17 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 912/2449/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
за участю секретаря судового засідання: Амірханяна Р.К.,
та представників:
позивача - Іванченка В.В., Поліщука В.В.,
відповідача - 1 - Кравченка Л.Г., Рожкована С.М.,
відповідача - 2 - не з'явився,
відповідача - 3 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бобринецької міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025
та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.04.2024
у справі № 912/2449/23
за позовом Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області
до Бобринецької міської ради, Кропивницької районної ради, Бобринецької районної ради
про визнання протиправними та скасування рішень, припинення речового права,
Кетрисанівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області (далі - Кетрисанівська сільська рада; позивач) звернулася до господарського суду з позовом про:
- визнання протиправним та скасування рішення Бобринецької районної ради (далі - Бобринецька районна рада; відповідач-3) від 21.10.2020 № 494 "Про передачу підприємств, установ і організацій (об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району) та про безоплатну передачу їх приміщень та майна до комунальної власності Бобринецької міської ради" в частині безоплатної передачі у комунальну власність Бобринецької міської ради (далі - Бобринецька міська рада; відповідач-1) нежитлове приміщення (спортзал), що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, м. Бобринець, вул. Миколаївська, 62;
- визнання протиправним та скасування рішення Бобринецької міської ради від 08.12.2020 № 145 "Про надання згоди на безоплатну передачу та прийняття у комунальну власність Бобринецької міської (об'єднаної) територіальної громади приміщень та майна (м. Бобринець, вул. Миколаївська, 62) із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району";
- припинення речового права Бобринецької міської ради на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Бобринець, вул. Миколаївська 62, номер відомостей про речове право: 45908515, зареєстроване 01.12.2021.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення його прав через відчуження спірного нежитлового приміщення (спортзал). Стверджує, що вказане приміщення ніколи не задовольняло виключно колективні потреби цієї територіальної громади.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 30.04.2024 (суддя - Н.М. Коваленко), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 (головуючий суддя - В.Ф. Мороз, судді - О.Г. Іванов, А.Є. Чередко), позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Бобринецької районної ради від 21.10.2020 № 494 "Про передачу підприємств, установ і організацій (об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району) та про безоплатну передачу їх приміщень та майна до комунальної власності Бобринецької міської ради" в частині безоплатної передачі у комунальну власність Бобринецької міської ради нежитлове приміщення (спортзал), що знаходиться за адресою: 27200, Кіровоградська область, Бобринецький район, м. Бобринець, вул. Миколаївська, 62.
Визнано протиправним та скасовано рішення Бобринецької міської ради від 08.12.2020 № 145 "Про надання згоди на безоплатну передачу та прийняття у комунальну власність Бобринецької міської (об'єднаної) територіальної громади приміщень та майна (м. Бобринець, вул. Миколаївська, 62) із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району".
Припинено речове право Бобринецької міської ради на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Бобринець, вул. Миколаївська 62, номер відомостей про речове право: 45908515, зареєстроване 01.12.2021.
Стягнуто з Бобринецької районної ради, Бобринецької міської ради (з кожної) на користь позивача по 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що формування майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району почалося у 1992 році, після прийняття виконавчим комітетом Бобринецької районної ради рішення від 06.03.1992 № 40 "Про розмежування майна району". Вказаним рішенням, у тому числі, було затверджено перелік майна, яке передається до комунальної власності.
Міська рада звертала увагу на те, що з 1997 року всі територіальні громади колишнього Бобринецького району стали співвласниками майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району, переданого державою та/або набутого на інших законних підставах.
Рішенням Бобринецької районної ради від 07.12.2006 № 62 "Про управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл та міста району" затверджено Перелік підприємств, установ і організацій, приміщень спільної власності територіальних громад сіл та міста району, згідно з додатку № 1 до якого, у тому числі увійшла і дитячо-юнацька спортивна школа із закріпленими нежитловими приміщеннями.
