПК України та ст. 206 КПК України регламентують відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту скарги слідує, що ОСОБА_7 не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, не утримується правоохоронними органами, у зв'язку з розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що згідно норм кримінального процесуального законодавства, службові (посадові) особи ІНФОРМАЦІЯ_1 не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції, а відтак ОСОБА_7 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, у зв'язку чим повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Таким чином, на думку колегії суддів, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами РТЦК та СП чи військової частини при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту будь-яка особа вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
За таких обставин, на думку колегії суддів немає підстав вважати, що слідчим суддею допущені якісь порушення норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 206, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 02 червня 2025 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою представника заявника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , подану в порядку ст. 206 КПК України - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: