18 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 917/2108/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" - Сова В.В.,
Фермерського господарства "Еко - Край" - Костюченко П.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ"
на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.06.2024 (суддя Кльопов І.Г.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 (колегія суддів: Тихий П.В., Терещенко О.І., Шутенко І.А.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" (далі - ТОВ Агрофірма "ЧБГ")
до Фермерського господарства "Еко - Край" (далі - ФГ "Еко-Край")
про стягнення грошових коштів.
1. У 2017 році ТОВ Агрофірма "ЧБГ" та ФГ "Еко-Край" уклали Договір про надання послуг по вирощуванню продукції, яким передбачено, що ціна робіт визначається в актах передачі-приймання виконаних робіт, а оплата здійснюється на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт та виставлених виконавцем (позивачем) рахунків-фактур. Щороку сторони додатковими угодами продовжували строк дії договору.
2. У Додатковій угоді №4, яку сторони підписали у жовтні 2022 року, сторони також додатково вказали, що остаточні розрахунки за договором мають бути здійснені до 01.09.2024.
3. Упродовж агрономічного циклу 2022-2023 років позивач згідно замовлень відповідача виконував роботи по посіву, обробітку та обмолоту зернових. Результати робіт відповідач приймав без зауважень та протягом періоду жовтня 2022 - липня 2023 років підписав акти на загальну суму 11 902 447,94 грн.
4. Позивач звернувся з позовом про стягнення цієї суми у листопаді 2023 року. Стверджував, що Додаткова угода №4 була підписана директором, який не мав відповідних повноважень. Стверджував, що це додаткова угода до значного правочину, укладена у ситуації конфлікту інтересів.
5. Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовив, мотивуючи це передчасністю звернення. Суди вважали, що строк виконання зобов'язань ще не настав, виходячи із дійсності Додаткової угоди №4.
6. ТОВ Агрофірма "ЧБГ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
7. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- чи повинен був позивач вчиняти дії, спрямовані на визнання недійсною додаткової угоди, укладеної представником юридичної особи з перевищенням повноважень; чи є належним способом захисту відповідна позовна вимога;
- чи може рамковий договір, ціна якого не визначена та обчислюється, виходячи із складених в подальшому актів передачі-приймання виконаних робіт, та/або додаткові угоди до нього вважатися значним правочином.
8. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, виходячи з таких мотивів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. ТОВ Агрофірма "ЧБГ" та ФГ "Еко-Край" уклали Договір про надання послуг по вирощуванню продукції від 02.03.2017 №02-03/17 (далі - Договір).
10. Згідно умов Договору позивач (виконавець) зобов'язувався на виробничих площах відповідача (замовника) виконати сільськогосподарські роботи різноманітної направленості, які стосуються вирощення та збирання сільськогосподарської продукції рослинного походження (посів, оброблення ґрунтів, підготовка ґрунтів до посіву, комплекс осінньо-весняних польових робіт, внесення міндобрив та внесення інших речовин для підкормки та обробітку посівів і т.д. і т.п., а також збирання врожаю) на підставі усних і/або письмових заявок відповідача - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені за текстом Договору, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
11. Договір також передбачає:
- ціна робіт визначається в Актах передачі-приймання виконаних робіт, на підставі розрахунків, здійснених виконавцем з урахуванням проведених робіт, залучення виконавцем техніки (як власної так і залученої зі сторони), використання матеріалів, терміну виконання робіт (п.3.1);
- загальна сума Договору складає суму вартості робіт, визначену відповідно до п.3.1 цього Договору і зафіксовану в Актах передачі-приймання виконаних робіт. Сума Договору є змінною і підлягає коригуванню у разі збільшення або зменшення об'ємів роботи (п.3.2);
- вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється виходячи із Актів передачі-приймання виконаних робіт, що підписані сторонами (п.3.3);
- сторони домовилися, що Акти передачі-приймання виконаних робіт підписуються після виконання окремих робіт виконавцем (позивачем) (п.3.4);
- оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця (позивача) на підставі Актів передачі-приймання виконаних робіт та виставлених виконавцем (позивачем) рахунків-фактур (п.3.5);
- приймання робіт за кількістю та якістю здійснюється замовником (відповідачем) та відображаються в акті виконаних робіт (п.6.2);
- відповідач зобов'язаний підписати Акт передачі-приймання робіт протягом 5-ти робочих днів після закінчення виконання робіт та виникнення необхідності підписання відповідно до умов Договору (п.4.1.5).
