24 червня 2025 року Справа № 916/157/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116 (код ЄДРПОУ 42399676)
до відповідача Господарського суду Херсонської області, вул. Театральна, буд. 18, м. Херсон, Херсонська область, 73003 (код ЄДРПОУ 03500045)
про стягнення заборгованості в розмірі 66 419, 45 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду Одеської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Господарського суду Херсонської області борг у загальній сумі 66 419, 45 грн., у тому числі: основний борг у сумі 37 546, 90 грн.; пеня у сумі 12 786, 05 грн.; 3 % річних у сумі 2 691, 29 грн.; інфляційні втрати у сумі 13 395, 21 грн. (в редакції додаткових пояснень (вх. № 5421/24 від 09.02.2024).
Позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 року справу № 916/157/24 направлено до Південно-західного апеляційного господарського суду для визначення підсудності.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 року визначено підсудність справи № 916/157/24 за Господарським судом Миколаївської області. Справу № 916/157/24 направлено до Господарського суду Миколаївської області.
10.04.2024 року справа надійшла до Господарського суду Миколаївської області.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею в даній справі призначено суддю Алексєєва А.П.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2024 прийнято справу № 916/157/24 до провадження судді Алексєєва А.П.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2024 № 94 у зв'язку з відпусткою головуючого судді Алексєєва А.П. для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 916/157/24.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 справу № 916/157/24 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 прийнято справу № 916/157/24 до провадження судді Олейняш Е. М., вирішено здійснювати повторний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
19.11.2024 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло повідомлення (вх. № 14411/24 від 19.11.2024) про звернення з мировою угодою, в якому заявник зазначає, що відповідач Господарський суд Херсонської області звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з пропозицією укласти мирову угоду, предметом якої є врегулювання на підставі взаємних поступок спору у господарській справі № 916/157/24.
Станом на дату розгляду справи суду не подано доказів врегулювання сторонами спору мирним шляхом.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № 20-1022/21-БО-Т постачання природного газу від 03.11.2021, а саме зобов'язань щодо оплати за поставлений з листопада 2021 по квітень 2022 року природний газ, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 37 546, 90 грн.
За порушення виконання грошових зобов'язань з листопада 2021 по квітень 2022 позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних та інфляційні втрати, а також пеню відповідно до умов договору та законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 4132/24 від 01.02.2024; 4133/24 від 01.02.2024) просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, зазначивши наступне:
- природа виникнення боргу Господарського суду Херсонської області полягає у початку повномасштабної війни 24.02.2022 та частково у діях позивача. Господарський суд Херсонської області на початок 2022 року мав переплату за договором постачання природнього газу за грудень 2021 року в сумі 14 094, 88 грн. Відповідна сума переплати мала бути повернута позивачем Господарському суду Херсонської області до кінця січня 2022 року. Проте, суму переплати позивач повернув лише 06.04.2022 і відповідна сума була повернута судом до Державного бюджету України, оскільки кошти належали до минулого 2021 бюджетного року. Таким чином, відповідач не мав можливості зареєструвати до кінця січня 2022 року повну суму заборгованості за січень 2022 року 42 621, 07 грн., оскільки була наявна переплата на суму 14 094, 88 грн. і відповідно здійснено максимально можливу реєстрацію боргу на різницю між сумою переплати та сумою за поставлений природній газ в розмірі 28 526, 19 грн.;
- у зв'язку з повномасштабним вторгненням РФ в Україну та окупацією м. Херсон, відповідач не отримував від позивача акти для можливості проведення оплати за договором;
- відповідачем добросовісно виконувались зобов'язання за договором до початку повномасштабної війни;
- обставини справи свідчать про відсутність вини відповідача (ст. 614 ЦК України);
- відповідач є бюджетною установою і відповідно не може в добровільному порядку сплатити основну суму боргу за попередні бюджетні роки, оскільки це не відповідає нормам бюджетного законодавства;
- посилаючись на ст. 232 ГК України, ст. 258 ЦК України, п. 7.2 договору та враховуючи, що позов надійшов від позивача 15.01.2024, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені;
- відповідач зазначає, що загальна сума штрафних санкцій у цій справі є надмірною та просить зменшити розмір пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Заперечення обґрунтовано приписами ст. 258, 551, 614 ЦК України, ст. 232 ГК України, судовою практикою та умовами договору.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що між АТ «Херсонгаз» (Оператор ГРМ) та Господарським судом Херсонської області було укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) шляхом підписання заяви-приєднання № 1-2432Б до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498.
