65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" червня 2025 р. Справа № 916/1410/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Прошанський коньячний завод-Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 55 (літера Г); код ЄДРПОУ 37402655),
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Галицька Анастасії Валеріївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення 430027,91 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - Хачатрян А.Р. самопредставництво;
від відповідача - не з'явився.
Обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Прошанський коньячний завод-Україна» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Галицька Анастасії Валеріївни про стягнення суми основного боргу у розмірі 328689,04 грн, суми пені у розмірі 31422,67 грн, суми 3% річних у розмірі 7591,37 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 31422,67 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 15/07-21/5 від 15.07.2021.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025 справу № 916/1410/25 передано на розгляду судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою суду від 21.04.2025 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Прошанський коньячний завод-Україна» до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1410/25. Справу № 916/1410/25 постановлено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначене на 20.05.2025 о 10:00 год. Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 16 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Копії письмових доказів, які подаються до суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України та п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003. Викликав представників сторін у підготовче засідання, призначене на 20.05.2025 о 10:00 год. Повідомив учасників справи про можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, можливість подати процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Ухвалою суду від 20.05.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/1410/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.06.2025 о 14:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 17.06.2025 о 14:10 год.
Представник відповідача у судове засідання 17.06.2025 не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Представник позивача у судовому засідання 17.06.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві.
У судовому засіданні 17.06.2025 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено представника позивача про час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Матеріали справи свідчать, що 15 липня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Прошанський коньячний завод-Україна" (надалі - постачальник або позивач) і фізичною особою-підприємцем Галицька Анастасією Валеріївною (надалі - покупець або відповідач) був укладений Договір поставки № 15/07-21/5 (надалі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує Товар на умовах, визначених у даному Договорі.
Відповідно до умов п. 5.5. Договору покупець здійснює розрахунки за Товар протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати прийому-передачі Товару. Постачальник має право, за погодженням з покупцем, змінити умови розрахунків за Товар, шляхом підписання сторонами додаткової угоди до даного Договору.
Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченні строку дії даного Договору жодна із сторін не заявить про своє бажання розірвати даний договір, останній вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах. Договір може бути достроково розірваним за згодою Сторін або за вимогою однієї з сторін, в такому разі Сторона, яка вимагає розірвання Договору, повинна попередити про це іншу Сторону за 30 (тридцять) календарних днів до розірвання Договору та здійснити всі без виключення оплати за даним Договором. При цьому укладення окремої письмової угоди сторін про дострокове припинення дії Договору у такому випадку не вимагається. Закінчення, розірвання, а також призупинення дії даного Договору не звільняє покупця від зобов'язань по оплаті Товару та виставлених постачальником штрафних санкцій (п. 10.1. Договору).
На виконання умов Договору позивачем на адресу відповідача був поставлений Товар на загальну суму 760713,00 грн, який відповідач прийняв, згідно наступних видаткових товарних накладних: від 21.10.2021 № 1526 на суму 28342,80 грн; від 29.10.2021 № 1592 на суму 10792,08 грн; від 25.05.2022 № 453 на суму 30104,28 грн; від 31.05.2022 № 469 на суму 22518,00 грн; від 19.07.2022 № 649 на суму 21671,28 грн; від 11.08.2022 № 719 на суму 55563,60 грн; від 05.09.2022 № 841 на суму 24830,64 грн; від 03.10.2022 № 1002 на суму 23877,00 грн; від 02.11.2022 № 1222 на суму 89539,20 грн; від 07.09.2023 № 1368 на суму 14142,24 грн; від 21.09.2023 № 1455 на суму 39391,68 грн; від 26.10.2023 № 1741 на суму 41905,08 грн; від 02.11.2023 № 1777 на суму 69346,08 грн; від 08.01.2024 №32 на суму 40238,64 грн; від 31.01.2024 № 204 на суму 248450,40 грн.
Оплату за поставлений товар згідно Договору відповідач здійснив частково, лише в сумі 432023,96 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (т. 1, а.с. 25-43).
Як зазначає позивач, остання поставка товару була здійснена 31.01.2024, відповідно строк повного розрахунку за поставлений Товар, згідно договірних умов, повинен був здійснений в термін 90 днів - тобто до 30.04.2024 включно.
Наявність заборгованості зі сторони відповідача перед позивачем підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами за період 2024 року, з якого слідує, що станом на 31.12.2024 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 328689,04 грн (т. 1, а.с. 44).