12. Сторони підписали Додаткові угоди до Договору, зокрема, Додаткову угоду №4 від 04.10.2022, відповідно до п.3 якої пункт Договору викладено в такій редакції:
"Оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця на підставі Актів передачі-приймання виконаних робіт та виставлених виконавцем рахунків-фактур до 01.09.2024".
13. В матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення позивачем дій з визнання недійсною Додаткової угоди №4 від 04.10.2022 до Договору.
14. Позивач зазначає, що упродовж агрономічного циклу 2022-2023 років згідно замовлень відповідача він виконав роботи по посіву, обробітку та обмолоту зернових.
15. Результати робіт відповідач прийняв без зауважень та підписав Акти передачі-приймання виконаних робіт, зокрема: Акт №000000165 від 31.10.2022 на суму 126 640,51 грн (з ПДВ), Акт №000000165 від 30.11.2022 на суму 109 620,00 грн (з ПДВ), Акт №000000185 від 30.11.2022 на суму 404 904,48 грн (з ПДВ), Акт №000000208 від 31.12.2022 на суму 3 197 738,52 грн (з ПДВ), Акт №000000038 від 31.03.2023 на суму 74 974,74 грн (з ПДВ), Акт №000000052 від 30.04.2023 на суму 1 516 753,22 грн (з ПДВ), Акт №000000053 від 30.04.2023 на суму 385 450,00 грн (з ПДВ), Акт №000000069 від 31.05.2023 на суму 5 619 639,53 грн (з ПДВ), Акт №000000080 від 30.06.2023 на суму 229 675,42 грн (з ПДВ), Акт №000000096 від 31.07.2023 на суму 206 189,57 грн (з ПДВ). Загальна сума становить 11 902 447,94 грн.
16. Позивач зазначає, що підписанням вказаних актів передачі-приймання робіт (надання послуг) відповідач погодився із розрахунками ціни робіт, здійсненими позивачем, чим підтвердив власний обов'язок, що передбачений п.4.1.3 Договору, а саме своєчасно здійснити оплату робіт виконавця відповідно до умов Договору.
17. Позивач вказує, що на цій підставі було сформовано рахунки-фактури на оплату та передано відповідачеві. Строк оплати рахунків, виставлених позивачем на підставі підписаних актів передачі-приймання робіт (надання послуг), вже настав. Рахунки-фактури відповідач не сплатив.
Короткий зміст позовних вимог
18. ТОВ Агрофірма "ЧБГ" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ФГ "Еко-Край" про стягнення 11 902 447,94 грн заборгованості за Договором.
19. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що результати робіт за Договором відповідач прийняв без зауважень та підписав Акти здачі-приймання виконаних робіт, проте, суму у розмірі 11 902 447,94 грн не сплатив.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
20. Господарський суд Полтавської області рішенням від 13.06.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024, у позові відмовив повністю.
21. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:
- враховуючи факт укладення Додаткової угоди №4 від 04.10.2022, відповідач не порушив строк оплати вартості послуг по вирощуванню продукції; позивач не надав до матеріалів справи доказів щодо того, що він виставив відповідачу рахунки-фактури;
- позивач не наводить норму, на підставі якої недійсність Додаткової угоди №4 від 04.10.2022 прямо встановлюється законом; додаткова угода може бути оспорюваною;
- за відсутності рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання Додаткової угоди №4 від 04.10.2022 недійсною, вказаний правочин є правомірним, зобов'язання за яким підлягають обов'язковому виконанню.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
22. 27.12.2024 ТОВ Агрофірма "ЧБГ" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
23. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що правова природа спірних правовідносин потребувала встановлення судами попередніх інстанцій підстави для виникнення прав і обов'язків сторін, а саме укладеної між сторонами угоди, яка б змінювала права і обов'язки сторін, зокрема, щодо строку виконання грошового зобов'язання відповідачем; це в повній мірі залежить від правильного застосування статей 92, 204, 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
24. Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах, а саме:
- неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним в силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів (щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину) або ж їх відновлювати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у cправі №204/8017/17);
- зміна умов значного правочину повинна відбуватись в такому самому порядку, як це передбачено статутом товариства для укладення значних правочинів (постанова Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №908/1029/16);
- за змістом частин 1, 2 ст.241 ЦК, ч.1 ст.46 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, не був схвалений особою (зокрема, юридичною особою в особі органу, уповноваженого надавати згоду на вчинення правочину), то такий правочин не створює, не змінює і не припиняє цивільні права та обов'язки особи в силу закону; натомість у разі наступного схвалення такого правочину він вважається укладеним з моменту його вчинення; водночас недійсним може бути визнаний лише укладений правочин; договір, який не укладено, не може бути визнаний недійсним; наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено; при цьому такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц);
- настання передбачених ст.241 ЦК наслідків ставиться в залежність саме від того, чи було в подальшому схвалено правочин саме особою, яка мала, однак не підписала спірний правочин, а не будь-якою іншою особою, та чи було такою особою вчинено юридично значимі дій спрямовані на його виконання; подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17 (постанова Верховного Суду від 20.06.2023 у cправі №908/2130/20);
- схвалення правочину, вчиненого без згоди уповноваженого органу, має відбуватися у формі прийняття юридичного рішення, а не поведінкових дій (постанова Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №911/3039/19).