Найменування та опис об'єкта: котельня по вул. Горького, 18, м. Херсон, ЕІС-код точки комерційного обліку 56Х930000010610Х.
03.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» ЕІС-код 56Х930000010610Х (далі - постачальник) та Господарським судом Херсонської області ЕІС-код 56XS00003DW1900P (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу № 20-1022/21-БО-Т від 03.11.2021.
Відповідно до умов договору споживач є юридичною особою, що створена та діє відповідно до законодавства України і є бюджетною установою / організацією.
Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2022 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
Цей договір може бути підписаний також електронним цифровим підписами (ЕЦП) уповноважених представників сторін з урахуванням вимог чинного законодавства.
Договір підписано і скріплено печатками сторін.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем для власних потреб.
Відповідно до п. 1.4 договору Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у Споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між Споживачем та Оператором газорозподільчої мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між Споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти Споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи).
Відповідно до п. 1.5 договору у разі якщо об'єкти Споживача підключені до газорозподільчих мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: Акціонерне товариство «Херсонгаз», з яким (якими) Споживач уклав відповідний договір (договори).
Відповідно до п. 2.1 договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 01.11.2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 16, 69234 тис. куб.метрів (тисяч куб.метрів) в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди зазначено в договорі).
Відповідно до п. 2.1.3. договору загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору.
Відповідно до п. 2.3 договору підписанням цього договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТРС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Відповідно до п. 3.1 договору Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність,
Відповідно до п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 3.5.1 договору Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Відповідно до п. 3.5.2 договору на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та подає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.
Відповідно до п. 3.5.3 договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Відповідно до п. п. 3.5.4 договору у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
Відповідно до п. 4.3 договору загальна вартість цього договору на дату укладення становить 230 270, 83 грн., крім того ПДВ 46 054, 17 грн., разом з ПДВ - 276 325, 00 грн. (двісті сімдесят шість тисяч триста двадцять п'ять грн.).
Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Відповідно до п. 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100 % вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100 % оплати вартості фактично переданою природного газу у попередні розрахункові період.
Відповідно до п.п. 4) п. 6.2 договору Споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Відповідно до п.п. 4 п. 6.3 договору Постачальник має право отримувати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строки визначені цим договором.
Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Відповідно до 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 11.3 договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років.
Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» № ТОВВИХ-23-18065 від 13.12.2023 щодо надання інформації у відповідь на адвокатський запит позивача, обсяг природного газу, використаного споживачем з ЕІС-кодом 56XS00003DW1900P за період з 06.11.2021 по 30.04.2022 внесено в алокацію постачальника ТОВ «ГП «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56X930000010610Х) та становить:
з 06.11.2021 по 30.11.2021 -1 442, 57 м3;
3 01.12.2021 по 31.12.2021 -2 243, 67 м3;
з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 2 574, 67 м3;
з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 1 381, 96 м3;
з 01.03.2022 по 31.03.2022 -17, 67 м3;
з 01.04.2022 по 30.04.2022 - 17, 10 м3.
Крім того, зазначено, що споживач з ЕІС-кодом 56XS00003DW1900P в період з 01.11.2021 по 05.11.2021 був зареєстрований в Реєстрі споживачів за іншим постачальником.
На підтвердження обсягів природного газу, спожитого відповідачем, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» додано до листа, зокрема, Інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00003DW1900P за період з 06.11.2021 по 30.04.2022.
