ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.06.2025Справа № 910/4491/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ГЛОБАЛ" (03026, місто Київ, Столичне шосе, 103, ідентифікаційний код 38130410)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙДЖІ ЕДЖЕНСІ" (04108, місто Київ, проспект Правди, будинок 62, ідентифікаційний код 41229454)
про стягнення 3 167 868,58 грн,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Козуб А.Г.
Від відповідача: не з'явися
Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ГЛОБАЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙДЖІ ЕДЖЕНСІ" про стягнення заборгованості за договором № 26/03/21 від 26.03.2021 про надання послуг з міжнародної експрес-доставки у розмірі 3 167 868,58 грн, з яких: 1 956 930,63 грн основного боргу, 684 443,19 грн пені та 526 494,76 грн 20% річних.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.04.2025 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.
22.04.2025 від позивача засобами поштового зв'язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/4491/25 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.05.2025.
У засідання суду 21.05.2025 з'явився представник позивача.
Відповідач участь свого представника у засідання суду 21.05.2025 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 відкладено підготовче засідання на 18.06.2025.
У засіданні суду 18.06.2025 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Відповідач участь свого представника у засідання суду 18.06.2025 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 18.06.2025 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
25.06.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
26 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВА ПОШТА ГЛОБАЛ» (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕШН ІНТЕГРЕЙТЕД» (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙДЖІ ЕДЖЕНСІ») (далі - відповідач, замовник) було укладено договір № 26/03/21 про надання послуг з міжнародної експрес-доставки.
Відповідно до п. 2.1. договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з міжнародної експрес-доставки МЕВ, що переміщується через митний кордон України в якості МЕВ, які визначенні в п. 2.2. договору, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та своєчасно здійснити оплату за надані виконавцем послуги. Датою взяття на себе -зобов'язань, передбачених цим договором сторонами є дата отримання МЕВ для надання послуг з міжнародної доставки.
У преамбулі договору сторони погодили, що до відносин, визначених цим договором, сторони застосовують умови надання послуг «НОВА ПОШТА ГЛОБАЛ» (далі - Умови надання послуг), що є публічними та розміщені на сайті https://novaposhta.ua.
Пунктом 4.1.2 договору визначено обов'язки замовника, до яких, серед іншого, належить обов'язок здійснити своєчасну та повну оплату послуг виконавця.
Вартість послуг виконавця за даним договором визначається відповідно до тарифів, розміщених на сайті виконавця або у відповідних додатках та / або додаткових угодах до даного договору, які є його невід'ємною частиною (п. 5.1. договору).
За змістом п. 5.2. договору оплата вартості послуг здійснюється замовником, в українській національній валюті (гривні). Датою оплати за даним договором є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця. Замовник здійснює оплату послуг Виконавця протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання Акту приймання- передачі наданих послуг (надалі - Акт). Оплата може здійснюватися авансом. Списання грошових сум з авансу проводиться згідно з Актами.
Положенням п. 5.3. договору визначено, що передача замовником МЕВ виконавцю для надання послуги є свідченням того, що замовник погоджується з тарифами виконавця.
Як визначено в п. 5.5. та п. 5.6. договору за фактом наданих послуг виконавець складає Акт про надання послуг. Сторони підписують Акт, яким засвідчується факт здійснення (надання) послуг та який є підставою для оплати. Якщо протягом 5 (п'яти) днів після надіслання Акту замовнику, виконавець не отримає підписаний замовником Акт або мотивовану відмову від підписання Акту, надані послуги вважаються прийнятими в повному обсязі, з дотриманням усіх умов договору (на вказану в Акті суму).
Пунктом 6.1 договору визначена відповідальність сторін, а саме, за порушення виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором, Умовами надання послуг та/або чинним законодавством України.
Згідно п. 6.2. договору, за несвоєчасну оплату наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення та 20% річних від суми заборгованості.
На виконання умов даного договору позивачем, зі свого боку, було в повному обсязі виконано договірні зобов'язання та надано замовнику послуги з міжнародної експрес- доставки міжнародних експрес відправлень.