25. Також скаржник посилається на те, що станом на 04.10.2022 і протягом 2023 року ОСОБА_1 одночасно перебував у складі учасників ТОВ Агрофірма "ЧБГ" та єдиним учасником і головою ФГ "Еко-край" та був обізнаний з положеннями статуту позивача, про що свідчить його підпис на статуті у редакції від 22.06.2022.
26. 24.02.2025 ФГ "Еко-Край" через систему Електронний суд подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
27. У відзиві, зокрема, зазначає:
- в основу касаційної скарги покладено нічим не обґрунтоване твердження про необхідність надання згоди загальних зборів позивача на укладення додаткових угод; Договір є рамковим контрактом, та не містить суми, яка б визначала вартість виконаних робіт; Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 у справі №916/40/19 не вважав значним рамковий договір, ціна якого визначалася окремо у видаткових накладних; Договір не можна вважати значним правочином на день його укладення; додаткові угоди не вносили зміни до значного правочину;
- статутом позивача в редакції від 28.03.2016, що діяла на момент укладення Договору, компетенція загальних зборів поширювалася на затвердження умов укладених директором договорів (угод, контрактів), сума яких перевищує 500 000 грн; надання згоди на укладення договорів не було віднесено до компетенції загальних зборів; поняття затвердження умов правочинів та надання згоди на їх укладення є різними за їх правовими наслідками; на момент укладення Договору не діяв Закон "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема його статті 44-46; для укладення Договору попередня згода загальних зборів не була потрібна;
- Верховний Суд послідовно дотримується правової позиції щодо застосування ст.241 ЦК; правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, який не був схвалений особою, яку він представляв, є укладеним та може бути визнаний судом недійсним (є оспорюваним) (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №547/727/20-ц, від 13.09.2023 у справі №47/818/20);
- правова позиція, сформульована Верховним Судом у справі №908/1029/16, спростовує твердження скаржника про неукладеність правочину, який не був схвалений компетентним органом господарського товариства; Верховний Суд залишив в силі рішення, якими визнано недійсною додаткову угоду, яка не була схвалена компетентним органом акціонерного товариства;
- правовий висновок, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15, не є релевантним для цієї справи; не є релевантним також висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 у справі №908/2130/20;
- при ухваленні рішення за касаційною скаргою ТОВ Агрофірма "ЧБГ" має бути врахована правова позиція, викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі №916/3006/23; станом на 18.11.2024 повністю погашено борг на суму 11 902 447,94 грн за Договором; докази сплати боргу надані Східному апеляційному господарському суду.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
28. Верховний Суд ухвалою від 12.02.2025 відкрив касаційне провадження у справі №917/2108/23 за касаційною скаргою ТОВ Агрофірма "ЧБГ", призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.03.2025.
29. Верховний Суд ухвалою від зупинив касаційне провадження у справі №917/2108/23 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/19274/23, або повернення цієї справи колегії суддів для розгляду.
30. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 16.04.2025 справу №910/19274/23 повернула відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
31. Верховний Суд ухвалою від 05.05.2025 поновив касаційне провадження у справі №917/2108/23, її розгляд призначив на 18.06.2025.
Чи має значення те, що додаткова угода №4 не була оспорена позивачем у суді?
32. Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не порушив строк оплати вартості послуг по вирощуванню продукції (враховуючи факт укладення Додаткової угоди №4 від 04.10.2022). Також зазначили, що (1) позивач не навів норму, на підставі якої недійсність Додаткової угоди №4 від 04.10.2022 прямо встановлюється законом і така може бути оспорюваною; (2) за відсутності рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання Додаткової угоди №4 від 04.10.2022 недійсною, вказаний правочин є правомірним, зобов'язання за яким підлягають обов'язковому виконанню.