Судом встановлено, що на виконання умов п. 3.5.2 договору позивач передав у власність відповідача за період з листопада 2021 по грудень 2022 природний газ на загальну суму 127 095, 10 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- акт № 1 приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 на суму 23 880, 30 грн.;
- акт № 2 приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 на суму 37 141, 71 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 на суму 42 621, 07 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 на суму 22 876, 96 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 на суму 292, 24 грн. з урахуванням коригуючого акту приймання-передачі природного газу від 25.04.2022;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 на суму 282, 82 грн.;
Акти за листопад-грудень 2021 підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками сторін.
На підтвердження факту направлення актів відповідачу позивачем подано суду скріншоти з електронної пошти позивача на електронну адресу відповідача «inbox@ks.arbitr.gov.ua».
Судом також встановлено, що відповідачем частково здійснено оплату за поставлений природний згідно зазначених вище актів у розмірі 103 643, 08 грн., що підтверджуються інформацією АТ «Ощадбанк» № 16/2-09/69389/2023 від 18.10.2023 за період з 03.11.2021 по 11.10.2023 та інформацією про перерахування коштів з рахунків ТОВ "Гахопостачальна компанія "Гафтогаз Трейдинг" за період з 03.11.2021 по 11.10.2023, а саме:
- 14.12.2021 проведена оплата в сумі 23 880, 30 грн.;
- 30.12.2021 проведена оплата в сумі 51 236, 59 грн.;
- 10.03.2023 проведене оплата в сумі 28 526, 19 грн.
Судом також встановлено, що станом на 01.02.2022 по договору у споживача була переплата в сумі 14 094, 88 грн., яка була повернута постачальником споживачу на підставі листа останнього № 01.01-16/1038/22 від 08.02.22, що підтверджується інформацією про перерахування коштів з рахунків ТОВ "Гахопостачальна компанія "Гафтогаз Трейдинг" за період з 03.11.2021 по 11.10.2023 (підстава: платіжна інструкція № 0000005188 від 06.04.2022 на суму 14 094, 88 грн.).
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за переданий у власність природний газ становить 37 546, 90 грн. (127 095, 10 грн. - 103 643, 08 грн. + 14 094, 88 грн.).
31.07.2023 та 11.08.2023 позивач звертався до відповідача з вимогами № 125/2/3-6668 від 31.07.2023 та № 125/2/3-6909 від 11.08.2023, в яких вимагав погасити заборгованість за договором в сумі 37 546, 90 грн.
Разом з листом № 125/2/3-7032 від 14.08.2023 позивачем повторно направлено відповідачу примірники актів приймання-передачі природного газу, спожитого за час дії договору від 03.11.2021 року № 20-1022/21-БО-Т.
Факт направлення вимоги від 11.08.2023, від 14.08.2023 разом з актами приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2022 підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення у поштове відправлення з ідентифікуючим номером 0504599666832 з печаткою відділення поштового зв'язку, згрупованим списком поштових відправлень, поштовою накладною та фіскальним чеком.
Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
4.1. Правове регулювання договірних відносин.
Приписами ст. 11, 509, 525, 526, 530 ЦК України та ст. 174, 193 ГК України встановлено, що договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
4.2. Правове регулювання постачання природного газу.
Закон України "Про ринок природного газу" (тут і далі - в редакції від 29.08.2021) визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач має право, зокрема, на: вільний вибір постачальника; безоплатну зміну постачальника, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 14 цього Закону.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Правила постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2496 від 30.09.2015 (далі Правила № 2496) (тут і далі - в редакції від 01.11.2021) розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи / газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).
Відповідно до п. 5 розділу І Правил № 2496 терміни, наведені в цих Правилах, вживаються в таких значеннях:
ЕІС-код (Energy Identification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи);
інформаційна платформа - це електронна платформа Оператора ГТС у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи;
Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку закріплені в інформаційній платформі Оператора ГТС за певним постачальником у розрахунковому періоді.
Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу І Правил № 2496 постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил № 2496 підставою для постачання природного газу споживачу є:
наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;
включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;
відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.
Відповідно до абз. 1 п. 2 розділу ІІ Правил № 2496 постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до п. 11 розділу ІІ Правил № 2496 розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу.
У випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.
Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ Правил № 2496 за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Взаємовідносини між постачальником і Оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між постачальником та Оператором ГТС.