У подальшому Бобринецькою районною радою прийнято рішення від 24.03.2017 № 219 "Про управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл та міста району", яким затверджено Перелік нерухомого майна (приміщень) підприємств, установ і організацій спільної власності територіальних громад сіл та міста району, що перебувають в управлінні районної ради, який оформлено додатком № 2, зокрема, і щодо вищевказаного нежитлового приміщення.
У п. 2 вказаного рішення затверджено Перелік нерухомого майна (приміщень) підприємств, установ і організацій спільної власності територіальних громад сіл та міста району, що перебувають в управлінні районної ради, який оформлено додатком № 2. Під номером 8 у переліку зазначено "нежитлове приміщення (спортзал)", за адресою: м. Бобринець, вул. Миколаївська, 62.
Згідно з п. 6 рішення Бобринецької районної ради № 219 затверджено Перелік нерухомого майна, відчуження якого, у тому числі шляхом приватизації, забороняється (у тому числі "нежитлове приміщення (спортзал)" за адресою: м. Бобринець, вул. Миколаївська, 62).
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 716-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області" до Бобринецького району Кіровоградської області входять адміністративні центри Бобринецької та Кетрисанівської територіальних громад.
Рішенням Бобринецької районної ради від 21.10.2020 № 494 "Про передачу підприємств, установ і організацій (об'єктів спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району) та про безоплатну передачу їх приміщень та майна до комунальної власності Бобринецької міської ради" вирішено надати згоду та безоплатно передати приміщення із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району до комунальної власності Бобринецької міської ради Бобринецького району Кіровоградської області згідно з додатком № 2.
З додатку № 2 до вказаного рішення вбачається, що до Переліку приміщень та майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району, що безоплатно передається у комунальну власність Бобринецької міської ради, включено нежитлове приміщення (спортзал) за адресою: м. Бобринець, вул. Миколаївська, 62.
Бобринецька міська рада рішенням від 08.12.2020 № 145 "Про надання згоди на безоплатну передачу та прийняття у комунальну власність Бобринецької міської (об'єднаної) територіальної громади приміщень та майна (м. Бобринець, вул. Миколаївська, 62) із спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району" надала згоду на безоплатну передачу у комунальну власність Бобринецької міської (об'єднаної) територіальної громади приміщень та майна згідно з Переліком приміщень та майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району, що безоплатно передаються у комунальну власність Бобринецької міської (об'єднаної) територіальної громади та вирішила прийняти у комунальну власність Бобринецької міської (об'єднаної) територіальної громади, у тому числі і нежитлове приміщення (спортзал) за адресою: м. Бобринець, вул. Миколаївська, 62.
У подальшому на підставі відповідних документів державним реєстратором Демецькою Т.М. було зареєстровано право власності Бобринецької міської ради на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, м. Бобринець, вул. Миколаївська, буд. 62. Вказані обставини підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12.12.2023 № 358021130.
Встановивши вказані вище обставини, а також те, що відсутні докази на підтвердження надання територіальною громадою села Кетрисанівка згоди на відчуження на користь Бобринецької міської ради спільного майна відповідно до норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та того, що нежитлова будівля, розташована за адресою: м. Бобринець, вул. Миколаївська, 62, задовольняє виключно колективні потреби Бобринецької територіальної громади, суди визнали протиправними та скасували рішення Бобринецької районної ради від 21.10.2020№ 494 (у оскаржуваній частині) та від 08.12.2020 № 145. Врахувавши норму ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за встановлених обставин, господарські суди попередніх інстанцій задовольнили і решту заявлених вимог.
Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Бобринецька міська рада звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У касаційній скарзі скаржник посилається на п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та на те, що:
- суди попередніх інстанцій ухвалили рішення без урахування висновків Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18, від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, від 17.09.2019 у справі № 910/14469/18, від 22.10.2019 у справі № 910/2968/18, від 23.01.2020 у справі № 916/2128/18, від 03.08.2022 у справі № 925/538/19, від 07.06.2023 у справі № 917/183/21, від 26.03.2024 у справі № 903/561/23, від 07.09.2022 у справі № 926/3156/21, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 24.11.2021 у справі № 910/248/20, від 13.10.2021 у справі № 910/18952/20, а також без урахування постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення";
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абз. 3 п. 10 роз. V Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Скаржник зазначає у касаційній скарзі також таке: позивач оскаржує рішення Бобринецької районної ради лише в частині передачі до комунальної власності Бобринецької міської ради нежитлового приміщення (спортзал), яке належить комунальному закладу - Дитячо-юнацькій спортивній школі "Чемпіон". Водночас, передачу самої спортивної школи, що відбулося на підставі цього ж рішення, не вважає таким, що порушує його права; стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку, що об'єкт передачі задовольняє колективні потреби не виключно тієї територіальної громади, на території якої він знаходиться; вважає, що позивач звернувся до господарського суду із цим позовом із пропуском позовної давності щодо вимог про визнання протиправними та скасування рішень; посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено ст. ст. 256, 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 86, 236, 237 ГПК України.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Бобринецької міської ради на вказані судові рішення з підстав, передбачених п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 16.05.2025.
У відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони є ухваленими відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.
Бобринецька районна рада у відзиві просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
У справі оголошувалася перерва з 20.05.2025 до 17.06.2025.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників позивача, відповідачів, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення (п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Законодавець у ч. 2 ст. 19 Конституції України закріпив норму, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.
Правовий режим майна спільної власності територіальних громад визначається законом, яким є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
За п. 10 роз. V Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.
Здійснюючи аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Верховний Суд у постанові 15.02.2021 у справі № 904/4109/21 виснував, що за своїм змістом норма абз. 3 п. 10 роз. V Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" має імперативний характер, позаяк у співвідношенні з ч. 8 ст. 60 цього Закону встановлює дві виняткові підстави обов'язкового відчуження районною чи обласною радою об'єктів права спільної власності територіальних громад на користь конкретної місцевої територіальної громади району чи області незалежно від наявності згоди інших територіальних громад району чи області на вилучення вказаних об'єктів, а саме: 1) окремі об'єкти права спільної власності територіальних громад знаходяться на території місцевої територіальної громади (сільської, селищної, міської, об'єднаної); 2) зазначені об'єкти задовольняють колективні потреби виключно тієї територіальної громади, на території якої вони знаходяться. Тобто, за загальним правилом, передбаченим ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", об'єкти права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району та області, управління якими здійснюють районні та обласні ради, не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо зазначених територіальних громад або відповідних рішень рад чи уповноважених ними органів, за винятком випадків, передбачених законом. Зокрема, але не виключно, до таких виняткових випадків, коли згода інших територіальних громад на передачу об'єктів права спільної власності не потрібна, належать передбачені абз. 3 п. 10 роз. V Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" випадки, а саме: цілісний майновий комплекс підприємства, яке є спільною власністю територіальних громад району або області, окремі об'єкти (нерухоме майно, індивідуально визначене майно тощо) знаходяться на території конкретної місцевої територіальної громади та задовольняють виключно колективні потреби цієї територіальної громади. Таким чином, визначати правову долю об'єктів комунальної власності, в тому числі тих, що перебувають у спільній власності сіл, селищ, міст та знаходяться в управлінні районної або обласної ради, шляхом прийняття відповідних рішень мають право безпосередньо територіальні громади сіл, селищ, міст або їх представницькі органи - відповідні місцеві ради, тоді як районна або обласна рада зобов'язана здійснювати повноваження щодо відчуження комунального майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст виключно у зазначених вище випадках, але водночас може (має право) здійснювати відповідні повноваження у випадку надання районній або обласній раді на підставі ч. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" таких повноважень відповідними радами, які представляють інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Подібні висновки містяться і у постановах Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 903/900/21, від 05.03.2025 у справі № 912/1899/23, яка (остання) враховуються при перегляді цієї справи з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України.
Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідне нерухоме майно перебувало у спільній власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району, тобто одним із співвласників була територіальна громада села Кетрисанівка, представницьким органом якої є позивач у справі, то їх висновок про те, що в результаті прийняття рішення від 21.10.2020 № 494 (в оскаржуваній частині) без отримання згоди позивача територіальна громада села Кетрисанівка втратила своє право на розпорядження спірним майном, є правомірним, як і правомірним є висновок про те, що передача спільного майна у цих правовідносинах відбулася з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Судами також зазначено і те, що відповідачами не надано доказів на підтвердження того, що спірне майно задовольняє виключно колективні потреби Бобринецької територіальної громади. Жоден із відповідачів при розгляді справи господарськими судами попередніх інстанцій таких висновків судів не спростував, а доводи скаржника про зворотнє зводяться до переоцінки доказів, що не відноситься до повноважень Верховного Суду з огляду на ст. 300 ГПК України.
Встановивши наявність підстав для задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Бобринецької районної ради від 21.10.2020 № 494 у оскаржуваній частині, суди підставно задовольнили і решту позовних вимог, зазначивши про похідних характер однієї з них - щодо визнання протиправним та скасування рішення Бобринецької міської ради від 08.12.2020 № 145 і про ефективність вимоги про припинення речового права Бобринецької міської ради на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Бобринець, вул. Миколаївська 62, номер відомостей про речове право: 45908515, зареєстроване 01.12.2021 з огляду на ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (див. також постанову Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 912/766/23).
За таких обставин посилання Бобринецької міської ради на постанови Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 926/3156/21, від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 не можуть бути підставами для задоволення касаційної скарги, оскільки не суперечать наведеним у них висновкам, а фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень.
Щодо посилання скаржника на інші постанови Верховного Суду, наведені у касаційній скарзі, то необхідно зазначити, що їх було прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу, за інших обставин, встановлених у справах, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідні судові рішення. Крім того, суб'єктний склад, предмет, підстави позовів, що впливає на нормативно-правове регулювання, не є подібними у справах на які посилається скаржник і у справі № 912/2449/23. Посилаючись на ці постанови Верховного Суду, скаржник тлумачить їх неправильно, на свою користь.
Недоречними є посилання скаржника і на постанову пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення". Необхідно зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду. Постанова Пленуму Вищого господарського суду України не є судовим рішенням невідповідність якому є підставою касаційного оскарження, встановленою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги в частин підстави касаційного оскарження, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Щодо посилання скаржника на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України і на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абз. 3 п. 10 роз. V Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", то необхідно зазначити, що у цьому випадку скаржник фактично окреслює лише межі правовідносин, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції; касаційна скарга в цій частині за своїм змістом зводиться лише до незгоди із наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Верховний Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Врахувавши також результати розгляду справи у суді першої інстанції, надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, керуючись ст. ст. 126, 129 ГПК України, принципами рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, встановивши співмірність наданих позивачу послуг у суді першої інстанції у сумі 15 000, 00 грн, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, стягнули з Бобринецької районної ради та Бобринецької міської ради (з кожної) на користь позивача по 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції. У касаційній скарзі скаржник не наводить обставин необґрунтованості рішень судів у цій частині.
Інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження не обґрунтовані і, відповідно, Верховним Судом не розглядаються (див. також постанову Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/2491/23).
Отже, відсутні обставини для скасування оскаржуваних рішень з підстав, наведених у касаційній скарзі.
Щодо клопотання позивача про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до норм ч. 5 ст. 302 ГПК України, то необхідно зазначити таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень ч. 5 ст. 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов'язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Оскільки позивач не довів існування виключної правової проблеми у спірних правовідносинах (враховуючи нормативне регулювання спірних правовідносин та наявність правових висновків Верховного Суду) у зв'язку з якою необхідно передати справу до Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд не задовольняє це клопотання позивача.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення, ухвалені відповідно до ст. 236 ГПК України - без змін.
Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Бобринецької міської ради залишити без задоволення.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.04.2024 у справі № 912/2449/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.