33. Скаржник з цим рішенням не погоджується та зазначає, що правова природа спірних правовідносин потребувала встановлення судами попередніх інстанцій підстави для виникнення прав і обов'язків сторін, а саме укладеної між сторонами угоди, яка б змінювала права і обов'язки сторін, зокрема, щодо строку виконання грошового зобов'язання відповідачем.
34. Посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування статей 92, 204, 241 ЦК та, зокрема, вказує, що зміна умов значного правочину повинна відбуватись в такому самому порядку, як це передбачено статутом товариства для укладення значних правочинів; у разі наступного схвалення такого правочину він вважається укладеним з моменту його вчинення; неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним в силу вимог закону).
35. На думку скаржника Додаткова угода №4 від 04.10.2022 є неукладеною, оскільки нею змінено умови значного правочину (Договору); така зміна відбулася не в порядку, передбаченому для укладення значних правочинів, а також не відбулося подальшого її схвалення; при цьому немає необхідності визнавати таку угоду недійсною, а належним та допустимим захистом прав позивача є позовна вимога про стягнення грошових коштів з відповідача на підставі основного договору.
36. У свою чергу ФГ "Еко-Край" вказує, що (1) Договір, який є рамковим контрактом та не містить суми, яка б визначала вартість виконаних робіт, не можна вважати значним правочином на день його укладення, отже додаткові угоди не вносили зміни до значного правочину; (2) на момент укладення Договору компетенція загальних зборів поширювалася на затвердження умов укладених директором договорів (угод, контрактів), сума яких перевищує 500 000 грн, а надання згоди на укладення договорів не було віднесено до такої компетенції; поняття затвердження умов правочинів та надання згоди на їх укладення є різними за правовими наслідками; для укладення Договору попередня згода загальних зборів не була потрібна; (3) Верховний Суд дотримується правової позиції, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, який не був схвалений особою, яку він представляв, є укладеним та може бути визнаний судом недійсним (є оспорюваним) (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №547/727/20-ц, від 13.09.2023 у справі №47/818/20). Також ФГ "Еко-Край" зазначає, що воно повністю погасило борг за Договором, докази чого надало Східному апеляційному господарському суду.
37. Верховний Суд частково погоджується з доводами скаржника з таких мотивів.
38. Як встановили суди попередніх інстанцій сторони уклали Додаткову угоду №4 від 04.10.2022, відповідно до п.3 якої пункт Договору виклали в такій редакції: "Оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця на підставі Актів передачі-приймання виконаних робіт та виставлених виконавцем рахунків-фактур до 01.09.2024".
39. В матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення дій з визнання недійсною Додаткової угоди №4 від 04.10.2022 до Договору.
40. Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК в редакції, чинній на момент укладення Додаткової угоди №4 від 04.10.2022, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
41. Статтею 204 ЦК передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
42. Відповідно до частин 1, 2 ст.241 ЦК правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
43. У справі №522/22473/15-ц, на висновки із якої посилається скаржник, КОВ "Компанія "Садіра" звернулася до суду з позовом до ТОВ "Альфа-Аркадія" та фізичної особи про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні договори були укладені від імені ТОВ "Альфа-Аркадія" його директором з перевищенням наданих йому повноважень, за відсутності рішення загальних зборів учасників цього товариства про їх укладення та про надання його директору повноважень на їх укладення, тобто без згоди позивача, який є єдиним учасником зазначеного товариства.
44. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц зазначила:
"116. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на неналежні способи захисту прав ТОВ "Альфа-Аркадія", до яких вдалася КОВ "Компанія "Садіра".
117. Позовні вимоги у цій справі спрямовані на визнання спірних договорів недійсними та відновлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ "Альфа-Аркадія" шляхом вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право власності ОСОБА_1.
118. Відповідно до частин першої, другої статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
119. Згідно із частиною першою статті 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.
120. За змістом зазначених положень якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, не був схвалений особою (зокрема, юридичною особою в особі органу, уповноваженого надавати згоду на вчинення правочину), то такий правочин не створює, не змінює і не припиняє цивільні права та обов'язки особи в силу закону. Натомість у разі наступного схвалення такого правочину він вважається укладеним з моменту його вчинення.
121. Водночас недійсним може бути визнаний лише укладений правочин. Договір, який не укладено, не може бути визнаний недійсним; наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено; при цьому такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19, пункти 7.18, 7.21)".
45. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №908/2130/20.
46. Верховний Суд ухвалою від 20.02.2025 іншу справу №910/19274/23 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зокрема, для відступу (шляхом уточнення) від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц щодо застосування приписів ст.241 ЦК.