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.
У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.
До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.
Відповідно до абз. 2 п. 18 розділу ІІ Правил № 2496 постачальник має право отримувати від споживача своєчасну оплату за природний газ відповідно до умов договору;
Відповідно до абз. 4 п. 20 розділу ІІ Правил № 2496 споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами.
Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС) розроблено відповідно до Законів України "Про ринок природного газу", "Про метрологію та метрологічну діяльність", "Про трубопровідний транспорт", "Про нафту і газ", "Про природні монополії" та інших нормативно-правових актів і його дія поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ (п. 1, 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).
Відповідно до п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС терміни, що використовуються в цьому Кодексі, мають такі значення:
алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників;
бюджетні установи та організації - споживачі, що не є побутовими, та є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України, закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо);
інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу;
комерційний вузол обліку природного газу (ВОГ) - вузол обліку, що застосовується для проведення комерційних розрахунків при визначенні об'єму (обсягу) транспортування (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку;
Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді;
EIC-код - код енергетичної ідентифікації суб'єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу.
Відповідно до п. 1 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС (тут і далі в редакції від 01.11.2021) постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Відповідно до абз. 1 п. 2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
Відповідно до п. 7 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС інформаційна платформа забезпечує можливість здійснення в автоматичному режимі перевірки за ЕІС-кодом споживача (точки комерційного обліку споживача) наявності/відсутності діючого постачальника природного газу у такого споживача та кінцеву дату постачання природного газу цим постачальником (у випадку наявності постачальника).
Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (Кодекс ГТС), у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Постачальник проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
4.3. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
4.4. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі “Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова ОП КГС ВС від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц; постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц; постанова ВП ВС від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц; постанова ВП ВС від 27.11.2019 у справі № 340/385/17).
4.5. Правове регулювання строку позовної давності.
Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до п. 12 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).
Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц; постанову ВП ВС від 28.11.2018 по справі № 504/2864/13-ц (14-452цс18).
4.6. Правове регулювання зменшення розміру неустойки.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер (постанова Верховного Суду від 04.02.2020 року по справі № 918/116/19).
Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
03.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» ЕІС-код 56Х930000010610Х (постачальник) та Господарським судом Херсонської області (споживач) укладено договір постачання природного газу № 20-1022/21-БО-Т від 03.11.2021.
На виконання умов укладеного договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 127 095, 10 грн., що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу за період з листопада 2021 по квітень 2022. На виконання умов договору позивачем складено та направлено відповідачу для підписання акти приймання-передачі природного газу, які не підписано відповідачем. Враховуючи, що відповідачем не надано мотивованої відмови від підписання актів, отже, в силу умов п. 3.5.3, п. 3.5.4 договору обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу. Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував факт передачі у власність позивачем відповідачу природного газу на загальну суму 127 095, 10 грн.
Судом встановлено, що відповідачем частково погашено заборгованість у сумі 89 548, 20 грн., тобто заборгованість за вказаний період становить 37 546, 90 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за переданий природний газ в сумі 37 546, 90 грн., строк оплати якої настав в силу приписів ст. 530 ЦК України, абз. 1 п. 2, абз. 2 п. 18, абз. 4 п. 20 розділу ІІ Правил 2496 та умов п. 5.1, п. 6.2 договору. В цій частині позов підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Позивачем нараховано відповідачу 2 691, 29 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошових зобов'язань. Нарахування здійснено по кожному зобов'язанню окремо: за зобов'язаннями січня 2022 за період з 16.03.2022 по 30.11.2023, за зобов'язаннями лютого 2022 за період з 16.04.2022 - 30.11.2023, за зобов'язаннями березня 2022 за період з 17.05.2022 по 30.11.2023, за зобов'язаннями квітня 2022 за період з 16.06.2022 по 30.11.2023.
