25.06.25
Харківський районний суд Харківської області
25 червня 2025 року
Справа № 635/4718/23
Провадження № 2 /635/2413/2025
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Карасави І.О.,
секретаря судового засідання - Дерелюк К.О.,
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
23 червня 2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 10 лютого 2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 53 000,00 грн. Доказом вищезазначеного є договір позики від 10 лютого 2020 року та розписка позичальника від 10 лютого 2020 року про отримання коштів. Відповідно до вищевказаного договору позики позичальник зобов'язався повернути позивачу грошові кошти в строк до 10 липня 2020 року включно. Свої зобов'язання за вказаним договором позики відповідач станом на день подання позову не виконав в повному обсязі, а саме повернув кошти лише у розмірі 1 860,00 грн 02 травня 2023 року. Таким чином, позивач вважає, що стягненню з відповідача підлягають суми, передбачені ст. 625 ЦК України за період прострочення з 11 липня 2020 року по 23 лютого 2022 року, а саме сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі - 59 904,56 грн. (61 764,25 грн - 1 869,00 грн), а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 2 583,21 грн.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.
Рух справи
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 липня 2023 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, по справі призначено проведення судового засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку статті 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких клопотань від відповідача не надходило.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив суд про причини неявки та не подав відзив, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, відповідно до статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Встановлені обставини, застосовані норми права та мотиви суду
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 в якій просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором позики від 10 лютого 2020 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення суми 59 904,56 грн., а також три проценти річних у сумі 2 548,21 грн, всього 62 487,4 грн. та судові витрати.
На підтвердження укладення договору позики позивач до суду надав оригінал розписки. Зі змісту якого вбачається, що 10 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір про передачу грошових коштів у розмірі 53 000,00 гривень.
Також, надано договір позики від 10 лютого 2020 року. У договорі позики зазначено, що ОСОБА_1 передає ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 53 000,00 гривень строком до 10 липня 2020 року, а ОСОБА_3 зобов'язується до зазначеного числа повернути вказані кошти. Договір є безпроцентним. У разі невиконання умов договори позичальником до визначеного за договором строку позичальник зобов'язався сплатити пеню у розмірі 0,1 відсоток від суми позики за кожен день прострочки.
Відповідно до п. 3 Договору позики, враховуючи не повернення позики відповідачем, остання мала здійснити повернення позики до 10 липня 2020 року.
Пунктом 6 Договору позики визначено, що у разі невиконання умов цього договору позичальником до визначеного за договором строку позичальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 відсоток від суми позики за кожен день прострочки.
Розпискою від 10 лютого 2020 року, що підписана ОСОБА_3 , підтверджується факт отримання останнім грошових коштів від позивача.
11 квітня 2023 року ОСОБА_1 направила на адресу ОСОБА_3 листа-вимогу, якою вона просила повернути грошові кошти у сумі 53 000,00 грн. відповідно до умов договору позики від 10 лютого 2020 року; сплатити пеню у сумі 53 212,00 грн.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч.2 ст.1049 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Сторона позивача стверджує, що станом і на момент подачі позовної заяви до суду і на час розгляду справи, відповідач борг у повному обсязі не повернув, що підтверджується наявністю у нього оригіналу розписку від 10.02.2020.
Під час розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що ним була надана грошова позика відповідачу, про що складена відповідна розписка від 10.02.2020, за якою ОСОБА_3 отримав грошові кошти у розмірі 53 000,00 грн. Також у вказаній вище розписці зазначено розмір отриманих відповідачем грошових коштів та валюта.
Судом також приймається до уваги, що на виконання вказаного вище договору позики, ОСОБА_3 повернув ОСОБА_1 частину грошових коштів у розмірі 1 860,00 грн. Разом з тим, іншу частину коштів, а саме 51 140,00 (53 000,00 -1860,00грн), відповідачем не були повернуті позивачу, зокрема і на час розгляду справи.
У суду відсутні будь-які документи, що підтверджують факт повернення боржником вказаних вище грошових коштів.
До того ж, відповідачем не спростовано наявності заборгованості. Крім того, на час розгляду справи у суду відсутні підтверджуючі докази про те, що договір позики визнаний недійсним чи є розірваним.
На підставі вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги, щодо стягнення основної суми заборгованості за договором позики від 10 лютого 2020 року підлягають задоволенню у розмірі 51 140,00 грн.
Щодо інших позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ч.2 ст. 625 ЦК України).
Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов'язань(пост. ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15).
Також, відповідно до постанови ВП ВС від 27.11.2019 року №340/385/17, зазначено, що 3% річних є самостійними компенсаційними, а не штрафними виплатами, а тому стягуються поряд з пенею, яка є видом неустойки.
У договорі позики, згідно якого відповідач взяв на себе обов'язок по поверненню позивачу коштів, зазначено що договір позики є безпроцентним.
Позивачем надано розрахунок заборгованості, згідно якого позивач просить стягнути інфляційні збитки за період з 11.07.2020 по 23.02.2022 у розмірі 8 764,26 грн та три відсоткі річних за період 11.07.2020 по 23.02.2022 у розмірі 2 583,21 грн.
Однак, суд не погоджується з даним розрахунком, оскільки сума боргу відповідача становить 51 140,00грн замість 53 000,00грн.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс і сума інфляції розраховується за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу.
Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми заборгованості у розмірі 51 140,00 грн за період з 11 липня 2020 року по 23 лютого 2022 року складають 8 456,60 грн (51 140,00 х 1,165363 - 51 140,00) інфляції за період прострочення виплати заборгованості.
Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за формулою: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
Тому, за період з 11 липня 2020 року по 23 лютого 2022 року три проценти річних складають 2 490,55грн(51 140,00грн*3*593/365/100).
На підставі вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги, щодо стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до Договору про надання правової допомоги №1/6 від 21.06.2023, укладеного між позивачем та адвокатом Каламбулатовим І.П. та додатку до нього від 11.06.2024, вартість наданих послуг без участі у судових засіданнях становить 6 100,00 грн (ознайомлення з письмовими доказами та розробка правової позиції, складання позовної заяви із розрахунком та додатками).
Згідно акту наданих послуг від 11.06.2024, станом на дату подачі позовної заяви, виконано робіт на суму 6 100,00 грн.
Факт надання правової допомоги підтверджується копіями договору про надання правової допомоги від 21.03.2023, додатком до договору від 21.06.2023, попереднім розрахунком вартості надання послуг, актом наданих послуг від 11 червня 2024 року.
Розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Вказаний висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у справі 640/18402/19 від 28 грудня 2020 року.
Суд, аналізуючи надані докази понесених судових витрат виходить з наданого акту виконаних робіт, за яким станом на дату звернення до суду позивачем понесені судові витрати в сумі 6 100 грн. 00 коп.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 063,60 гривень, а також понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмиірі 6 100,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 81, 141, 200, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 10.02.202 основну суми заборгованості у розмірі 51 140,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 8 456,60 грн. та три проценти річних у розмірі 2 490,55 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 6 100 (шість тисяч сто) гривень 00 коп., а також суму судового збору 1 063 (одна тисяча шістдесят три) гривні 60 коп.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статей 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .
Суддя І.О. КАРАСАВА