47. Верховний Суд в ухвалі від 20.02.2025 у справі №910/19274/23 зазначив, що наведені у справі №522/22473/15-ц висновки суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування приписів статей 92 і 241 ЦК, викладеним у постанові від 27.06.2018 в справі №668/13907/13-ц, у якій Велика Палата Верховного Суду, слідуючи усталеній практиці (власній і Верховного Суду України), не ставила під сумнів те, що визнати недійсним правочин, вчинений представником із перевищенням повноважень, можливо, якщо цей правочин не отримав наступне схвалення особи, від імені якої діяв цей представник.
48. Однак, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 16.04.2025 справу №910/19274/23 повернула відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, тобто не відступила від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц.
49. Таким чином, якщо сторона посилається на вчинення правочину представником з перевищенням повноважень без подальшого схвалення юридичною особою, то обставина щодо укладеності такого правочину, зокрема, наявності чи відсутності подальшого його схвалення, підлягає встановленню судами.
50. Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
51. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч.2 ст.236 ГПК).
52. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК).
53. Статтею 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
54. Згідно з ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
55. Оскаржувані судові рішення наведеним критеріям не відповідають.
56. Суди попередніх інстанцій у цій справі не дослідили обставин щодо укладеності правочину, натомість помилково послалися лише на ту обставину, що за відсутності судового рішення про визнання Додаткової угоди №4 недійсною, вказаний правочин є правомірним і зобов'язання за ним підлягають обов'язковому виконанню.
57. Як наслідок, суди дійшли передчасного висновку, що, враховуючи факт чинності Додаткової угоди №4, відповідач не порушив строк оплати вартості послуг по вирощуванню продукції, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Чи є правочин значним?
58. Як було зазначено, позивач, зокрема, вказує, що зміна умов значного правочину повинна відбуватись в такому самому порядку, як це передбачено статутом товариства для укладення значних правочинів та обґрунтовано посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.06.2018 у справі №908/1029/16, де, зокрема, зазначено:
"Так, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що оспорювана додаткова угода укладена до договору позики від 25.11.2009, який є значним правочином, і є його невід'ємною частиною.
Отже, зміна умов значного правочину повинна відбуватись в такому самому порядку, як це передбачено статутом товариства для укладення значних правочинів.
Як встановлено господарськими судами, для укладення значного правочину генеральному директору товариства необхідна була наявність рішення наглядової ради. Однак, як встановлено судами, таке рішення наглядовою радою не приймалося".
59. На думку позивача Додаткова угода №4 від 04.10.2022 є неукладеною, оскільки нею змінено умови значного правочину (Договору); така зміна відбулася не в порядку, передбаченому для укладення значних правочинів, а також не відбулося подальшого її схвалення.
60. Суди ж помилково послалися на сам лише факт відсутності судового рішення про визнання Додаткової угоди №4 недійсною та, відповідно, правомірність вказаного правочину, зобов'язання за яким підлягають обов'язковому виконанню.
61. Суди жодним чином не дослідили обставин щодо укладеності Додаткової угоди №4, зокрема те, чи був основний Договір значним правочином.
62. При цьому, Верховний Суд відхиляє доводи відповідача про те, що додаткові угоди не вносили зміни до значного правочину, оскільки при укладенні Договору його вартість була невідомою (не була конкретно визначена), та посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.12.2019 у справі №916/40/19.
63. Так, у справі №916/40/19 ТОВ "Квартал-Трейдінг" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Тедіс Україна", в якому просило суд визнати недійсним договір поставки №51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018, укладений між сторонами; позовні вимоги мотивовані тим, що при підписанні (укладанні) договору фінансовий директор ТОВ "Квартал-Трейдінг" вчинив правочин з порушенням визначених статутом обмежень, оскільки збори учасників не вирішували питання щодо уповноваження фінансового директора на підписання цього договору та жодних дій щодо схвалення правочину, який був вчинений від імені позивача, органи ТОВ "Квартал-Трейдінг" не здійснювали.
64. Суд першої інстанції позов у справі №916/40/19 задовольнив. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи це рішення та ухвалюючи нове - про відмову в позові, зокрема, зазначив, що місцевий господарський суд виходив з того, що вартість спірного договору поставки складає 10 млн. дол. США (гранична сума поставки протягом одного календарного року згідно п.4.1 Договору), не зваживши на те, що при укладенні договору його вартість не була визначена конкретно та пов'язувалась із вартістю фактично поставленого товару згідно видаткових накладних (тобто не була відома на дату укладення договору).
65. Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 у справі №916/40/19 надаючи оцінку застосуванню ст.44 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" зазначив, що необхідним для правильного застосування вказаної норми є встановлення: 1) який конкретно розмір вартості майна, робіт або послуг був саме на момент вчинення правочину, оскільки згода мала надаватися саме на вчинення правочину і відповідність договору вищевказаній правовій нормі оцінюється саме станом на момент його вчинення; 2) який конкретно розмір вартості чистих активів товариства був станом на кінець попереднього кварталу до моменту вчинення правочину.
66. Стосовно конкретного розміру вартості майна, робіт або послуг на момент вчинення правочину Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що місцевий господарський суд виходив з того, що вартість спірного договору поставки складає 10 млн. дол. США (гранична сума поставки протягом одного календарного року згідно п.4.1 Договору), не зваживши на те, що саме при укладенні договору його вартість не була визначена конкретно та пов'язувалась із вартістю фактично поставленого товару згідно видаткових накладних (тобто не була відома саме на дату укладення договору).
67. Натомість у справі, що переглядається, сторони в 2017 році уклали Договір, згідно умов якого позивач (виконавець) зобов'язувався на виробничих площах відповідача (замовника) виконати сільськогосподарські роботи різноманітної направленості, які стосуються вирощення та збирання сільськогосподарської продукції рослинного походження (посів, оброблення ґрунтів, підготовка ґрунтів до посіву, комплекс осінньо-весняних польових робіт, внесення міндобрив та внесення інших речовин для підкормки та обробітку посівів і т.п., а також збирання врожаю) на підставі усних і/або письмових заявок відповідача - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені за текстом Договору, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
68. Фактично зазначений Договір є рамковою угодою на проведення сільськогосподарських робіт, обсяг яких сторони узгоджували циклічно (сезонно), а, отже, на підставі оцінки обсягу робіт за попередні цикли (сезони) очевидно могли усвідомлювати приблизний розмір платежів за Договором у наступні періоди (зокрема, за спірний період 2022-2023 років).
69. Більше того, на день укладення Додаткової угоди №4 (04.10.2022) правовідносини сторін за Договором тривали вже понад 5 років, відповідно, протягом цього періоду позивач виконував сільськогосподарські роботи, а відповідач їх оплачував, ймовірно, на суму, яка дорівнює або перевищує суму значного для ТОВ Агрофірма "ЧБГ" правочину.
70. У цьому контексті Верховний Суд mutatis mutandis, з урахуванням ч.4 ст.300 ГПК, звертається до висновків Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 14.04.2025 у справі №904/2465/21:
"Якщо встановлено, що замість кількох правочинів, які за формальними ознаками не є значними, товариство могло вчинити один чи більше значних правочинів, то для цілей застосування правил про необхідність одержання згоди від інших органів товариства ці кілька правочинів мають розглядатися як значний правочин.
Суди попередніх інстанцій не досліджували питання стосовно того, чи сторони замість кількох договорів, які за формальними ознаками не є значними, могли укласти один чи більше значних правочинів, виходячи, зокрема, з проміжків часу між укладенням спірних договорів, їх предметів, економічної доцільності подрібнення договорів тощо.
…
Об'єднана палата зазначає, що про обізнаність покупця за договором про те, що спірні правочини є значними, можуть вказувати не тільки ознайомлення зі статутом продавця та його фінансовою звітністю, а й інші обставини, зокрема, продаж нерухомого майна рівними частками (без виділу в натурі) за короткий проміжок часу (15, 22, 27 березні 20018 року) та реєстрація договорів одним нотаріусом тощо".
71. Однак, суди зазначеного не врахували, відповідні обставини не дослідили та не надали їм оцінку.
Чи був правочин ухвалений з перевищенням повноважень та у ситуації конфлікту інтересів?
72. Позивач у касаційній скарзі посилається також на ту обставину, що станом на 04.10.2022 і протягом 2023 року ОСОБА_1 одночасно перебував у складі учасників ТОВ Агрофірма "ЧБГ" та єдиним учасником і головою ФГ "Еко-край" та був обізнаний з положеннями статуту позивача, про що свідчить його підпис на статуті у редакції від 22.06.2022.
73. Аналогічні доводи позивач наводив у судах першої (т.2, а.с.40) та апеляційної (т.2, а.с.109) інстанцій, однак, всупереч вимогам процесуального закону, вони не отримали жодної оцінки з боку судів.
74. У той же час, зазначені обставини мають важливе значення, зокрема, для правильного застосування положень статей 92, 241 ЦК до спірних правовідносин.
