справа № 619/5906/23
провадження № 2-др/619/17/25
іменем України
23 червня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.
Справа № 619/5906/23
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
правонаступник позивача ОСОБА_1 : ОСОБА_2 ;
відповідач: ОСОБА_3 ,
третя особа:державний нотаріус Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Козєєва С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення.
Стислий виклад позиції позивача.
12 грудня 2023 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Каленської Н.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: державний нотаріус Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Козєєва С.М. про визнання права власності на майно.
04 квітня 2024 року заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області позов задоволено.
26 квітня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Каленської Н.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, витрат, пов'язаних з розглядом справи в розмірі 7 500,00 грн та судового збору в розмірі 5 360,38 грн. Також одночасно подано клопотання про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заяви посилалася на те, що при винесенні судом судового рішення не було вирішено питання щодо стягнення судових витрат. Зазначила, що згідно з умовами договору про надання правової допомоги від 28.11.2022 укладеного між адвокатом Каленською Н.В. та ОСОБА_4 при розрахунку вартості правової допомоги враховується, що за виконання наступних робіт: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань - вартість послуги складає 2 000,00 грн, формування пакету документів до суду - вартість послуги складає 8 000,00 грн, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру - вартість послуг складає 5 000,00 грн, здійснення представництва інтересів в Дергачівському районному суді Харківської області - вартість послуг складає 5 000,00 грн. Оплата гонорару за договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги. З договору про надання правової допомоги від 28.11.2023 вбачається, що винагорода адвоката за послуги визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі. Підтвердженням про понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, по справі № 619/5906/23 є рахунок-фактура від 02.01.2024, рахунок-фактура від 02.02.2024, фактура від 05.03.2024, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 02.01.2024, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 02.02.2024 р., акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 05.03.2024 та квитанції про сплату за надану правову допомогу. Отже зазначає, що сума гонорару за надання позивачу ОСОБА_1 правової допомоги відповідає сумі, яка була зазначена у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових і поданні позовної заяви до суду, а саме 20 000,00 грн, яка за весь час розгляду даної справи не змінилася в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Також вказує, що до витрат пов'язаних з розглядом справи належать витрати, пов'язані з інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до їх розгляду, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та експертизи. Квитанція від 20.09.2023 ФОП ОСОБА_5 підтверджує факт понесених позивачем витрат у розмірі 4 500,00 грн за виготовлення технічного паспорту будинку. Квитанція від 19.10.2023 ФОП ОСОБА_6 підтверджує факт понесених позивачем витрат у розмірі 3 000,00 грн за виготовлення трьох звітів з експертної грошової оціни земельних ділянок та житлового будинку.
Заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат від відповідача ОСОБА_3 до суду не надійшло.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
26 квітня 2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі № 619/5906/23 провадження № 2-др/619/10/24 визначено суддю Нечипоренко І.М.
29 квітня 2024 року ухвалою суду заяву представника позивача - адвоката Каленської Н.В. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат залишено без розгляду.
29 серпня 2024 року постановою Харківського апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги Каленської Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 29 квітня 2024 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
13 вересня 2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі № 619/5906/23 провадження № 2-др/619/17/24 визначено суддю Болибока Є.А.
29 жовтня 2024 року представник позивача - адвокат Каленська Н.В. повідомила суд, що позивач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, надала Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 78824338 від 21.10.2024, з якого вбачається, що заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 подала ОСОБА_2 .
27 листопада 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Каленська Н.В. подала до суду клопотання про зупинення провадження по справідо залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1
27 листопада 2024 року ухвалою суду зупинено провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1
21 квітня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Каленська Н.В. подала до суду клопотання про поновлення провадження у справі.
22 квітня 2025 року ухвалою суду поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду.
22 травня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Каленська Н.В. подала заяву про залучення правонаступником ОСОБА_1 - ОСОБА_2
22 травня 2025 року ухвалою суду залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 його правонаступника ОСОБА_2 . Відкладено розгляд справи на 10 год 00 хв 23.06.2025.
Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У судове засідання сторони, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи не з'явилися, що відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
04 квітня 2024 року заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області визнано за ОСОБА_1 право власності на: 1) частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; 2) частини земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.1261 га кадастровий номер 6322056500:00:001:0269, яка розташована за тією ж адресою; 3) частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2.3355 га кадастровий номер: 6322682500:01:017:0163, яка розташована за адресою: Харківська область, Богодухівський район, Золочівська селищна рада.
Мотиви суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до чч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.
Згідно з частинами другою, третьою, восьмою статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на матеріали справи, заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 04 квітня 2024 року позов задоволено повністю, проте, судом не було вирішено питання щодо судових витрат.
Судом установлено, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 5 360,38 грн, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача.
Щодо вимоги про стягнення судових витрат пов'язаних з розглядом справи.
Частинами першою статті 140 ЦПК України визначено, що особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.
Відповідно до квитанції від 20.09.2023 № 931882 ОСОБА_1 сплачено ФОП ОСОБА_5 4 500,00 грн за виготовлення технічного паспорту будинку.
Також, відповідно до квитанції № 931880 від 19.10.2023 ОСОБА_1 сплачено ФОП ОСОБА_6 3 000,00 грн за виготовлення трьох звітів з експертної грошової оціни земельних ділянок та житлового будинку.
Матеріали справи не містять доказів того, що виготовлення вказаних документів було проведено на вимогу суду.
Отже, відсутні правові підстави для стягнення вказаних витрат.
Щодо витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
У поданій заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача адвокат Каленська Н.В. просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Згідно наявного у матеріалах справи Договору про надання правової допомоги б/н від 28.11.2022, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Каленською Н.В., зокрема, п. 5 Оплата гонорару за договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, та при розрахунку вартості правової допомоги враховується, що за виконання наступних робіт: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань - вартість послуги складає 2 000,00 грн, формування пакету документів до суду - вартість послуги складає 8 000,00 грн, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру - вартість послуг складає 5 000,00 грн, здійснення представництва інтересів в Дергачівському районному суді Харківської області - вартість послуг складає 5 000,00 грн.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, по справі № 619/5906/23 надано рахунок-фактуру від 02.01.2024, рахунок-фактуру від 02.02.2024, фактуру від 05.03.2024, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 02.01.2024, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 02.02.2024, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 05.03.2024.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі “Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 зазначив, «…надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною…».
Отже, суд звертає увагу на те, що участь адвоката Каленської Н.В. у даній справі у Дергачівському районному суді Харківської області обмежилась складанням позовної заяви. Інші надані адвокатом послуги не є необхідними у даній справі.
Також суд не ставить під сумнів надання представником позивача усної консультації чи складання заяв, процесуальних документів, формування пакету документів, але ці послуги не є тими послугами, які підлягають оплаті у контексті витрат на правничу допомогу, про що неодноразово зазначав Верховний Суд.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).
Враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги задоволено повністю, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 5 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Частиною першою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 270, 351, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Каленської Н.В. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі № 619/5906/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: державний нотаріус Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Козєєва С.М., про визнання права власності.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 360 (п'ять тисяч триста шістдесят) гривень 38 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень.
В іншій частині заяви відмовити.
Позивач має право оскаржити додаткове заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Додаткове заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд додаткового заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне додаткове заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд додаткового заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд додаткового заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Додаткове заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередьо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Додаткове заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд додаткового заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи.
правонаступник позивача ОСОБА_1 : ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
третя особа: державний нотаріус Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Козєєва С.М., місцезнаходження: м. Харків, вул. Біблика, буд. 57.
Повне судове рішення складено 25 червня 2025 року.
Суддя Є. А. Болибок