Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" червня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/976/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Бойко О.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відстрочення виконання рішення (вх.№13556 від 09.06.2025) у справі
за позовом Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (місцезнаходження: 61004, місто Харків, вулиця Москалівська, будинок 20; код ЄДРПОУ: 03359182)
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (місцезнаходження: 61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11; код ЄДРПОУ: 31557119)
про стягнення стягнення 199 913,00 грн.
за участю представників :
стягувача (позивача):Перець В.А.(самопредставництво);
боржника (заявника, відповідача): Підгорний Б.Б. (самопредставництво).
В провадженні Господарського суду Харківської області знаходилась справа № 922/976/25 за позовом Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення заборгованості за договором №68012805/10 від 28.01.2020 в сумі 119 913,09 грн. (67 610,40 грн. - заборгованість, 43 978,29 грн. - інфляційні втрати, 8 324,40 грн. - 3% річних).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2025 Позов задоволено повністю. Стягнуто з КП "Харківські теплові мережі" на користь Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" заборгованість у розмірі 119 913,09 грн.(67 610,40 грн. - основна заборгованість. 43 978,29 грн. - інфляційні втрати, 8324,40 грн. - 3% річних), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
09.06.2025 до Господарського суду Харківської області від Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду у порядку ст.331 ГПК України (вх.№ 13556 від 09.06.2025), відповідно до якої заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2025 у справі № 922/976/25 на один рік з дати ухвалення рішення - до 02.06.2026.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2025 заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відстрочення виконання рішення суду у порядку ст.331 ГПК України (вх.№ 13556 від 09.06.2025) прийнято до розгляду та призначено судове засідання на "16" червня 2025 р. о 12:40.
13.06.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшло заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення (вх.№14085 від 13.6.2025). В обґрунтування вказаного заперечення позивач зазначає, що боржник не обґрунтував доцільності відстрочення рішення суду саме на один рік та не надав доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому виконати рішення у цій справі, не навів підстав та обставин, які зміняться чи настануть через один рік та які відповідно після спливу зазначеного у заяві строку відстрочення дадуть йому можливість виконати рішення суду. Крім того позивач зазначив, що він також є критично важливим підпрєимством для функціонування економіки, яке неодноразово зазначало пошкоджень, фінансовий стан підприємства також є важким. У зв'язку з переліченим, позивач прсоить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду строком на один рік.
16.06.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№14137 від 16.06.2025), про доулчення до матеріалів справи копії ухвали Господарського суду Харківської області від 11.06.2025 у справі №922/1249/25 про задоволення заяви від 30.05.2025.
Присутній у судовому засіданні 16.06.2025 представник відповідача заяву про відстрочення виконання судового рішення підтримав, просив суд її задовольнити.
Присутній у судовому засіданні 16.06.2025 представник позивача проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення заперечував, просив суд відмовити в задоволенні вказаної заяви.
Розглянувши заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відстрочення виконання рішення (вх.№13556 від 09.06.2025), суд зазначає таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.
Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
При цьому для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але таке розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (вказаний висновок викладений в постанові КГС ВС від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21).
Втім, в будь-якому разі вирішуючи питання відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають дотримуватись балансу інтересів сторін на основі поданих сторонами доказів.
Тобто, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, та докази подані кожною із сторін, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанові КГС ВС від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження підстав для надання відстрочки виконання рішення суду, боржник надав суду довідку про заборгованість за спожиту теплову енергію, відповідно до якої станом на 01.02.2022 загальна сума заборгованості споживачів за теплову енергію складала 5,3 млрд. грн., у тому числі населення 4,5 млрд. грн., станом на 01.05.2025 загальна сума заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію складає 9,3 млрд. грн., у тому числі населення 8,3 млрд. грн., бюджетних установ 100,8 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 800,2 млн. грн., заборгованість місцевого та державного бюджету з компенсації пільг 92,8 млн. грн..
Передбачені ст.331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов'язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.
Суд зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.
Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 із змінами, Харківська територіальна громада увійшла до означеного переліку.
З початком введення в Україні воєнного стану Харківська територіальна громада, на території якої розташовано Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" з перших днів знаходилась в зоні активних бойових дій.
Відповідні обставини в силу приписів ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Суд враховує те, що підприємство боржника належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова та відповідно до мети діяльності, передбаченої Статутом, забезпечує задоволення суспільних потреб населення, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності у якісній тепловій енергії при найменших витратах. Предметом статутної діяльності КП "Харківські теплові мережі" та відповідно основними видами господарської діяльності підприємства є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства.
Фінансування господарської діяльності КП Харківські теплові мережі здійснюється за рахунок платежів від надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню, підприємствам, установам і організаціям.
Військова агресія негативно вплинула на фінансовий стан КП “Харківські теплові мережі». За період воєнного стану значно збільшилася заборгованість споживачів за теплову енергію. Так, якщо станом на 01.02.2022 загальна сума заборгованості споживачів за теплову енергію складала 5,3 млрд. грн., у тому числі населення 4,5 млрд. грн., то станом на 01.05.2025 загальна сума заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію складає 9,3 млрд. грн., у тому числі населення 8,3 млрд. грн., бюджетних установ 100,8 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 800,2 млн. грн., заборгованість місцевого та державного бюджету з компенсації пільг 92,8 млн. грн.
При цьому питома вага теплової енергії, що споживається населенням, складає 95,4% від загального обсягу теплової енергії, що КП "Харківські теплові мережі" постачає споживачам.
Боржник також посилається на факт того, що починаючи з 24.02.2022 від початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України, через активні бойові дії та обстріли території міста Харкова, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури, було пошкоджено понад 177 об'єктів підприємства, у тому числі об'єкти критичної інфраструктури. За попередніми підрахунками вартість пошкодженого майна сягає 2 млрд. гривень. Тому KП “Харківські теплові мережі» у першу чергу необхідно вирішувати питання ліквідації наслідків обстрілів, відновлення об'єктів теплопостачання та надання послуг. З метою децентралізації системи теплопостачання та забезпечення споживачів послугами з постачання теплової енергії та гарячої води підприємство закуповує та встановлює модульні котельні, які потребують значних грошових вкладень.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/ або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.
Виконавчий комітет Харківської міської ради рішенням від 08.06.2022 №163 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних та транспортних послуг в умовах воєнного стану" зобов'язав комунальні підприємства, які надають житлово-комунальні послуги на території міста Харкова, здійснити заходи щодо припинення стягнення плати за надані послуги фізичним особам громадянам України - споживачам за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 24.02.2022 до 31.05.2022 включно.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 №2479-IX (в редакції, чинній до 27.07.2023; надалі - Закон № 2479) протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
З 27.07.2023 дія мораторію згідно з ч.1 ст.1 Закону №2479 зберігається щодо підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення.
З урахуванням вказаного законодавчого обмеження Відповідач вимушений застосовувати тарифи, структура яких не враховує реальний обсяг витрат на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.
КП “Харківські теплові мережі» в тяжких умовах воєнного стану виконує вкрай важливу роль у життєдіяльності міста Харкова та частини населених пунктів Харківської області, забезпечуючи життєво необхідними послугами з постачання теплової енергії та гарячої води об'єкти соціальної сфери, сфери охорони здоров'я, військові об'єкти, житлові будинки, суб'єктів господарювання.
Наказом Міністерства енергетики України від 15.07.2024 №259 “Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» (Протокол №30), КП “Харківські теплові мережі» визнано критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Виходячи з наведеного суд вважає, що негайне стягнення коштів з відповідача навіть якщо і може забезпечити виконання рішення у даній справі, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність боржника, яка направлена на забезпечення вирішення соціально важливих питань населення та відновлення нормального життя людей в найбільш постраждалих від військової агресії районах України, або зможе призвести до банкрутства підприємства боржника, що також не бути сприяти можливості виконання рішення у справі.
При вирішенні питання наявності балансу інтересів сторін, суд також враховує ті обставини, що підприємство боржника з самого початку військової агресії знаходилось в зоні активних бойових дій, що є загальновідомим фактом.
Так, на думку суду у даній справі відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі.
За таких обставин, відстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку суд не визнає як інструмент ухилення від виконання рішення, а навпаки, вважає, що це буде сприяти можливості підвищення фінансового стану підприємства, недопущенню банкрутства боржника, що призведе до можливості повного виконання рішення суду.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний принцип закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків.
Справедливість як один із фундаментальних принципів права, який закладено безпосередньо в змісті права, в тих правовідносинах формою яких є право, передбачає готовність враховувати інтереси інших сторін, не зловживати своїми правами на шкоду їм, дотримуватися рівності в положенні учасників правовідносин.
Отже за своєю юридичною силою принцип справедливості є фактично імперативною нормою права (нормою відхилення від якої недопустиме), яка поряд з нормами цивільного права належить до механізму регулювання цивільних правовідносин.
Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, частиною першою статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 цього Закону).
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").
Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
В той же час, суд враховує, що в силу закріплених в пункті 1 статті 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п.1 ст.6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі “Чижов проти України», заява №6962/02).
Разом з цим, суд також зазначає, що сторони перебувають в однакових умовах військового стану, військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони цього спору, позивач, як і відповідач тривалий час здійснює та продовжує здійснювати господарську діяльність саме в зоні активних бойових дій та зазнав значної шкоди внаслідок руйнування об'єктів енергетичної інфраструктури та необхідність їх відновлення для забезпечення життєдіяльності міста Харкова.
Враховуючи встановлені судом обставини реального незадовільного фінансового стану відповідача, негайне виконання рішення суду може призвести до його неплатоспроможності, що не буде сприяти ефективному відновленню порушеного права позивача, виконанню рішення суду та може порушити господарську діяльність відповідача.
У свою чергу, відстрочення виконання судового рішення дасть підприємству відповідача можливість стабілізувати фінансовий стан, не допустити його банкрутства, що дозволить акумулювати грошові кошти для погашення боргу перед позивачем без значного одноразового фінансового навантаження, а позивачу - можливість реального отримання грошових коштів.
Відтак, відстрочка виконання рішення суду у даному разі є необхідною та здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача та недопущення невиконання рішення суду на користь позивача, що свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін у цій справі.
Разом з цим, суд враховує позицію позивача, викладену ним у запереченнях, той факт, що позивач є об'єктом кртитичної інфрастурктури міста Харкова, його фінансовий стан є тяжким та те, що позивач неодноразово зазнавав пошкоджень будівель і техніки, а також незначну суму заборгованості відповідача перед позивачем.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для часткового задоволення заяви Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відстрочення виконання рішення (вх.№13556 від 09.06.2025) і вважає заможливе відстрочити виконнаня рішення строком на 6 місяців.
У зв'язку з відпусткою судді Рильової В.В. з 23.06.2025 по 24.06.2025 повну ухвалу підписано 25.06.2025.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про відстрочення виконання рішення (вх.№13556 від 09.06.2025) у справі №922/976/25 - задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання Рішення Господарсього суду Харківської області від 02 червня 2025р. у справі № 922/976/25 на 6 місяців з дати ухвалення рішення (02.06.2025) до 02.12.2025.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 ГПК України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повну ухвалу підписано 25.06.2025
Суддя Рильова В.В.
Справа №922/976/25