75. У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу на висновок, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, наведене свідчить про обізнаність іншої сторони договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (такі висновки викладено у постановах від 20.02.2018 у справі №906/100/17, від 12.06.2018 у справі №927/976/17, від 26.02.2019 у справі №925/1453/16, від 02.04.2019 у справі №904/2178/18, від 02.10.2019 у справі №910/22198/17, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19).
76. Також Верховний Суд mutatis mutandis звертає увагу на свої висновки, викладені у постанові від 19.01.2022 у справі №911/841/20:
"51. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що директор підприємства ОСОБА_1 станом на момент укладення оспорюваного Договору та додаткових угод був власником частки у статутному капіталі ТОВ "Будфундамент" (контрагента підприємства за Договором) у розмірі 40%, у зв'язку з чим мав місце конфлікт інтересів.
52. Суди зазначили, що зміст такого правочину (в частині додаткових угод) не відповідав справжньому волевиявленню ПП "Спецвисотбуд 2006" як суб'єкта господарювання, а був спрямований на задоволення інтересів вказаної особи (директора), яка фактично діяла в інтересах іншого товариства (відповідача за зустрічним позовом).
53. Верховний Суд звертає увагу, що правочини із заінтересованістю (укладені за наявності конфлікту інтересів) не заборонені чинним законодавством.
54. Чинне на момент укладення Договору та додаткових угод законодавство взагалі не містило визначення конфлікту інтересів щодо приватних підприємств та товариств з обмеженою відповідальністю.
55. Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
56. Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку закріплюють такі основні фідуціарні обов'язки директорів підприємства: 1) обов'язок дбайливого ставлення (duty of care), що передбачає обов'язок діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним; 2) обов'язок лояльності (duty of loyalty), що націлений на уникнення конфлікту інтересів і дії директора під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього.
57. З зазначеного вбачається, що недопущення директором підприємства конфлікту інтересів включає в себе, зокрема, уникнення ним таких ситуацій, де має місце потенційна або реальна суперечність між приватним інтересом такої особи (як власника частки статутного капіталу іншого товариства) та виконанням повноважень керівника підприємства, в інтересах якого має діяти особа.
58. Загальною вимогою при вчиненні таких правочинів з конфліктом інтересів виконавчим чи іншим органом є розкриття інформації про наявність конфлікту інтересів.
59. Якщо така інформація не була розкрита, то презюмується вчинення правочину не в інтересах ПП "Спецвисотбуд 2006"; тому ТОВ "Будфундамент" має довести, що правочин вчинений не на шкоду підприємству. Тобто тягар доведення має покладатися на ТОВ "Будфундамент".
60. У ч.3 ст.238 ЦК міститься заборона на вчинення представником правочинів з самим собою ("у своїх інтересах"), оскільки у такому разі представник діє в умовах очевидного конфлікту інтересів, який презюмується, тобто не потребує доведення (відповідний висновок міститься у п.67 постанови Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №908/3467/19 ).
61. Закон не містить прямої заборони у разі вчинення представником правочину в інтересах довірителя з афілійованою з представником юридичною особою (у якій представник є учасником чи бенефіціаром). Втім, у такому випадку тягар доведення того, що правочин не порушує прав та інтересів довірителя, покладається на контрагента.
62. Суди не встановили, чи відомо було засновнику ПП "Спецвисотбуд 2006" про наявність конфлікту інтересів щодо спірного Договору та додаткових угод.
63. Якщо про такий конфлікт інтересів було невідомо засновнику ПП "Спецвисотбуд 2006", то ТОВ "Будфундамент" не позбавлено права доводити, що правочин вчинено на стандартних ринкових умовах і ним не було завдано шкоди підприємству.
64. Разом з тим, один лише факт існування конфлікту інтересів, якщо він був розкритий належним чином (був відомий засновнику ПП "Спецвисотбуд 2006"), не свідчить про наявність зловмисної домовленості ОСОБА_1 з ТОВ "Будфундамент"".
77. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №909/276/21:
"5.19.Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на момент укладення договору №01/04/01/21 від 04.01.2021 був директором ТОВ "Кемітурасіл" та єдиним засновником і кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Нітроген Енергія", що в свою чергу свідчить про укладення оспорюваного договору між пов'язаними юридичними особами, оскільки директор ТОВ "Кемітурасіл" ОСОБА_1. на момент укладення спірного договору був одночасно і єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Нітроген Енергія", відповідно про його направлення на реалізацію інтересів однієї особи, що суперечить вимогам статті 238 ЦК України.
5.20.Верховний Суд звертає увагу, що правочини із заінтересованістю (укладені за наявності конфлікту інтересів) не заборонені чинним законодавством. Чинне на момент укладення оспорюваного договору законодавство взагалі не містило визначення конфлікту інтересів щодо товариств з обмеженою відповідальністю.
