Справа №613/541/25 Провадження № 2/613/388/25
25 червня 2025 року м.Богодухів
Богодухівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Харченка С.М., з участю секретаря судового засідання Мізяк М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м.Богодухів цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «ФК «Пінг-Понг» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за якою просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №8689829 від 12.10.2019 р. у розмірі 35440,54 грн.; судовий збір розмір 2 422, 40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Позов мотивує тим, що 12.10.2019 р. в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН», Товариство, Кредитодавець), ОСОБА_1 (далі - Відповідач) подав Заявку на отримання кредиту № 8689829. Дана заява знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «МІЛОАН» направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 8689829 від 12.10.2019 р. (далі - Кредитний договір), який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Таким чином, Відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 8689829 від 12.10.2019 р. з ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) та на підставі платіжного доручення (долучено до позовної заяви) Відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 10000 грн. Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України. 20.08.2020р. згідно умов Договору факторингу №02/08, ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) відступлено право вимоги за Кредитним договором №8689829 від 12.10.2019 р. на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС»(далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») (ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до Відповідача. 24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ- ПОНГ» (далі - ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ чи/або Позивач) укладено Договір факторингу №1/15 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 8689829 від 12.10.2019р. Згідно Додатку № 1 до Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 35440,54 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10000 грн.; заборгованість за відсотками становить 24740,54 грн.; заборгованість за комісією становить 700грн. В зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повернення наданого йому кредиту в строки, передбачені кредитним договором №8689829 від 12.10.2019р., представник позивача звернувся до суду.
Ухвалою суду від 8 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
24.04 2025 року до суду надійшов відзив позивача на позовну заяву ТОВ «ФК «Пінг Понг», за якою він просить позовну заяву залишити без задоволення, справу розглянути без виклику сторін, при цьому зазначив, що за умовами кредитного договору №8689829 від 12.10.2019р., його сторони погодили, що строк користування кредитом становить 15 днів з 12.10.2019р. по 27.12.2019р., проте відповідно до складеного ТОВ «Міолан» розрахунку, відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися йому по 01.05.2020 року, тобто поза межами строку дії договору, будь-які докази пролонгації кредитного договору в справі відсутні. Також зазначив, що в даній справі комісія визначена за надання кредиту, тобто за дії, які фактично первинний кредитор здійснював на власну користь, в зв'язку із чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією. Крім того, заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. вважав неспівмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Вважав за можливе стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Представник позивача надав відповідь на відзив, у якому просив суд відмовити відповідачу у клопотанні про зменшення судових витрат на правничу допомогу, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача. Згідно змісту відповіді на відзив зазначив, що оскільки відповідач в період дії договору на пільгових умовах, кредит не повернув, а продовжував користуватися кредитними коштами, то відповідно до умов п.2.2.3,з якими погодився відповідач, нараховувалися проценти за користування кредитом за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом за 60 днів, тобто за період з 03.03.2020 по 01.05.2020, та таке нарахування відповідає вимогам вищенаведених норм ЦК України та умовам договору. Також зазначив, що відповідно до ч.2 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату саме за надання кредиту, у вигляді одноразової комісії, оскільки таке право прямо передбачено ЗУ «Про споживче кредитування».
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву з проханням розгляд справи проводити без участі представника позивача на підставі наявних в справі доказів.
Відповідач в судове засідання не з'явився, згідно змісту відзиву просив розгляд справи проводити без його виклику.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що 12 жовтня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (індивідуальна частина) №8689829, за яким позикодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Сума кредиту становить 10 000,00 грн. Кредит надається строком на 15 днів з 12 жовтня 2019 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 27.10.2019 (п.п. 1.2-1.4 договору).
Відповідно до п.1.5 договору сукупна вартість кредиту складає 2275 грн. у грошовому виразі та 554 % річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 договору. Сукупна вартість кредиту розрахована, виходячи з припущення, що кредитний договір залишається чинним протягом погодженого строку та, що позикодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у цьому договорі.
Комісія за надання кредиту: 700 грн., яка нараховується за ставкою 7 % від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору).
Згідно з п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 1575 грн., які нараховуються за ставкою 1,05 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього договору. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 1.6-1.7 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
Пунктом 2.2.1 договору визначено, що позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2, 1.6. договору відповідно.
Нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (п.2.2.2 договору).
Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4, продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов'язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства (п. 2.2.3 договору).
Пунктом 3.2.6 договору визначено, що позикодавець має право, крім інших передбачених законодавством та цим договором прав, відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим договором позикодавець отримає від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж (кошти) відповідно до частини другої статті 516Цивільного кодексу України позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов'язань позичальника за цим договором.
Згідно з п. 3.3.2 договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором, у порядку, строки та терміни, передбачені п. п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.
Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті miloan.ua (п. 6.1 договору).
Відповідно п. 6.3 договору позичальник, приймаючи пропозицію товариства про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. Правилами та Графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив товариства (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана товариства в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору; не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч.6 ст.2ЗУ «Про військовий обов'язокі військову службу» в момент укладення цього договору.
Укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4 Договору).
Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору).