Позивачем також нараховано відповідачу 13 395, 21 грн. - інфляційних втрат за зобов'язаннями, які виникли за період з січня по квітень 2022. Нарахування інфляційних втрат здійснено по кожному зобов'язання окремо: за зобов'язаннями січня 2022 за період з квітня 2022 по листопад 2023, за зобов'язаннями лютого 2022 за період з травня 2022 по листопад 2023, за зобов'язаннями березня 2022 за період з червня 2022 по листопад 2023, за зобов'язаннями квітня 2022 за період з липня 2022 по листопад 2023.
Розрахунки суми 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично правильними, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнуті розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат наявні в матеріалах справи.
Враховуючи, що 3 % річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права кредитора, суть якого (права) полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних.
Отже, позовна вимога в частині стягнення 3 % річних в сумі 2 691, 29 грн. та інфляційних втрат в сумі 13 395, 21 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення пені, то суд зазначає наступне.
Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 12 786, 05 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань. Нарахування здійснено по кожному зобов'язанню окремо: за зобов'язаннями січня 2022 за період з 16.03.2022 по 15.09.2022, за зобов'язаннями лютого 2022 за період з 16.04.2022 - 15.10.2022, за зобов'язаннями березня 2022 за період з 17.05.2022 по 16.11.2022, за зобов'язаннями квітня 2022 за період з 16.06.2022 по 30.11.2023.
Отже, нарахування пені виконано позивачем відповідно до умов п. 7.2 договору по кожному зобов'язанню окремо (кожному місяцю окремо), виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня та в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України. Нарахування пені здійснено арифметично правильно відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Судом також враховано, що умовами п. 11.3 договору сторони, керуючись ст. 259 ЦК України, погодили збільшення строку позовної давності до 5 років щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків. Отже, позивачем не пропущено строк позовної давності, у зв'язку з чим в суду відсутні правові підстави для відмови в позові в порядку ст. 267 ЦК України.
Розглянувши позовну вимогу в частині стягнення пені, а також клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені), викладене у відзиві на позовну заяву, та наведені доводи на його обґрунтування, врахувавши заперечення позивача, суд дійшов наступного висновку.
Судом враховано, що відповідач є бюджетною установою та відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 Херсонська міська територіальна громада (код UA65100150000057191) в період з 01.03.2022 по 11.11.2022 відносилась до територій України, що тимчасово окуповані Російською Федерацією. Судом також враховано, що відповідачем частково погашено заборгованість за спірний період, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками позивача, зокрема, до звернення до суду із позовом погашено заборгованість в розмірі 89 548, 20 грн., що становить більше 70 %. Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну та окупація м. Херсону (місце розташування суду) об'єктивно унеможливило своєчасне проведення розрахунків відповідачем за спожитий природний газ, що свідчить про те, що відповідач не ухиляється від сплати заборгованості. Крім того, судом враховано, що майнове право позивача захищається шляхом нарахування та стягнення 3 % річних, а також інфляційних втрат. Позивачем не подано суду будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50 % до 6 393, 02 грн., оскільки стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, часткове стягнення пені не створить надмірне фінансове навантаження на відповідача й водночас матиме наслідком стимулюючу функцію для належного виконання боржником грошових зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, взявши до уваги наведені вище обставини щодо підстав прострочення виконання зобов'язань з оплати за природний газ у порядку та строки, встановлені умовами договору, відсутність понесення збитків позивачем, враховуючи принцип збалансованості інтересів сторін, суд вважає, що зменшення розміру нарахованої пені є справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача Господарського суду Херсонської області, вул. Театральна, буд. 18, м. Херсон, Херсонська область, 73003 (код ЄДРПОУ 03500045) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116 (код ЄДРПОУ 42399676):
- 37 546, 90 грн. (тридцять сім тисяч п'ятсот сорок шість грн. 90 коп.) - основного боргу;
- 2 691, 29 грн. (дві тисячі шістсот дев'яносто одна грн. 29 коп.) - 3 % річних;
- 13 395, 21 грн. (тринадцять тисяч триста дев'яносто п'ять грн. 21 коп.) - інфляційних втрат;
- 6 393, 02 грн. (шість тисяч триста дев'яносто три грн. 02 коп.) - пені;
- 2 422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 24.06.2025
Суддя Е.М. Олейняш