5.21.Відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
5.22.Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку закріплюють такі основні фідуціарні обов'язки директорів підприємства: 1) обов'язок дбайливого ставлення (duty of care), що передбачає обов'язок діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним; 2) обов'язок лояльності (duty of loyalty), що націлений на уникнення конфлікту інтересів і дії директора під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього.
5.23.З наведеного вбачається, що недопущення директором підприємства конфлікту інтересів включає в себе, зокрема, уникнення ним таких ситуацій, де має місце потенційна або реальна суперечність між приватним інтересом такої особи та виконанням повноважень керівника підприємства, в інтересах якого має діяти особа.
5.24.Загальною вимогою при вчиненні таких правочинів з конфліктом інтересів виконавчим чи іншим органом є розкриття інформації про наявність конфлікту інтересів.
5.25.Якщо така інформація не була розкрита, то презюмується вчинення правочину не в інтересах ТОВ "Кемітурасіл", а тому ТОВ "Нітроген Енергія", єдиним засновником і кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якого є ОСОБА_1 , має довести, що правочин вчинений не на шкоду підприємству. Тобто тягар доведення має покладатися на ТОВ "Нітроген Енергія".
5.26.Закон не містить прямої заборони у разі вчинення представником правочину в інтересах довірителя з афілійованою з представником юридичною особою (у якій представник є учасником чи бенефіціаром). Втім, у такому випадку тягар доведення того, що правочин не порушує прав та інтересів довірителя, покладається на контрагента.
5.27.Тобто, знаючи про відповідні обмеження своїх повноважень, встановлені статутом ТОВ "Кемітурасіл", діючи на підставі якого укладено оспорюваний договір, та будучи одночасно єдиним засновником і кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Нітроген Енергія", ОСОБА_1 повинен був повідомити загальні збори про наявність конфлікту інтересів та отримати згоду на укладення такого правочину.
5.28.Проте, суди не встановили, чи відомо було ТОВ "Кемітурасіл" про наявність конфлікту інтересів щодо спірного договору, який полягав в його укладенні директором ОСОБА_1 , який одночасно є єдиним засновником і кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "Нітроген Енергія"".
78. Окрім цього, у п.67 постанови від 01.12.2021 у справі №908/3467/19 Верховний Суд зазначив, що представник, який вчиняє правочин від імені довірителя сам с собою, завжди знаходиться в ситуації конфлікту інтересів, адже інтерес різних сторін правочину не співпадає. Зокрема, у випадку укладення договору купівлі-продажу, інтерес продавця полягає у реалізації товару за найбільшу ціну, а інтерес покупця - за найменшу, інтерес продавця полягає у скороченні строків розрахунку, а покупця - у їх збільшенні, тощо.
79. Верховний Суд звертає увагу також на те, що у Додатковій угоді №4 йдеться про остаточні розрахунки за роботи, які будуть виконані згідно умов Договору, а також ту обставину, що відповідно до умов Додаткової угоди №4 оплата за роботи, виконані у період 2022-2023 років, буде здійснена лише у 2024 році.
80. Зазначене може свідчити про невигідність умов Додаткової угоди №4 для позивача, однак суд повинен з'ясувати якими мотивами керувалися сторони при її укладенні та якого результату хотіли досягти.
81. Також необхідно встановити, яким чином сторони здійснювали розрахунки за Договором з моменту його укладення до настання спірного періоду (2022 року).
82. На підставі цього суд повинен надати оцінку тому, чи була укладена Додаткова угода №4 з перевищенням повноважень/у ситуації конфлікту інтересів.
83. Підсумовуючи, Верховний Суд зазначає, що судам необхідно врахувати зазначене у цій постанові та дослідити усі обставини, які стосуються порядку укладення правочину та порядку внесення змін до нього, зокрема, чи є правочин значним, який порядок укладення правочинів (значних) встановлений статутом, чи перевищив представник повноваження, чи було подальше схвалення правочину тощо.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
84. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
85. Згідно з ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
86. Частиною 1 ст.316 ГПК передбачено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
87. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
88. При новому розгляді суди мають надати оцінку доказам та ключовим аргументам обох сторін, встановити факти, які входять в предмет доказування та вирішити справу у відповідності до норм чинного законодавства та судової практики.
Судові витрати
89. Оскільки суд касаційної інстанції направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами нового розгляду справи.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 13.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі №917/2108/23 скасувати.
3. Справу №917/2108/23 направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
О. Баранець