19 лютого 2025 року позивачем на адресу відповідача через Укрпошту цінним листом з описом № 0315000316220 було відправлено претензію № 03-01/25 від 24.01.2025, в якій позивач в термін 5 (п'яти) днів з моменту отримання претензії запропонував відповідачу сплатити суму боргу у розмірі 328689,04 грн. Вказану претензію відповідач залишив без відповіді та реагування.
Позивач вважає, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати поставленого позивачем товару.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором по сплаті вартості товару на суму 328689,04 грн, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 62324,83 грн, 3% річних у розмірі 7591,37 грн та інфляційні втрати у розмірі 31422,67 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Прошанський коньячний завод-Україна» підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
У відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши зміст Договору поставки № 15/07-21/5 від 15.07.2021, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
У відповідності до ч. 1, ч. 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За приписами статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що на виконання умов Договору, ТОВ "Прошанський коньячний завод-Україна" поставило ФОП Галицька А.В. у період з 21.10.2021 по 31.01.2024 товар на загальну суму 760713,00 грн.
Факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 760713,00 грн підтверджено відповідними видатковими накладними (т. 1, а.с. 17-24).
Проте відповідач в порушення умов Договору здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару, лише у розмірі 432023,96 грн.
Строк та умови здійснення відповідачем оплати вартості товару поставленого за Договором, визначені розділом 5 Договору.
Відповідно до умов п. 5.5. Договору покупець здійснює розрахунки за Товар протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати прийому-передачі Товару. Постачальник має право, за погодженням з покупцем, змінити умови розрахунків за Товар, шляхом підписання сторонами додаткової угоди до даного Договору.
Матеріали справі свідчать, що відповідачем в порушення приписів розділу 5 Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України не було здійснено повного розрахунку з позивачем за поставлений товар.
Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 328689,04 грн відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 328689,04 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 62324,83 грн, суми 3% річних у розмірі 7591,37 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 31422,67 грн, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, вважає його вірним, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 31422,67 грн, є обґрунтованим та такими, що підлягає задоволенню.
Також судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені та 3% річних, та встановлено наявність помилок у здійснених позивачем розрахунках, які призвели до зайвого нарахування пені та 3% річних.
суд зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до умов п. 8.1. Договору у разі несвоєчасної оплати вартості Товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки виконання зобов'язання.
Таким чином, формулювання в Договорі умови про сплату пені за кожен день прострочення не є встановленням цим Договором іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, у зв'язку з чим в цьому випадку нарахування відповідачу пені обмежується шістьма місяцями.
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок пені за період з 01.07.2024 по 31.12.2024 (6 місяців 2024 року) та 3% річних за період з 01.07.2024 по 15.03.2025 на суму боргу 328689,04 грн.
Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:
Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де,
С - сума заборгованості за період,
2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,
Д - кількість днів прострочення.
01.07.2024 - 12.12.2024 : 13,00 (облікова ставка НБУ)
328689,04 (Сума боргу) x (2 x 13,00 : 366) x 165 днів (прострочення) : 100
13.12.2024 - 31.12.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ)
328689,04 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366) x 19 днів (прострочення) : 100
Період з 01.07.2024 по 31.12.2024 (184 дні)
Загальна сума пені становить 43133,70 грн.
Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де,
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
з 01/07/2024 до 31/12/2024
328689,04 x 3 % x 184 : 366 : 100
з 01/01/2025 до 15/03/2025
328689,04 x 3 % x 74 : 365 : 100
Період з 01.07.2024 по 15.03.2025 (258 днів)
Загальна сума 3% річних становить 6956,43 грн.
Отже, за здійсненим судом розрахунком, загальна сума пені становить 43133,70 грн, а загальна сума 3% річних становить 6956,43 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума пені лише у розмірі 43133,70 грн та сума 3% річних лише у розмірі 6956,43 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення пені та 3% річних заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Галицька Анастасії Валеріївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Прошанський коньячний завод-Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 55 (літера Г); код ЄДРПОУ 37402655) суму основного боргу у розмірі 328689,04 грн, суму пені у розмірі 43133,70 грн, суму 3% річних у розмірі 6956,43 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 31422,67 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 4922,42 грн.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 25.06.2025.
Суддя Нікітенко С.В.