До позовної заяви долучено копію анкети-заяви на кредит №8689829 (дата створення 2019-10-12) в якій відображено процес оформлення та розгляд заяви позичальника, підписання договору. Анкета-заява містить докладну інформацію щодо позичальника ОСОБА_1 , зокрема, дату народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта, адресу проживання та реєстрації, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. Результати прийнятого рішення по заяві (погоджено, дата рішення 2019-10-12). Погоджені умови кредитування по заяві 8689829.
На виконання умов кредитного договору ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 10 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2075892 від 12.10.2019.
За відомостями про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору 8689829 за період з 12 жовтня 2019 року по 1 травня 2020 року борг за тілом кредиту становить 10 000 грн, борг по відсотках - 24 740,54 грн., борг по комісії - 700 грн..
20.08.2020р. згідно умов Договору факторингу №02/08, ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) відступлено право вимоги за Кредитним договором №8689829 від 12.10.2019 р. на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС»(далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») (ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до Відповідача.
24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ- ПОНГ» (далі - ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ чи/або Позивач) укладено Договір факторингу №1/15 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 8689829 від 12.10.2019р.
Права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання відповідного реєстру. Додаткового оформлення відступлення права вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку фактора або клієнта або підписання будь-яких документів (п. 1.3 Договору).
02.11.2024 адвокат Білецький Б. М., діючи в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг», направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про необхідність погашення заборгованості в термін до 02.12.2024 у розмірі 35440,54 грн.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Нормою статті 639ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до пункту 5 частини 1статті 3Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.ч. 3-5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч. 8ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст.610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно зіст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення,попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст.514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З додатку №1 до кредитного договору № 8689829 року від 12.10.2019 року, а саме Графіку розрахунків убачається, що загальна вартість кредиту становить 12275 грн, з яких: 10 000 грн - сума кредиту, 700,00 грн - комісія за надання кредиту, 1575 грн - проценти за користування кредитом, дата платежу 27 жовтня 2019 року.
Судом встановлено, що за умовами договору про споживчий кредит № 8689829 року від 12.10.2019 сторони погодили сплату відсотків за користування кредитом, який наданий на 15 днів, з 12.10.2019 до 27.10.2019 згідно платіжного доручення кредитні кошти ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 12 жовтня 2019 року.
Отже, у межах строку кредитування за договором про споживчий кредит №8689829 з 12.10.2019 до 27.10.2019 відповідач мав, зокрема, повернути позивачу кредит і сплатити проценти. Починаючи з 27.10.2019, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платіжками, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Таким чином, припис абз. 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У постанові від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», заборгованість за відсотками, що нарахована в межах строку кредитування в розмірі 1575 грн.
Стягнення з відповідача на користь позивачів процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження 14-360цс19).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Під час розгляду справи наявність та розмір заборгованості за тілом кредиту, відсотками, комісією, пенею, відповідність розрахунку не були спростовані відповідачем належними доказами.
Ураховуючи, що фактично отримані кошти в добровільному порядку ані позивачу, ані первісному кредитору не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що з відповідача на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» слід стягнути кредитну заборгованість у розмірі 12 275 грн., яка складається з тіла кредиту в сумі 10000 грн., заборгованості за відсотками в сумі 1575 грн. за період з 12.10.2019 до 27.10.2019, заборгованості за комісією в сумі 700 грн, передбачених кредитним договором №8689829 від 12.10.2019.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом,а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України(справа про право на правову допомогу)передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати,які мають розумний розмір.
Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Тобто,ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1)їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 6000,00 грн.
Так, згідно наявного в матеріалах справи Договору про надання правової допомоги №43657029 від 01.11.2024, укладений між ТОВ «ФК«Пінг-Понг» та адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем, та додаткової угоди №8689829 від 03.03.2025 року до договору № 43657029 про надання правової допомоги від 01.11.2024 року. Складено детальний опис робіт на суму 6 000,00 грн.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи представником позивача долучено: договір про надання правової допомоги №43657029 від 1 листопада 2024 року, укладений між адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем та ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг», детальний опис виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №43657029 від 1 листопада 2024 року, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10.
Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Одночасно з цим, з урахуванням прохання відповідача у відзиві про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, заперечень відповідача у тому числі щодо розміру правничої допомоги, часткове задоволення позовних вимог, також те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі дійсно не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, який фактично складається лише з підготовки позовної заяви для подачі її до суду та надання відповіді на відзив, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи позицію сторони відповідача щодо не співмірності витрат зі складністю справи, обсягу виконаних робіт адвокатом, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3000 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 3000 грн, тим самим частково задовольнивши дану вимогу.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача - на 34,64% (в сумі 12275 грн), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 839 гривень (12275х2422,40:35440,54)
Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247 ч. 2, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, UBAN: НОМЕР_3 в АТ «Сенс Банк» МФО: 300346) заборгованість за кредитним договором №8689829 від 12.10.2019 у розмірі 12 275 (дванадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, UBAN: НОМЕР_3 в АТ «Сенс Банк» МФО: 300346) судовий збір у сумі 839 (вісімсот тридцять дев'ять) гривень..
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, UBAN: НОМЕР_3 в АТ «Сенс Банк» МФО: 300346) витрати на правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, 21/1.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя