ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.06.2025Справа №910/1307/25
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс"
до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна"
про стягнення заборгованості у розмірі 4 009,09 грн,
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 4 009,09 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" зазначає, що Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" не було виконано в повному обсязі свої зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" за Договором №574-ДУ-ШУБ про відшкодування витрат на комунальні послуги балансоутримувача від 11.03.2019 з відшкодування останньому витрат на оплату електричної енергії за грудень 2020 року у розмірі 3 799,44 грн, у зв'язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 2 304,72 грн, право вимоги якого було набуте позивачем за наслідками проведення аукціону №BRD001-UA-20230831-52029 та на підставі Договору про відступлення права вимоги від 19.09.2023.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором №574-ДУ-ШУБ від 11.03.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" нарахованих з 16.01.2021 по 03.02.2025 інфляційних втрат у розмірі 1 424,21 грн та 3% річних у розмірі 280,16 грн.
У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати на оплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн та на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 відкрито провадження у справі №910/1307/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
21.02.2025 Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позов, в якому відповідач вказує, що 11.05.2021 ним була проведена повна оплата відшкодування витрат на комунальні послуги (за спожиту електричну енергію) по Договору №574-ДУ-ШУБ про відшкодування витрат на комунальні послуги балансоутримувача від 11.03.2019, що підтверджується платіжною інструкцією №0010097745 від 11.05.2021 на суму 3 799,44 грн. Таким чином, відповідач вважає, що на дату укладення між ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" та ТОВ "СКС Транс" Договору про відступлення права вимоги) була відсутня будь-яка заборгованість відповідача перед ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" за Договором №574-ДУ-ШУБ про відшкодування витрат на комунальні послуги балансоутримувача від 11.03.2019. Також відповідач вважає, що оскільки ним було оплачено спірний борг ще травні 2021 року, то вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" про стягнення 3% річних та інфляційних витрат є безпідставною та такою, що суперечить статті 599 ЦК України - а отже також не підлягає задоволенню. У змісті відзиву Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" виклало попередній (орієнтований) розрахунок сум судових витрат, у відповідності до якого відповідач очікує понести в зв'язку із розглядом даної справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, докази понесених яких будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
В частині 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України вказано, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Пунктом 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/1307/25 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" строк на подання відповіді на відзив - протягом семи днів з дня отримання відзиву.
Згідно долученої до відзиву квитанції №2749171 відзив був доставлений до електронного кабінету позивача 21.02.2025 о 11 год. 58 хв.
Відтак, керуючись приписами ч. 1 ст. 116, п. 2) ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" вправі було подати відповідь на відзив до 28.02.2025 (включно), однак таким своїм правом не скористалось.
Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень тощо від сторін не надходило, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
11.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (балансоутримувач) та Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" (суборендар) укладено Договір №574-ДУ-ШУБ про відшкодування витрат на комунальні послуги балансоутримувача (надалі - Договір), у п. 1.1 якого на виконання умов Договору суборенди майна №2448-ДУ від 01.11.2018 (п. 4.11), укладеного між балансоутримувачем та суборендарем в порядку та на умовах передбачених цим Договором, суборендар зобов'язується відшкодувати балансоутримувачу витрати на комунальні послуги, а саме: спожиту електричну енергію.
У п. 1.2 Договору вказано, що балансоутримувач щомісячно зобов'язується виставляти рахунки для відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги.
Згідно п. 2.1.1 Договору балансоутримувач взяв на себе зобов'язання протягом 2-х календарних днів, але не пізніше 1-го числа місяця, що йде за звітним, в якому були здійснені послуги, направляти суборендарю акти приймання-передачі виконаних послуг, виставляти суборендарю рахунки для відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги.
Натомість у п. 2.2.1 Договору суборендар взяв на себе зобов'язання відшкодовувати балансоутримувачу витрати за спожиті комунальні послуги, згідно виставлених рахунків, шляхом підписання уповноваженими особами акта приймання-передачі виконаних послуг та перерахування коштів на поточний рахунок балансоутримувача.
3а спожиту електроенергію розрахунковим вважається період з 00-00 годин 20 числа місяця, попереднього розрахунковому, до 24-00 годин 20 числа поточного місяця (п. 3.1 Договору).
Відповідно п. 3.1.2 Договору обсяги спожитої електричної енергії визначаються за фактичними показами засобів обліку.
За умовами п. 3.2 Договору відшкодування витрат на комунальні послуги, а саме спожиту електричну енергію, виконується сторонами шляхом підписання уповноваженими особами актів приймання-передачі виконаних послуг протягом 3-х календарних днів, але не пізніше 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були здійснені послуги.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розрахунки за спожиті комунальні послуги проводяться щомісяця шляхом перерахування суборендарем грошових коштів на поточний рахунок балансоутримувача не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були здійснені витрати, при умові надання балансоутримувачем рахунків в строк, передбачений п. 2.1.1 Договору.
Договір набуває чинності з 11.03.2019 та діє до 31.10.2019 включно. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов (п. 5.1 Договору).
31.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" та Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" було укладено Додаткову угоду до Договору, в якій сторони погодили продовжити термін дії Договору до 01.11.2020, у зв'язку з чим орієнтовна сума договору складе 66 500,00 грн з ПДВ.
20.12.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" та Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" складено акт фіксації показів приладів обліку електроенергії за грудень 2020 року та відповідно підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №91418660 від 20.12.2020, в якому зафіксовано, що відповідач повинен відшкодувати за грудень 2020 року електричну енергію на суму 3 799,14 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.12.2021 відкрито провадження у справі №905/1977/21 про банкрутство ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
11.09.2023 відбувся електронний аукціон з продажу прав вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам на суму 1 325 208,72 грн, яка підтверджується даними бухгалтерського обліку, зокрема йшлося і про продаж заборгованості до ПрАТ "ВФ Україна" у розмірі 2 304,72 грн, що стягується на підставі Договору №574-ДУ-ШУБ про відшкодування витрат на комунальні послуги балансоутримувача від 11.03.2019.
Відповідно до протоколу про проведення аукціону №BRD001-UA-20230831-52029 від 11.09.2023 переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" зі ставкою 7 951,25 грн.
19.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" (новий кредитор) було укладено Акт про придбання майна на аукціоні.
Згідно з пунктом 1 Акту про придбання майна на аукціоні первісним кредитором передано, а новим кредитором прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні BRD001-UA-20230831-52029 по Лоту 2, який відбувся 11 вересня 2023 року, а саме: право вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам на суму 1 325 208,72 грн, яка підтверджена даними бухгалтерського обліку (деталізація у Додатку №2 до Протоколу №3 від 17.07.2023 Комітету кредиторів ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля").
Відповідно до пункту 2 Акту про придбання майна на аукціоні на момент підписання цього Акту новий кредитор сплатив первісному кредитору ціну продажу майна, а саме 7 951,25 грн.
У п. 6 Акту про придбання майна на аукціоні вказано, що сторони не мають одна до одної ніяких претензій, новому кредитору передані майно, а також всі документи.
19.09.2023 між ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" та ТОВ "СКС Транс" було укладено Договір про відступлення права вимоги (надалі - Договір про відступлення права вимоги), у відповідності до п. 1.2 якого за цим Договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржників виконання всіх зобов'язань за основним зобов'язанням.
Також, за цим договором новий кредитор має право замість первісного кредитора звертатися в досудовому, позасудовому та судовому порядку з вимогою виконання боржниками вищезазначеного грошового зобов'язання та інші права, які відповідно до законодавства України належать кредитору у зобов'язанні за основним зобов'язанням (пункт 1.3. Договору про відступлення права вимоги).
Новий кредитор підтверджує, що в момент підписання цього Договору первісний кредитор передає, а новий кредитор отримує документи на підтвердження права вимоги (пункт 3.1. Договору про відступлення права вимоги).
З моменту підписання сторонами цього договору до нового кредитора переходить право вимоги первісного кредитора за основним зобов'язанням в повному обсязі, а первісний кредитор втрачає зазначені права вимоги повністю. Моментом переходу права вимоги первісного кредитора за основним зобов'язанням до нового кредитора є момент підписання цього Договору (пункт 3.2. Договору про відступлення права вимоги).
Пунктом 3.3. Договору про відступлення права вимоги передбачено, що первісний кредитор засвідчує, що до початку електронного аукціону №BRD001-UA-20230831- 52029 від 11.09.2023 основне зобов'язання боржниками виконане не була.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" вважає, що як як правонаступник ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", набуло право пред'явлення вимоги до ПрАТ "ВФ Україна" за Договором №574-ДУ-ШУБ про відшкодування витрат на комунальні послуги балансоутримувача від 11.03.2019.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс", яке вважає себе правонаступником ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" у правовідносинах з ПрАТ "ВФ Україна" за Договором, про невиконання Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" своїх зобов'язань з відшкодування електричної енергії, спожитої у грудні 2020 року, в повному обсязі за Договором, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача боргу у розмірі 2 304,72 грн, а також нарахованих на вказану суму боргу за період з 16.01.2021 по 03.02.2025 інфляційних втрат у розмірі 1 424,21 грн та 3% річних у розмірі 280,16 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.
В постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №911/27/21 у подібних правовідносинах касаційний суд зауважив, що правова природа зобов'язань, що виникають з надання / споживання послуг, зумовлює врахування (при вирішенні питання / спору щодо виникнення обов'язку їх оплати, розміру та вартості для їх оплати) загальних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо надання / споживання / підстав для оплати послуг та відповідних особливостей, що регламентовані, зокрема положеннями статей 901, 903 Цивільного кодексу України.
При цьому, зважаючи на умови п. 5.1 Договору та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за місяць до закінчення терміну дії Договору однією із сторін іншою сторони про свій намір розірвати (припинити) договір, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був чинним станом на спірний період - грудень 2020 року.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Підписаним представниками та скріпленим печатками сторін актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №91418660 від 20.12.2020 на суму 3 799,44 грн підтверджується наявність у Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" обов'язку відшкодувати спожиту у грудні 2020 року електричну енергію вартістю 3 799,44 грн.
Варто відзначити, що Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" у відзиві на позов не заперечується наявність у нього такого обов'язку, а навпаки - визнається.
Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розрахунки за спожиті комунальні послуги проводяться щомісяця шляхом перерахування суборендарем грошових коштів на поточний рахунок балансоутримувача не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були здійснені витрати, при умові надання балансоутримувачем рахунків в строк, передбачений п. 2.1.1 Договору.
При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.
Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов'язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов'язання до відповідного числа місяця.
Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.
Так, відповідач як добросовісний суб'єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов'язання з відшкодування витрат балансоутримувача на оплату електричної енергії до 15 числа місяця, наступного за звітним, міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов'язання підлягало виконанню.
Тобто станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов'язання з відшкодування витрат балансоутримувача на оплату електричної енергії за кожен місяць протягом всього терміну дії договору.
Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов'язання з відшкодування витрат балансоутримувача на оплату електричної енергії у кожному місяці для його виконання до 15 числа місяця, наступного за звітним, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний / святковий / неробочий день) відсутні.
Щодо посилання у п. 3.3 Договору на виставлення рахунку, то суд відзначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за договором, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані йому послуги.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 22.01.2025 у справі №916/3889/23.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" повинне було відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" спожиту у грудні 2020 року електричну енергію до 15.01.2021 включно.
Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" було виконано своє зобов'язання з відшкодування спожитої у грудні 2020 року електричної енергії, а саме: 11.05.2021 сплачено згідно платіжної інструкції №0010097745 від 11.05.2021 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" кошти у розмірі 3 799,44 грн в якості відшкодування спожитої електроенергії у грудні 2020 року згідно Договору.
Із наведеного вбачається, що відповідачем було виконано свої зобов'язання з оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" у грудні 2020 року послуг (відшкодовано спожиту у грудні 2020 року електричну енергію) ще у травні 2021 року, а відтак зобов'язання з оплати цих послуг припинилось його виконанням, тому станом на дату проведення електронного аукціону з продажу прав вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам та відповідно укладення Договору про відступлення прав вимоги і акту, спірного права вимоги не існувало та відповідно воно не могло бути відчужене на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс".
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності спірної суми боргу у Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" та відповідно існування порушеного права на дату звернення до суду із даним позовом, у зв'язку з чим заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 2 304,72 грн є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.
Попри наведене, із встановлених судом обставин вбачається, що Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" було відшкодовано спожиту у грудні 2020 року електричну енергію із простроченням.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідач повинен був відшкодовувати спожиту у грудні 2020 року електричну енергію до 15.01.2021, а фактично оплата такого відшкодування відбулись 11.05.2021, то відповідно Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" у період з 16.01.2021 по 10.05.2021 є таким, що прострочило виконання своїх грошових зобов'язань.
Отже, відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений Договору строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" за встановлений судом період прострочення, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" 3% річних у розмірі 35,91 грн та інфляційних втрат у розмірі 130,55 грн.
В іншій частині заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати нараховані неправомірно.
За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" підлягає частковому задоволенню, а з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" підлягають стягненню 3% річних у розмірі 35,91 грн та інфляційних втрат у розмірі 130,55 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код 14333937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" (49010, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, буд. 8, офіс 13; ідентифікаційний код 43556600) 3% річних у розмірі 35 (тридцять п'ять) грн 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 130 (сто тридцять) грн 55 коп. та судовий збір у розмірі 100 (сто) грн 58 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 25.06.2025.
Суддя Р.В. Бойко