Позивач у позовній заяві зазначає, що за фактом наданих послуг, позивачем було складено рахунки на оплату та Акти наданих послуг, які було направлено на адресу відповідача (за відповідними номерами міжнародних експрес-накладних (надалі - МЕН)), а саме:
1) рахунок на оплату FI010000000791NPG від 28.02.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 7275 від 28.02.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
2) рахунок на оплату FI00010000101922 від 31.03.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 8520 від 31.03.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
3) рахунок на оплату NPG0000000053893076NPG від 31.05.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 35769 від 31.05.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
4) рахунок на оплату NPG0000000053999919NPG від 03.06.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 37036 від 06.06.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
5) рахунок на оплату NPG0000000054053579NPG від 13.06.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано Замовнику Акт надання послуг № 42617 від 15.06.2022 р. (надалі - Акт), який не було прийнято Відповідачем, у визначений умовами Договору строк;
6) рахунок на оплату NPG00.00000054053595NPG від 13.06.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 44109 від 15.06.2022, який не було прийнято відповідачем, у визначений умовами договору строк;
7) рахунок на оплату NPG0000000054053669NPG від 14.06.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 42542 від 14.06.2022, який не було прийнято відповідачем, у визначений умовами договору строк;
8) рахунок на оплату NPG0000000054020400NPG від 16.06.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 49473 від 23.06.2022 , який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
9) рахунок на оплату FI010000000625 від 30.06.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику акт надання послуг № 53932 від 30.06.2022, який було прийнято відповідачем; що підтверджується накладенням електронного підпису;
10) рахунок на оплату NPG0000000053975240NPG від 25.07.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 72888 від 15.07.2022, який було прийняло відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
11) рахунок на оплату NPG0000000084831966NPG від 23.08.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 128310 від 30.08.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
12) рахунок на оплату FI00010000103727 від 02.09.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 141083 від 02.09.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
13) рахунок на оплату FI00010000105059 від 02.09.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 141084 від 02.09.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
14) рахунок на оплату FI00010000104578 від 02.08.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 141085 від 02.09.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
15) рахунок на оплату NPG0000000085420827NPG від 08.09.2022 року. Виконавцем в
електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 134147 від 15.09.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
16) рахунок на оплату NPG0000000085914057NPG від 22.09.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 191824 від 08.10.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
17) рахунок на оплату NPG0000000085914428NPG від 22.09.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 191825 від 08.10.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
18) рахунок на оплату NPG0000000085914727NPG від 22.09.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 191826 від 08.10.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
19) рахунок на оплату NPG0000000085881816NPG від 23.09.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 156044 від 05.10.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
20) рахунок на оплату NPG0000000086535366NPG від 24.10.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 191483 від 04.11.2022, який було прийнято відповідачем, щоо підтверджується накладенням електронного підпису;
21) рахунок на оплату NPG0000000086906240NPG від 27.10.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 189666 від 01.11.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням, електронного підпису;
22) рахунок на оплату NPG0000000087427975NPG від 19.11.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 215343 від 28.11.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
23) рахунок на оплату NPG0000000087993706NPG від 06.11.2022. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 247275 від 21.11.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
24) рахунок на оплату NPG0000000088295080NPG від 09.12.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання-послуг № 236946 від 16.12.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням, електронного підпису;
25) рахунок на оплату NPG0000000088635591NPG від 09.12.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 236944 від 16.12.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
26) рахунок на оплату NPG0000000088684032NPG від 09.12.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг №236947 від 16.12.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
27) рахунок на оплату NPG0000000088684450NPG від 09.12.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг №236945 від 16.12.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
28) рахунок на оплату NPG0000000088685641NPG від 09.12.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 236942 від 16.12.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
29) рахунок на оплату NPG0000000088705737NPG від 09.12.2022 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 236943 від 16.12.2022, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису;
30) рахунок на оплату FI010000000321NPG від 20.02.2023 року. Виконавцем в електронному вигляді було надіслано замовнику Акт надання послуг № 64908 від 20.02.2023, який було прийнято відповідачем, що підтверджується накладенням електронного підпису.
Таким чином, позивач зазначає, що акти надання послуг № 42617 від 15.06.2022, №44109 від 15.06.2022 та № 42542 від 14.06.2022 не були підписані відповідачем, у строки, визначені договором, мотивованих відмов від підписання актів на адресу позивача також не надходило, що є підставою для їх прийняття та оплати.
Водночас, позивач зазначає, що всупереч умовам договору, відповідачем не було виконано покладені на нього зобов'язання щодо оплати коштів за надані позивачем послуги, що призвело-до виникнення заборгованості у розмірі 2 315 769,63 грн.
Крім того, 15 лютого 2023 року відповідачем на електронну адресу позивача було направлено лист про врегулювання заборгованості та зазначив про погашення заборгованості в орієнтовному розмірі - 75 000,00 грн на місяць.
Проте, як зазначає позивач, відповідачем було проведено лише декілька розрахунків зі сплати заборгованості, а саме:
- у сумі 75 000,00 грн від 22.02.2023 року;
- у сумі 75 000,00 грн від 16.033.2023 рожу;
- у сумі 75 000,00 грн від 10.05.2023 року;
- у сумі 73 120,00 грн від 13.07.2023 року;
- у сумі 75 000,00 грн від 14.11.2023 року.
18 квітня 2023 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про прострочення оплати наданих послуг, з переліком всіх вищевикладених обставин та неоплачених рахунків, з проханням сплатити грошові кошти протягом 10 робочих днів, з дати отримання даної претензії. Докази направлення містяться в матеріалах справи.
Отже, з огляду на вищевикладене, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙДЖІ ЕДЖЕНСІ" заборгованості за договором № 26/03/21 від 26.03.2021 про надання послуг з міжнародної експрес-доставки у розмірі 3 167 868,58 грн, з яких: 1 956 930,63 грн основного боргу, 684 443,19 грн пені та 526 494,76 грн 20% річних.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Укладений між сторонами договір про надання послуг № 26/03/21 від 26.03.2021 є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним договором, який поєднує в собі риси договору підряду, який підпадає під правове регулювання глави 61 Цивільного кодексу України, та договору про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).
Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу обумовлені договором послуги, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами надання послуг та рахунками на оплату.
Водночас, судом встановлено, що акти надання послуг № 42617 від 15.06.2022, №44109 від 15.06.2022 та № 42542 від 14.06.2022 не були підписані відповідачем, у строки, визначені договором.
При цьому, мотивованих відмов від підписання актів на адресу позивача також не надходило.
Відповідно до п. 5.6 договору якщо протягом 5 (п'яти) днів після надіслання Акту замовнику, виконавець не отримає підписаний замовником Акт або мотивовану відмову від підписання Акту, надані послуги вважаються прийнятими в повному обсязі, з дотриманням усіх умов договору (на вказану в Акті суму).
Таким чином, надані послуги за актами надання послуг № 42617 від 15.06.2022, №44109 від 15.06.2022 та № 42542 від 14.06.2022 вважаються прийнятими в повному обсязі, з дотриманням усіх умов договору.
Дані обставини підтверджують факт прийняття відповідачем робіт, виконаних позивачем у період з лютого 2022 по лютий 2023 року.
Судом враховано, що відповідачем здійснювалась оплата наданих послуг, а саме:
- у сумі 75 000,00 грн від 22.02.2023 року;
- у сумі 75 000,00 грн від 16.033.2023 рожу;
- у сумі 75 000,00 грн від 10.05.2023 року;
- у сумі 73 120,00 грн від 13.07.2023 року;
- у сумі 75 000,00 грн від 14.11.2023 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплатив позивачу за надані послуги передбачені договором кошти в загальному розмірі 1 956 930,63 грн.
Будь-яких належних та допустимих доказів направлення відповідачем на адресу позивача зауважень та заперечень щодо наданих послуг матеріали справи не містять.
Оскільки послуги відповідачем отримані, що встановлено судом на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів вище, тому, відповідно, строк оплати за них у відповідача настав, і отримання, але нездійснення відповідачем оплати послуг є порушенням договірних зобов'язань. Тобто, обов'язок відповідача оплатити вартість наданих йому позивачем послуг виникає в силу закону та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості наданих послуг.
Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.
Отже, станом на дату прийняття рішення у справі, право позивача порушено, оскільки відповідачем оплату за отримані послуги не здійснено.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічна правова позиція викладені у Постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.
З огляду на вимоги частини 5 статті 236, стаття 237 і статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Таким чином, суд визнає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ГЛОБАЛ" про стягнення з відповідача основного боргу у загальній сумі 1 956 930,63 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 684 443,19 грн пені та 526 494,76 грн 20 % відсотків річних, суд зазначає таке.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19.
Так, згідно з пунктом п. 6.2. договору, за несвоєчасну оплату наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення та 20% річних від суми заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За таких обставин, суд перевіряє обґрунтованість заявленої суми пені, виходячи з зазначеного позивачем періоду, який не суперечить законодавству.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим, пункт 6.2. договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.
Отже, умову, передбачену в п. 6.2. договору неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верхового Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.
Перевіривши розрахунок пені в розмірі 684 443,19 грн за період з 14.11.2023 по 19.03.2025, судом встановлено, що зазначений розрахунок є невірним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та пункт 6.2. договору.
Отже, враховуючи вищевикладене до стягнення з відповідача підлягає пеня в загальному розмірі 291 781,30 грн за період з 14.11.2023 по 14.05.2024, а тому позов підлягає задоволенню у цій частині.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунок 20 % річних, суд встановив його правильність та арифметичну вірність.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙДЖІ ЕДЖЕНСІ" (04108, місто Київ, проспект Правди, будинок 62, ідентифікаційний код 41229454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА ГЛОБАЛ" (03026, місто Київ, Столичне шосе, 103, ідентифікаційний код 38130410) суму основного боргу у розмірі 1 956 930 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят шість тисяч) грн 63 коп., пеню у розмірі 291 781 (двісті дев'яносто одна тисяча сімсот вісімдесят одна) грн 30 коп., 20% річних у розмірі 526 494 (п'ятсот двадцять шість тисяч чотириста дев'яносто чотири) 76 коп. та судовий збір в розмірі 41 628 (сорок одна тисяча шістсот двадцять вісім) грн 95 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 25.06.2025
Суддя І.О. Андреїшина